Вивчено клінічну ефективність та дію на гемодинаміку, стан функції нирок і метаболізм ліпідів доксазозину в порівнянні з інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту моексиприлом і блокатором рецепторів ангіотензину ІІ лосартану, а також ефективності комбінації цих препаратів за низьких доз. Доведено, що моексиприл, лосартан і доксазозин виявляють співставний гіпотензивний ефект у хворих на цукровий діабет з діабетичною нефропатією.

Изучена клиническая эффективность и действие на гемодинамику, состояние функции почек и метаболизм липидов доксазозина в сравнении с ингибитором ангиотензинпревращающего фермента моэксиприлом и блокатором рецепторов ангиотензина ІІ лосартаном, а также эффективности комбинации этих препаратов в низких дозах. Доказано, что моэксиприл, лосартан и доксазозин проявляют сопоставимый гипотензивный эффект у больных сахарным диабетом с диабетической нефропатией.

Приведены результаты применения спираприла и его комбинации с лосартаном у больных с сахарным диабетом и разными проявлениями диабетической нефропатии. Показано положительное влияние лечения на гемодинамику и функциональное состояние почек. Полученный результат клинического исследования дает возможность признать спираприл высокоэффективным антигипертензивным препаратом, который как при монотерапии, так и в комбинации с лосартаном дает возможность значительно улучшить клиническое течение диабетической нефропатии и способствует замедлению темпов ее прогрессирования.

Обследовано 20 здоровых лиц, 150 больных с диабетической нефропатией I - III стадии. Изучена кардиальная, почечная и церебральная гемодинамика в процессе лечения. Базисная терапия включала ингибиторы АПФ (ИАПФ) - лизиноприл или периндоприл и антагонист рецепторов ангиотензина II (АРАII) - лосартан. Дополнительно в качестве ангиопротекторов назначали актовегин и пентоксифиллин. Лекарственные препараты вводили инфузионно в течение 10 дней. За больными наблюдали в течение 1 года. Анализ полученных данных доказал, что у больных с диабетической нефропатией применение лечебных препаратов с ангиопротекторным действием, а именно пентоксифиллина и актовегина, на фоне базисной комбинированной терапии с применением комбинации ИАПФ и АРАII позволяет усилить органопротекторный эффект проводимой терапии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-3

Рубрики:

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирована активность нетрипсиноподобных протеиназ (НТПП), кальпаинов в сыворотке крови и моче больных хроническим пиелонефритом (ХПН) и хроническим гломерулонефритом (ХГН) в динамике терапии с использованием ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента и блокаторов рецепторов к ангиотензину II 1-го типа. Показано, что после лечения у больных с ХПН активизируется защита от избыточной активности протеиназ, но наблюдается тенденция к повышению уровня НТПП, что обусловлено, вероятнее всего, активизацией химазы. Отмечена высокая активность кальпаинов в моче, что может обусловливать формирование структурных и функциональных изменений в почечных тканях и, как следствие, - необходимость дополнения традиционной терапии препаратами цитопротекторного действия. На фоне лечения у больных с ХГН отмечена активизация кальпаинов в сыворотке крови и снижение их уровня в моче, что может обусловливать уменьшение аномальной трансгломерулярной секреции белков, тубулярной секреции. Достижение большего терапевтического эффекта может быть обеспечено назначением недигидропиридиновых блокаторов кальциевых каналов.

Досліджено вплив комплексної терапії на жирнокислотний стан ліпідів мембран еритроцитів та їх агрегаційні властивості у хворих на хронічний гломерулонефрит. Дестабілізацію клітинних мембран викликано стимуляцією перекисного окислення ліпідів, субстратом якого є ненасичені жирні кислоти у складі фосфоліпідів, що призводить до "розпушеності" мембран, підвищення проникливості і, насамкінець, до порушень їх інтегральної цілісності. У хворих на хронічний гломерулонефрит виявлено зниження вмісту есенціальних жирних кислот (лінолевої, ліноленової та арахідонової) у порівнянні з контролем, а після лікування - збільшення вмісту даних кислот в еритроцитарних мембранах. Дослідження дозволяє рекомендувати використання мембраностабілізуючих препаратів, які містять есенціальні жирні кислоти, у лікуванні хворих на гломерулонефрит. Зроблено висновок, що препарат "Байкамін" чинить гіпоазотемічну, анаболічну та антіанемічну дію і його можна запропонувати хворим уремією.

