В монографии освещается роль крупного купечества городов Южной Германии (Аугсбурга, Нюрнберга, Ульма и др. ) в складывании экономических связей в процессе формирования мирового рынка. Исследуются структура компаний, основные направления их торговой и финансовой деятельности, анализируются участие южнонемецкого купечества в горно-металлургическом производстве и его деятельность в испанских колониях в первой половине XVI в.

Погляди Кершенштейнера на “громадянське виховання“ були тісно пов’язані з його теорією “трудової школи“. У кінці XIX – поч. XX ст. економіка Німеччини швидко розвивалась, а це вимагало підготовки технічно грамотних працівників. Тому Кершенштейнер виступав за систему освіти і виховання, яка б забезпечувала підготовку не тільки покірних громадян своєї держави, але й добросовісних та ініціативних у галузі своєї професійної діяльності працівників.

Ч. 1 : Німецька окупація України. - 2008

Ця книга присвячена висвітленню визвольної боротьби українського народу проти його основних ворогів під час Другої світової війни, гітлерівської Німеччини і більшовицької Москви.

У монографії на основі аналізу документів Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Державного архіву міста Києва, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Державного архіву Одеської області, Державного архіву Харківської області, Державного архіву Російської Федерації (м. Москва), а також опублікованих джерел, уперше здійснено спробу узагальнюючого дослідження міжнародних зв’язків Харківського, Київського й Новоросійського університетів у царині гуманітарних і природничих наук другої половини ХІХ — початку ХХ ст. Особливу увагу приділено науковим відрядженням вітчизняних учених до провідних наукових центрів Німеччини, Франції, Австро-Угорщини, Італії, Великої Британії, Бельгії, Швейцарії та інших країн. У контексті загальноєвропейського культурного розвитку висвітлюються питання міжслов’янської наукової співпраці. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією європейської культури та міжнародних відносин

Сторінки цієї книги повернуть шанувальників футболу до історії чемпіонатів світу: від першого в Уругваї до вісімнадцятого в Німеччині. Окремий розділ присвячений участі у світових першостях футболістів України. Головна увага приділена виступам у кваліфікації Мундіалю-2006 національної збірної України, здобуттю нею путівок до Німеччини та шляху від дебютанта фінального турніру до його чвертьфіналіста. Книга доповнена статистичними матеріалами, коментарями, фотоінформацією.

Напередодні війни між націонал-соціялістичною Німеччиною і совєтсько-комуністичною Росією всі українські політичні групи на теренах під німецькою імперською займанщиною стреміли до відновлення української держави. Проте щодо концепції осягнення цієї мети, ці групи поділялися на два табори: один складався з людей переконаних, що українська держава постане, в першу чергу, внаслідок боротьби самих українців власними силами; а другий табір - гуртував людей, які вважали, що рішальним чинником буде позитивне ставлення Німеччини до ідеї відновлення української держави на руїнах російської імперії. В першому таборі рушійною силою була Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери. Ця організація гарячково працювала над розбудовою незалежної української політичної та збройної сили, її тисячні кадри мали бути готові на революційні чини, згідно із заповітом ОУН: "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї!". Другий табір головну увагу присвячував переконуванню німців у доцільності й користі для них дати підтримку концепції побудови української держави. Головним представником цього табору був ПУН під проводом полк. А.Мельника.

У праці йдеться про українські національні військові підрозділи, частини та з'єднання, що діяли на боці німецької армії в роки Другої світової війни. Автор висвітлює історію національних легіонів, допоміжних і охоронних частин, батальйонів Українського Визвольного Війська, дивізії "Галичина", юнацьких протиповітряних та інших формацій, створених з українців. Описано їх використання німецькими установами як допоміжного фактору в рамках психологічної війни і воєнних дій проти Радянського Союзу. Особливу увагу звернено на політику Німеччини у справах створення цих формацій. Показано зусилля частини українських політичних та військових діячів, спрямовані на використання цих формувань з метою пропагування ідей українського визвольного руху. Використано матеріали архівів України, Німеччини, США, Польщі, Білорусі, Чехії, а також численні публікації стосовно цієї проблеми в книгах, журналах та газетах.

Монографія охоплює період німецької окупації України (1941–1944 рр.) та відбудовний період (1943–1950 рр.). У праці комплексно досліджуються особливості використання працездатного населення у важкій промисловості України та основні напрями політики тоталітарних держав у сфері залучення трудових ресурсів, показано реальні умови життя та праці промислових робітників та їх родин під владою нацистської Німеччини та після повернення радянської влади в Україну. Дослідження базується на архівних документах, періодичній пресі, спогадах очевидців. Для науковців, викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією.

