Висвітлено питання етіології та патогенезу вроджених незрощень губи та піднебіння (ВНГП) у дітей. Проаналізовано вплив ВНГП на психофізичний розвиток дитини, механізм процесу голосоутворення та голосоподачі у нормі та за ВНГП. Описано структуру дефекту мовлення у дітей з ВНГП, розкрито науково-теоретичні засади вивчення їх психології. Запропоновано базову психолого-педагогічну модель та алгоритм вивчення психомовленнєвого розвитку дітей різного віку з ВНГП. Визначено корекційні шляхи забезпечення ефективної та повноцінної реабілітації й адаптації даної категорії дітей і підлітків у соціумі.

Освещены вопросы этиологии и патогенеза врожденных несращений губы и нёба (ВНГН) у детей. Проанализированы влияние ВНГН на психофизическое развитие ребенка, механизм процесса голосообразования и голосоподачи в норме и при ВНГН. Описана структура дефекта речи у детей с ВНГН, раскрыты научно-теоретические основы изучения их психологии. Предложены базовая психолого-педагогическая модель и алгоритм изучения психоречевого развития детей разного возраста с ВНГН. Определены коррекционные пути обеспечения эффективной и полноценной реабилитации и адаптации данной категории детей и подростков в социуме.

Проаналізовано психологічні механізми процесу формування математичних знань, умінь і навичок в онтогенетичному розвитку дитини. Доповнено та розширено наукове уявлення про специфіку формування математичної діяльності у дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку (ПМР). З використанням розробленого комплексу діагностичних завдань визначено рівні засвоєння молодшими школярами з ПМР математичних знань, умінь на навичок, виявлено характерні помилки, охарактеризовано та систематизовано типи труднощів, що виникають у них під час засвоєння математики. Висвітлено особливості розвитку пізнавальної діяльності в досліджених учнів та визначено залежності між окремими її компонентами. Обгрунтовано шляхи запобігання виникнення труднощів у засвоєнні знань, умінь та навичок з математики у дітей з ПМР.

У роботі досліджуються педагогічні, психологічні та нейропсихологічні засоби діагностики і прогнозування виникнення можливих труднощів у навчанні як основа для розробки шляхів забезпечення якісного засвоєння програмного матеріалу дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку. Аналіз результатів дослідження свідчить, що формування у даної категорії дітей інтелектуальних навичок є ефективним за умови планомірного здійснення корекційно-превентивного навчання, спрямованого на діагностику і прогнозування "поля можливих труднощів у навчанні" (найближчих і віддалених) з подальшим поетапним їх попередженням шляхом розвитку базового обсягу інваріантних дій та операцій, загальних для різних видів навчальної діяльності, розвитку спеціальних здібностей і формування знань та прийомів розумової діяльності в їх єдності.

Досліджено проблеми стосовно психолого-педагогічної системи діагностики та запобігання труднощам у засвоєнні молодшими школярами з порушенням мовленнєвого розвитку (ПМР) знань з природознавства з метою забезпечення їх ефективного засвоєння та формування цілісної природничої картини світу. Синтезовано інформаційну модель чотирирівневої структури пізнавальної діяльності, виділено компоненти навчальних природничих здібностей. Визначено рівні навчальних досягнень учнів з ПМР у природознавстві, розкрито особливості, характер і причини труднощів засвоєння знань з цієї дисципліни. Доведено, що подолання цих труднощів та інтеграція даних знань у цілісну картину світу можуть бути ефективними за умови цілеспрямованого формування в учнів з ПМР операціональної складової регулятивного компонента психіки (планів, стратегій і тактики навчально-пізнавальної діяльності) на базі гештальтно-фреймового підходу до організації та представлення знань і розвитку в дітей навчальних природничих здібностей.

Висвітлено особистісні прояви мовленнєвих відхилень у першокласників на основі адаптаційного досвіду з усунення фрустрації. Виявлено, що логопедична корекція мовленнєвих дефектів, здійснена без урахування особистісних проявів першокласників з мовленнєвими відхиленнями, має тимчасовий, несталий ефект, оскільки руйнується мовленнєва поведінка, зростає фрустрованість першокласників. Доведено, що логопедичний вплив з застосуванням психологічного супроводу розвитку спільної діяльності учнів з мовленнєвими відхиленнями та їх однокласників, сприяє виправленню мовленнєвих відхилень у першокласників, логопедичний ефект проявляється сталий.

