Цю книжку, мабуть, зрозуміє тільки той, хто вже сам колись передумав висловлені у ній чи принаймні подібні до них думки Отже, це не підручник. Мети книжки було б досягнуто, якби хтось, із зрозумінням читаючи її, отримав задоволення Книжка розглядає певні філософські проблеми і, здається мені, показує, що поява цих проблем зумовлена нерозумінням логіки нашої мови Весь її зміст уклався б у такі слова: все, що взагалі можна висловити, можна висловити ясно, а про те, про що не можна говорити, треба мовчати Отже, ця книжка хоче провести межу думці, чи, радше, не думці, а висловлюванню думки,— бо, щоб провести межу думці, ми повинні були б мати змогу сягати думкою по обидва боки тієї межі (тобто мати змогу думати те, що неможливо думати) Тож межу можна провести тільки в мові, а те, що лежить поза межею, буде просто нісенітницею Не хочу оцінювати, наскільки мої намагання збігаються з намаганнями інших філософів Навіть більше — те, що я написав, у своїх подробицях не претендує взагалі на визнання його чимось новим, а тому я й не подаю жодних джерел, бо мені байдуже, чи те, що я думав, до мене вже думав хтось інший

Інструкція містить сучасні методи хіміко-технологічного контролю технологічних процесів лікеро-горілчаного виробництва, якості сировини, напівфабрикатів, допоміжних матеріалів, інгредієнтів і готових напоїв з метою підвищення якості продукції, її стійкості, зменшення виробничих втрат, раціонального використання сировини. За останні роки підвищені вимоги до якості продукції, розроблені нові і зняті з виробництва непопулярні у споживачів види напоїв, вдосконалені технологічні процеси. Для хіміко-технологічного контролю лікеро-горілчаного виробництва розроблені нові, більш прогресивні методи аналізу що відповідають сучасному рівню розвитку аналітичної техніки, вдосконалені існуючі методи контролю, в виробництві введені нові стандарти на правила приймання і методи аналізу В хіміко-технологічний контроль лікеро-горілчаного виробництва включені нові методи аналізу та показники, які раніше не визначалися. Інструкцію з хіміко-технологічного контролю лікеро-горілчаного виробництва підготовлено в Українському науково-дослідному інституті спирту і біотехнології продовольчих продуктів (УкрНДІспиртбіопрод). Хіміко-технологічний контроль лікеро-горілчаного виробництва - це визначення комплексу показників, які характеризують хімічний склад та фізико-хімічні властивості сировини та матеріалів, напівфабрикатів, готових напоїв та відходів лікеро-горілчаного виробництва, і встановлення відповідності отриманих результатів значенням, що приведені у відповідних нормативних документах. Хіміко-технологічний контроль відіграє важливу роль у виробничій діяльності заводу, так як дозволяє керувати технологічним процесом, забезпечити його стабільність, високий вихід та необхідну якість готової продукції. При оцінці якості сировини і готової продукції користуються такими поняттями, як якість, показник якості, базовий показник якості, рівень якості. Якість продукції - це сукупність тих властивостей, які обумовлюють її придатність до споживання за призначенням. При оцінці якості однієї і тієї ж продукції, але різного призначення, із всієї множини властивостей вибирають лише ті, які дозволяють досягти відповідної мети.

Т. 1. - 1921. - 129 с.

Микола Онуфрійович Лоський (1870-1965) належить до тієї плеяди російських релігійних філософів, які прагнули створити оригінальні філософські системи, що завершують собою вікову традицію російської релігійно-філософської думки. Як зазначав В.В. Зіньківський, "Лоський справедливо визнається главою сучасних російських філософів ... Він чи не єдиний російський філософ, який побудував систему філософії в самому точному сенсі слова".

Архівна система - це сукупність основоположних принципів організації архівної справи, способів і технологій її ведення, що забеспечують цілісність і скоординованість функціонування архівної галузі. Архівна система має конкретно-історичне знання і є похідною від суспільно-державного ладу, політичного устрою, національно-культурних традицій тієї чи іншої держави, регулюється відповідними законодавчими актами і функціонує в її правовому полі.

