Характеризуються типологічні особливості та їх прояв у поведінці та навчанні дитини. Розкрито значення врахування особливостей темпераменту у вихованні та учбовій діяльності молодших школярів. Підкреслена необхідність застосування вчителями індивідуального підходу у виховній роботі та учбовій діяльності з метою запобігання негативних проявів темпераменту, а також формування індивідуального стилю учбової діяльності школярів.

Дисертацію присвячено визначенню та узагальненню психолого-педагогічних умов подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку ( умови розвитку і формування пізнавальної , емоційно-вольової та мотиваційної сфер особистості; умови організації навчальної діяльності; умови виховання в сім'ї). Виявлені основні фактори виникнення тривожності молодших школярів в міжособистісній взаємодії; охарактеризовані форми і показники її прояву та динаміка розвитку. На основі систематизованих критеріїв визначені рівні особистісної тривожності молодших школярів. Запропонована теоретично обгрунтована і практично перевірена комплексна програма подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку і виявлені умови її ефективності.

Наведено загальну характеристику віку та вікових меж. Проаналізовано соціальну ситуацію розвитку особистості дитини. Охарактеризовано особливості розвитку психічних пізнавальних процесів у молодших школярів, розвиток особистості та її мотиваційної сфери. Висвітлено індивідуально-психологічні особливості особистості. Запропоновано питання для самостійної роботи, альтернативно-тестові завдання для самоконтролю.

Досліджено процес становлення здатності першокласників до спільної діяльності у ситуаціях невизначеності. Уточнено психологічні дефініції поняття невизначеності у контексті вікової та педагогічної психології. Показано, що ситуація невизначеності є чинником актуалізації та структурування спільної діяльності, відтак і фактором особистісного становлення першокласника. Створено й апробовано систему методичних прийомів оптимізації процесу виховання готовності до спільної діяльності на початковому етапі шкільного навчання. Наведено нові діагностичні методики, спрямовані на виявлення особливостей групової взаємодії. Запропоновано також спосіб визначення рівня адаптованості першокласника до ситуацій невизначеності.

Досліджено проблеми особистісного розвитку молодшого школяра. Розглянуто теоретико-педагогічні та структурно-функціональні особливості морального розвитку підростаючої особистості та закономірності її формування у молодшому шкільному віці. Розкрито психолого-педагогічні умови створення виховних ситуацій згідно з концепцією особистісно зорієнтованого виховання, які визначають стратегію морального розвитку особистості. Окреслено наукові засади особистісного розвитку школяра та шляхи оптимізації процесу морального розвитку у початковій ланці середньої школи. Науково обгрунтовано систему роботи вчителя з морального виховання учнів молодшого шкільного віку, розроблено й апробовано комплекс методів діагностики морального розвитку молодшого школяра, які можна використовувати в роботі практичного психолога. Створено науково-практичні рекомендації щодо умов та засобів психолого-педагогічного впливу на моральний розвиток учнів початкових класів.

Досліджено психологічні особливості агресивних дітей молодшого шкільного віку. Проаналізовано підходи різних психологічних шкіл до трактування природи та детермінації агресії. Розкрито зміст поняття "агресивні реакції". Розглянуто основні фактори, які обумовлюють дані реакції молодших школярів. За результатами кореляційного, кластерного та факторного аналізів виділено психологічний симптомокомплекс особливостей молодших школярів, схильних до агресивних реакцій, описано його зміст. Надано методичні рекомендації щодо профілактики агресивної поведінки школярів і розроблено психологічний тренінг корекції даної поведінки, оцінено його ефективність. Виявлено статистично вірогідну позитивну динаміку в експериментальній групі після тренінгу за більшістю показників.

Вивчено психологічні особливості вольових якостей та вольового зусилля в дітей молодшого шкільного віку. З'ясовано структуру комплексу вольових якостей, встановлено симптоматику, динаміку, значущість його складових. На основі кореляційного та класифікаційного аналізу комплексу виокремлено основні ймовірні тенденції в розвитку вольового процесу в хлопчиків і дівчаток. Створено психологічні профілі дітей у типових ситуаціях проявів вольового зусилля та вольових якостей (у стані втоми, в ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів та у процесі розумової діяльності за наявності перешкод). Наведено основні чинники, які визначають процес становлення вольових якостей та вольового зусилля. Доведено, що вивчення вольових особливостей у дітей молодшого шкільного віку дозволяє поглибити психологічні знання про вікову специфіку розвитку волі.

Визначено суть поняття "когнітивний стиль", розглянуто його види. Досліджено вплив когнітивного стилю на ефективність розвитку пам'яті та мнемічної системи в цілому, проаналізовано його як чинник розвитку пам'яті молодшого школяра. Наведено принципи системного підходу, методи системного аналізу у психології, викладено засоби аналізу особливостей функціонування пам'яті, а також концептуальні положення психічного розвитку. Досліджено розвиток пам'яті молодшого школяра залежно від когнітивного стилю за умов інтенсивного навчання.