С целью изучения подходов к вторичной профилактике развития возможных сердечно-сосудистых осложнений у больных хроническими болезнями почек, направленных на коррекцию развития структурных изменений сосудов, выявлено, что в сравнении с исходными значениями при хроническом пиелонефрите активность нетрипсиноподобных протеиназ (НТПП) растет в сыворотке крови и практически не изменяется в моче, активность кальпаинов растет в обеих биологических средах. Рост активности НТПП в сыворотке крови при отсутствии изменений в моче свидетельствует о возможном развитии вазоконстрикторных изменений сосудов почек. Повышение активности кальпаинов в обеих биологических средах указывает на возможность формирования благоприятных условий для развития атеросклеротических повреждений сосудов.

Для изучения развития сердечно-сосудистых осложнений у пациентов с хроническими болезнями почек проведена диагностическая верификация атеросклеротических проявлений. Установлено, что методы, которые применяли для верификации наличия атеросклероза у данных пациентов (рентгенологическое исследование и доплерография сонных артерий), являются информативными. Методы рентгенологического и ультразвукового исследования сосудов доступны и неинвазивны, что делает целесообразным их широкое применение в клинической практике для ранней диагностики развития атеросклероза и выбора терапевтических мероприятий для предупреждения развития сердечно-сосудистых осложнений у упомянутой категории больных.

Приведен клинический пример исследования биопсийного материала почки при хроническом гломерулонефрите на фоне сдвигов холестеринового профиля. Внедрение в клиническую практику прижизненного морфологического исследования почек дает возможность значительно расширить представление о патогенезе и морфологических особенностях хронической болезни почек. При наличии нарушений в липидном спектре крови при хронических болезнях почек необходимо осуществлять полифакторный подход в оценке риска возникновения сердечно-сосудистых осложнений.

Значительное место в патогенезе как хронических болезней почек, так и атеросклероза занимают процессы свободнорадикального окисления липидов. В результате долговременного действия экстремальных факторов экзо- и эндогенного происхождения проявляются общие патологические процессы, объединяющие патогенез хронических болезней почек и развитие атеросклероза, а именно: наличие синдрома липопероксидации на фоне эксцесса антиоксидантной защиты.

Приведен анализ казуального выявления альдостеромы при полиморбидности патологий. Проведены расчет индекса коморбидности Чарлсона и оценка кардиоваскулярного риска при помощи шкалы Framingham. Установлено, что отличительная черта и безусловное преимущество индекса Чарлсона - возможность соотношения показателя продолжительности жизни и прогнозирования летальности при отсутствии коморбидности и при коморбидности. Однако, учитывая недостатки при расчете индекса Чарлсона, определено, что на практике нужно предусматривать возможную более высокую степень летальности на протяжении определенного промежутка времени. На фоне практически бессимптомного течения альдостеромы правого надпочечника при полиморбидности патологий обнаружено объемное образование правого надпочечника, что позволило своевременно оказать квалифицированную помощь и, в конечном итоге, спасти жизнь пациенту, который до сегодняшнего дня продолжает полноценно жить и работать.

