Встановлено, що у хворих на рак щитовидної залози та АІТ спостерігаються різнонаправлені порушення стану серцево-судинної системи, що обмежує можливості підтримуючої специфічної гормонотерапії L-тироксином. Застосування L-тироксину призводить до погіршення гемодинамічних реакцій обстежуваних осіб під час проби навантаженням. Інгаляції ізоптину у хворих на рак щитовидної залози та АІТ поліпшують гемодинамічне забезпечення фізичного навантаження, попереджають прогресування клініко-інструментальних проявів серцево-судинних розладів, тобто справляють кардіозахисну дію.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Изучено состояние сердечно-сосудистой системы и выявлены факторы риска развития сердечно-сосудистой патологии в процессе и после комплексного лечения больных лимфогранулематозом. Облучение значительных объемов сердечной мышцы при лучевой терапии является фактором риска и сопровождается статистически недостоверным ухудшением состояния в группе пациентов с сопутствующей кардиальной патологией. Исследование подтвердило негативное влияние традиционных факторов риска на состояние сердечно-сосудистой системы в процессе и после комплексного лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.2-52 + Р569.433.34-52

Рубрики:

Пухлини шийки матки

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2 + Р569.481

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Пухлини кісток

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-5

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-5

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.34-5

Рубрики:

Пухлини прямої кишки

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено особливості клінічного перебігу серцево-судинних порушень у хворих на рак щитовидної залози (РЩЗ). Досліджено вплив порушеного тиреоїдного гомеостазу на клінічний стан і функцію серцево-судинної системи (ССС), толерантності до фізичного та фармакологічного навантаження у хворих на РЩЗ. Визначено роль гіпотиреозу в розвитку функціональних порушень ССС у хворих на РЩЗ після комплексного лікування. Розроблено методики диференціальної діагностики та фармакотерапії зниження фізичної працездатності за умов поєднаної кардіотиреоїдної патології. Обгрунтовано підходи до корекції відхилень у тиреоїдному гомеостазі, що в комплексі з традиційними лікувальними та реабілітаційними заходами позитивно впливають на стан здоров'я хворих, які пройшли комплексне лікування з приводу даного захворювання.

Описана информационная структура базы данных, предназначенной для научного анализа проблем, связанных с появлением и развитием вторичных, метахронных и поздних метастатических опухолей. Для создания базы данных использовался программный комплекс "База данных больных", созданный в ГУ Институт медицинской радиологии им. С. П. Григорьева НАМН Украины. Тип и структура накапливаемой информации соответствуют записям бумажных историй болезни. В результате накопления в разработанной базе данных необходимого количества информационных единиц будет получен массив структурированной формализованной информации, позволяющей провести современную статистическую обработку данных, связанных с появлением и развитием вторичных, метахронных и поздних метастатических опухолей.

Мета роботи - з'ясування можливих аспектів впливу спеціального лікування на появу других пухлин (ДП) за допомогою методів статистичної обробки масивів електронних даних катамнезу онкологічних хворих, що лікувалися у клініці ДУ "Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор'єва НАМН України". Проаналізовано вибірку, яка містила 322 формалізовані історії хвороби з детальним описом проведеного лікування. Вибірка розподілялася на такі групи: ДП (основна група - хворі, які мали віддаленими наслідками лікування ДП); метастатичні пухлини (МП) (група позитивного контролю - хворі, які мали віддаленими наслідками МП); без наслідків (БН) - хворі, які не мали негативних наслідків лікування. Використано методи пошуку прихованих знань і методи непараметричної статистики за допомогою статистичного середовища Statistica та програми DataMining. Дослідження проведено шляхом порівняння групи ДП із групами МП і БН. Основними напрямками пошуку відмінностей між групами були характеристики хірургічного, променевого та хемолікування. Вірогідно встановлено, що гемотрансфузії під час хірургічного лікування підвищують ризик появи других пухлин. На тлі відсутності різниці між кількістю курсів променевого лікування, група хворих із ДП характеризувалася більшою осередковою дозою на кожній ділянці опромінення за меншої загальної кількості таких ділянок. Для хворих цієї групи, якщо першою нозологією був рак грудної залози, типовим є опромінення ділянки регіонарних лімфовузлів, а не післяопераційного поля. Хворі на другі раки мали менш тривалий, але більш токсичний курс хемотерапії та часто лікувалися алкілувальними агентами (особливо, комплексними сполуками платини). Характерним для них було використання інгібіторів мітозу (віналкалоїдів) і відсутність антибіотиків у схемах лікування. Використання спеціальних прийомів обробки катамнестичних даних онкологічних хворих надало можливість виявити вплив деяких чинників хірургічного лікування, хемолікування та променевої терапії на появу вторинних пухлин у майбутньому.