Пропам'ятна книга "Бережанська земля" - це частина історії нас самих у визначеному часі і просторі, тому вона має у наших душах і серцях зв'язувати й об'єднувати наших предків, нас самих, наших дітей і внуків в одне, бо ми - один Народ, автохтони-господарі тієї Землі, на якій ми були, миє і - при Божій помочі - будемо! Кожний клаптик тієї землі - насичений нашою працею, нашим потом, там і кров наша, і кістки наших рідних, від яких ми самі походимо, там лежать наші Воїни-Герої, що в лютий час захищали від ворогів свій Народ і свою Землю.

Битва під Конотопом, в якій українська армія під проводом гетьмана Івана Виговського разом з кримськими татарами перемогла цвіт московського війська, довгий час була однією з найтаємніших сторінок історії України. Часи змінилися, та запитань з приводу того, що саме відбулося влітку 1659 року і які були наслідки тієї битви, причини того, чому українцям не судилося розвинути успіх, і досі хвилюють істориків і тих, хто не байдужий до минулого рідної батьківщини.

Оповідання М. Коцюбинського «В путах шайтана» (1899) в багатьох своїх аспектах традиційне – тут вельми ретельно, з мальовничою етнографічною колоритністю, часом навіть з виразними натуралістичними подробицями відтворено побутові картини кримськотатарського приморського села наприкінці ХІХ століття. Етнографічна достовірність, виразність портретних та пейзажних штрихів не означена безпосередньо оповідачем, голос якого важливий, але вкрай ненав’язливий і ніби відсунутий на другий план, а подається крізь призму внутрішнього сприйняття персонажів, насамперед кримськотатарської дівчини Емене. Емене сягнула того віку, коли треба думати про заміжжя. Відтак згідно зі своїм статусом вона повинна, коли не зайнята роботою, сидіти вдома й не виходити за межі двору, а коли раптом має з’явитися гість чоловічої статі, про що звичайно сповіщає спеціальний вхідний дзвоник. зникати у своїй кімнаті чи принаймні, як доводиться потрапляти гостеві на очі (як-от при частуванні), запинатися чадрою. Необхідність дотримуватися суворих традиційних приписів та природні для юного віку поривання (цікавість до навколишнього світу, потреба в спілкуванні, мрійливість) вступають у конфлікт, який становить основу тієї емоційної напруги, яка надає епічному письму М. Коцюбинського і глибокої драматичної тривожності, і зворушливої ліричної схвильованості.

У книзі вміщені основні теми з курсу, методичні зауваження щодо їх трактування та матеріал, що допоможе з'ясувати основний зміст тієї чи іншої теми.

Навчальний посібник містить логічно впорядкований і систематизований мінімум основних і додаткових відомостей із шкільного курсу геометрії (планіметрія, стереометрія, координати й вектори), опанування якого дозволяє учню розв’язувати найскладніші геометричні задачі, що їх пропонують на випускних та вступних іспитах (державній підсумковій атестації чи зовнішньому незалежному оцінюванні з математики). Посібник може бути використано як учнями для повторення шкільного курсу геометрії, так і вчителями на уроці під час узагальнення тієї чи іншої теми, опрацьованної за будь-яким підручником з геометрії.

У монографії висвітлюються питання мовної культури, аналізуються найважливіші норми української літературної вимови, правила сучасного слововживання, пов'язані із змістовою і стилістичною точністю слова, з'ясовується походження окремих фразеологізмів, власних назв і т. п. Звернено увагу на труднощі щодо вживання тієї чи іншої граматичної форми, на складні випадки українського правопису. Розрахована на науковців, викладачів, журналістів та студентів гуманітарних факультетів.

