Цей критико-біографічний нарис автор присвятив пам'яті двадцятиріччя від дня смерті Марії Башкирцевої (1860–1884 рр.) – української художниці і письменниці, автору понад 150 картин, 200 малюнків, ескізів та акварелей, 109 зошитів "Щоденника" та листів. ЇЇ живописні твори зберігаються в Луврі та в Люксембурзькому музеї, а щоденник та листи видавалися у Франції та Росії. У свої неповні 24 роки вона своєю творчістю проявила себе, як пише автор, "виключно феноменальною особистістю", а її "Щоденник", перекладений кількома мовами, має історико-культурну цінність.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувались ігровою діяльністю, найбільш поширеними різновидами якої були біг, скачки, стрільба з лука, кулачні бої, метання списа, а жінки та дівчата водили хороводи. Участь у грі дозволяла людині відійти від проблем повсякдення, запобігала виникненню сумнівів й недовіри до своїх сил. Педагоги всіх часів відзначали, що рухлива гра добродійно впливає на формування дитячої душі, розвиток фізичних сил і духовних здібностей.

Противоположность между индивидуальной психологией и социальной психологией (или психологией масс), кажущаяся на первый взгляд весьма значительной, оказывается при тщательном исследовании не столь резкой. Хотя индивидуальная психология построена на наблюдении над отдельным человеком и занимается исследованием тех путей, идя которыми индивид стремится получить удовлетворение своих влечений, однако при этом ей приходится лишь изредка, при определенных исключительных условиях, не принимать во внимание отношений этого индивида к другим индивидам. В душевной жизни одного человека другой всегда оценивается как идеал, как объект, как сообщник или как противник, и поэтому индивидуальная психология с самого начала является одновременно и социальной психологией в этом распространенном, но весьма правильном смысле.

Видатний педагог і бібліотекознавець С. О. Сірополко (1872–1959) відзначає, що наприкінці 20-х років ХХ ст. в Україні кількість самостійних, не відомчих бібліотек становила дуже малий відсоток від загального числа. Коротко характеризуючи головні книгозбірні, автор виокремлює діяльність Всенародної бібліотеки при Академії наук як головної наукової бібліотеки. Не оминає він увагою й дитячі бібліотеки, а також профільні видання. Великого значення Сірополко надавав підготовці бібліотечних кадрів.

Т. II. - 1934. - 767 c.

Збірка казок Івана Франка під назвою „Коли ще звірі говорили” перший раз вийшла ще у 1899 р., друге видання з'явилось у 1903 році. До цієї збірки Франко додає передмову, в якій писав: „Оці байки, що зібрані в тій книжечці, то старе народне добро... Вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 літ, заставляють їх сміятися і думати, розбуджують їх цікавість та увагу до явищ природи.” В своїй збірці „Коли ще звірі говорили” Іван Франко вдало використовує художні засоби вживані в народних казках про тварин, зокрема традиційне змалювання рис тварин: зажерливості вовка, хитрості лиса, незграбності ведмедя, упертості осла тощо. Письменник ще більше підкреслив ці характерні особливості тварин, майстерно розкриваючи їх через вчинки або розмови персонажів.

«Мудрець із Країни Оз» - одна із чотирнадцяти казкових повістей популярного американського дитячого письменника Лімана-Френка Баума (1856 - 1919) про неймовірні пригоди дівчаток Дороті й Трот. Опинившись у казковій Країні Оз, вони потрапляють у вир карколомних подій і за допомогою своїх вірних друзів - Мудреця, Лякливого Лева, Голодного Тигра та капітана Білла - долають усі перешкоди на своєму шляху.

Книга французского ученого А.Моля является интересной попыткой распространить методы математики, кибернетики и экспериментальной психологии на изучение некоторых вопросов эстетики. По существу книга представляет собой первую монографию, где с точки зрения теории информации рассматриваются сложные проблемы художественною восприятия и творчества. Помимо интересных обобщений, в книге содержится богатый фактический материал, широко привлекаются примеры из области музыки, литературы, изобразительных искусств, театра, кино и телевидения и излагаются собственные исследования автора в области «экспериментальной эстетики». К книге приложена богатая библиография, существенно дополненная редакторами русского издания. Во вступительной статье и послесловии дана философская и конкретно-научная оценка книги. Книга написана языком, понятным как специалистам гуманитарных направлений, так и представителям точных наук. Она представляет значительный интерес для работников искусства и литературы, философов, психологов и специалистов в области эстетики, для математиков и инженеров, разрабатывающих проблемы моделирования психических процессов, и для широких кругов интеллигенции.

На знаменитых рассказах Носова выросли мы с Вами, наши мамы и папы, а может, даже и бабушки с дедушками - вот сколько лет дети ими зачитываются!

Учебное пособие, предназначенное для тех, кто лишь приступает к серьезному изучению психологии и хочет сориентироваться в многообразии существующих теорий личности, во всяком случае, тех, которые авторы сочли наиболее влиятельными или перспективными. Представляется при этом, что для отечественного читателя значение ее шире – с учетом того, что многие обсуждающиеся в книге теории в русскоязычной психологической литературе (мы имеем в виду и переводы, и пересказы) практически не представлены так, чтобы могло возникнуть достаточно полное и четкое о них представление; мы имеем в виду теории А. Ангьяла, Г. Мюррея, экзистенциальный анализ М. Босса и Л. Бинсвангера и др.

Настоящая книга представляет собой комментированное собрание отрывков, восходящих к сочинениям древнегреческого философа Демокрита, и свидетельств о нем. До нас не дошло ни одно из сочинений величайшего материалиста древности. Фрагменты его сочинений сохранились только в виде цитат и переложений у античных и средневековых авторов.