Досліджено роль сім'ї в економічному вихованні учнів, яке є складовою економічної культури, проаналізовано зв'язок із іншими напрямками виховання, з'ясовано на основі проведеного анкетування економічну поінформованість школярів і джерела цієї інформації. Вивчення анкет засвідчило незадовільну компетентність батьків щодо змісту економічної освіти і виховання дітей, що є, вірогідно, закономірним для країн перехідної економіки. Аргументовано висновок, що для повноцінного включення особистості в економічну структуру необхідна якісна економічна освіта членів суспільства - учителів, батьків і дітей.

Проаналізовано процес поширення протестантської музики в Західній Україні, який розпочався у XVII ст. Даний процес розвивався за двома напрямами: у творчості професійних композиторів і в релігійних народних співах (псалмах, колядках тощо). Надано характеристику музики тих композиторів, які були так чи інакше пов'язані з протестантизмом. Зроблено акцент на важливій ролі цієї музики і співів у поширенні протестантизму та створенні протестантських конфесій у Західній Україні.

Розглянуто питання педагогічної термінології в історичному розвитку. Динамічні процеси пов'язано зі змінами в суспільстві та системі освіти, інтеграцією наук, удосконаленням методики наукових досліджень. Запропоновано диференційований підхід до визначення поняття "фізична культура" з урахуванням певних критеріїв.

Досліджено діяльність як визначальний компонент у комплексі економічної культури, з'ясовано поняття економічної діяльності як складного структурного утворення. Проаналізовано різні аспекти її функціонування. Розглянуто моделі економічної поведінки, складові економічної культури; визначено завдання економічного виховання за умов перехідного періоду економіки.

Проаналізовано словотвірні афікси у близькоспоріднених українській та російській мовах. Розглянуто спільні та поодинокі випадки вживання суфіксів, визначено їх продуктивність/непродуктивність.

Феномен спілкування розглянуто як важливу духовну потребу в моральному взаєморозумінні, яка грунтується на шануванні людини як вищої цінності світоутворення, інтересі до її справ і думок. У зв'язку з цим з'ясовано специфіку морального спілкування та розкрито сутність принципів, які забезпечують моральний зміст спілкування.

Розглянуто основні тенденції розвитку теорії навчання у зарубіжній педагогіці. Особливу увагу акцентовано на "педагогіці педоцентризму", "теорії нового виховання" та "експериментальній педагогіці". Розкрито науковий доробок відомих зарубіжних педагогів - М.Монтессорі, О.Декролі, Д.Дьюї, С.Френе, Е.Торндайка.

Досліджено місце та роль наукового знання в долі людства: духовно-практичне освоєння світу йде від чуттєво-образного до абстрактно-порівняльного, завдяки чому розширюється здатність людини цілеспрямовано перетворювати світ. Концепцію Освальда Шпенглера проаналізовано в історичному поступі переходу однієї культури в іншу з подальшою трансформацією в цивілізацію, що знаменує інваріантно-уніфіковані характеристики граничного протистояння.

Виявлено екзистенційні мотиви в творчості М.Гоголя. Стверджується, що для української філософії традиційним є ідейний напрям "філософії серця" (найповніше репрезентований творчістю Г.Сковороди), який у М.Гоголя виявлено у "філософії душі". Для аргументації тверджень використано уривки з творів письменників-мислителів, співставлено основні положення сучасної екзистенціальної філософії.

Розкрито основні ідеї Першого Українського Педагогічного Конгресу, який відбувся у Львові 2 - 3 листопада 1935 р., а також визначено завдання сучасного виховання. Конгрес підкреслив, що єдино доцільною є система виховання, заснована на християнській вірі, науці та моралі.

Джерелом самооцінки особистості є її взаємодія з іншими людьми та виконання нею певної соціальної ролі. Самооцінка включає самопізнання, самовідношення, саморегуляцію, виражає певний рівень домагань, є засобом самоствердження, вона взаємопов'язана з індивідуальними властивостями особистості. Самооцінка молодших школярів має поетапний рівень розвитку.

Розглянуто проблему органічного поєднання навчання і виховання в українській національній школі, яку можна вирішити лише у разі кардинальної зміни педагогічного середовища, а також умов, за яких формується особистість учня. Специфічна соціально-психологічна атмосфера, в якій вибудовуються будь-які інтеракції, в кінцевому підсумку, залежить від сприйняття людиною "іншого". Лише поставившись до нього як до "свого іншого", свого безпосереднього продовження у соціальному контексті, дитина може адекватно інтерпретувати навчальний матеріал і засвоювати відповідні моральні норми.

Розглянуто проблеми спілкування та розвиваючої взаємодії підлітків за умов навчально-виховного процесу сучасної школи. Визначено зміст, структуру та закономірності його здійснення, показано психологічні умови та можливості організації взаємодії підлітків.

Проаналізовано вплив педагогічної теорії С.Ф.Русової на процес становлення суспільного дошкільного виховання в Україні (1919 - 1939 рр.). Розглянуто основні положення теорії та практики фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Простежено еволюцію ідеї національних шкіл та виховання, сформульовано їх мету і завдання за сучасних умов.

Висвітлено фінансове забезпечення системи вищої освіти США. Передбачено збільшення регіональних коледжів, які фінансуються з прибуткового податку, що сплачують власники майна даного регіону. Плата за перші два роки навчання у таких коледжах невисока, малозабезпечені студенти мають змогу взяти позику від Федерального управління. Розглянуто питання підвищення професійної кваліфікації американських спеціалістів, зокрема, навчання комп'ютерній грамоті, управлінню інформаційними системами тощо.

Проаналізовано складну взаємодію філософії з іншими гуманітарними дисциплінами в процесі виховання сучасного громадянина в закладах освіти, аргументовано висновок стосовно першочергової ролі підготовки освітянських кадрів, особливо у вищому навчальному закладі. Вчитель майбутніх педагогів повинен бути не лише ерудованим фахівцем, але творчою особистістю з прогресивним світоглядом.

Розглянуто основні тенденції розвитку філософії медицини. Акцентовано увагу на необхідності критичного переосмислення радянського етапу цього розвитку. Проаналізовано домінуючу методологічну орієнтацію медицини та інших людинознавчих наук, яка сформувалася на основі Марксового розуміння природи, людини та її сутності. Висвітлено основні підходи до розуміння специфіки предмета медицини, сутності основних її категорій, виявлено їх залежність від пануючих загальнокультурних, філософських орієнтирів. Доведено обмеженість марксистської методології у вирішенні сучасних філософсько-методологічних проблем медицини.

Упродовж двох тисячоліть християнська віра коригує культурні процеси в Європі, часто постає визначальним фактором життя суспільства та окремої людини. Поділ Європи на Схід та Захід, розпочатий в XI ст. і продовжений у XVI, значною мірою зумовлений своєрідністю релігійно-церковного життя, боротьбою за гегемонію духовних пріоритетів. Православ'я, католицизм, протестантизм по-різному виявляють християнські цінності та домінують в культурному житті.