Розглянуто проблеми насильства в сім'ї, гендерні тенденції насильства щодо жінок у родині, та у міжособистісних стосунках, з яким тісно пов'язані дитяча безпритульність та злочинність неповнолітніх. Розкрито проблеми насильства в українській родині як соціальне явище з історичним корінням, що потребує викорінення спільними зусиллями державних органів та громадськості шляхом вдосконалення чинного законодавства і практичної діяльності правоохоронних органів. Представлено ряд міжнародних документів, що є правовими стандартами у вирішенні проблеми насильства в сім'ї.

На підставі вивчення маловідомих документальних архівних та інших джерел вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено найбільш поширені соціальні аномалії доби непу та причинно-наслідкові зв'язки між ними. Розкрито сутність, характер та особливості прояву таких явищ, як дитяча безпритульність, жебракування, бродяжництво, пияцтво, проституція у південному регіоні України. Відтворено практичні заходи властей та механізм взаємодії державних і громадських інститутів щодо поступової ліквідації негативних соціальних наслідків непу. Показано труднощі, протиріччя та прорахунки у боротьбі з соціальними аномаліями, обгрунтовано значення та можливості використання позитивного та негативного історичного досвіду для запобігання виникненню аналогічних явищ у сучасній Україні.

На основе изучения малоизвестных документальных архивных и других источников впервые в отечественной историографии комплексно исследованы наиболее распростаренные социальные аномалии неповской эпохи и причинно-следственные связи между ними. Раскрыта сущность, характер и особенности проявления таких явлений, как детская беспризорность, попрошайничество, бродяжничество, алкоголизм, проституция в южном регионе Украины. Рассмотрены практические мероприятия властей и механизм взаимодействия государственных и гражданских институтов в процессе постепенной ликвидации негативных социальных последствий непа. Показаны трудности, противоречия и просчеты в борьбе с социальными аномалиями, обосновано значение позитивного и негативного исторического опыта и возможности его использования для предупреждения возникновения аналогичных явлений в современной Украине.

Наведено бібліографію з питань роботи з соціалізації безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Приведена библиография по вопросам работы по социализации беспризорных детей, детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки.

Уточнено визначення поняття дитячої безпритульності та класифіковано її види. Виявлено політичні причини виникнення дитячої безпритульності та їх вплив на зростання зазначеного соціального явища. Досліджено фактори розвитку та шляхи подолання дитячої безпритульності в період голодомору 1932 - 1933 рр. Розкрито роль, значення й основні напрямки діяльності громадських організацій і об'єднань щодо ліквідації дитячої безпритульності.

Дисертацію присвячено досвіду подолання безпритульності в Україні в 1920 - 30-х рр. Проаналізовано форми та методи діяльності державних та громадських органів і установ у подоланні дитячої безпритульності. Особливе місце відведено виявленню її суті як соціального явища, зумовленого соціально-економічними і політичними умовами життя суспільства, причин та тенденцій його розвитку. Вироблено практичні рекомендації щодо подолання даного соціального явища за сучасних умов.

Комплексно досліджено питання зміни чисельності, структури та моралі селянства в 1928 - 1933 рр. на Лівобережній Україні. Розкрито механізм ліквідації індивідуального селянського господарства та перетворення селянина-власника на колгоспника - фактичного наймита. Простежено зміну психології селянина внаслідок насильницької колективізації: занепад моралі, байдужість до результатів праці, крадіжки усуспільненого майна. Розвинуто питання про штучне створення більшовиками напруженої соціальної атмосфери на селі, роздмухування ними класової боротьби. Обгрунтовано наслідки розкуркулювання та голоду 1932 - 1933 рр. на Лівобережжі, зокрема, здійснено спробу підрахувати прямі та непрямі демографічні втрати серед селян Лівобережжя за 1929 - 1933 рр. Висвітлено питання про нові негативні явища в середовищі українського селянства, зокрема, дитячу безпритульність, масове сирітство, дитячу злочинність.

Проаналізовано процес організації виховної роботи з безпритульними дітьми. Здійснено наукове уточнення понять "соціальне сирітство", "дитяча безпритульність", "вихованець притулку для неповнолітніх", "психолого-педагогічні умови виховання у притулку для неповнолітніх". Розглянуто систему державного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування батьків. Визначено роль і місце притулків для неповнолітніх у системі відповідних закладів. З'ясовано відмінності у розвитку вихованців притулків, дитячих будинків і шкіл-інтернатів. Визначено основні складові соціальної компетентності особистості вихованця притулку. Виявлено психолого-педагогічні умови підвищення ефективності виховного процесу у притулку для неповнолітніх, а саме: максимальна психологізація виховного середовища; виховання шляхом активного соціального навчання; реалізація задач з урахуванням індивідуальних форм діяльності; оптимістичний погляд на можливості реінтеграції безпритульних дітей.

