Розкрито теоретичні засади процесу виховання культури взаємин батьків і дітей молодшого шкільного віку в сім'ї та школі. Запропоновано оптимальну навчально-виховну стратегію залучення вчителів початкових класів, батьків і молодших школярів до практичної роботи з виховання культури міжособистісних взаємин за умов особистісно зорієнтованої освіти. Висвітлено основні положення програми педагогічного тренінгу для батьків "Культура взаємин батьків і дітей".

Раскрыты теоретические основы процесса воспитания культуры взаимоотношений родителей и детей младшего школьного возраста в семье и школе. Предложена оптимальная учебно-воспитательная стратегия привлечения учителей начальных классов, родителей и младших школьников к практической работе по воспитанию культуры межличностных взаимоотношений в условиях личностно ориентированного образования. Освещены основные положения программы педагогического тренинга для родителей "Культура взаимоотношений родителей и детей".

З'ясовано сутність і структуру поняття "культура взаємин" батьків і дітей молодшого шкільного віку, проаналізовано роль її виховання у процесі формування особистості учнів. Проаналізовано структурні компоненти культури взаємин батьків і дітей, розроблено критерії визначення її рівня. Обгрунтовано та апробовано психолого-педагогічні умови його підвищення у процесі спеціально організованої роботи з вчителями початкових класів, батьками і дітьми молодшого шкільного віку, впровадження форм і методів виховання культури їх взаємин відповідного змісту в сім'ї та школі.

Висвітлено історичну ретроспективу духовно-морального виховання дітей у світовій педагогічній думці. Визначено тенденції духовно-морального виховання дітей у часи Княжої доби та Козаччини (X - XVII ст.), в епоху Просвітництва (XVIII - XIX ст.), його соціально-педагогічні умови у вітчизняній педагогіці XX ст. Проведено науково-методичний аналіз духовно-морального виховання дітей на початку XXI ст. , яке розглядається в широкому значенні як цілеспрямоване створення умов (духовних, матеріальних, організаційних) для всебічного гармонійного розвитку особистості. Зазначено, що в сучасній педагогіці майже не обгрунтовуються шляхи виховання в кожній особистості уміння протистояти злу й аморальності. Духовно-моральна криза сучасного суспільства виявляється в різних соціальних інституціях. Виховне значення сім'ї як традиційного осередку духовно морального виховання, особистого захисту та добробуту дітей різко зменшується. Сучасний процес духовно-морального виховання дітей здійснюється в просторі перетворених форм соціального буття (практичного, духовного, суттєвого). Обгрунтовано доцільність використання історико-освітнього досвіду духовно-морального виховання дітей досліджуваного періоду.

Науково обгрунтовано та розроблено періодизацію духовно-морального виховання у вітчизняній школі XX - першої чверті XXI ст. Визначено перспективні напрями удосконалення системи виховної роботи в сучасному українському шкільництві. Проаналізовано, уточнено та визначено поняттєво-категоріальний апарат дослідження проблеми духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі. Розроблено авторську періодизацію становлення духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі в окреслених хронологічних межах, з'ясовано його провідні тенденції. Виявлено соціокультурні умови духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі. Теоретично обгрунтувати його суспільні й ідеологічні засади. Визначено зміст, форми та методи духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі у зазначений період. Розкрито провідні ідеї українських учених XX ст. та науково-педагогічний внесок В. О. Сухомлинського у справу поширення гуманістичних ідей духовно-морального виховання дітей в українському шкільництві. Охарактеризовано основні проблеми впровадження духовно-морального виховання дітей в навчально-виховний процес вітчизняної школи.

Досліджено особливості духовно-морального виховання дітей у радянській школі в контексті суспільно-політичного життя другої половини ХХ ст. Проаналізовано основні ідеї комуністичного виховання та завдання, які ставила партія щодо активного впливу на формування ідейно-політичного та морального обліку радянської молоді. Використано документи, які доводять нерозривність освіти з конкретним часом: у будь-яку епоху і в будь-якому суспільстві.

Исследованы особенности духовно-морального воспитания детей в советской школе в контексте общественно-политической жизни второй половины ХХ в. Пронализированы основные идеи коммунистического воспитания и задачи, которые ставила партия в отношении активного влияния на формирование идейно-политического и нравственного облика советской молодежи. Сделан вывод, что именно образование является решающим при реализациии тех или других социально-культурных тенденций и перспектив общественного развития.