В результате долговременного действия экстремальных факторов экзо- и эндогенного происхождения проявляются общие патологические процессы, которые объединяют патогенез хронических болезней почек (ХБП) и атеросклероза, а именно - наличие синдрома липопероксидации на фоне эксцесса антиоксидантной защиты и нарушений процесса транспорта липидов лейкоцитами. При активации перекисного окисления липидов (ПОЛ) на фоне эксцесса антиоксидантной системы реактивные формы кислорода способствуют высвобождению протеолитических ферментов, лейкоцитов, что приводит к повреждению гломерулярной базальной мембраны, белково-липидных комплексов цитомембран, угнетению клеточного иммунитета и развитию ишемии почечной паренхимы. Выявленные патологические изменения уровней малонового диальдегида и SH-групп в плазме крови при коморбидности ХБП и атеросклероза указывают на наличие лавинообразной реакции переокисления на фоне угнетения антиоксидантной защиты. Центральная роль в развитии воспалительного процесса при коморбидности ХБП и атеросклероза принадлежит нейтрофилам, моноцитам и оседлым макрофагам моноцитарного происхождения. Эти клетки принимают участие в процессах ПОЛ, поражают сосудистый компонент почки, модифицируют липопротеиды, которые проникли в ткань, и способствуют миграции следующих эшелонов лейкоцитов в очаги поражения. В результате дезорганизации биокатализа нарушаются окислительно-восстановительные процессы, что приводит к накоплению различных продуктов промежуточного обмена. Это способствует нарушению клеточной кооперации и может служить кардинальным фактором прогрессирования коморбидной патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Фахівцями в усьому світі визнано той факт, що коморбідність і мультиморбідність - кардинальні проблеми сучасної медицини. Коморбідність і мультикоморбідність можуть суттєво впливати на діагностику та лікування. Мета дослідження - проведення на індивідуальному рівні рутинної оцінки кардіоваскулярного ризику та розрахунку індексу Charlson у разі цукрового діабету та коморбідності. Своєчасно проведений розрахунок Charlson index - comorbidity score з урахуванням кардіоваскулярного ризику надає змогу на практиці застосовувати інтегральний (мультидисциплінарний) терапевтичний підхід і переконливо аргументує важливість і необхідність на індивідуальному рівні обліку коморбідності в осіб підвищеного кардіоваскулярного ризику для прогнозування виживаності та визначення ефективної терапевтичної стратегії, спрямованої на модифікацію всіх потенційних факторів ризику та неприпустимість поліпрагмазії. ДУ "Інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України" приступив до початкового етапу проведення популяційного дослідження поширеності коморбідності серед стаціонарних пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику. Планується проведення стандартизації одержаних даних відповідно до світової стандартизації досліджень коморбідних патологій.

Освещено современное состояние проблемы коморбидной патологии, этиопатогенетических факторов развития функциональных нарушений вегетативной нервной системы и органов желудочно-кишечного тракта у лиц организованной студенческой популяции. Представлены основные результаты исследования частоты встречаемости клинических вариантов сочетания нейроциркуляторной дистонии и функциональных заболеваний органов пищеварения среди молодых. Уделено внимание таким наиболее значимым триггерным факторам коморбидной функциональной патологии, как образ жизни, режим питания и психоэмоциональное состояние.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1 + Р414-323

Рубрики:

Хвороби серця

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - здійснити оцінку коморбідності серед хворих підвищеного кардіоваскулярного ризику (КВР) та розробити рекомендації щодо модифікації кардіоваскулярних факторів ризику (ФР) за допомогою методів інтегрованої профілактики на індивідуальному та популяційному рівнях. Обстежено 237 хворих підвищеного КВР із застосуванням клініко-інструментальних, лабораторно-біохімічних і статистичних методів дослідження. Наукові співробітники відділу популяційних досліджень здійснюють дослідження епідеміологічної ситуації щодо основних хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ) та ФР з урахуванням коморбідності в організованій та неорганізованій популяціях Харківського регіону. Послідовно створюється та аналізується унікальна інформаційна база про стан здоров'я осіб зазначеної категорії; ведеться розгорнута грунтовна робота з формування реєстру пацієнтів; розробляються рекомендації щодо модифікації факторів КВР з урахуванням коморбідності за допомогою методів інтегрованої профілактики на індивідуальному, сімейному та популяційному рівнях; проводиться інформування широких верств населення щодо модифікованих ФР і можливості сучасних терапевтичних заходів. Висновки: сьогодні вкрай важливе збереження і зміцнення здоров'я населення шляхом профілактики ХНІЗ, мінімізація ФР і створення сприятливого середовища для здоров'я (екологічного, соціально-економічного, психологічного), формування культури здоров'я, мотивація населення до здорового способу життя, удосконалення системи охорони здоров'я, яка відповідає реальним потребам населення з організацією виконання спеціальних заходів із всеохоплюючого медичного забезпечення хворих.