Т. 1. - 2008. - 510

Усна історія Запорізького краю репрезентує перший том великого циклу Усної історії Степової України, яка була записана експедиціями Запорізького наукового товариства ім. Я.Новицького, Запорізьким відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України та Інститутом усної історії Запорізького національного університету впродовж 1999–2007 років. Важливість і унікальність видання полягає в тому, що усна історія є вагомим чинником історичного буття, значущим елементом відносин – побутових, економічних, суспільних і, що головне, – визначальним механізмом передачі історичної пам'яті і, як наслідок, – елементом ідентичності тієї чи іншої суспільної, соціальної, етнічної групи. Для істориків, філологів, фольклористів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історичною традицією, віруваннями, уявленнями населення степового краю

Практика передових пасічників і досягнення науки показують, що зимівля бджіл надворі цілком себе виправдовує в усіх місцевостях з не дуже суровою зимою і можк бути рекомендована при правильній підготовці бджоляних сімей до зимівлі на відкритому повітрі. В цій книжці висвітлюються всі основні питання, зв'язані з зимівлею бджіл на волі, а саме, особливості біології бджіл, тепловий режим клубу, газообмін, вологість повітря у вулику, а також техніка підготовки бджолиних сімей до зимівлі надворі, яка значно відрізняється від тієї, що практикується при зимівлі бджіл у зимівниках.

У виданні вперше публікується епістолярій маловідомого до недавнього часу українського громадсько-культурного діяча початку ХХ ст., пропагандиста й популяриза­тора рідного слова, перекладача й публіциста Леоніда Жебуньова до видавця газети „Рада” Євгена Чикаленка. Запропонований масив кореспонденції нараховує 89 одиниць, охоплює 1907–1919 роки і відтворює важливі історичні сюжети, окремі з яких претенду­ють на унікальність. Вони відображають багатогранну громадську сутність автора, деталі з історії видання щоденної газети „Рада”, події української революції 1917–1918 рр. на Полтавщині та ставлення до них кореспондента, оцінки ним відомих політиків тієї бурхливої доби.

На початку 90–х років у політологічній та історичній науках переважав оптимізм щодо нових посткомуністичних держав на сході Європи. Теорія трансформації передбачала, що демократизація політичних систем, лібералізація економічних відносин та культурна відкритість до світу дозволить колишнім радянським республікам швидко прийняти нові (і фактично єдино можливі) правила гри. Теза Френсиса Фукуями про «кінець історії» як синонім всесвітнього тріумфу демократії та лібералізму сприймалася тоді цілком реалістично. Утім досить швидко ці ілюзії розвіялися. Посткомуністичні країни продемонстрували різну ступінь готовності та спроможності до «трансформацій», а їхні комуністичні еліти засвідчили подиву гідний хист до ідеологічної мімікрії, яка забезпечила їм збереження (а часто–густо і розширення) важелів впливу. Розчарування у можливості швидкого переходу до brave new world надало великої популярності теоріям залежності сучасного розвитку від історії (path dependency), які стисло можна узагальнити так: те, куди ми прийдемо залежить від того, звідки ми вийшли (відповідно, до деяких цілей із означеної відправної точки дістатися просто нереально). Такий підхіднаголошував на присутності (хай і неусвідомленої) історії у сучасних політичних та культурних процесах. Але, водночас, у своїх крайніх виявах він відверто межував з цивілізаційно–культурним детермінізмом. За слушним зауваженням Керстін Ціммер, подолання обмежень кожної з описаних вище пояснювальних схем можливе шляхом їх творчого і недогматичного поєднання. Ця книжка пропонує дещо іншу перспективу у підході до тієї самої проблеми. У ній ідеться про інтелектуальні дискусії, різні спроби концептуалізації історії та сучасних проблем того регіону, який дехто воліє називати «посткомуністичними країнами», дехто – «Центрально–Східною Європою», а ще інші – «Русским миром». Україна та її історія нерідко перебуває в осерді цих дискусій, які, втім, надалі радше малознані й навіть не завжди присутні у вітчизняному академічному чи політичному дискурсах. Книжка складається з чотирьох розділів. Кожен з них – це перероблені і доповнені версії статей, що друкувалися в наукових часописах України, Росії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Японії. Але саме в такому вигляді, як вони наведені у книзі, ці тексти раніше не публікувалися.