У 65 больных раком молочной железы и у 20 здоровых женщин в ротовой жидкости после операции удаления опухоли, лучевой терапии и 6-этапной полихимиотерапии установили развитие воспалительно-дистрофических процессов и ослабление защитной антиоксидантной системы.

Мета роботи - з'ясувати можливість канцерогенної дії хіміотерапії на тлі одного курсу променевої терапії. Для виконання роботи використано електронну базу даних, яка містить інформацію з 501 історії хвороби (194 історії хвороби пацієнтів, у яких після проведеного лікування виникли другі пухлини (група ДП) через 3 і більше років; 157 випадків групи позитивного контролю - пацієнти, у яких не з'явилися ДП, але утворилися метастатичні пухлини (група МП) і 150 пацієнтів без негативних наслідків (група БН) протягом більше 5 років). Перед безпосереднім аналізом результатів терапії проаналізовано дані з урахуванням стадії, морфології, локалізації та клінічного перебігу першої пухлини (ПП), клініко-лабораторних даних щодо стану організму-носія та інших характеристик ПП і факторів, що використовувалися з метою її позбавлення. Дослідження проведено шляхом порівняння означених даних між групами хворих з ДП, пізніми СП та у хворих без негативних наслідків після лікування ПП. Вірогідно більша кількість пацієнтів БН через 5 і більше років після проведеного спеціального лікування мали у схемі хіміолікування неоад'ювантну терапію. Крім того, у хворих цієї групи під час лікування хіміопрепаратами ПП спостерігалися більш тяжкі ураження системи крові. До того ж препарати, якими лікували хворих цієї групи, мали більш високий еметогенний потенціал. Доведено, що використання протипухлинних антибіотиків знижує ймовірність виникнення ДП майже в півтора рази, при цьому більш успішним було лікування за схемою "CAF" у порівнянні з "CAMF". Можливо, це свідчить про канцерогенну дію метотрексатів.З'ясовано, що серед схем хіміолікування, які не містять антрациклінів, найбільш успішними слід вважати наслідки лікування за схемою "F + лейковорин". Дію антрациклінів підсилюють препарати платини: шанс появи других раків під час хіміолікування без платини становить 0,58, без протипухлинних антибіотиків - 1,16, без обох груп препаратів - 1,88.

Проведено аналіз хрономодульованої радіохіміотерапії (ХМРХТ) у випадку злоякісних новоутворень органів малого таза. Показано практичну цінність і перспективність цих досліджень на підставі власного більш ніж десятирічного досвіду використання хрономодульованого режиму під час лікування раку прямої кишки та шийки матки. Доведено, що ХМРХТ є сучасним ефективним способом комплексного лікування злоякісних пухлин органів малого таза, який значно покращує його результати, надаючи можливість посилити антибластомний вплив на пухлину та знизити токсичність за всіх стадій захворювання.

Надано результати променевого лікування неоперабельного раку прямої кишки в хрономодульованому режимі (у період 7:00 - 10:00, 12:00 - 14:00 і 18:00 - 20:00) з сенсибілізацією пухлини попередньою 8-годинною інфузією 5-фторурацилу. Встановлено, що інтервал з 7:00 до 10:00 є оптимальним часом для сеансу опромінення. Проведення променевої терапії в групі 7:00 - 10:00 зумовило розвиток ентероколіту у 8,5 % випадків. У цьому випадку в групі 18:00 - 20:00 частота даного побічного ефекту складала, відповідно, 26,3 %. Група 12:00 - 14:00 посідає проміжну позицію - 19 % ентероколітів.

