Текст у форматі PDF 0.25 Мб

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

У монографії на основі аналізу документів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Державного архіву міста Києва, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Харківської області, Державного архіву Російської Федерації (м. Москва), а також опублікованих джерел, уперше здійснено спробу узагальнюючого дослідження міжнародних зв’язків Харківського, Київського й Новоросійського університетів у царині гуманітарних і природничих наук другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Особливу увагу приділено науковим відрядженням вітчизняних учених до провідних наукових центрів Німеччини, Франції, Австро-Угорщини, Італії, Великої Британії, Бельгії, Швейцарії та інших країн. У контексті загальноєвропейського культурного розвитку висвітлюються питання міжслов’янської наукової співпраці. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією європейської культури та міжнародних відносин

Книжка присвячена Станіславу Оріховському-Роксолану (1513 – 1566) – видатному інтелектуалу, який походив із західних теренів України (Перемишльщина). Вихованець університетів Польщі, Австрії, Німеччини і Італії (де сприйняв чимало модерних ідей європейського Ренесансу) він лишався патріотом Русі, майбутнє якої пов’язував із Польським Королівством (яке якраз за його життя перетворювалося на наднаціональний проект «універ- сальної держави» з високим ступенем громадянських вольностей – «шляхетської імперії» чи то Речі Посполитої багатьох народів). Відтак, Роксолан усіляко намагався зацікавити уряд і співгромадян проблемами України (особливо турецько-татарською загрозою). «Руський досвід» Оріховський охоче привносив до різних інтелектуальних і духовних практик своєї доби – як адепт Реформації і Контрреформації він пробував спертись на православні традиції (шлюбність священиків, причастя мирян «під обома видами» – хлібом і вином і т.д.), прагнув об’єднання усіх християнських церков. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться інтелектуальною традицією України.

  Текст у форматі PDF 1.10 Мб

Напередодні війни між націонал-соціялістичною Німеччиною і совєтсько-комуністичною Росією всі українські політичні групи на теренах під німецькою імперською займанщиною стреміли до відновлення української держави. Проте щодо концепції осягнення цієї мети, ці групи поділялися на два табори: один складався з людей переконаних, що українська держава постане, в першу чергу, внаслідок боротьби самих українців власними силами; а другий табір - гуртував людей, які вважали, що рішальним чинником буде позитивне ставлення Німеччини до ідеї відновлення української держави на руїнах російської імперії. В першому таборі рушійною силою була Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Ця організація гарячково працювала над розбудовою незалежної української політичної та збройної сили, її тисячні кадри мали бути готові на революційні чини, згідно із заповітом ОУН: "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!". Другий табір головну увагу присвячував переконуванню німців у доцільності й користі для них дати підтримку концепції побудови української держави. Головним представником цього табору був ПУН під проводом полк. А.Мельника.

Монографія висвітлює організацію та діяльність українських допоміжних військових формувань Збройних сил Німеччини на території райхскомісаріату «Україна» в 1941–1943 роках. Розглянуто структуру, чисельність, озброєння, підпорядкування і повсякденну роботу українських частин, принципи їх комплектування і матеріального забезпечення. Дослідження базоване на основі маловідомих документальних матеріалів Галузевого державного архіву Служби безпеки України, низки центральних та обласних архівосховищ, опитуванні свідків окупації. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією.

Книга у науково-популярній формі розповідає про естонські, латвійські, литовські, білоруські та українські добровольчі формування, які приймали участь у Другій світовій війні в складі збройних сил Німеччини. Книга містить багато фотографій та ілюстрацій, чималу увагу приділено опису уніформ, які носили дані формування. Книга буде корисною перед усім тим, що розглядає історія українських формувань у збройних силах Німеччини у комплексі з подібними формуваннями інших народів Східної Європи.

Монографія охоплює період німецької окупації України (1941–1944 рр.) та відбудовний період (1943–1950 рр.). У праці комплексно досліджуються особливості використання працездатного населення у важкій промисловості України та основні напрями політики тоталітарних держав у сфері залучення трудових ресурсів, показано реальні умови життя та праці промислових робітників та їх родин під владою нацистської Німеччини та після повернення радянської влади в Україну. Дослідження базується на архівних документах, періодичній пресі, спогадах очевидців. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією.

