"Три перстені" - друга прижиттєва поетична збірка Богдана Ігоря Антонича. Окремі твори збірки були попередньо опубліковані в періодиці. У кінці книжки є авторська примітка: «Поезії з літ 1932-1934. Найбільше з весни 1933. Книжка друкована в грудні 1934». За збірку "Три перстені" Антонич отримав премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка у Львові.

Горячо любя русскую поэтическую старину и обладая о ней знаниями несомненного эрудита, И. Тёрох создавал впечатляющую панораму древнерусского эпоса, делал большое русское дело. Для русского самосознания он привносил горделивую уверенность в природных творческих силах русского народного гения, для русского художественного слова он открывал новый роскошный мир красоты и мудрости, для русской культуры и русской науки - оставлял богатый материал для новых пытливых изысканий...

Т. 1. - 1946. - 453 с.

Райнер Марія Рільке найвидатніший німецький поет першої половини 20 ст., це рівночасно одна з найцікавіших постатей тогочасної Європи, замітна не лише своїм надзвичайним поетичним хистом, великою глибиною думки, особливою силою почувань, але і своєю загальною всеєвропейскістю. Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську. Враження Рільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також на книжці коротких розповідей «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»). Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з «Книги про паломництво» (зокрема, поема «Карл XII, шведський король, їде степами України»). Зацікавившись тоді «Словом о полку Ігоревім», Рільке переклав його у 1902–1904 роках (опубліковано 1930 року). Саме впливам України на творчість видатного поета присвячена дана книга.

Т. 1. - 1992. - 382 с.

«Мазе́па» (в оригіналі з двома p — «Mazeppa») — романтична поема Джорджа Байрона, написана ним в Венеції (Італія) з 2 квітня 1817 по 26 вересня 1818 роки, опублікована в 1819 р.

Т. 1 : Поетичні твори (1837-1847). - 1970. - 416 с.

Во многих ее стихах часто повторяются два слова: «крылья» и «песня». Может быть, оттого, что самой сильной мечтой ее всегда было взлететь, преодолевая оковы слабого тела, а строки ее стихов, наполнены мягкими и печальными напевами родной земли, где бы она не находилась: под жарким солнцем Египта, серым и дождливым небом Германии или у берегов Средиземного моря в Греции… Документально-художественная книга Анатолия Костенко «Леся Украинка», предлагаемая ныне читателю, на основании большого мемуарного, эпистолярного и архивного материала раскрывает обаятельный образ гениальной украинской поэтессы

Т. 1 : Поезії. - 1975. - 448 с.

Поет-шістдесятник, перекладач і літературний критик Іван Світличний відбувся як "голос духу", як людина своєї доби. її жертва, її сумління. В 1994 році поетові було посмертно присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка. До книги увійшли поезії, поеми ("Архімед", "Рильські октави", "Курбас", "Вітер з України", "Гетьман Мельпомени" та ін.) та поетичні переклади автора з давньоруської, польської, словенської, сербської,словацької, чеської, білоруської, французької, італійської, турецької мов.

"П'яний корабель" — це вірш-поема. Це творча сповідь геніального підлітка, осмислена й чітко продумана, яка була навіяна авторові враженнями юнацького читання, його захопленням морем і романтикою морських пригод. І хоча автор твору до цього часу не бачив ані моря, ані кораблів, творча уява малювала юнакові лазурне море, вишукану бригантину під шовковими вітрилами, яка несеться у безмежний морський простір назустріч вітрам і незвичайним пригодам.

Т. 1 : Стихотворения 1906 - 1920. - 1006 с.

Наш современник, подвижник благочестия, отец Серафим Вырицкий (+1949) оставил такое наставление: "Как часто мы болеем из-за того, что не молимся за трапезой, не призываем Божие благословение на пищу. Раньше все делали с молитвой на устах: пахали — молились, сеяли — молились, собирали урожай — молились. Сейчас мы не ведаем, какие люди готовили то, что мы вкушаем. Ведь часто еда приготовлена с хульными словами, руганью, проклятьями. Поэтому обязательно нужно окроплять трапезу Иорданской (Крещенской) водой, — она все освящает, и можно не смущаясь вкушать то, что приготовлено. Все, что мы вкушаем, — это жертва любви Божией к нам, людям; через пищу вся природа и ангельский мир служат человеку. Поэтому перед трапезой нужно особенно усердно помолиться. Прежде всего мы призываем благословение Отца Небесного, читая молитву «Отче наш...». А там, где Господь, там и Божия Матерь, там и Ангелы, поэтому поем: «Богородице Дево, радуйся...» и тропарь Ангельским Силам: «Небесных воинств Архистратизи...». Недаром мы говорим: «Ангела за трапезой» — и воистину Ангелы с нами за трапезой, когда мы с молитвой и благодарением вкушаем пищу. А там, где Ангелы, там и все святые. Поэтому мы поем тропарь святителю Николаю, призывая вместе с ним благословение всех святых на нашу трапезу.

Дослідження присвячане поетичному світові української письменниці кінця XIX - початку XX століття Дніпрової Чайки, або Л. О. Василевської (1861-1927). Розглядається творча еволюція поетеси, ідейна проблематика та художня своєрідність її ліричних творів, балад, поеми "Галина криниця". Поетичний доробок Дніпрової Чайки - цікаве явище в історії національної культури і викликає непослабний інтерес не лише серед фахівців, але й з боку широкого читацького загалу. Видання розраховане на викладачів, студентів, учителів загальноосвітніх шкіл, на всіх, хто цікавиться літературно-мистецьким процесом минулого.

За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) — один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни, і як не дивно він має свій прихований зміст "Годі вже українцям вбивати один одна за чужі погляди", Адже це не рідкість на території Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Але між тим «Вершники» — це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. До книжки увійшли також роман «Чотири шаблі» та оповідання.