Вивчено вплив сеансу гіпербаричної оксигенації на психічну і фізичну працездатність 28-ми студентів-спортсменів. Встановлено підвищення фізичної та психічної працездатності через дві доби після сеансу. Спостережено підвищення швидкості переробки інформації та точність влучання у мішень. Гіпероксія призводить до зниження частоти пульсу, артеріального тиску, має також нормалізуючий вплив на діяльність вегетативної нервової системи. Сеанс гіпербаричної оксигенації можна використовувати для підвищення працездатності під час підготовки до змагань.

Изучено влияние сеанса гипербарической оксигенации на психическую и физическую работоспособность 28-ми студентов-спортсменов. Установлено повышение физической и умственной работоспособности через два дня после сеанса. Зафиксировано повышение скорости переработки информации и точность попадания в мишень. Гипероксия приводит к снижению пульса, артериального давления, оказывает также нормализующее влияние на вегетативную нервную систему. Сеанс гипербарической оксигенации можно использовать для повышения работоспособности при подготовке к соревнованиям.

Influencing a session of a hyperbaric oxygenation on mental and physical serviceability 28 students - sportsmen is learnt. Is placed, that the rise of physical and mental serviceability in two days after a session is scored. Is geared up waste-handlings the information and strike accuracy in the target. The hyperoxia reduces in lowering pulse, arterial pressure, renders also normalizing influencing at the vegetative nervous system. The session of a hyperbaric oxygenation can be utillized for rise of serviceability at preparation for competings.

Проведено аналіз фармакокінетичних і фармакодинамічних властивостей препаратів, що мають здатність до пригнічення гіперактивності симпатичної нервової системи, яку розглядають з позиції одного з ймовірних механізмів прогресії хронічного гломерулонефриту. До них належать блокатори рецепторів ангіотензину-2 (БРА), блокатори імідазолінових рецепторів (БІР) і бета-адреноблокатори (БАБ). Хворих було поділено на 3 групи, в яких відповідно призначали БРА - лосартан і телмісартан, БІР - моксонідін, БАБ - метопролол. БРА, БІР і БАБ здатні пригнічувати симпатичну гіперактивність, але з різним темпом розвитку ефекту.

Проведен анализ фармакокинетических и фармакодинамических свойств препаратов, обладающих способностью угнетения гиперактивности симпатической нервной системы, которую рассматривают как возможный механизм прогрессии хронического гломерулонефрита. К ним относятся блокаторы рецепторов ангиотензина-2 (БРА), блокаторы имидазолиновых рецепторов (БИР) и бета-адреноблокаторы (БАБ). Больные были разделены на 3 группы, в которых соответственно назначали БРА - лосартан и телмисартан, БИР - моксонидин, БАБ - метопролол. БРА, БИР и БАБ обладают способностью угнетать симпатическую гиперактивность, но с различной эффективностью.

Досліджено мозковий кровообіг за даними реоенцефалографії. Встановлено, що у даної категорії хворих спостерігається підвищений тонус мозкових судин та ускладнений венозний відток як в каротидній, так і в вертебрально-базилярній системі.

Исследовано мозговое кровообращение по данным реоэнцефалографии. Установлено, что у данной категории больных наблюдается повышенный тонус мозговых сосудов и затрудненный венозный отток как в каротидной, так и в вертебрально-базилярной системе.

Проанализированы условия труда монтеров путей и машинистов электровозов, страдающих артериальной гипертензией. Установлены неблагоприятные факторы производства, влияющие на прогрессирование заболевания. Намечены немедикаментозные и медикаментозные подходы к лечению артериальной гипертензии в зависимости от производственных факторов риска.

Отмечено, что у больных хроническим гломерулонефритом в мезангиальных клетках образуются свободные радикалы кислорода, усиливающие повреждение почечной ткани и аутоиммунное воспаление. Развивается дисбаланс между окислительной и антиокислительной системами, который ускоряет прогрессирование заболевания. Дана оценка влияния ферментативного препарата Вобензим на основные показатели окислительной системы и антиоксидантной защиты, установлен его антиоксидантный эффект. Применение его изолированно, а также в комбинации с другими лекарственными средствами способствовало восстановлению нарушенного баланса.

Изложены современные взгляды на проблему гипергомоцистеинемии при сердечно-сосудистой патологии, ассоциированной и не ассоциированной с хронической почечной недостаточностью. Рассмотрены вопросы обмена гомоцистеина в норме, его идентификации в плазме крови. Освещены основные причины развития и базисные подходы к медикаментозной коррекции гипергомоцистеинемии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414.011-3 + Р410.031-52

Рубрики:

Нефрити

Гіпотонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, что у больных пожилого возраста с фибрилляцией предсердий на фоне сопутствующего хронического обструктивного заболевания легких преобладает IIb тип гиперлипидемии. Применение интервальной нормобарической гипокситерапии в сочетании с липосомальными формами фосфатидилхолина и кверцетина позволило более интенсивно снижать уровень общего холестерина, липопротеидов низкой плотности и оптимизировать содержание липопротеидов высокой плотности.