Мета роботи - проведення математичної обробки масиву катамнестичних даних паперових історій хвороби хворих, які проходили спеціальне лікування в клініці інституту та в яких встановлено факт появи метахронних пухлин різних нозологічних форм з метою вилучення додаткової інформації про вторинний канцерогенез. Відібрано та конвертовано в електронну форму історії хвороби груп хворих із другими раками та хворих із пізніми метастатичними пухлинами, що проходили лікування на базі клініки ДУ "ІМР ім. С. П. Григор'єва НАМН України" протягом 1980 - 2003 рр. Проведено первинний статистичний аналіз накопиченої інформації використовуючи методи непараметричної статистики за допомогою статистичного середовища Statistica. Дослідження проведено шляхом порівняння групи других пухлин (ДП) із групами метастатичних пухлин (МП) і без негативних наслідків (БН). Основними напрямками пошуку відмінностей між групами було вивчення характеристик організму-пухлиноносія та першої пухлини. Встановлено, що використання сучасних підходів до процесів одержання інформації надало можливість знайти у вже опрацьованих масивах даних нові неочевидні знання про вторинний канцерогенез.

Вторинно-набряковий рак грудної залози (ВН РГЗ) зустрічається у 5 - 10 % пацієнток і є місцево-поширеним вузловим РГЗ, ускладнений лімфогенним метастазуванням, блоком відтоку лімфи і набряком грудної залози. Ця нозологічна форма є однією з найскладніших у клінічній практиці. 30 хворим на ВН РГЗ T4b віком 40 - 68 років (медіана - 61 рік) у період з 01.2015 до 10.2016 р. виконано протокольне обстеження згідно зі стандартами МОЗ України в ДУ "Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор'єва НАМН України". Створено спосіб оцінки розповсюдженості пухлинного процесу у хворих на ВН РГЗ, в якому визначення коефіцієнтів поширеності пухлини, зони набряку залози та індексу їх напруги в динаміці надає можливість об'єктивно оцінити розміри пухлини і набряку та забезпечити своєчасне коригування тактики лікування ВН РГЗ (заявка на корисну модель N u201609890 від 26.09.2016 р.). Зроблено висновки, що ВН РГЗ є високоагресивною пухлиною з несприятливим перебігом, за якого НПХТ є одним із найважливіших компонентів лікування. Визначення ступеня агресивності пухлини та використання способу оцінки розповсюдженості пухлинного процесу у хворих на ВП РГЗ надає можливість об'єктивно оцінити розміри пухлини і набряку та забезпечити своєчасне коригування тактики його лікування.

