Світ українських традицій нескінченно багатий. Століттями складалася гармонійна система обрядів та вірувань, які на сучасному історичному етапі знову набувають популярності. Книжка розповідає про народні традиції, обряди і свята. Вірші, оповідання з української міфології та історії культури не залишать байдужим жодного читача.

Історія свят – це, мабуть, найцікавіша сторінка світової культури. Свята бувають різні: релігійні, державні, професійні, сімейні. Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування. Усі вони пов’язані з давніми традиціями та визначними історичними подіями. До цього ілюстрованого видання ввійшли розповіді про всі святкові дні, які ми відзначаємо в Україні.

  Текст у форматі PDF 44.90 Мб

Сборник материалов Круглого стола «Феноменология религии и традиционализм М. Элиаде» (посвященного 105-летию со дня рождения Мирчи Элиаде), который проходил в г. Донецке 10 ноября 2012 года, а также Круглого стола «Векторы традиционализма – Восток, Ислам, Язычество» (посвященного 115-летию со дня рождения Юлиуса Эволы), который проходил в г. Донецке 16 ноября 2013 года. Книга представляет интерес для философов, религиоведов, культурологов, историков и всех, кого интересуют вопросы традиционализма и традиционного общества.

У монографії досліджуються повсякденні прояви та трансформації релігійної свідомості віруючих УРСР впродовж періоду від середини 1940-х до середини 1980-х років, соціокультурні впливи, яких вона зазнавала. Автор аналізує уявлення віруючих про причини їхньої релігійності, релігійні почуття, настрої, переживання. Значна увага приділяється розгляду уявлень віруючих про Бога, віри в нього, уявлень про потойбічне життя, спасіння, пекло, рай тощо, знання віруючими церковного віровчення, їхнього ставлення до церковних обрядів. Висвітлюється існування язичницьких світоглядних елементів у віруваннях і традиціях українського народу, функціонування елементів радянської ідеології як квазірелігійних. Автор також зупиняється на тому, як релігійна віра та світогляд впливали на ставлення віруючих до праці, побутової сфери, культурних цінностей, виконання громадянських обов’язків тощо. Книга розрахована на науковців, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Т. 1. - 590 с.

Середні віки — поняття не скільки хронологічне, стільки змістов- не. Стало звичним і як би самозрозумілим вкладати у цей термін певне ціннісне значення: “відстале”, “реакційне”, “нецивілізова”, “просякнуте духом клерікалізму” Але ще в минулому (тут розуміється ХІХ-те — О. М) столітті було справедливо мовлено:виглядати ліберальним за рахунок Середньовіччя доволі вигідно. При цьому гріхи свого власного часу списуються із рахунку, видаються за пережитки іншої епохи. Ця традиція починається від гуманістів та просвітителів. Середньовіччя давало свого роду моральне алібі сучасності. Правда, цій традиції протистояла інша: романтизувати Середньовіччя, шукати у ньому втрачені потім доблесті або кольористу екзотику. В цьому випадку Середньовіччя використовувалося як докір Новому часові, котрий вже втратив минулу моральну цілісність. Обидва підходи зближує схильність підводити все багатство та різноманітність великої за протяжністю епохи під єдиний знаменник, давати їй однозначне ціннісне визначення. В цьому уніфікованому бажанні — дефект обох підходів»

Книга містить методологічно актуальні напрацювання в галузі історико-філософських досліджень екзистенціальної філософії, філософії класичного екзистенціалізму та постекзистенціалістського мислення. Сукупність культурологічних синтезів екзистенціалізму з різними напрямами гуманітарного знання в якості предмета комплексного аналізу вперше представлена вітчизняному та світовому співтовариству.

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.

У книзі розглядається долучення феодальної еліти Великого князівства Литовського до європейських турнірних традицій за часів пізнього середньовіччя. Звертається увага на початок поширення тут турнірної практики, види турнірних вправ і специфічне турнірне спорядження. Книга розрахована на всіх, хто цікавиться середньовічною історією Великого князівства Литовського.

