Розглянуто питання анатомії, патофізіології, діагностики та лікування стресового нетримання сечі у жінок. Наведено методи та медикаментозні препарати для консервативного лікування, проаналізовано досвід застосування ендоуретральної електростимуляції сфінктерного апарата шийки сечового міхура уретри. Запропоновано класифікацію пролапсу тазових органів, описано методи хірургічного втручання для їх усунення у хворих зі стресовим нетриманням сечі.

Рассмотрены вопросы анатомии, патофизиологии, диагностики и лечения стрессового недержания мочи у женщин. Приведены методы и медикаментозные препараты для консервативного лечения, проанализирован опыт применения эндоуретральной электростимуляции сфинктерного аппарата шейки мочевого михура уретры. Предложена классификация пролапса тазовых органов, описаны методы хирургического вмешательства для их устранения у больных со стрессовым недержанием мочи.

Измерены величины прямокишечно-маточного углубления (ПКМУ) у женщин без генитального пролапса и с таковым. Величину заднего угла ПКМУ измеряли при лапаротомии у 22-х нерожавших и у 33-х рожавших женщин без признаков пролапса внутренних половых органов, у 13-ти женщин с генитальным пролапсом. Достоверно больше была величина заднего угла ПКМУ у женщин с пролапсом. В этой группе относительная величина ПКМУ более 50 % длины влагалища встречалась у большинства женщин. Врожденный глубокий угол ПКМУ повышает риск дальнейшего развития энтеро- и ректоцеле.

Вимірювання вагінального профілю до та після операції за системою POP-Q виконано у 89-ти жінок, яким виконано модифіковану кульдопластику за Мак-Коллом (МКП МК), та у 68-ми жінок, яким виконано сакроспінальну кольпосуспензію (ССКС) під час реконструктивної операції з приводу генітального пролапсу. За одержаними даними протягом 12 - 14 міс. спостереження не встановлено ознак рецидиву. ССКС доцільно виконувати в групі жінок із високим ступенем ризику рецидивування та в разі необхідності збереження матки. МКП МК необхідно застосовувати у випадку неповного випадання матки та за наявності показань до гістеректомії.

Измерян вагинальный профиль у 112-ти женщин, обратившихся по поводу выпадения матки, и у 84-х женщин без признаков нарушения анатомии влагалища. Полученные данные показали, что увеличение размера вульварного кольца имеет прямую корреляцию со степенью пролапса (особенно переднего сегмента влагалища). Изменение оси леваторного плато на более вертикальную является провоцирующим фактором развития генитального пролапса.

Ключ. слова: піхва, адвентиція, генітальний пролапс
Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.23

Рубрики:

Фізіологія і патофізіологія піхви

Шифр НБУВ: Ж24977 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз інфракокцігеального слінгу та сакроспінальної кольпосуспензії для хірургічного лікування апікального пролапсу. Результати обстеження 32-х жінок, які перенесли інфракокцігеальний слінг та 68-ми - сакроспінальну кольпосуспензію, довели ефективність обох процедур. Інфракокцігеальна кольпосуспензія виявилась більш безпечною та мінімально інвазивною у порівнянні із сакроспінальною. Основним критерієм вибору інфракокцігеального слінгу був помірний ступінь апікального пролапсу.

Проаналізовано результати опитування 111-ти гінекологів, які брали участь в конференції "Вагінальна хірургія сьогодні і завтра", що стосуються оперативного лікування генітального пролапсу (ГП). Аналіз одержаних даних свідчить про можливість виділення трьох рівнів якості надання хірургічної допомоги з приводу ГП. На першому рівні домінують кольпоррафії для всіх ступенів пролапсу, виконуються застарілі процедури (як то вентросуспензії) та не надається допомога з приводу рецидивів пролапсу. Цей рівень є найбільш поширеним. Другий рівень відрізняється більш складними методами оперативного лікування, що провадять гінекологи обласного рівня, але в більшості випадків обмежений

