Індекс рубрикатора НБУВ: Р56 я431

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что частым осложнением у пациентов с опухолевыми заболеваниями является венозная тромбоэмболия (ВТЭ). ВТЭ - независимый негативный фактор прогноза у пациентов с опухолевыми заболеваниями, который повышает вероятность смерти у этих пациентов. Предупреждение развития ВТЭ - один из важных шагов для увеличения выживаемости пациентов с раком. Приведены рекомендации ASCO, NCCN по профилактике тромбообразования в зависимости от клинической ситуации.

Представлены современные данные о механизмах взаимодействия опухолевых клеток при хроническом лимфолейкозе (ХЛЛ) с микроокружением. Рассмотрены основные внутриклеточные сигнальные механизмы передачи сигнала и новые подходы к терапии больных ХЛЛ, основанные на воздействии на активность внутриклеточных киназ, белков семейства фактора некроза опухолей (BAFF, APRIL), модуляции иммуногенности лейкемических клеток.

Ретроспективно проанализирован архив историй болезни пациентов в возрасте от 0 до 16 лет с подозрением на объемные образования грудной железы (ГЖ), обратившихся в Национальный институт рака за период с 1991 по 2010 гг. После первичного осмотра детским онкологом всем пациентам проводилось ультразвуковое исследование, а при установлении наличия локального уплотнения в ГЖ - пункционная тонкоигольная биопсия. Пациенты, у которых были выявлены признаки пролиферации, патологической гиперплазии, дисплазии или атипии, были прооперированы, а их диагноз верифицирован гистологически. Проанализированы наиболее частые заболевания ГЖ детей и юных пациентов.

Представлены результаты статистического анализа 93 пациентов с метастатическими поражениями длинных костей. Установлена зависимость типа, вида метастазов в костях, их локализации, наличия патологических переломов от первичной опухоли. Описаны показания к хирургическому лечению пациентов с костными метастазами и выделены основные виды оперативных вмешательств. Приведены основные этапы и особенности хирургических вмешательств при данной патологии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р562.9

Рубрики:

Інші види пухлин

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.022.2-5 + Р569.41-5

Рубрики:

Мієлоїдні лейкози

Пухлини системи кровотворення, крові та ретикуло-ендотеліальної системи

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначення ефективності використання режиму TDV (топотекан, доксорубіцин та вінкристин) у дітей з рефрактерною нейробластомою (РНБ). Група дітей, що одержувала режим TDV, складалася з 14 хлопчиків та 7 дівчаток. Усі хворі були старші 1 року, в основному це діти 2 - 5 років з РНБ, що проходили лікування у відділенні дитячої онкології Національного інституту раку з 2004 до 2008 року. Для досягнення ремісії у пацієнтів з РНБ основної групи як терапію другої лінії було розроблено режим TDV. Суть запропонованого режиму полягала у застосуванні комбінації препарату з групи інгібіторів топоізомерази - топотекану, який раніше не використовували у ході лікування даної патології, з традиційними препаратами, що довели свою ефективність у терапії нейробластом, - доксорубіцином та вінкристином. Позитивну відповідь на лікування за запропонованою схемою спостерігали у 16 (84,2 %) з 21 пацієнта (повна ремісія - 42,1 %, стабілізація процесу - 42,1 %), у 5 пацієнтів мало місце прогресування хвороби. Розроблена схема хіміотерапії з використанням топотекану у комбінації з доксорубіцином та вінкристином виявила високу ефективність у ході лікування дітей з РНБ. Повна ремісія та стабілізація процесу досягнуті у 84,2 %. Загальна 3-річна виживаність хворих становить 38 %.

Представлена краткая история применения интерферона в лечении меланомы кожи.

Рассмотрены исторические аспекты хирургического лечения больных раком грудной железы. Описана эволюция радикальных и реконструктивно-пластических вмешательств у данной категории пациенток. Определены перспективные направления развития радикального, органосохраняющего, реконструктивно-пластического лечения больных раком грудной железы в настоящее время.