Визначено зміст та двоїсту, суперечливу структуру соціальної свободи, особливості розгортання рефлексивних ресурсів цієї свободи. Проблему співвідношення свободи та соціальної свободи розглянуто в межах теоретико-методологічної моделі діалектичного розгортання категорій загального, одиничного й особливого. Абстрактно-універсальні характеристики свободи як онтологічної основи будь-якої форми людської діяльності істотно конкретизуються в понятті соціальної свободи як здатності індивіда активно соціалізуватися, адаптуючи сформовані в суспільстві форми обмеження та приймаючи до уваги міру ускладнення системних зв'язків між суб'єктами соціальної активності. Запропоновано критерії та чинники оптимізації процесів розгортання соціальної свободи в українському суспільстві, проведено цілісний аналіз тенденцій розвитку універсальних форм даної свободи.

Вдосконалено методику індукції хронічного гломерулонефтиту (ХГН) та хронічного обструктивного захворювання легенів (ХОЗЛ) в експерименті, проаналізовано вплив різних режимів лікування на морфофункціональні зміни з боку нирок. Визначено особливості перебігу ХГН за наявності ХОЗЛ. Проаналізовано медикаментозні та немедикаментозні методи лікування, що впливають на неімунні механізми прогресування ХГН. Доведено патогенетичну роль подвійної блокади ренін-ангіотензинової системи. Визначено доцільність раннього початку лікування хворих на поєднану патологію інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту. Проведено порівняльне оцінювання різних бета-адреноблокаторів на процеси прогресування нефритів. Обгрунтовано доцільність тривалого використання антитромбоцитарно-антиагрегатної терапії у разі порушень коагуляції. Встановлено роль симпатичної гіперактивності на процеси прогресування нефритів і визначено оптимальні режими щодо її пригнічення. Проаналізовано вплив різних гіполіпідемічних засобів на темпи прогресування ниркової патології та виживаність хворих. Обгрунтовано й оцінено вплив ліпосомальної форми фосфатиділхоліну на перебіг ниркового та легеневого синдромів за сукупної ренопульмональної патології.

Розглянуто питання щодо лікування персистувальної фібриляції передсердь у пацієнтів похилого віку із супутнім хронічним обструктивним захворюванням легенів. Встановлено, що застосування за такої сукупної патології сеансів інтервальної нормобаричної гіпокситерапії на фоні введення ліпосомальних препаратів дозволяє покращити результати лікування за рахунок зниження частоти серцевих скорочень, суправентрикулярних і шлуночкових екстрасистол, клінічно значущої та безбольової ішемії міокарда, а також покращання показників бронхіальної провідності.

Dealt with have been the issues of treatment of atrium fibrillation in elderly patients with concomitant chronic obstructive lung disease. It has been established that at such combined pathology the interval normobaric hypoxic therapy sessions againstinjection of liposome drugs improved the results of treatment at the expense of the reduced frequency of cardiac contractions, supraventricular and ventricular extrasystoles, clinically significant and painless myocardial ischemia as well as the improvedairway conductance.

Вивчено вплив цитопротективного препарату мілдрокард на морфофункціональний стан кардіореспіраторної системи у хворих з хронічною серцевою недостатністю і супутнім хронічним обструктивним захворюванням легень. Встановлено, що включення мілдрокарду до комплексної терапії поєднаної патології сприяє зменшенню клінічних проявів серцевої недостатності, виявляє кардіо- і пульмопротективний ефект.

Увагу приділено морфології та фізіології легеневого кровообігу. Викладено діагностику первинної легеневої артеріальної гіпертензії (АГ). Наведено загальний терапевтивчний підхід і традиційні методи лікування первинної легеневої АГ. Визначено принципи сучасного лікування первинної легеневої гіпертензії. Розглянуто показання до хірургічних методів лікування ідіопатичної легеневої АГ.

Лікування хронічного гломерулонефриту залишається складною проблемою. Існуючі методи патогенетичної терапії мало ефективні, викликають розвиток важких ускладнень. Вказано на участь у патогенезі захворювання ензимів. Викладено підхід до лікування хвороби з застосуванням ензимних препаратів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414.011.7-52

Рубрики:

Осередкові нефрити

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що септичні ускладнення в біліарній хірургії протягом багатьох років залишаються однією з найактуальніших проблем. Проаналізовано результати діагностики і хірургічного лікування 70 хворих з гострим біліарним сепсисом у разі холедохолітіазу. Серед них жінок було 51, чоловіків - 19 віком 32 - 80 років. Діагноз встановлювали на підставі клінічних, інструментальних методів (УЗД, ФГДС, ЕРХПГ, черезшкірної черезпечінкової холангіографії, інтраопераційної холангіографії, фіброхолангіоскопії), біохімічних досліджень крові, бактеріологічних аналізів жовчі. Запропоновано оптимальні принципи перед- і післяопераційного лікування. Під час радикального оперативного лікування застосовано три способи: ендоскопічний, хірургічний і комбінований. В результаті проведеного лікування післяопераційна летальність знизилася з 27,3 % до 10 %.