Щорічна Міжнародна наукова школа-семінар “Історія торгівлі, податків та мита” проводиться в Академії митної служби України з 2007 р. За цей час, враховуючи, що багато осіб були учасниками кількох зустрічей, надійшли заявки від 111 дослідників з України (21 місто), Польщі (4 міста), Росії (8 міст), США (1 місто), Німеччини (1 місто), які представляли 65 навчальних закладів, наукових і культурних установ, органів державної влади, та однієї міжнародної організації. Серед учасників п’яти проведених шкіл-семінарів абсолютну більшість становили учені з науковим ступенем доктора й кандидата наук: від 62,2 % у 2009 р. до 86,7 % у 2010 р. Осіб, які мале вчене звання професора, доцента і старшого наукового співробітника, було від 37,8 % у 2009 р. до 63,3 % у 2010 р. Інтерес до усіх наукових заходів виявили не лише історики, а й юристи та економісти, що цілком зрозуміло з огляду на тематику наукового заходу. Ще однією помітною рисою школи- семінару є участь у ній тих, хто починає свій науковий шлях: аспірантів, здобувачів, курсантів і студентів. Кількість учасників у 35–45 видається цілком прийнятною для того, щоб вислухати доповіді та обговорити їх. Проте, враховуючи те, що історія торгівлі, митної та податкової служб привертає інтерес представників різних наукових дисциплін, варто ширше залучати до роботи економістів і фахівців з державного управління, які досліджують історичні аспекти, істориків права. Перспективною може бути співпраця з географами, зокрема, зі створення карт, атласів історії митної діяльності, тим більше, що організатори вже мають досвід спільної роботи над колективними монографіями. Міждисцип- лінарний характер заходу сприятиме як взаємозбагаченню учасників школи- семінару, так і подоланню тих бар’єрів, що існують між представниками різних наукових дисциплін.

The fifteen years in Germany between the end of World War I and the National Socialists’ rise to power in 1933 stand out as one of the twentieth century’s most tumultuous periods. These years of political and economic upheaval famously spawned significant and lasting changes in the arts. However, one noteworthy product of Weimar Germany’s booming cultural life has escaped significant critical attention: the photo essay. The Photography of Crisis examines narrative photography and creates a snapshot of where Germany was after World War I and what it would become with the rise of National Socialism. By reading Weimar photo essays within their historical and literary context, Daniel Magilow shows how German photographers intervened in modernity’s key political and philosophical debates regarding the changing notions of nature, culture, personal identity, and national identity.

Монографію присвячено березільській культурі, яка постала в процесі реформування українського театру Лесем Курбасом (1887–1937). Вперше у вітчизняному театрознавстві феномен цієї культури розглядається в своїй унікальній цілісності і вражаючому структурному розмаїтті на тлі бурхливого мистецького процесу кінця 1910 — початку 1930-х років ХХ століття. У книзі відтворена творча практика Молодого театру (1917–1919), Кийдрамтеатру (1920–1921), Мистецького Об'єднання «Березіль» (1922–1926), театру «Березіль» (1926–1933). Особливу увагу приділено аналізу першої української режисерської школи та професійному становленню таких режисерів як Ф. Лопатинський, Б. Тягно, Г. Ігнатович, В. Василько, Я. Бортник, Л. Дубовик, В. Скляренко, Б. Балабан, К. Діхтяренко та ін. Проаналізовано всі вистави цієї режисерської генерації та вистави Л. Курбаса в контексті програмних цілей березільської сценічної культури актуальної до сьогодні. Книга розрахована на практиків, теоретиків театру, студентів профільних творчих ВУЗів, а також усіх тих, хто цікавиться історією української авангардної культури.

У навчальному посібнику розглянуто різні аспекти програмування мовою С++. У початкових розділах грунтовно описано синтаксис та семантику основних стандартних конструктивних компонентів мови: лексем, виразів, операторів, функцій. Значну увагу приділено різновидам типів даних, зокрема опрацюванню масивів, символьних рядків, структур тощо. Далі у посібнику даються особливості застосування покажчиків і С++-функцій, механізм використання засобів програмування для розширення їх можливостей, наведено механізм реалізації С++-специфікаторів і спеціальних операторів, даються основні поняття про структури і об'єднання даних. Викладений матеріал базується на стандарті ANSI/ISO мови програмування С++, а також зазначено нововведення, які затверджені в стандарті ANSI/ISO 14882:2003. Наведено важливу для практичного використання та програмування інформацію про додаткові можливості компілятора, середовища та бібліотек Воrland С/С++. Видання призначено для курсантів і студентів, які вивчають програмування в рамках різних навчальних дисциплін, а також для всіх, хто бажає самостійно опанувати технологію програмування мовою С++.

