Проведено обстеження 230-ти пацієнтів. Серед обстежуваних виділено осіб з хронічною серцевою недостатністю, обумовленою гіпертонічною хворобою і симптоматичною артеріальною нирковою гіпертензією. Контролем стали хворі з хронічною серцевою недостатністю без артеріальної гіпертензії та група здорових осіб. Проведено дослідження системної гемодинаміки та перекисного окислення ліпідів до та після лікування вазодилататорами: кардилом і капотеном із включенням у схеми лікування антиоксиданту "Тіатриазолін".

Расстройство системного кровообращения при хронической сердечной недостаточности приводит к нарушению функционального состояния поджелудочной железы, в генезе которого определённую роль играет повышение активности фактора Виллебранда (ФВ). Включение в комплексное лечение периндоприла в суточной дозе 4 мг существенно снижает активность ФВ и нормализует функциональное состояние поджелудочной железы.

Под наблюдением на протяжении 6-месячного периода лечения находилось 92 больных гипертонической болезнью, которым проводилась сочетанная терапия периндоприлом и триметазидином, и 64 больных соответствующей степени и стадии заболевания, которым в комплекс лечения триметазидин не включался. Проведенные исследования показали, что на фоне сочетанного лечения периндоприлом и триметазидином отмечались более существенные положительные изменения как системного кровообращения, так и скоростных показателей сокращения и расслабления миокарда задней стенки левого желудочка и межжелудочковой перегородки.

The article presents some methodical issues on postgraduate education of physicians studying at Zaporozhye Institute for advanced physicians training, chair of family medicin. The authors showed the priority of programmed learning and modern educational technologies in postgraduate education of physicians.

Протягом шестимісячної поєднаної терапії периндоприлом та триметазидином хворим на гіпертонічну хворобу вивчено вплив даних засобів на антикоагулянтні та фібринолітичні властивості ендотелію. Проведені дослідження показали, що під впливом лікування периндоприлом в поєднанні з триметазидином відмічено більш істотне у порівнянні з хворими контрольних груп, у яких до комплексу лікування триметазидин не входив, зниження активності фактора Віллебранда, плазміногена та інгібітора активатора плазміногена, а також більш істотне підвищення активності протеїну С, антитромбіну III та антигіпертензивної активності периндоприлу.

С целью изучения терапевтических эффектов периндоприла методами эхокардиографии и тетраполярной реоплетизмографии исследовано его влияние в острых пробах (4 мг периндоприла внутрь) на состояние системной гемодинамики у 27 больных с сердечной недостаточностью I, IIА и IIБ стадии, обусловленной диффузным кардиосклерозом. Проведенные исследования показали, что под влиянием периндоприла отмечалось снижение постнагрузки и разгрузка левого желудочка по путям оттока, что опосредовано приводило к увеличению сердечного выброса и регионарного кровообращения у больных с разными стадиями сердечной недостаточности.

У 44 больных гипертонической болезнью I, II и III степени изучено влияние небиволола на эндотелийзависимую сосудодвигательную функцию плечевой артерии, а также антикоагулянтный и фибринолитический потенциал плазмы крови и диастолическую функцию левого желудочка. Исследования показали, что небиволол существенно улучшал вазоактивную функцию эндотелия плечевой артерии, диастолическую функцию левого желудочка и активировал антикоагулянтный и фибринолитический потенциал плазмы крови.

У 114 пациентов с гипертонической болезнью изучено влияние курсового лечения фозиноприлом и фозиноприлом Н на уровень артериального давления, содержание ренина, альдостерона и суточную экскрецию катехоламинов. Проведенные исследования показали, что на фоне лечения фозиноприлом и фозиноприлом Н отмечалась тенденция к нормализации артериального давления, содержания ренина и альдостерона в сыворотке крови и уровня суточной экскреции катехоламинов. Таким образом, включение фозиноприла и фозиноприла Н в комплекс курсового лечения больных гипертонической болезнью является фактором снижения сердечно-сосудистого риска и профилактики поражения органов-мишеней.

У 31 хворого із симптоматичною нирковою артеріальною гіпертензією I та II ступеня досліджено вплив раміприлу (хартилу) на варіабельність ритму серця. Проведені дослідження показали, що в процесі курсового лікування раміприлом (хартилом) відмічено нормалізацію нейрогуморальної регуляції за рахунок усунення надмірної симпатичної стимуляції і зниження ступеня периферичної парасимпатичної недостатності. Вказані зміни супроводжувались зниженням частоти підвищення і величини артеріального тиску та підвищенням толерантності до фізичного навантаження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.301.1-52

Рубрики:

Пневмонія

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучение влияния тиотриазолина на состояние окислительного стресса у больных сердечной недостаточностью, обусловленной артериальной гипертензией, выявило значительное влияние препарата на интенсивность окислительных процессов. Таким образом, возможно повышение эффективности лечения при использовании тиотриазолина.

