"Сексуальная революция" В.Райха является страстным призывом автора к отказу от принципа принудительной моральной регуляции взаимоотношений полов со стороны патриархально настроенного общества, основанной на подавлении естественной биологической потребности людей в угоду экономическим соображениям и приводящей к неэффективному использованию энергетических ресурсов человечества

Это еще одна книга из серии «Причуды этикета». В ней рассказывается о том, как вести себя в казино, чтобы время, проведенное в нем, не показалось потерянным зря и от посещения казино у вас остались приятные воспоминания

В процессе становления взаимоотношений между людьми сложились определенные принципы и общепринятые нормы поведения как в общественной, так и семейной жизни. И здесь важная роль отдается этикету. Но порой мы забываем даже об элементарных правилах этикета и попадаем в казусные и неприятные ситуации, становясь объектом насмешек для окружающих. В этой книге мы предлагаем вам подобные ситуации. Кроме того, приведенные примеры послужат вам уроком, указывая на ошибки, которые мы совершаем чуть ли не каждый день.

«Відчуття закінчення»—це чудовий приклад високопробної англійської прози: вічні теми любові та смерті, непередбачуваний сюжет і глибокий психологізм. Закінчення життя, закінчення стосунків—які відчуття супроводжують ці події, який вони мають сенс? Джуліан Барнз філігранно ставить ці питання перед читачем.

Збірник документів та матеріалів висвітлює складні проблеми стосунків керівництва СРСР та УСРР, настроїв та поведінки партійно-радянських працівників, особливостей репресій в управлінських структурах республіки, слідчих та судових справ проти представників районного та сільського рівнів управління в 1932–1933 роках. Публікуються світлини членів хлібозаготівельних бригад з конфіскованими у селян збіжжям та продовольством. Книга розрахована на науковців, викладачів, вчителів та студентів, а також всіх, хто цікавиться історією України.

Т. 2. Ч. 1 : Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Д–Я. - 2012. - 708 c.

Видання є другою книгою другого тому ювілейної серії «Вибрані наукові праці академіка В.І. Вернадського», ініційованої Національною академією наук України і присвяченої 150-річчю вченого. Другий том продовжує тематику першого тому серії – «Володимир Іванович Вернадський і Україна». У другій книзі другого тому «Володимир Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими» вміщуються листи, в значній кількості неопубліковані до цього часу. Ці листи розкривають роль вченого в організації науки та освіти, створенні Академії наук і вищої школи в Україні, розвитку нових наукових напрямів, його участь в експедиціях, конференціях та дослідженнях, пов’язаних з Україною. Вони також висвітлюють ромадсько-політичні погляди, високі моральні якості та багатий духовний світ ученого. Частина листування репрезентує його дружні та родинні стосунки з різними кореспондентами. Публікація супроводжується широким науковим коментарем, який дозволяє зрозуміти суспільний та науковий контекст спілкування вченого та його кореспондентів, розкрити значення цих осіб у житті та діяльності В.І. ернадського, становити нові факти його біографії. Структурно том побудований за лфавітним принципом: кореспонденти розташовуються за першою літерою прізвища. Перша книга містить листи кореспондентів, прізвища яких починаються на А–Г. Друга книга складається з двох частин (частина 1 — Д–Н, частина 2 — О–Я). У другій книзі вміще ний вступ від укладачів, де передаються принципи підготовки листування до публікації, зокрема передавання тексту, відзначений внесок осіб, які долучилися до укладання томуна різних стадіях роботи.

В наш час бібліотеки перебувають на етапі становлення некомерційного соціального та ділового партнерства, оскільки істотно змінюється характер та зміст суспільних стосунків. Тема соціального партнерства активно обговорюється бібліотечною спільнотою. Пропонуємо вашій увазі матеріали з досвіду роботи запорізьких книгозбірень, аналітичний огляд відповідних публікацій на сторінках фахових видань. У випуску також представлена матриця нових моделей соціального партнерства бібліотеки