Children’s spiritual and moral education in national schools in the context of social and political life of the country (the second half of XX century)

Розглянуто проблему духовно-морального виховання дітей з початку ХХ ст. на підставі численних досліджень з історії світської і церковної школи, які містять багатий фактичний і статистичний матеріал щодо нормативно-правової бази, змісту, навчально-методичного та кадрового забезпечення освітнього процесу в Україні в складі Російської імперії та на наступних історичних етапах. Відмічено, що дослідження духовно-морального виховання підростаючого покоління науковцями тоталітарної держави за радянської доби не порушувалось питання релігії. Підкреслено, що саме науковцями діаспори виступали з критикою антирелігійної та анти духовної політики Радянської держави. Зауважено, що тільки зняття ідеологічного табу й соціально-політичних перепон в духовному житті незалежної України дало змогу вести наукові пошуки в напрямку духовно-моральних засад вітчизняної освіти.

Наукові засади духовно-морального виховання дітей в українській школі поділено на теоретичні, методичні й організаційно-педагогічні. Стан вітчизняної школи розглянуто як відображення суспільно-економічної та політичної ситуації в культурно-освітній сфері країни. Охарактеризовано періодизації різних педагогічних явищ та процесів, запропоновані такими дослідниками, як В. Ворожбіт, О. Сухомлинська, Н. Гупан, О. Пометун, Д. Дзвінчук, Л. Березівська. Запропоновано авторську періодизацію становлення теорії та практики духовно-морального виховання дітей у вітчизняній школі 1900 - 2012 рр., що складається з п'яти періодів. Розкрито зміст кожного з них з виокремленням більш коротких етапів. З'ясовано процеси, які визначали подальше становлення шкільної освіти чи зумовлювали її зміни або реформування.

Научные основы духовно-нравственного воспитания детей в украинской школе поделены на теоретические, методические и организационно-педагогические. Состояние отечественной школы рассмотрено как отражение общественно-экономической и политической ситуации в культурно-образовательной сфере страны. Охарактеризованы периодизации различных педагогических явлений и процессов, предложенные такими исследователями, как В. Ворожбит, О. Сухомлинская, Н. Гупан, А. Пометун, Д. Дзвинчук, Л. Березовская. Предложена авторская периодизация становления теории и практики духовно-нравственного воспитания детей в отечественной школе 1900 - 2012 гг., состоящая из пяти периодов. Раскрыто содержание каждого из них с выделением более коротких этапов. Выяснены процессы, которые определяли дальнейшее становление школьного образования или обусловили его изменение или реформирование.

Scientific basis for the spiritual and moral education of children in Ukrainian schools were divided into theoretical, methodological, organizational and pedagogical. The state of the national school was considered as a reflection of the socio-economic and political situation in the cultural and educational sphere of the country. The periodization of different pedagogical phenomena and processes proposed by researchers such as V. Vorozhbit, O. Sukhomlinska, N. Gupal, A. Pometun, D. Dzvinchuk, L. Berezovska were characterized. The author's periodization of formation of the theory and practice of spiritual and moral education of children in the national school 1900 - 2012 consisting of five periods was proposed. The content of each of them with the release of the shorter stages were revealed. The processes that have determined the further formation of school education or have caused his change or reform were clarified.

Розкрито сучасні наукові підходи, тенденції, напрями, умови та технології поширення принципів відкритої освіти (ВО). Увагу приділено розкриттю всіх сторін освітнього процесу, об'єктивності якості освіти для суспільства, роботодавців, здобувачів освіти, оскільки сучасність потребує об'єднання фахівців різних галузей знань задля здійснення значних змін у русі ВО. Розглянуто методологічні основи формування ідеології інформаційного суспільства XXI ст. Окреслено перспективи розвитку освіти в Україні у контексті глобальних викликів інформаційного суспільства. Висвітлено питання міжнародно-правового регулювання ВО. Подано інформацію про диверсифікацію неперервного підвищення кваліфікації керівних і педагогічних працівників в умовах післядипломної ВО. Описано технологію формування психологічної компетентності суб'єктів освітнього процесу в умовах післядипломної ВО. Висвітлено особливості реалізації принципів педагогіки партнерства в умовах упровадження концепції "Нова українська школа". Розкрито технології та інструменти розвитку електронної кафедри. Визначено вектори розвитку організаційної культури керівника в умовах ВО. Розглянуто специфіку самоменеджменту професійного розвитку викладачів кафедр менеджменту університетів Республіки Польща.

Проаналізовано реформаційні процесів в Європі, багато уваги приділено конкретним механізмам впровадження принципів Реформації у розвиток різних сфер і галузей життєдіяльності України: політичної, освітньої, економічної, юридичної, медичної, соціальної тощо. Здійснено розгорнутий науковий аналіз сучасного стану реформаційних процесів в Україні. Грунтовно та цілісно розкрито важливі теоретико-методологічні проблеми становлення й поширення Реформації в світі.