Досліджено проблему формування педагогічної культури майбутнього викладача вищої школи за умов магістратури. З'ясовано структурні та функціональні компоненти даної культури. Розроблено та науково обгрунтовано концептуальну модель її формування. Визначено й експериментально перевірено сукупність організаційно-педагогічних умов, що забезпечують успішність цього процесу. Запропоновано програму та навчально-методичні рекомендації до спецкурсу "Педагогічна культура викладача вищої школи".

Одержано нові дані щодо ролі мітохондріальної пори (МП) у корекції функціональних порушень серця у щурів під час старіння за умов активації біосинтезу убіхінону та тривалих фізичних навантажень. Вперше встановлено, що активація in vivo синтезу убіхінону за допомогою курсового введення старим щурам попередників біосинтезу убіхінону - параоксибензойної кислоти, метіоніну та вітаміну E - супроводжується підвищенням вмісту коензиму Q. Досліджено, що тривалі фізичні навантаження й активація біосинтезу убіхінону сприяють запобіганню оксидативному стресу шляхом зменшення продукції супероксидного та гідроксильного радикалів, вмісту низько- та високомолекулярних нітрозотіолів у мітохондріях серця старих щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.7 + Е60*732.12*72 + Р410.1-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.12*334 + Е60*550*334

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-29 + Е60*551.322.6

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.12*551.322.6 + Р410.1-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто науковий зміст і сутність педагогічної культури викладача вищої школи, проведено аналіз теоретичної спадщини провідних вітчизняних і зарубіжних педагогів, який показав усю складність і багатовимірність такого феномену як педагогічна культура, що яскраво виявляється у різноманітті її визначень і видів.

Проаналізовано особливості функціонування емотивно-оцінної лексики в публіцистичному тексті, розглянуто такі засоби вираження емотивності, як: метафори, епітети, перифрази, оксюморони та фразеологізми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.122 + Е60*738.7

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано загальнонаукові концепції суті педагогічної культури загалом і педагогічної культури викладача вищої школи зокрема; розкрито зміст і компоненти педагогічної культури викладача ВНЗ.

Обговорено специфіку навчання другої іноземної мови (німецької) студентів спеціальностей "Готельно-ресторанна справа" та "Туризм". Охарактеризовано основні аргументи за і проти вивчення другої іноземної мови (німецької). Наголошено, що основною метою вивчення другої іноземної мови в немовних ВНЗ є формування комунікативної та мовної компетенції. Зазначено, що особливу увагу під час вивчення другої іноземної мови в немовному ВНЗ варто приділяти застосуванню професійно орієнтованого підходу та навчанню професійно орієнтованому спілкуванню в різних ситуаціях професійної діяльності у сфері обслуговування та туризму: подорож літаком і залізницею, знайомство та рекомендування, в готелі, телефонна розмова, ділова кореспонденція тощо.

Обговорено специфіку навчання другої іноземної мови (німецької) студентів спеціальностей "Готельно-ресторанна справа" та "Туризм". Охарактеризовано основні аргументи за і проти вивчення другої іноземної мови (німецької). Наголошено, що основною метою вивчення другої іноземної мови в немовних ВНЗ є формування комунікативної та мовної компетенції. Зазначено, що особливу увагу під час вивчення другої іноземної мови в немовному ВНЗ варто приділяти застосуванню професійно орієнтованого підходу та навчанню професійно орієнтованому спілкуванню в різних ситуаціях професійної діяльності у сфері обслуговування та туризму: подорож літаком і залізницею, знайомство та рекомендування, в готелі, телефонна розмова, ділова кореспонденція тощо.