вагінальною гістеректомією з кольпоррафією. Серед хірургів цього рівня в випадках рецидивного пролапсу найчастіше застосовується кольпоклейзіс. Кількість хірургів-гінекологів третього рівня ледве досягає 10 % від загальної кількості лікарів, що надають допомогу з приводу ГП. На цьому рівні виконуються дефекто-специфічні операції, використовуються синтетичні матеріали для підсилення чи фіксації лігаментарного апарату, застосовується ендоскопічна техніка. Відсутність навчальних програм хірургії пролапсу є основним обмеженням впровадження сучасних методик оперативного лікування ГП.

Представлено аналіз даних власних гістологічних та фізичних досліджень, проведених з метою вивчення реакції тканин на імплантацію двох різних типів поліпропіленових ендопротезів (моно- та мультифіламентного). Вивчено стійкість цих тканин до лінійніх навантажень. Установлено, що монофіламентний ендопротез призводить до утворення більш тонкої та еластичної, але менш щільної рубцевої тканини на відміну від мультифіламентного ендопротезування, коли утворюється більш масивна, компактна сполучна тканина, з міцною фіксацією, але менш еластична. Рекомендовано використовувати монофіламентні синтетичні матеріали для фасціального ендопротезування, а мультифіламентні - для лігаментарного.

Рассмотрены механизмы образования, методы диагностики и лечения фибромиомы матки у женщин. Показано, что к выбору метода терапии следует подходить дифференцированно с учетом всех показаний и рисков развития нежелательных осложнений у таких пациенток.

Дисертацію присвячено питанням розповсюдження та причинам росту і факторам ризику виникнення залізодефіцитної анемії (ЗДА) вагітних за сучасних умов. На основі вивчення особливостей обміну заліза під час прогресування вагітності розроблено новий підхід до профілактики ЗДА. Встановлено, що залізодефіцитна анемія у вагітних - це стадія зриву компенсаторних динамічних змін обміну заліза після запліднення. Анемії передує залізодефіцитний стан (преанемія - виснаження депо заліза), про що свідчить зниження сироваткового феритину нижче 40 - 50 мкг/л. Для профілактики ЗДА вагітних на ранніх термінах застосування органічної солі заліза (глюконату) в складі препарату "Тотема" виявилось ефективнішим, ніж неорганічної (сульфат заліза) в складі препарату "Антиферин". Призначення глюконату заліза після встановлення залізодефіцитного стану, ще до розвитку клінічних проявів ЗДА дозволяє підвищити рівень депонованого заліза і перешкоджає зниженню рівня гемоглобіну та еритроцитів під час прогресування вагітності.

На підставі результатів вивчення та систематизації порушень фасціально-лігаментарного апарату малого таза в жінок з генітальним пролапсом різного типу та ступеня обгрунтовано необхідність інтраопераційної діагностики типу та місця порушень інтегральності фасціального апарату передньої та задньої стінок піхви, лігментарного апарату апікального відділу й уретри. Установлено, що у разі відриву, розриву чи перерозтягнення фасціального передньої та задньої стінок піхви чи лігаментарного апарату верхівкового відділу піхви окремо чи у комбінації відбуваються порушення положення стінок піхви та положення тіла матки чи шийки. Для кожного сегменту фасціально-лігаментарного апарату таза запропоновано конструктивні процедури з метою відновлення фіксації чи створення нової. У першому випадку запропоновано ендопротезування фасціально-лігаментарного апарата поліпропіленовими ендопротезами, а в другому - фіксацію апікального відділу піхви до крижово-остистої зв'язки. Розроблено й оцінено роль та місце кожної сегментарної реконструкції та традиційних методів лікування цистоцеле, ректоцеле та випадіння матки чи шийки. Вибір комбінації реконструктивних процедур залежить від діагностики комбінації дефектів кожного з трьох сегментів фасціально-лігаментарного апарату малого таза. У цьому полягає суть запропонованої концепції вибору методу оперативного лікування генітального пролапсу. Уникнення зайвих реконструктивних процедур та можливість відновлення фіксації чи створення нової без видалення матки є основними перевагами запропонованої концепції і оперативних сегментарних реконструктивних втручань