Several scholars have stressed the limits of language in the course of researching violence or when writing about it (Appadurai 1996, Das 2007). Our language seems insufficient to describe the horrors of violence (Binford 2004). Often, words seem to be frozen, and experiences of violence thus appear as if they could only be voiced from a distant position (Das and Kleinman 2001). How can we grasp the meaning of violence? How can anthropologists document the far-reaching and long term effects of violent actions? Focusing solely on narratives of violence and the context in which they emerge, is not sufficient to understand the meaning and the effects of violence. Particularly in realms of human experience, it is obvious that verbal language represents merely one among several ways of expression like gestures, rituals or certain kinds of public manifestations. An exploration of the vast range of different modes of expression thus promises to be the more adequate way to approach, register and understand the comprehensive manifestations and long-lasting effects of violence. This is the basic consideration why we chose ‘expressions’ of violence as the title for this volume, and asked the contributors to document and to analyze the diverging forms in which violence is addressed or conveyed. All the chapters of this volume thus deal with a paradox, as they attempt to turn into text violent experiences that, as we just presumed, cannot be expressed through verbal everyday language. The chapters discuss violence that is communicated through silences, rumours, literary narrations, represented in muted bodies, in rituals or role models. In order to grasp the meaning of violence as such, the contributors applied different perspectives, methods and analytical approaches. To comprehend the unspoken and the silence, most of the researchers have chosen a haptic approach. We borrow this term from Nordstrom (2010), who has defined her approach as ‘research through the senses’. Nordstrom has described the complexity of violence, its blurriness and its routinization or almost naturalization. In a similar approach, Verrips (2007) criticized researchers’ self-imposed restriction on visual manifestation in general, and claimed that a more balanced attention should be paid to our entire bodily sensorial experience. ‘We would then focus on [the] difficulty to grasp phenomena as deeply felt emotions and desires […] as well as the irrational and the fantastic, the absurd and the surreal.’ Our heavy emphasis on the role of the mind, reason and rationality, should give way to an increased interest in the sensual and emotional dimensions that are inherent in ‘our somatic experience of reality’ (Verrips 2007: 31).

Посібник складається з трьох розділів: Фонетика і Граматика; Розмовні теми; Теми для читання. Тематику останнього розділу, крім того, зведено у підгрупи: країнознавство Польщі, країнознавство України, українсько-польські стосунки, європейська інтеграція. Розрахований на студентів і викладачів вузів, навчальних закладів іншого типу, практичних працівників, а також усіх тих, хто хоче вивчати польську мову, цікавиться історією, сучасним станом та майбутнім українсько-польських відносин.

  Текст у форматі PDF 1.04 Мб

Historian Eliza Earle Ferguson’s meticulously researched study of domestic violence among the working class in France uncovers the intimate details of daily life and the complex workings of court proceedings in fin-de-siècle Paris. With detective-like methods, Ferguson pores through hundreds of court records to understand why so many perpetrators of violent crime were fully acquitted. She finds that court verdicts depended on community standards for violence between couples. Her search uncovers voluminous testimony from witnesses, defendants, and victims documenting the conflicts and connections among men and women who struggled to balance love, desire, and economic need in their relationships. Ferguson's detailed analysis of these cases enables her to reconstruct the social, cultural, and legal conditions in which they took place. Her ethnographic approach offers unprecedented insight into the daily lives of nineteenth-century Parisians, revealing how they chose their partners, what they fought about, and what drove them to violence. In their battles over money and sex, couples were in effect testing, stretching, and enforcing gender roles. Gender and Justice will interest social and legal historians for its explanation of how the working class of fin-de-siècle Paris went about their lives and navigated the judicial system. Gender studies scholars will find Ferguson’s analysis of the construction of gender particularly trenchant.

The book is intended as a specialist textbook that will support a course or lecture block on LGBTQ psychology (or the psychology of sexualities and genders). At the same time, each chapter is intended to stand alone, and provide an introduction to a particular aspect of LGBTQ psychology, so LGBTQ perspectives and experiences can be incorporated into a wide range of psychology topics such as, for example, lifespan development, prejudice, health, research methods, family and relationships. Readers ‘dipping in’ to some of the later chapters can consult the glossary for definitions of key concepts.