Досліджено історію становлення та функціонування громадського об'єднання - товариства "Друзі дітей", його роль і місце у подоланні масової безпритульності дітей в УССР 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано наукову літературу 1920-х рр. брошури та статті 1930-х рр., монографії та дисертації істориків 1950 - 1980-х рр., сучасну історіографію. Вивчено особливості формування організаційної структури осередків, центральних органів управління, відносин державних установ з громадською організацією для подолання дитячої безпритульності. Виявлено її причини та рівень в УСРР 1920 - 1930-х рр. З'ясовано специфіку просвітницько-агітаційної діяльності осередків, застосування ними оперативно-профілактичних заходів і соціально-реабілітаційних функцій дитячих установ інтернатного типу. Спростовано твердження про те, що масова безпритульність дітей в УСРР була подолана у 1932 р.

На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

Досліджено особливості кримінально-правової політики в Україні після набрання чинності КК України 2001 р. Визначено вплив способу вчинення злочину на диференціацію кримінальної відповідальності. Проаналізовано проблеми запровадження у законодавство України інституту кримінального проступку. Подано інформацію про гасло невідворотності кримінальної відповідальності та його реалізацію в сучасній Україні. Розкрито проблеми кримінальної відповідальності за деякі суспільно небезпечні діяння проти основ національної безпеки України. Розглянуто окремі питання відмежування злочинів проти власності від злочинів проти довкілля. Висвітлено проблеми виконання приписів ратифікованих міжнародних актів у кримінальному праві України. Наведено перспективи розвитку принципів судової влади в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві України. Розглянуто безпритульність як вагомий чинник у детермінації злочинності України.

Розглянуто головні сплески безпритульності XIX - XXI ст., їх причини та особливості роботи з безпритульними дітьми.

Порушено проблему безпритульності в Україні. Досліджено психологічні особливості соціальної дезадаптації соціальних аутсайдерів, що потребує проведення комплексних заходів з реадаптації зазначеної категорії громадян.

Затронута проблема бездомности в Украине. Изучены психологические особенности социальной дезадаптации социальных аутсайдеров, что требует проведения комплексных мероприятий по реадаптации данной категории граждан.

It is dedicated to an actual problem of homelessness in our society and studies psychological particularities of social disadaptation of social outsiders, which requires undertaking complex measures on readaptation of such categories of people

За допомогою аналізу наукової літератури проведено аналіз дефініції "потреби" з позиції філософії, психології, соціології. Визначено біогенні, психогенні та соціогенні підходи до класифікації потреб дитини. Розкрито питання біо-, психо- та соціогенних потреб дитини. Обгрунтовано взаємозв'язок потреб дитини та її прав. Висвітлено перелік базових потреб, задоволення яких є умовою гармонійного розвитку дитини. Зроблено висновок, що права дитини - це базові потреби, без задоволення яких дитина не може нормально жити, розвиватися.

Раскрыт вопрос биогенных, психогенных и социогенных потребностей ребенка. Обоснована взаимосвязь потребностей ребенка и его прав.

It is opened up the question of biogenic, psychogenic and sociogenic necessities of child and is grounded of intercommunocation necessities of child and its rights.

Розглянуто сутність насильства над дитиною в сім'ї, основні ознаки, наслідки його прояву, вплив на поширення безпритульності та бездоглядності. За допомогою зарубіжної та вітчизняної наукової літератури виокремлено фізичний, сексуальний, емоційний та психологічний види насильства. Обговорено специфічні фізичні та психологічні вади дітей, які зазнали насильства з боку батьків і визначено причини їх дезадаптивної поведінки.

Рассмотрена сущность насилия над ребенком в семье, основные признаки, следствия его проявления, влияние на распространение безпризорности и безнадзорности.

It is considered the essence of violence above a child in family, basic signs, conswquences of his display, influence on distribution of homeless and neglect.

Висвітлено досвід австрійського соціального педагога Германа Гмайнера у розвитку ідеї дитячого закладу сімейного типу "Дитяче містечко SOS". Проаналізовано формування науково-педагогічного світогляду педагога. Визначено основні принципи його діяльності у подоланні безпритульності та сирітства серед дітей у післявоєнний час. Виокремлено етапи життєвого та творчого шляху, провідні чинники формування педагогічного світогляду Германа Гмайнера. Охарактеризовано основні напрями його діяльності. Обгрунтовано процес розвитку ідеї "Дитяче містечко SOS".