П'ятдесят років тому комуністична влада Польщі вчинила катастрофічну наругу над українцями Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя, насильно пересиливши їх із споконвічних батьківських земель на північно-східні території, що відійшли від Німеччини. З метою повної асиміляції близько 150 тисяч наших братів і сестер по крові було розселено по кілька сімей серед польського етносу. А перед цим, у 1944-1946 роках, 482 тисячі українців із вказаних етнічних земель нашого народу насильно відправили в Радянську Україну. Автор на основі численних документів і матеріалів показує процес освоєння українцями привісленських територій з часів Київської Русі, постійне прагнення тамтешньої людності жити спільно з Матір'ю-Україною, - аж до трагічних подій 1944-1947 років. Дослідження виконане в рамках програми "Українознавство в системі освіти, науки і культури" Інституту українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка і рекомендоване Міністерством освіти України як посібник студентам і викладачам, котрі вивчають історію України, а також розраховане на всіх, хто цікавиться минулим нашого народу.

  Текст у форматі PDF 1.10 Мб

В монографії висвітлені суспільно-політична діяльність революційного демократа Т. Г. Шевченка і його участь в Кирило-Мефодіївському товаристві – таємній організації, що виникла у Києві й діяла на Україні в 1846–1847 pp. Виявлено зв'язки товариства, показано розмежування його учасників на революційно-демократичну і ліберально-буржуазну групи, розкрито зміст статуту та програми, що передбачали ліквідацію самодержавства й скасування кріпосного права, поширення освіти серед народу, визволення і об'єднання слов'янських країн у республіканську федерацію. Для наукових працівників, істориків, викладачів і студентів історичних факультетів

Книга у науково-популярній формі розповідає про естонські, латвійські, литовські, білоруські та українські добровольчі формування, які приймали участь у Другій світовій війні в складі збройних сил Німеччини. Книга містить багато фотографій та ілюстрацій, чималу увагу приділено опису уніформ, які носили дані формування. Книга буде корисною перед усім тим, що розглядає історія українських формувань у збройних силах Німеччини у комплексі з подібними формуваннями інших народів Східної Європи.

Автор цих рядків може ствердити на основі свого довголітнього викладацького досвіду ув канаді в галузі порівняльної історії політичних (державних) установ, що твір Професора Падоха можна корисно порівняти з кращими працями західньоевропейських та півнісноамериканських авторів. Цей твір також переконливо показує, що правовоіннституційна спадщина україниської історії - цікава і не гірша від спадщини інших країн: Польщі або Росії, Німеччини, Франції або Англії. Вівн повинен стати спонукою до нових досліджень і публікацій подібного роду на Україні.

Книжка присвячена Станіславу Оріховському-Роксолану (1513 – 1566) – видатному інтелектуалу, який походив із західних теренів України (Перемишльщина). Вихованець університетів Польщі, Австрії, Німеччини і Італії (де сприйняв чимало модерних ідей європейського Ренесансу) він лишався патріотом Русі, майбутнє якої пов’язував із Польським Королівством (яке якраз за його життя перетворювалося на наднаціональний проект «універ- сальної держави» з високим ступенем громадянських вольностей – «шляхетської імперії» чи то Речі Посполитої багатьох народів). Відтак, Роксолан усіляко намагався зацікавити уряд і співгромадян проблемами України (особливо турецько-татарською загрозою). «Руський досвід» Оріховський охоче привносив до різних інтелектуальних і духовних практик своєї доби – як адепт Реформації і Контрреформації він пробував спертись на православні традиції (шлюбність священиків, причастя мирян «під обома видами» – хлібом і вином і т.д.), прагнув об’єднання усіх християнських церков. Для науковців, викладачів і студентів, усіх, хто цікавиться інтелектуальною традицією України.

Роман Петренко - учасник Українського Опору на Волині від 17 вересня 1939 року до відновлення совєтської окупації у 1943-1944 рр. Живучи після війни на еміґрації, Роман Петренко прочитав книжку свого близького знайомого Тараса Боровця «Армія без держави» і побачив у ній історію визвольної боротьби на Волині у «кривому дзеркалі» того ж автора. Книжка Р.Петренка - це одна із «загублених ланок» з ланцюга, без якої не можна писати правдивої історії про Український визвольний рух. Автор збирав матеріяли й документи, які б підтвердили правду про події, учасником яких він був. Він знав Т.Боровця, знав Волинське Полісся, міг докладно простежити, документально пройти слідами «армії без держави». Крім власних спогадів автора, використано маловідомі документи, що зберігалися у еміґрантів, штабі ОУН у Мюнхені та закритих архівах СССР, Польщі, Східної Німеччини, Чехо-Словаччини.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.