В этой книге Ханна Арендт собрала семь эссе тридцатых и сороковых годов: «Об империализме», «Организованная вина», «Скрытая традиция», «Евреи вчерашнего мира», «Франц Кафка», «Просвещение и еврейский вопрос», «Пересмотренный сионизм». Все эссе — как утверждается в предшествующем им «Посвящении Карлу Ясперсу» — написаны с осознанием еврейской судьбы в двадцатом веке. Это первые свидетельства продолжавшейся всю жизнь работы Арендт над «еврейским вопросом». Они показывают, сколь глубоко ее историко-политическое мышление было обусловлено проблемой еврейского самосознания и его трансформацией — от эпохи Просвещения до послевоенного времени.

Висвітлено особливості консерватизму та консервативної ідеології в працях провідних європейських та американських філософів XVIII - XХI ст. Розглянуто проблему ідентичності консерватизму, його засадничі цінності, питання консервативної антропології в контексті природи людини, суспільства і культури. Значну увагу приділено філософії традиціоналізму та принципам соціального порядку і свободи, концепціям рівності та суспільної ієрархії.

Учебное пособие обобщает опыт чтения одноименного курса в Университете Российской академии образования и ГУ – Высшей школе экономики. Его целью является создание целостного представления об индийской философской традиции в ее исторической ретроспективе, включающей раннюю (древнеиндийскую философию) и зрелую (средневековую философию) стадии развития. Материалом для изложения и обобщения служат современные индологические исследования и доступные переводы первоисточников. В тексте приводятся схемы категориальных систем главных даршан, облегчающие их запоминание. В конце каждой темы предлагаются вопросы для самоконтроля. Пособие завершают тест по пройденному материалу и примерный перечень тем курсовых работ и рефератов, список рекомендуемой литературы. Для студентов и аспирантов гуманитарных специальностей, а также для широкого круга читателей, начинающих знакомство с философской традицией Индии.

Традиция произносить за праздничным столом краткие речи берет начало из седой древности. И сегодня мы с удовольствием провозглашаем тосты, читаем стихи и поздравления по случаю торжества. В этой книге собраны поздравления и тосты на все торжественные случаи. Благодаря этому сборнику вы станете лучшим тамадой. Издание рассчитано на широкий круг читателей.

Т. 1 : Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. - 2008. - 710 с.

Сорокин отрицал поступательное прогрессивное развитие общества, называя свою гипотезу "ненаправленным циклом истории". Он был убежден, что общество можно понять только через культурное качество, через систему значений, норм, ценностей. Выделив три типа суперкультурных систем (чувственная, умозрительная и идеалистическая), ученый подчеркивал, что каждый имеет свой закон развития и свои "пределы роста". Социокультурная динамика и есть циклическая смена культурных систем. Рефлексия социологического знания и осмысление новой социологической традиции наиболее хорошо представлены в статье Сорокина "Социокультурная динамика и эволюционизм". XIX век. наши сегодняшние представления о социокультурной динамике значительно отличаются от представлений, бытовавших в XVIII и XIX веках. Мы до сих пор пользуемся термином О. Конта "социальная динамика", но подразумеваем под этим нечто отличное от того, что имели в виду Конт и представители общественных и гуманитарных наук в XIX веке. В социологии, общественных и гуманитарных науках XX века по сравнению с общественными и гуманитарными науками двух предшествующих столетий произошел значительный сдвиг в изучении "что", "как" и "почему" социокультурных изменений и их единообразия.

Книжка Едварда Саїда (1935-2003), американського науковця й публічного інтелектуала, основоположника постколоніальної теорії, розкриває історію співучасті культури у справі імперського завоювання. Підкорення і винищення тубільного населення здійснювали не тільки армії — ці акти готувалися заздалегідь у дискурсі й уяві, адже їхня брутальність вимагала потужного виправдального імпульсу. Опір на периферії та опозиція в метрополії, незалежність і визволення, виправа у дикі землі та «подорож у», насилля і контрнасилля, тубілець і влада спостерігача, наратив і присвоєння географії — ці та інші теми сплітаються в ході «контрапунктного аналізу» Едварда Саїда.