Спалах нового коронавірусного захворювання 2019 р. (COVID-19) виявився найбільшою глобальною загрозою здоров'ю в усьому світі, нині ним інфіковано понад 60 млн людей і померли більше 1 400 000. При цьому рак залишається широко розповсюдженим захворюванням, від якого щорічно у світі вмирає більше ніж 9,6 млн пацієнтів. Дані, що накопичуються, свідчать про те, що хворі на рак схильні до більш високого ризику зараження COVID-19 і тяжкого перебігу захворювання. Це пов'язано з імуносупресією, що зумовлено як самою злоякісною пухлиною, так і протипухлинною терапією. Клінічні прояви ураження легенів в онкологічних хворих не є патогномонічними, бо можуть бути зумовлені будь-якими патологічними процесами: метастатичним ураженням, запальними процесами вірусної та бактеріальної етіології, судинними порушеннями в малому колі кровообігу та ін. Це вимагає не тільки визначення характеру патологічних змін у легенях, а й проведення їх диференційної діагностики з метою призначення своєчасної та адекватної терапії. Мета роботи - висвітлення актуальності рентгенологічної діагностики пневмоній в онкологічних хворих під час пандемії COVID-19. Спостереження клінічного випадку пацієнтки К., 72 років, яка захворіла на коронавірусну пневмонію на тлі ускладнення хіміотерапії (фебрильна нейтропенія) з приводу рецидивної лейоміосаркоми тіла матки. Лікування проводилося на базі відділення клінічної онкології та гематології Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор'єва Національної академії медичних наук України". Пацієнтка протягом 6 міс отримувала поліхіміотерапію (з ускладненнями у вигляді фебрильної нейтропенії) з приводу рецидивної лейоміосаркоми тіла матки. При контрольному дослідженні на КТ було виявлено ураження легенів. Після отримання лабораторного підтвердження COVID-19, лікувалася в інфекційному відділенні. Перебіг захворювання був тяжким. Аналізуючи цей клінічний випадок хворої з онкологічним захворюванням у процесі спеціального лікування було неможливо виключити наявність прогресії в легені або медикаментозного пульмоніту. Сприятливий результат лікування ураження легень (позитивна динаміка на КТ і моніторинг ПЛР-тесту) доводить неметастатичний характер ураження. Встановлено, що діагностика інфекції COVID-19 повинна базуватися на комплексному застосуванні клінічних, рентгенологічних і лабораторних методів дослідження. Комп'ютерна томографія органів грудної клітки з урахуванням її високої чутливості допомагає у встановленні діагнозу, контролі перебігу захворювання, відіграючи важливу роль у диференційній діагностиці та тактиці лікування COVID-19.

Базально-клітинна карцинома (БКК) становить близько 80 % усіх випадків діагностованого раку шкіри (за даними American Cancer Society). В різних країнах світу показник захворюваності на БКК неоднорідний, що пов'язано з основним провокуючим фактором розвитку БКК - ультрафіолетовим випроміненням. В Україні, за даними Національного канцер-реєстру, за 2019 - 2020 рр. зареєстровано 15 882 нових випадків немеланомного раку шкіри. Стандартизований показник захворюваності на цю патологію в Україні збільшився на 2,6 %, в порівнянні з 2018 р. Базально-клітинний рак часто рецидивує (на думку різних авторів показник варіює від 10 до 80 %), у той час як віддалені метастази діагностуються вкрай рідко. Серйозним досягненням молекулярної біології стало розуміння участі Hedgehog (Hh) сигнального шляху в канцерогенезі БКК. Незважаючи на досить доброякісний перебіг БКК, різноманіття методів його лікування, має місце високий ризик рецидиву, а у деяких пацієнтів ураження можуть прогресувати до межі, непридатної для місцевої терапії, що робить актуальним пошук альтернативи хіругічному та променевим видам лікування. Мета роботи - дослідити на прикладі клінічних випадків особливості перебігу, лікування, розвитку ускладнень рецидивуючої місцево-розповсюдженої метастатичної неоперабельної БКК. Клінічне спостереження пацієнтки К., 73 років, яка отримувала лікування у відділенні клінічної онкології та гематології з приводу множинного метастатичного ураження БКК (термін спостереження 14 років) і пацієнтки Д., 42 років, яка лікувалася у відділенні променевої патології та паліативної медицини з приводу агресивного перебігу місцево-розповсюдженої БКК (термін спостереження 29 років). Обстеження та лікування проводилося в умовах Державної установи "Інститут медичної радіології та онкології ім. С. П. Григор'єва Національної академії медичних наук України". Наведено клінічні випадки тривалого спостереження (14 і 29 років) за хворими із безперервно рецидивуючою агресивною БКК. Для обох випадків доведено метастазування БКК, виявлено її місцеве розповсюдження, описано використання різних методів лікування - хірургічного, променевого, кріодеструкції, хіміотерапевтичного. Показано складність ведення хворих, якщо вичерпані всі доступні методи. Наведено лікування ускладнень спеціальних методів терапії, багатокрокові відновлювально-пластичні оперативні втручання із використанням різних методів пластики.