Здійснено цілісний конституційно-правовий аналіз правової природи та сутності судової влади, основним структуроутворюючим і функціональним принципом організації якої запропоновано розглядати принцип поділу державної влади. В конституційній системі розподілу влади судова влада є самостійною і незалежною гілкою державної влади, що покликана служити суспільству та здійснювати правосуддя, вирішувати в судовому порядку правові спори та конфлікти. Судова влада визначає межі розсуду інших гілок державної влади, є правообмежувальним чинником у діяльності законодавчої, виконавчої влади та Глави держави. Відтак її роль у механізмі поділу влади полягає у стримуванні інших гілок державної влади від порушень конституційної законності, а також захисті прав і свобод людини та громадянина в державі. Запропоновано авторське визначення судової влади як самостійного виду державної влади, що має виключну компетенцію розглядати юридично значимі справи, вирішувати спори та конфлікти в суспільстві шляхом здійснення правосуддя, що реалізується судами в порядку, визначеному чинним законодавством з метою захисту прав, свобод і законних інтересів людини. Доведено, що правозахисна функція судової влади є самостійною функцією, що здійснюється у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів людини. Систему засобів здійснення правозахисної функції судової влади розглянуто в широкому і вузькому розумінні. У широкому - до таких засобів віднесено: засоби нормативно-правового забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист; засоби контролю за дотриманням всіма суб'єктами, що беруть участь у реалізації конституційного права на судовий захист, положень нормативно-правових актів у вказаній сфері реалізації; засоби контролю за дотриманням суб'єктами, діяльність яких направлена на реалізацію конституційного права на судовий захист, встановлених державою правил їх реалізації. Вузьке розуміння включає засоби: зовнішньоорганізаційну діяльність реалізації права на судовий захист; внутрішньоорганізаційну діяльності у сфері судоустрою; відповідальність як засіб забезпечення конституційного права людини на судовий захист. Запропоновано визначення поняття судового права як самостійної галузі матеріального публічного права в національній правовій системі, що представляє собою сукупність юридичних норм, що має власний предмет правового регулювання, особливий метод правового регулювання, принципи правового регулювання, та заслуговує на прийняття власного кодифікованого джерела права.

Розкрито основні пріоритети розвитку національної фінансової системи в процесі євроінтеграції. Розглянуто концептуальні положення побудови механізму модернізації державної фінансової політики сталого розвитку, систематизовано інструменти реалізації боргової політики відповідно до періодизації її розвитку, визначено напрями збільшення державного фінансування та можливості залучення додаткових джерел для сфери культури та мистецтва й охорони здоров'я. Досліджено сучасну модель бюджетного процесу з використанням програмно-цільового методу для забезпечення транспарентності вітчизняних публічних фінансів відповідно до європейських стандартів. Запропоновано практичні підходи до аналізу спроможності місцевих бюджетів, визначено шляхи удосконалення фінансового сектору з урахуванням міжнародного досвіду. Систематизовано можливості та загрози кредитної діяльності вітчизняних банків під впливом тіньової економіки та виявлено її вплив на банківську безпеку. Досліджено механізм та інструменти кредитного ризику банків у контексті забезпечення фінансової безпеки держави.

Фінансова безпека характеризується здатністю держави забезпечити стійкість фінансово-економічного розвитку країни і передбачає безпеку різних видів економічної діяльності та сфер суспільного життя. Проведено оцінку захищеності складових фінансового сектора України та розраховано загальний рівень фінансової безпеки в державі. Розглянуто сучасний механізм визначення рівня фінансової безпеки. На сьогодні в Україні чинна Методика визначення рівня фінансової безпеки, затверджена Міністерством економіки України на основі "Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, що базується на кількісному дослідженні індикаторів, які характеризують стан економічної безпеки країни та, відповідно, фінансової безпеки як її пріоритетної складової. Розраховано рівні: безпеки фінансових секторів, а саме банківського сектора, безпеки небанківського фінансового сектора, боргової, бюджетної, валютної та грошово-кредитної безпеки. Найбільш проблемним є борговий сектор, забезпеченість якого за аналізований період у середньому становить 16,9 %. Загальний рівень фінансової безпеки має тенденцію до зниження, у 2021 р. його зафіксовано на рівні 44 %. Економіка країни не захищена від фінансових загроз та дисбалансів. Виділено ряд недоліків Методики: визначені нею показники розроблені у 2013 р. і не відображають реальну ситуацію в країні, методика спрямована на аналіз фінансових показників і не враховує нефінансову інформацію, зовнішні фактори, вплив на загальний рівень фінансової безпеки її окремих складових. Встановлено необхідність вдосконалення механізму оцінки безпеки держави та надано ряд пропозицій у цьому напрямі.