Цель работы: изучение особенностей функциональных заболеваний желчного пузыря в сочетании с синдромом вегетативной дисфункции у 106 детей и подростков. В результате исследования сформулированы принципы комбинированной терапии данной сочетанной патологии в педиатрической подростковой и семейной гастроэнтерологии.

Досліджено особливості функціональних захворювань жовчного міхура у 106 дітей і підлітків у поєднанні з вегетативною дисфункцією. У результаті дослідження сформульовано принципи комбінованої терапії даної поєднаної патології в педіатричній підлітковій та сімейній гастроентерології.

Узагальнено досвід навчання сімейних лікарів навичкам формування контрацептивної поведінки у дітей і підлітків. Запропоновано аргументований висновок про необхідність створення Національної програми щодо розв'язання проблем психосоціальної адаптації та охорони репродуктивного здоров'я підлітків. Підкреслено провідну роль інституту сімейної медицини в практичній реалізації даного напряму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52 + Р410.140.67-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У 36 жінок, хворих на стабільну стенокардію напруження у поєднанні з пухлинними захворюваннями молочної залози, в процесі 6-місячного лікування телмісартаном, бісопрололом і розувастатином були вивчені зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки та діастолічної функції міокарда лівого шлуночка. Проведені дослідження встановили, що на тлі комплексного лікування відзначалось збільшення фракції викиду лівого шлуночка та швидкості циркулярного скорочення волокон міокарда. Водночас у процесі лікування зменшувались показники систолічного меридіонального стресу, кінцевої діастолічної напруги та маси міокарда лівого шлуночка. При цьому спостерігалось збільшення швидкості раннього діастолічного наповнення лівого шлуночка та зменшення швидкості пізнього діастолічного наповнення і кінцевого діастолічного тиску у лівому шлуночку, що свідчило про його розвантаження по шляхах притоку і відтоку.

Одним з головних патогенетичних факторів метастазування пухлинних захворювань товстого кишківника та розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) є ендотеліальна дисфункція. Мета роботи - визначення рівнів sVCAM-1 та розчинного L-селектину у хворих на ІХС у поєднанні з пухлинами товстого кишківника. Під спостереженням знаходилось 25 хворих на пухлини товстої та сигмовидної кишки (Т2N1). Обстеження проводили до початку лікування та в кінці курсу лікування бісопрололом у добовій дозі 10мг на добу, та омакором - по 1000 мг 1 раз на добу. Дослідження адгезивної дисфункції ендотелію проводили за методом визначення концентрації розчинної молекули-1 міжклітинної адгезії (s-ICAM-1) та розчинного L-селектину (sCD62L). Проведені дослідження показали, що вміст розчинної молекули адгезії sVCAM-1 та розчинного L-селектину (sCD62L) у хворих з пухлинними захворюваннями товстого кишківника спостерігались вірогідно вищі рівні sVCAM-1 та L-селектину достовірно перевищувала показники здорових. При цьому показники ліпідного спектра свідчили про достовірне збільшення концентрації в сироватці крові загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів. При цьому відмічався тісний зв'язок між sVCAM-1 та L-селектином з одного боку та вмістом загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та тригліцеридів, відповідно: r = +0,341, +0,348, +0,408. Висновки: збільшення вмісту молекул клітинної адгезії та L-селектину може свідчити про високий ступінь злоякісності пухлини.

Актуальність роботи зумовлена високою захворюваністю на артеріальну гіпертензію (АГ), у тому числі у пацієнтів з пухлинами прямої та товстої кишки, що є одним з механізмів як метастазування пухлин, так і додатковим фактором ризику АГ. Мета роботи - визначення ролі змін вазоактивної функції ендотелію та вмісту оксиду азоту на перебіг АГ. У 38-ми пацієнтів було досліджено вазоактивну функцію плечової артерії та рівень нітрогену у процесі амбулаторного лікування раміприломібісопрололом. Як показали проведені дослідження, процес розвитку порушень судинорухової функції у хворих на АГ у разі ІХС з раком товстої та прямої кишки супроводжується суттєвим зменшенням діаметра та швидкості кровотоку у плечовій артерії. Проведені дослідження також показали високу ефективність лікування АГ за умов роботи сімейного лікаря.

У 42 пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження та пухлинними захворюваннями грудної залози було досліджено вміст судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), матриксної металопротеїнази-9 (ММП-9), вазопресину та нітрогену. Проведені дослідження показали істотне зростання VEGF, ММП-9, вазопресину та суттєве зниження рівня нітрогену порівняно з показниками контрольної групи здорових осіб. У процесі лікування периндоприлом, бісопрололом та розувастатином відзначали нормалізацію рівня більшості показників і зменшення кількості нападів стенокардії та епізодів ішемії міокарда.