Розглянуто питання лікування невиношування вагітності в I триместрі в пацієнток із ретрохоріальною гематомою. Наведено суттєві переваги призначення препарату Транексам, прегнілу, утрожестану та актовегіну в комплексі у разі невиношування вагітності на тлі гравідарної гематометри. Виявлено позитивну динаміку основних гормональних, гемостатичних та ехографічних маркерів невиношування вагітності, що достовірно зменшувало репродуктивні втрати.

Проаналізовано дані літератури про стан проблеми захворюваності на міому матки в жінок репродуктивного віку та описано всі можливі методи хірургічного та консервативного лікування даної патології. Обгрунтовано хірургічний органозберігаючий метод лікування як один з найбільш оптимальних і доступних у даний час.

Надано результати клінічного обстеження та оперативного лікування 78 жінок репродуктивного віку, хворих на міому матки. Пацієнтки були розподілені на 2 групи залежно від локалізації домінантного міоматозного вузла: субсерозна/субсерозно-інтрамуральна та інтрамуральна/інтрамурально-субмукозна локалізація. Проаналізовано анамнестичні дані, дані клінічного обстеження та оперативного лікування. Показано ефективність ультразвукового дослідження з застосуванням Доплера у визначенні морфологічної структури вузлів і показань до міомектомії на підставі аналізу показників кривих швидкостей кровотоку.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о высокой контрацептивной эффективности гормональных рилизинг-систем, низком уровне различных побочных эффектов, а также о снижении частоты клинических проявлений предменструального синдрома.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что гормональная рилизинг-система (ГРС) (кольцо, пластырь, ВМС) не оказывают значительного влияния на системный гемостаз у женщин репродуктивного возраста. Динамика изменений являлась статистически не достоверной в целом и между группами, не выходила за рамки нормативных значений и не была клинически значимой. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма применения ГРС у женщин репродуктивного возраста.

Полученные результаты исследований свидетельствуют о выраженных изменениях урогинекологического статуса, включая и варикозное расширение вен малого таза, при развитии недержания мочи во время беременности и после родов. Это подтверждается изученными нами клиническими, урологическими и эхографическими данными. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий при недержании мочи у женщин во время беременности и после родоразрешения.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о том, что совокупность анамнестических и объективных данных позволяет выделить наиболее прогностически значимые факторы и сформировать группы риска по развитию недержания мочи у женщин во время беременности и после родов. Предлагаемый алгоритм является доступным и может найти широкое использование в практическом здравоохранении.

Результаты проведенных исследований показали позитивное влияние гормональной внутриматочной рилизинг-системы на клиническое течение аденомиоза, на размеры матки, выраженность спаечного процесса в малом тазу и болевого синдрома в динамике лечения. Немаловажное значение имеет и высокий контрацептивный эффект данного метода. Полученные данные позволяют повысить эффективность консервативного лечения аденомиоза и снизить частоту всех клинических проявлений.

Наведено топографічну та гемодинамічну характеристику вузлів міоми матки у 78 жінок репродуктивного віку за результатами УЗД із використанням кольорового доплерометричного картування. Групу контролю склала 61 невагітна жінка без гінекологічної патології. Показники групи контролю прийняті за нормативні. Встановлено особливості розташування вузлів міоми в трьох площинах залежно від інтрамурально-субмукозної/субмукозної або інтрамурально-субсерозної/субсерозної локалізації. Гемодинаміку оцінено в маткових артеріях та артеріях вузла. Установлено закономірності кровопостачання вузла залежно від його розташування, що повинно бути враховано оперуючими гінекологами у процесі вибору хірургічного доступу, виду та місця утеротомії під час виконання міомектомії у жінок репродуктивного віку.