Фронтмен гурту Ot Vinta Юрій Журавель став автором книги для дітей. В книжці "Мазепа. Крок до правди" в доступній формі подана історія життя гетьмана Мазепи і події історії України тієї доби. Як і кожне дитяче видання, робота супроводжується багатьма ілюстраціями, автором яких також є лідер украбілів

Складний, тривалий у часі й замкнений у одне ціле цикл редакційно-видавничого процесу, кінцевою метою якого є створення й випуск у світ певного видавничого продукту, сучасному видавцеві не вдасться завершити без участі поліграфіста. Це представник тієї професії, яка ще на етапі запровадження друкарства відмежувалася від цеху редакторів (переписувачів, коректорів) як творців книги і покликана була займатися суто продукуванням (тиражуванням) різних видів друкованих видань та виробів, підготовлених видавцем.

Нова книжка молодого українського письменника складається з двох повістей та оповідання. Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш. . Так, це дуже дивна історія, сумна та загадкова… Вона не має ані свідків, ані спостерігачів, але ж звідкись ми її знаємо. Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінґвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його у чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а відтоді призвело до його кінця чи-то початку? «…Сім, шість, п’ять…» — зворотний відлік. За якусь мить світ розколеться на до й після. І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, розколеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера — творця та руйнівника. Хто він — містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи той, що несе смерть? Що в нього було? Та все, що потрібно віндсерферові, — вітер, ідеальні хвилі на Акабській затоці, невблаганне єгипетське сонце та черговий косяк, що забезпечить неперевершений кайф, ну й, звісна річ, дошка й вітрила. Тож що трапилося, друже, звідки з’явився той внутрішній голос із його прямими запитаннями, що, здається, йде з самого серця? І ось тут з’являється страх, а з ним боягузливе бажання втекти. Тримайся, герою, якщо ти дійсно герой… Може, саме час зустрітись із собою, справжнім собою у власному серці.

Ч. 1 : Провідні ідеї і епізоди. - 1920. - 102 с.

У 80-х роках 19 століття в духовній сфері європейских суспільств відбувалася зміна поколінь. Чи не в усіх ділянках життя суспільства, у тому числі в політиці, гучно заявляє про себе молодь, причому саме це покоління дало зі свого середовища багатьох політиків, котрі відігравали надзвичайно велику роль та користувалися значним авторитетом і набагато пізніше, уже в контексті інших історичних епох. Подібне явище спостерігаємо в різних країнах Європи: «Молода Італія», «Молода Чехія», «Молода Болгарія» і т.д. Відомий французький історик Марк Блок взагалі спробував інтерпретувати історію як історію насамперед поколінь, слушно зауваживши, що такий поділ інтуїтивно прижився у сферах філософії чи літератури. Всі ці «молоді» рухи були дуже схожі, оскільки становили собою, по суті, суміш радикалізму національного й соціального. Крім того, початок їхнього існування відзначався запеклими перепалками з «батьками». Особливо сильними були подібні вияви в середовищі галицьких українців. «В останніх десятиліттях XIX віку, – писав найзаслуженіший представник нового покоління тієї доби І. Франко, – на підмогу, а по части на зміну давнішим діячам вийшла нова генерація робітників і вкинула в ту прірву велику працю, велику силу гарячого запалу і твердої віри в будущину в нашім національнім життю та рівночасно прочистила повітря, проложила не в однім напрямку нові стежки. Вона розбудила пристрасті там, де вперед була байдужість і рутина, оживила пульс народного життя. Се був запас свіжих сил, який віднайшла в собі наша нація в хвилі тяжкого пригноблення. Я називаю ту генерацію, тих людей, що своєю працею збудували той замітний ступінь, який визначається у нас між роком 1880 і 1900, «Молодою Україною». Ця назва бере початок з доповіді "Молода Україна, її становище і шлях" 25 лютого 1890р у Петербурзі випускника Петербурзької війсково-правничої академії Трохима Зінківского (1861—1891) перед земляками — українцями па зборах, присвячених творчості Т.Г. Шевченка. У центрі її уваги була проблема націй і національних відносин.