Розглянуто актуальну проблему підвищення мотивації навчання молодших школярів засобами навчально-методичного забезпечення навчального процесу. Висвітлено психологічні теорії мотивації, проблему мотивації в контексті теорії діяльності. Розкрито провідну роль мотиваційної функції в системі дидактичних функцій шкільного підручника. Проаналізовано методичну систему формування мотивації вивчення російської мови.

Рассмотрена актуальная проблема повышения мотивации учения младших школьников средствами учебно-методического обеспечения учебного процесса. Освещены психологические теории мотивации, проблема мотивации в контексте теории деятельности. Описана ведущая роль мотивационной функции в системе дидактических функций школьного учебника. Проанализирована методическая система формирования мотивации изучения русского языка.

У процесі довготривалого спостереження виявлено негативні зрушення функціонального стану організму дітей, переселених із зони безумовного відселення. Визначено основні тенденції у формуванні стану здоров'я дітей, потерпілих від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Обгрунтовано комплекс заходів психофізіологічного забезпечення, що включає неспецифічні загальнооздоровчі засоби та психодіагностику, з метою регулювання психофізіологічних функцій організму та підвищення рівня розумової працездатності. Доведено ефективність системи психофізіологічного забезпечення, на що вказує позитивна динаміка психофізіологічного стану організму школярів і поліпшення фізичного розвитку, а також стану здоров'я дітей.

Визначено систему підготовки майбутніх вчителів початкової школи до роботи з дезадаптованими дітьми. Розкрито суть проблеми шкільної дезадаптації, визначено детермінантні чинники її виникнення в школярів, основні напрями в теорії та практиці вищих педагогічних навчальних закладів і загальноосвітних шкіл. Встановлено, що ефективність підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми молодшого шкільного віку досягається за умови формування готовності до розв'язання проблеми шкільної дезадаптації.

Проаналізовано сучасний стан проблеми підвищення мотивації навчання молодших школярів; подано аналіз базових понять дослідження; визначено особливості мотивації навчання учнів молодших класів; обгрунтовано організаційні та методичні особливості викладання інтегрованих курсів у початкових класах, що сприяють підвищенню мотивації навчання. Доведено необхідність дослідження мотиваційної сфери комплексною методикою, яка дозволяє вивчити одночасно декілька компонентів мотивації навчання даних учнів. Розкрито зміни у структурі мотивації навчання молодших школярів, що відбуваються у процесі вивчення інтегрованого курсу різної інтенсивності викладання. Детально розглянуто перетворення соціально-рольових ідентифікацій особистості, загального ставлення до школи, інтересу до окремих шкільних предметів та, насамперед, до інтегрованого курсу, включення навчального компоненту у різні види діяльності, вплив інтегрованого курсу на модальності шкільного настрою, ієрархії мотивів, цілей навчання молодших школярів. Розроблено методичні рекомендації для практичних психологів та учителів початкових класів, що дозволяють оптимізувати навчально-виховний процес і удосконалити діагностику мотиваційної сфери.

Розглянуто теоретичний зміст, співвідношення й емпіричні засоби виміру та оцінки понять "креативність", "творчий потенціал", "творчий стан" і "фактори креативності". Теоретично обгрунтовано й емпірично сконструйовано модель латентних факторів, які супроводжують підвищенний рівень творчого потенціалу молодших школярів. З урахуванням міжстатевих відмінностей у детермінантах творчості школярів розроблено та перевірено методику соціально-психологічного тренінгу формування творчого потенціалу методом зміни стану особистості психотехнічними вправами, які активізують протилежні якості особистості. За допомогою методу факторного аналізу виявлено особливості структурних змін системоутворювального фактора креативності. Розроблено спосіб спостереження за розвитком креативності дитини впродовж формувального експерименту методом кластерного аналізу. Запропоновано принципи проведення та модель розробки психологічних тренінгів, спрямованих на інші вікові категорії й галузі творчості на базі методу зміни стану особистості, виклику творчого стану та формування креативності як риси особистості.

Доведено можливість здійснення у повному обсязі за умов початкової школи задуму Л.С.Виготського щодо розвитку в молодшого школяра писемного мовлення за допомогою гри та малювання. Виявлено евристичний потенціал уявлень, запропонованих Л.С.Виготським, Е.Еркіним про розбудову дитиною удаваної ситуації гри та дитяче малювання як процеси побудови текстів своєрідними засобами. Розкрито роль діалогу молодшого школяра за наявних та уявних співрозмовників у становленні його як суб'єкта писемного мовлення. Показано, що створення молодшим школярем вихідних засобів знакового опосередкування власної поведінки та послідовна трансформація ним цих засобів обумовлена наявністю та розв'язанням суперечностей власного самовизначення у загальнолюдській та національній культурі.