Увагу приділено розробці концепції синтропічної взаємодії патогенетичних механізмів, що зумовлює коморбідність атеросклерозу та хронічної хвороби нирок. Доведено, що терапевтична стратегія, спрямована на корекцію артеріального тиску, дисліпідемії, ренального кровотоку, ендотеліальної дисфункції, оксидативних, ферментативних та імунозапальних процесів, може суттєво уповільнити прогресування коморбідної патології, а впровадження розроблених новітніх методів діагностики та лікування дає змогу значно розширити можливості первинної та вторинної профілактики хронічної ниркової недостатності та вторинної профілактики атеросклерозу. Уперше запропоновано рекомендації з терапевтичної корекції порушень фільтраційної функції нирок та ендотеліальної дисфункції, оцінювання формування структурних порушень ендотелію судин нирок та ефективності терапії на підставі дослідження функціонального резерву нирок, профілактики серцево-судинних ускладнень за наявності коморбідності атеросклерозу і хронічної хвороби нирок. Оцінено динаміку показників перекисного окиснення ліпідів, ліпідного спектру крові та кількості ліпідовмісних лейкоцитів у процесі розробленої комплексної терапії та визначено вплив фармакологічного блокування ангіотензину ІІ на секрецію інтерлейкінів.

Рассмотрены актуальные вопросы современной медицины - коморбидность и кардиоваскулярный риск. Специалистами во всем мире признан факт того, что коморбидность - кардинальная проблема современной клинической медицины. Полиморбидность патологий, как правило, обусловливает значительные изменения классической клинической симптоматики течения заболеваний. Поли- и коморбидность может оказывать существенное влияние на диагностику и лечение. Коморбидность патологий за определенный временной промежуток может радикально определять маркеры риска, факторы риска, абсолютный риск, конечные точки, смертность. ГУ "Институт терапии имени Л. Т. Малой НАМН Украины" приступил к начальному этапу проведения популяционного исследования распространенности коморбидности среди стационарных пациентов высокого кардиоваскулярного риска. Планируется проведение стандартизации полученных данных в соответствии с мировой стандартизацией исследований коморбидных патологий на основании расчета индекса коморбидности Чарлсона.

Представлена Резолюция Всероссийской научно-практической конференции "Неинфекционные заболевания и здоровье населения России", проходившей 16 - 17 мая 2013 г. в Москве, а также отмечено обращение участников конференции к государственным и муниципальным органам власти, к медицинским, воспитательным, образовательным, спортивным, общественным и иным организациям, учреждениям культуры, партиям и движениям с просьбой усилить пропаганду идей здорового образа жизни и профилактики хронических неинфекционных заболеваний, обуславливающих более 75 % инвалидности и смертности населения России. В свою очередь, в рамках представленного от Украины доклада были определены основные стратегические задачи по профилактике хронических неинфекционных заболеваний в Северо-Восточном регионе Украины с учетом современных тенденций в терапии. Перспективным направлением в развитии медицины является реальное смещение приоритетов от лечения хронических неинфекционных заболеваний к их предотвращению и поддержанию здоровья, что в будущем будет способствовать увеличению ожидаемой продолжительности жизни и количества лет здоровой жизни.