У книзі в науково-популярному форматі йдеться про повсякдення українців, які в часи Другої світової війни опинилися під німецькою окупацією. Внаслідок багаторічної потужної радянської пропаганди ця сторінка нашого минулого продовжує залишатися у свідомості сучасних українців значною мірою спотвореною. на підставі незнаних досі документів спростовуються міфи про цілковитий занепад на окупованій німцями території економіки, освіти, науки, медицини, судочинства, культурного життя. Розглянуто плани Німеччини щодо окупованої України, проблему остарбайтерів, співпраці українського населення з німцями задля відновлення промисловості, діяльність українських органів управляння, комітетів самодопомоги, подвижництво "Просвіт". На численних прикладах продемонстровано, що лише завдяки українським інституціям, які функціонували на окупованій території, українці не були кинуті напризволяще й зуміли налагодити повсякденне життя.

На початку 90–х років у політологічній та історичній науках переважав оптимізм щодо нових посткомуністичних держав на сході Європи. Теорія трансформації передбачала, що демократизація політичних систем, лібералізація економічних відносин та культурна відкритість до світу дозволить колишнім радянським республікам швидко прийняти нові (і фактично єдино можливі) правила гри. Теза Френсиса Фукуями про «кінець історії» як синонім всесвітнього тріумфу демократії та лібералізму сприймалася тоді цілком реалістично. Утім досить швидко ці ілюзії розвіялися. Посткомуністичні країни продемонстрували різну ступінь готовності та спроможності до «трансформацій», а їхні комуністичні еліти засвідчили подиву гідний хист до ідеологічної мімікрії, яка забезпечила їм збереження (а часто–густо і розширення) важелів впливу. Розчарування у можливості швидкого переходу до brave new world надало великої популярності теоріям залежності сучасного розвитку від історії (path dependency), які стисло можна узагальнити так: те, куди ми прийдемо залежить від того, звідки ми вийшли (відповідно, до деяких цілей із означеної відправної точки дістатися просто нереально). Такий підхіднаголошував на присутності (хай і неусвідомленої) історії у сучасних політичних та культурних процесах. Але, водночас, у своїх крайніх виявах він відверто межував з цивілізаційно–культурним детермінізмом. За слушним зауваженням Керстін Ціммер, подолання обмежень кожної з описаних вище пояснювальних схем можливе шляхом їх творчого і недогматичного поєднання. Ця книжка пропонує дещо іншу перспективу у підході до тієї самої проблеми. У ній ідеться про інтелектуальні дискусії, різні спроби концептуалізації історії та сучасних проблем того регіону, який дехто воліє називати «посткомуністичними країнами», дехто – «Центрально–Східною Європою», а ще інші – «Русским миром». Україна та її історія нерідко перебуває в осерді цих дискусій, які, втім, надалі радше малознані й навіть не завжди присутні у вітчизняному академічному чи політичному дискурсах. Книжка складається з чотирьох розділів. Кожен з них – це перероблені і доповнені версії статей, що друкувалися в наукових часописах України, Росії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Японії. Але саме в такому вигляді, як вони наведені у книзі, ці тексти раніше не публікувалися.

  Текст у форматі PDF 0.69 Мб

Підручник — спроба систематизованого викладення курсу науки про по лі тику — політології. Розкриваються основні віхи становлення і розвитку по літичної думки, викладається сутність ідей національної державності і демократії в історії політичної думки України, висвітлюються теорія політичної влади, суб’єк тивні аспекти політики, суть політичної системи, основні типи полі тичних режимів, складові політичного процесу. Основною лінією через під ручник проходить думка про людину як суб’єкт влади і політики. Визначені міс це і роль людини, особи як суб’єкта влади і політики в політичному житті су- спільства. Розглядаються полі тичні проблеми національного відро дження України. Підручник написаний на основі класичних джерел і праць відомих сучасних зарубіжних і вітчизняних соціологів, політологів, філософів. Врахований досвід вивчення науки про політику у вищих навчальних за кладах США, Англії, Німеччини, Росії, України. Розраховано для викладачів і студентів вищих навчальних закладів.