На основі проведеного дослідження показано, що систематичне використання групових форм організації навчальної діяльності учнів, за додержання психолого-педагогічних умов їх організації, дозволяє учням на більш високому рівні засвоювати знання, краще орієнтуватися у навчальному матеріалі, позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, таких як мислення, пам'ять, мовлення. Розкрито психолого-педагогічні умови ефективності спільної навчальної роботи молодших школярів у традиційній школі та в системі розвиваючого навчання. Наведено рекомендації щодо організації групових форм навчального процесу.

Виявлено, що у молодшому шкільному віці на тлі загального зниження вираженості когнітивних егоцентричних тенденцій в учбовій діяльності, вони зберігають свою домінантність в особистій сфері молодшого школяра. Наведено результати дослідження вираженості пізнавального егоцентризму та особливостей його прояву, на підставі яких визначено критерії та рівні пізнавального егоцентризму впродовж початкового періоду навчання (високий, середній та низький). Теоретично обгрунтовано та апробовано комплексну програму подолання пізнавального егоцентризму молодших школярів, що включає систему психолого-педагогічних умов (загальні психолого-педагогічні умови розвитку та формування особистості учнів початкових класів, а також умови виховання у сім'ї; конкретні умови подолання пізнавального егоцентризму, пов'язані з критеріями його закріплення) та засобів (навчальний діалог, спрямований на розвиток когнітивної децентрації засобами когнітивної емпатії; індивідуальні та групові психогімнастичні тренінгові вправи, що спонукають дитину до переосмислення власної пізнавальної позиції). Доведено ефективність включення даної програми у навчально-виховний процес, що сприятиме адекватному психічному розвитку молодших школярів.

Вивчено особливості розвитку рефлексії у дітей молодшого шкільного віку. Проаналізовано основні підходи щодо дослідження даного феномену в зарубіжній та вітчизняній психологічній науці. Уточнено психологічну дефініцію рефлексії як інтегральну особистісну сутність. Показано, що становлення рефлексії у межах молодшого шкільного віку безпосередньо залежить від розвитку здатності до самопізнання та самоаналізу, вміння покладатися на самооцінку та спроможності регулювати поведінку, співвідносячи її з очікуваннями інших людей. Розроблено теоретико-технологічну модель становлення рефлексії у дітей вказаного віку. Встановлено критерії визначення рівня розвитку рефлексії молодшого школяра та визначено її типологію. Запропоновано та апробовано систему методичних прийомів оптимізації процесу становлення рефлексії дитини молодшого шкільного віку у сім'ї та школі.

Розкрито суть теорії самопрезентації, пояснено її витоки, етапи становлення. Уперше самопрезентаційний підхід використано для аналізу соціального розвитку дитини, проаналізовано можливості молодших школярів у сфері самопрезентації. Розглянуто динаміку розвитку когнітивно-мотиваційних та поведінкових структур даної стратегії. Установлено особливості взаємозв'язку між усвідомленням самопрезентаційної мотивації та рівнем розвитку інтелекту дитини. Проаналізовано специфіку поведінкових змін, що виникають під впливом дії зазначеної мотивації. З'ясовано міру відповідності презентаційних самовиявів дітей структурам Я-концепції. Виявлено негативні тенденції функціонування самопрезентації, що можуть трансформуватися до деструктурних форм особистісних самовиявів у наступному віковому періоді. Висвітлено шляхи підвищення соціально-психологічної компетентності молодших школярів у даній сфері, апробовано методику корекції помилкових стереотипів за використання малоефективних форм самопрезентації.

Досліджено можливості підвищення мотивації досягнення в учнів початкових класів шляхом активізації рефлексивних механізмів. Проаналізовано сучасні зарубіжні та вітчизняні науково-теоретичні психологічні концепції та підходи щодо вивчення проблеми підвищення мотивації досягнення, самооцінки та рефлексивного оцінювання. Визначено вікові та індивідуальні особливості прояву даних процесів у дітей молодшого шкільного віку, виявлено зв'язок мотивації досягнення з самооцінкою та рефлексивним оцінюванням. Розроблено та апробовано методику формування рефлексивного оцінювання у молодших школярів з метою підвищення їх особистого рівня мотивації досягнення.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження емоційно-ціннісних чинників учіння молодших школярів у контексті суб'єктного підходу та концепції аксіогенезу особистості. Визначено структурно-динамічні показники їх розвитку, з'ясовано вплив гендерної соціалізації на емоційно-ціннісне ставлення до учіння у молодшому шкільному віці. Показано вплив ступеня актуалізації суб'єктного потенціалу особи на емоційно-ціннісну детермінацію учіння, про що свідчить низький рівень тривожності та висока узгодженість ціннісних орієнтацій у структурі Я-бажаного та Я-реального. Створено та реалізовано розвивально-корекційну програму оптимізації емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учіння методом гармонійного залучення у процес позитивної особистісної трансформації всіх рівнів інтегральної суб'єктності, обгрунтовано умови та психотехнічні засоби ефективної реалізації запропонованої методики.