Освещен опыт австрийского социального педагога Германа Гмайнера в развитии идеи детского учреждения семейного типа "Детский городок SOS". Проанализировано формирование научно-педагогического мировоззрения педагога. Определены основные принципы его деятельности в преодолении беспризорности и сиротства среди детей в послевоенное время. Выделены этапы жизненного и творческого пути, ведущие факторы формирования педагогического мировоззрения Германа Гмайнера. Охарактеризованы основные направления его деятельности. Обоснован процесс развития идеи "Детский городок SOS".

Discloses the experience of Austrian social teacher Hermann Gmeiner in the development of the idea of the institution of family type "Children's Village SOS". Analyzed the formation of research and teaching philosophy teacher. The basic principles of its activities in addressing homelessness and abandonment of children after the war. Stages of life and creative path leading factor in developing a pedagogical philosophy of Hermann Gmeiner. Outlines the main areas of activity development ideas of "Children's Village SOS".

Проаналізовано фактори та причини, що зумовлюють безпритульність як неповнолітніх, так і дорослих осіб; чинники, які спонукають осіб до втечі з дому чи інтернату, і як наслідок, до паразитичного способу життя. Наведено кримінологічний портрет безпритульного неповнолітнього.

Проаналізовано адміністративно-правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ (ОВС). Охарактеризовано безпритульність та бездоглядність дітей як антисоціальні явища, визначено систему суб'єктів протидії їм. Сформульовано поняття та визначено правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей. З'ясовано їх особливості як об'єкта адміністративно-правової протидії. Розглянуто завдання, функції та повноваження ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Уточнено адміністративно-правові засоби та методи діяльності ОВС у цій сфері. Визначено особливості організації діяльності ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей і шляхи підвищення її ефективності.

Проведено комплексне дослідження феноменологічної, детермінаційної природи фонових для злочинності явищ, запропоновано систему заходів протидії їх відтворенню. Сформовано гносеологічну основу дослідження соціальних відхилень, обгрунтовано структурно-функціональне та феноменологічне розуміння фонових явищ, асоціального фону злочинності, здійснено їх класифікацію, виявлено й описано зв'язки зі злочинністю. Надано кримінологічну характеристику таким фоновим явищам, як наркотизація, алкоголізація, бродяжництво, безпритульність, проституція, насильство в сім'ї, расизм, ксенофобія та нелегальна міграція, з'ясовано основні їх детермінанти. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення системних засад, а також змісту та напрямів реалізації загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів протидії їх поширенню.

Розглянуто основні причини, які зумовлюють безпритульність дітей на загальнодержавному рівні: екологічні, соціокультурні, економічні, політичні. Наведено результати дослідження чинників зростання кількості безпритульних дітей в Україні.

Рассмотрены основные причины, которые обусловливают выход детей на улицу на общегосударственном уровне: экологические, социокультурные, экономические, политические. Приведены результаты исследования условий, которые приводят к увеличению количества беспризорных детей в Украине.

The paper considers the main ecological, sociocultural, economic, as well as political reasons which make children become homeless. Presented also are the results of the investigation of the factors of the increasing quantity of homeless children in Ukraine.

Розглянуто сучасні теоретико-методологічні підходи дослідження дитячої безпритульності, окремо виділено соціологічний дискурс дослідження цього феномену. Аргументовано положення про необхідність визнання безпритульних дітей не лише об'єктом, але й насамперед суб'єктом соціальних відносин, які формують особистий простір, використовуючи певні практики, норми, цінності. На підставі соціологічної статистичної інформації, результатів спостережень за повсякденним життям безпритульних дітей, результатів глибинних інтерв'ю з молоддю з колишніх і теперішніх безпритульних, складено соціокультурний портрет безпритульного. У дослідженні застосовано змішану методологію, що дало змогу вивчати проблему комплексно, визначити масштаби і специфіку дитячої безпритульності в сучасних умовах. Детальний аналіз повсякденного життя безпритульних дає підстави розглянути дитячу безпритульність як особливу субкультуру або особливу форму солідаризації між безпритульними дітьми, яка початковує нові "ціннісні" вектори, що сприяють виникненню вуличного "ми". Охарактеризовано безпритульних дітей як окрему субкультуру, яка відрізняється власними нормами життя і правилами поведінки, особливістю якої є також зв'язок зі світом дитинства, з одного боку, і злочинним (кримінальним) світом - з іншого. Особливу увагу звернено на проблему адаптації та інтеграції молоді з досвідом безпритульного життя у "велике суспільство". На підставі аналізу глибинних біографічних інтерв'ю подано життєві історії, стратегії виживання молодих людей з колишніх безпритульних. Окреслено головні напрями регулювання проблеми дитячої безпритульності за дисциплінарними вимірами його здійснення, враховуючи рівні профілактики.