Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.3

Рубрики:

Хірургічна патологія кишечника

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено патогистологическое исследование биоптатов грыжевого мешка (ГМ) и окологрыжевых тканей (ОГТ) 24 больных с паховыми грыжами (ПГ). Исследования обнаружили признаки хронического воспаления в биоптатах тканей ГМ у всех больных. У 8 (33,3 %) больных воспалительные изменения наблюдали только со стороны ГМ, а у 16 (66,7 %) они сопровождались воспалительными изменениями ОГТ, среди которых наиболее выраженные признаки хронического воспаления имели 6 (25,0 %) больных, прооперированных по поводу рецидивных ПГ, и сочетались с выраженными рубцовыми изменениями ГМ и ОГТ.

Проаналізовано динаміку змін ендоінтоксикації, гемокоагуляційного потенціалу крові та протеолізу плазми крові в процесі використання ентеросорбції препаратом "Ентеросгель" у базовій комплексній терапії динамічної кишкової непрохідності у 50 хворих на гострий деструктивний панкреатит. Відмічено переваги та недоліки використання "Ентеросгелю" у лікуванні гострого деструктивного панкреатиту та його вплив на первинний і вторинний гемостаз та протизгортальний потенціал крові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.22-83

Рубрики:

Операції на шлунку і дванадцятипалій кишці

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльне дослідження синтетичних шовних матеріалів, що розсмоктуються. Вивчено вплив матеріалу на тканини в ділянці імплантації.

В експерименті досліджено вплив авторських методів локального гемостазу на динаміку показників фібринолітичної активності слизової оболонки передньої стінки дванадцятипалої кишки за гострої дуоденальної кровотечі. Обгрунтовано їх ефективність і характерні особливості.

У порівняльному аспекті за умов стендового експерименту досліджено антибіотикорезистентність та чутливість провідних збудників абдомінального сепсису. Встановлено, що найбільшу антимікробну активність стосовно виділених збудників мають метронідазол, фторхінолони та карбепенеми (анаероби), цефалоспорини, карбепенеми, фторхінолони, аміноглікозиди, а також окремі модифіковані пеніциліни (аероби). Найбільшу резистентність до дії антибіотиків проявили умовно-патогенні ентеробактерії.

В сравнительном аспекте в условиях стендового эксперимента исследовано антибиотикорезистентность и чувствительность основных возбудителей абдоминального сепсиса. Установлено, что большую антимикробную активность относительно выделенных возбудителей имеют метронидазол, фторхинолоны и карбепенемы (анаэробы), цефалоспорины, карбепенемы, фторхинолоны, аминогликозиды, а также отдельные модифицированные пенициллины (аэробы). Наибольшую резистентность к действию антибиотиков проявили условно-патогенные энтеробактерии.

На підставі даних проведеного експерименту підтверджено більше накопичення ампіциліну в тканинах апендикса у результаті внутрішньотканинного електрофорезу. Запропоновано спосіб інтенсифікації лікування хворих з діагнозом обмеженого гнійного перитоніту апендикулярного генезу з використанням гальванізації за умов внутрішньоабдомінальної локалізації одного з електродів. Спосіб апробовано у клініці на 25 хворих з позитивним результатом.

Проведено дослідження стану активності пероксидного окиснення ліпідів і параметрів антиоксидантної системи у хворих на перитоніт, які мешкають у радіаційно забруднених районах. Встановлено, що у них має місце виснаження резервів антиоксидантного захисту. Це потребує включення у лікувальний комплекс препаратів антиоксидантної дії.

У хворих на перитоніт перед операцією спостерігались порушення вуглеводного обміну, які не залежали від віку хворих і проявлялись гіперглікемією на фоні високої концентрації інсуліну за рахунок активації гіпофізарно-надниркової системи та дисфункції периферичного кровообігу. Стабілізація гемодинаміки та перфузії тканин у післяопераційному періоді значно покращують утилізацію вуглеводів. Інфузія концентрованих (10 - 20 %) розчинів глюкози не супроводжувалася значним підвищенням її концентрації у крові, введена глюкоза повністю засвоювалась у більшості хворих і тільки 4 хворим для її утилізації вводився інсулін.

Проведені морфологічні дослідження кровоточивих пенетруючих виразок задньої стінки цибулини дванадцятипалої кишки (ДПК) виявили певні особливості макро- та мікроскопічної будови прилеглих тканин органу, в який пенетрує виразка. Їх необхідно враховувати під час вибору лікувальної тактики та методу оперативного втручання.

Наведено та проаналізовано експериментальні дані про зміни концентрації ампіциліну в крові та тканинах апендикса після проведення внутрішньотканинного та внутрішньоабдомінального електрофорезу. Описано методику проведення внутрішньоабдомінального електрофорезу в експерименті на кролях. Порівняно ефективність накопичення антибіотика у результаті внутрішньотканинного та внутрішньоабдомінального електрофорезу.

Запропоновано нові способи підвищення надійності колоректальних анастомозів шляхом фіксації кукси прямої кишки до крижової фасції й накладанням послаблювальних швів між боковими зв'язками прямої кишки та поздовжніми гладеньком'язовими тяжами сигмоподібної кишки, які запобігають ішемії тканин міжкишкового сполучення.

Зазначено, що механічна жовтяниця порушує функціонування печінки та призводить до розвитку печінкової недостатності різного ступеня. Надається велике значення з'ясуванню ферментів, що полегшує диференційну діагностику жовтяниць. Наголошено на комплексному підході щодо лікувальної тактики цієї патології.

Інфузія перфторану під час операції на товстій кишці і передопераційна гостра нормоволемічна гемодилюція статистично вірогідно зменшують частоту післяопераційних ускладнень і можуть використовуватися як альтернативи переливанню донорської крові в онкологічних хворих з анемією.

Проаналізовано результати лікування 239-ти хворих на гостру непрохідність кишечнику. Діагностику непрохідності здійснено на підставі даних клініко-рентгенологічного, ультразвукового та ендоскопічного методів дослідження. Консервативна терапія виявилась ефективною в 122-х хворих. Оперовано 105 хворих. Післяопераційні ускладнення виникли в 16-ти випадках.

Здійснено поглиблений аналіз топографо-анатомічних співвідношень пахвинної ділянки (ПД) 69-ти хворих на пахвинні грижі (ПГ). Дослідження показало, що застосування алотрансплантатів у хірургічному лікуванні ПГ потребує індивідуального підходу у виборі їх форми та розмірів, відповідно до особливостей топографо-анатомічної будови ПД хворих. Алотрансплантати стандартної форми та розмірів не завжди відповідають топографо-анатомічним співвідношенням ПД хворих, що зумовлює виникнення рецидивів.

У ході ретроспективного аналізу оперативного лікування 152-х хворих на рак ободової кишки (ОК) встановлено, що анемія, супутні хронічні захворювання серця з недостатністю кровообігу II ст., хронічні обструктивні захворювання легень і локалізація онкологічної патології у лівій половині ОК відносяться до незалежних і статистично вірогідних чинників розвитку хірургічних ускладнень і післяопераційної летальності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.033 + Р413.3

Рубрики:

Анемія

Хвороби кишечника

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для покращання результатів резекції шлунка, запобігання розвитку постгастрорезекційних синдромів запропоновано розроблений і впроваджений у практику спосіб формування термінолатерального анастомозу, який забезпечує порційно-ритмічну евакуацію шлункового вмісту.