Проведен анализ результатов многоцентровых рандомизированных исследований II - III фазы, в которых сравнивали эффективность, токсичность и переносимость режимов химиотерапии, включающих капецитабин или флуороурацил, при лечении больных колоректальным раком и раком желудка.

Рак грудной железы (РГЖ) - гетерогенное заболевание, которое существенно различается по клиническому течению, морфологическому и молекулярному строению и требует различных подходов к диагностике и лечению. Цель исследования - изучение клинических и биологических особенностей трижды негативного РГЖ. В исследование включено 259 больных в возрасте от 27 до 82 лет (средний возраст 55 лет), которые проходили лечение по поводу РГЖ в клинике кафедры онкологии Национального медицинского университета им. А. А. Богомольца в 2005 г. В исследовании получены следующие клинико-биологические особенности трижды негативного РГЖ: молодой возраст больных, наличие ожирения, низкая степень дифференцировки опухоли, метастатическое поражение лимфатических узлов независимо от размера опухоли в грудной железе.

Описан случай из собственной практики: клиническая характеристика больной с лейомиомой мочевого пузыря, морфологические особенности опухоли, проведенное лечение, его результат.

За останні десятиріччя захворюваність на герміногенні пухлини яєчка підвищилася більше ніж у 2 рази, у чоловіків віком 20 - 35 років це одна з найбільш поширених злоякісних пухлин. Проведено аналіз лікування 113 пацієнтів, хворих на герміногенні пухлини яєчка. Одержані результати продемонстрували успіхи хіміотерапії в лікуванні цієї нозології. Навіть за наявності дисемінованого процесу у більше ніж 80 % хворих реально досягти повного одужання. У цьому разі необхідно зазначити, що такого прогресу вдалося досягти завдяки створенню раціональних схем хіміотерапії, підібраних на основі індивідуального прогнозу пацієнта, а також у результаті чіткого виконання описаних алгоритмів лікування.

В останнє десятиліття онкологічна ситуація у світі залишається несприятливою щодо захворюваності та поширеності раку як в економічно розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Водночас у ході аналізу основних тенденцій у лікуванні хворих онкологічного профілю стає очевидним той факт, що в ряді країн Західної Європи та Північної Америки системам охорони здоров'я вдалося досягти спочатку стабілізації, а потім і зниження смертності від найбільш поширених злоякісних пухлин. Це пов'язано перш за все з повномасштабним впровадженням національних програм скринінгу. На сьогодні скринінг в онкології є практично єдиним методом, застосування якого сприяє зниженню рівня смертності від окремих видів злоякісних новоутворень. До теперішнього часу доцільність популяційного скринінгу злоякісних новоутворень в Україні залишається предметом дискусій у зв'язку з недостатньою інформованістю населення та лікарів, відсутністю чіткого розуміння поняття та процесу скринінгу, трудомісткістю і відносно високою вартістю скринінгових методик обстеження, недостатньо переконливими доказами необхідності його проведення стосовно деяких нозологій злоякісних пухлин. Проаналізовано доказову базу та критерії скринінгу з метою подальшої адаптації скринінгових програм в Україні.

Рутинне гістологічне дослідження новоутворень у дітей у значній частині випадків не є достатньо доказовим у разі визначення їх гістогенетичного типу. У зв'язку з цим імуногістохімія стає абсолютно необхідною для типування пухлин дитячого віку, які однозначно не були верифіковані мікроскопічно. Крім того, доцільно підтверджувати імуногістохімічно тип пухлин, який не викликав принципових сумнівів у вивченні рутинно забарвлених препаратів. Слід враховувати, що гістогенетичне типування солідних пухлин у дітей у невеликій частині випадків не може бути вирішене імуногістохімічними методами. У такій ситуації реальну допомогу надають дослідження геному пухлинних клітин та інші молекулярно-генетичні методи. Але сьогодні окремі пухлини ще не можуть бути типовані внаслідок радикальної зміни їх фенотипу в процесі онтогенезу. Для таких пухлин доцільно визначати ознаки, які навіть за відсутності встановленого гістологічного типу можуть виступати факторами прогнозу як розвитку захворювання, так і чутливості до лікування.