Для соціальної психології недостатньою є просто констатація певної кількості людей або навіть виділення в її межах яких-небудь стосунків. Соціальна психологія досліджує насамперед закономірності поведінки та діяльності людей, зумовлені їх належністю до реальних соціальних груп. Наголошується на аналізі змістової характеристики груп, виявленні специфіки впливу на особистість конкретної соціальної групи. Значущість групи для особистості полягає передусім у тому, що група є певною системою діяльності, її суб'єктом, включеним у систему суспільних відносин. Єдність змісту й форм діяльності породжує спільність психологічних рис групи, передовсім «групової свідомості». Такими рисами можна вважати групові інтереси, потреби, норми, цінності, цілі. Кожний член групи усвідомлює свою належність до групи завдяки привласненню цих характеристик, усвідомленню психологічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи. Тому універсальним принципом входження до певної спільноти є формування усвідомлення почуття «ми», що засвідчує належність до певної групи (хоча іноді цей феномен може бути й неусвідомлений). Саме тут виявляється специфіка соціально-психологічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять групу психологічною спільнотою і дають змогу кожному членові ідентифікувати себе з групою. Соціальна діяльність, її конкретні види та форми є основним інтегруючим фактором і головною ознакою соціальної групи. Участь членів групи в спільній діяльності зумовлює формування психологічної спільності між ними. Саме в цьому разі група стає об'єктом соціально-психологічного аналізу.

Розглядаючи нові медіа в контексті музичної культури, ми намагаємося з’ясувати, як їхні властивості позначаються на музиці. При цьому нам доводиться обійти феномен електронної музики, оскільки він не має прямого стосунку до нових медіа в тому розумінні, в якому вживають це поняття його автори. Виникнення електронної музики пов’язують не з комп’ютерними чи цифровими технологіями, а з більш ранніми звуковими експериментами. Натомість предметом даного дослідження будуть ті опосередковані метамедіумом комп’ютера «об’єкти», що пов’язані з прагматикою музики. На нашу думку, нові медіа, якими визначається досвід слухача, – це аудіоформат MP3, файлообмінні та соціальні мережі, портативні цифрові плеєри. Цей перелік включає лише найтиповіші феномени, а тому, безсумнівно, може бути розширеним та нюансовним. В основі роботи лежить опис та аналіз емпіричного матеріалу –«переслідування об’єктів», як називає цей метод англійський дослідник Девід Бір. Ми звертаємося до комп’ютерних програм, файлообмінних сайтів, віртуальних спільнот, а також форумів та соціологічних досліджень, в яких слухачі розповідають про власний досвід. Коли мова йде про таке недавнє явище, як нові медіа, узагальнення неможливі без прямого доступу до емпіричної реальності. Тому наше дослідження побудоване на індукції – від одничиного, часткового ми рухаємося до загального. Такий підхід обумовлює структуру нашої роботи: вона розбита на три розділи, кожен з яких присвячений конкретному медіафеномену.

У навчальному посібнику викладено основи правової та соціально–виховної і психологічної роботи із жінками, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Посібник включає матеріали, що стосуються аналізу становлення ідей гендерної рівності та забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Наводяться особливості розвитку гендерної політики в Україні на сучасному етапі, а також європейського гендерного законодавства. Пропонується досвід призначення та відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі жінками в країнах західної та східної Європи. Висвітлюються особливості злочинності та її профілактики, правового становища жінок, які перебувають у місцях попереднього ув’язнення та позбавлення волі, а також порядок і підстави їх звільнення. Наведено методику вивчення особистості засудженої та формування мотивації до зміни поведінки. Показано систему умов, що дозволяють підтримувати належні стосунки засуджених жінок із сім’єю та дітьми. Аналізуються фактори, що викликають психологічну напругу в житті засуджених жінок та пропонуються техніки подолання стресу. Посібник розрахований на курсантів (студентів) вищих навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, персонал установ виконання покарань, представників громадськості, які цікавляться проблемами профілактики та подолання жіночої злочинності, а також беруть участь у процесі виправлення та ресоціалізації засуджених жінок.

Книжку Сергія Єкельчика, канадського історика з Університету Вікторії, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці й культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру і на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтелігенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить автор, що тогочасні російсько-українські стосунки — однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.