Исследование ядрышкообразующих регионов хромосом в клетках диспластически измененного цилиндрического эпителия и железистого рака шейки матки выявило последовательное нарастание количественного содержания основных морфофункциональных типов ядрышек, в том числе активных компактных и переходных нуклеолонемно-компактных в соответствии с появлением цитоморфологических признаков атипии. Установлено преобладание процентного содержания крупных аргентофильных гранул в ядрышках нуклеолонемного типа в опухолевых клетках при сравнении с диспластическими. Полученные данные отражают характер и степень структурно-функциональных изменений ядрышкообразующих регионов хромосом, на основе которых разработан алгоритм дифференциальной цитологической диагностики дисплазий цилиндрического эпителия и железистого рака шейки матки, использование его позволяет с большей достоверностью оценить патологический процесс.

Среди первичных злокачественных новообразований костей скелета наиболее часто встречается остеосаркома. Заболевание возникает в основном у детей и лиц молодого возраста. Более чем в половине наблюдений процесс локализуется в костях, формирующих коленный сустав. Высокая частота развития рецидива и вероятность гематогенного метастазирования обусловливает необходимость применения в предоперационный период неоадъювантной химиотерапии. Она включает системное введение цитостатиков и регионарную внутриартериальную инфузию. Применение методик внутриартериальной инфузии химиопрепаратов имеет ряд неоспоримых преимуществ: позволяет создать длительную стойкую концентрацию цитостатиков в зоне опухолевого поражения; обеспечивает непосредственный контакт и абсорбцию цитостатиков с опухолевыми клетками на всех стадиях клеточного цикла; ранняя циторедуктивная химиотерапия способна понизить риск возникновения химиорезистентности и, как следствие этого, развития метастатической стадии заболевания; непосредственный локальный клинический эффект достигается незамедлительно; общерезорбтивные побочные действия вводимых препаратов значительно уменьшаются. Цель исследования - разработка нового подхода при назначении предоперационных курсов химиотерапии больным с саркомами костей для того, чтобы предсказать гистологический ответ опухоли и индивидуализировать продолжительность курсов химиотерапии. Лечебный патоморфоз опухоли оценивался на основании ингибиции уровня опухолевой неоваскуляризации, зарегистрированной во время серийного ангиографического исследования.

Опубликованы результаты исследований, представленных на крупнейших международных конференциях, посвященных онкогематологии, в том числе диагностике и лечению лимфом. Отражены оптимальные подходы к лечению хронического лимфолейкоза. Приведены данные, подтверждающие, что для правильного выбора терапии фолликулярной лимфомы необходимо тщательно анализировать прогностические факторы, а также учитывать предпочтение и мнение самого пациента. Получены результаты относительно первой линии терапии у пациентов с вирусным гепатитом С и индолентными лимфомами, а также обнадеживающие результаты лечения пациентов с рецидивной или рефрактерной формой системной анапластической крупноклеточной лимфомы и лимфомы Ходжкина новым препаратом брентуксимаб ведотин. Отмечена тенденция к изменению стандартов лечения поздних стадий лимфомы Ходжкина. При лимфоме Ходжкина оценка ответа на химиотерапию может быть проведена уже после одного курса полихимиотерапии и негативные результаты позитронно-эмиссионной томографии после одного курса имеют большее прогностическое значение, чем после двух курсов полихимиотерапии. Актуальной остается проблема сохранения фертильности у молодых пациентов после лечения по поводу лимфомы. Международные конференции дают возможность узнать о многих открытиях и новых тенденциях в лечении и диагностике лимфом, а также углубить свои знания по данной проблеме.

Зазначено, що позитивні результати органозберігаючого хірургічного лікування хворих зі злоякісними трофобластичними пухлинами свідчать про перспективність проведення подальших клінічних досліджень у спеціалізованих трофобластичних центрах.