Досліджено проблему формування граматико-стилістичних умінь у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) на основі функціональної стилістики та розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь шляхом використання лексичних синонімів і граматичних мовних одиниць української мови. Визначено рівні засвоєння теоретичних знань і сформованості практичних синонімічних, граматико-стилістичних умінь у молодших школярів з ТПМ. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови та методичні засади формування у таких школярів основ функціональної стилістики. Розроблено зміст та експериментальну методику розвитку граматико-стилістичних умінь з урахуванням функціонально-стилістичного аспекту даного виду діяльності. Експериментально підтверджено ефективність системи граматико-стилістичних вправ на функціонально-стилістичній основі як засобу розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь молодших школярів з ТПМ.

З'ясовано особливості мотиваційно-вольової готовності дітей шестирічного віку з загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) до шкільного навчання. Охарактеризовано рівні її сформованості. Доведено, що первинне мовленнєве недорозвинення негативно впливає на формування мотиваційно-вольових компонентів особистості цієї категорії дітей. Досліджено ієрархію мотивів у структурі мотиваційного компонента мотиваційно-вольової готовності дошкільного навчання дітей шестирічного віку з ЗНМ й описано її основні характеристики. Проаналізовано одержані дані, які характеризують особливості саморегуляції та самоконтролю у процесі здійснення складної вольової дії у дітей з ЗНМ. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови та методику формування учбової мотивації та саморегуляції у таких дітей.

Розкрито науково-теоретичні та методологічні засади логопсихології як самостійної галузі спеціальної психології (СП) в контексті сучасних досягнень психолінгвістики, нейропсихології, СП, логопедії. Обгрунтовано закономірності психічного розвитку здорової дитини та дитини з патологією. Описано структуру розвитку дитини з порушеннями мовлення (ПМ), проаналізовано систематику порушень мовленнєвого розвитку з урахуванням сучасних класифікацій мовленнєвих розладів. Наведено практичні моделі психокорекційної допомоги дітям з різними формами ПМ.

Раскрыты научно-теоретические и методологические основы логопсихологии как самостоятельной отрасли специальной психологии (СП) в контексте современных достижений психолингвистики, нейропсихологии, СП, логопедии. Обоснованы закономерности психического развития здорового ребенка и ребенка с патологией. Описана структура развития ребенка с нарушениями речи (НР), проанализирована систематика нарушений развития речи с учётом современных классификаций расстройств речи. Приведены практические модели психокоррекционной помощи детям с раными формами НР.

Розкрито стратегію та тактику експериментального дослідження мовленнєвого та психічного розвитку дітей, хворих на вродженні незрощення губи та піднебіння (ВНГП) та визначено його концептуальні засади. Реалізовано багатопрофільну діагностичну модель-методику клініко-психолого-педагогічного вивчення дітей, хворих на ВНГП від народження до 18-ти років.

Наведено результати комплексного дослідження усного мовлення дітей четвертого року життя з загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ) з урахуванням психологічних механізмів мовлення, особливостей невербального інтелекту та моторної сфери. Проведено психолінгвістичний аналіз труднощів засвоєння та використання фонетико-фонематичного та лексико-граматичного аспектів мовлення дошкільниками цієї категорії. Уточнено психологічний механізм, покладений в основу мовленнєвого недорозвитку у молодших дошкільників з ЗНМ. Визначено напрями корекційно-попереджувального та розвивального навчання, спрямованого на формування усного мовлення у цих дітей. Запропоновано оригінальну методику формування фонетико-фонематичної та лексико-граматичної складових мовлення у зазначеної категорії дітей з урахуванням виявленого психологічного механізму недорозвинення мовленнєвої функціональної системи.

Розкрито науково-теоретичні та методологічні засади логопсихології як самостійної галузі спеціальної психології з урахуванням сучасних досягнень психолінгвістики, нейропсихології, спеціальної психології, логопедії. Обгрунтовано закономірності психічного розвитку нормальної дитини та дитини, яка має патологію. Розглянуто структуру розвитку дитини з порушенням мовлення, проаналізовано систематику порушень мовленнєвого розвитку з урахуванням сучасних класифікацій мовленнєвих розладів. Наведено практичні моделі психокорекційної допомоги дітям з різними формами мовленнєвих порушень.

Проаналізовано проблеми патопсихолінгвістики, де важливим питанням залишається тлумачення понять мовленнєвої патології і мовленнєвої специфіки. Зроблено спробу вирішити це питання шляхом комплексного теоретичного та експериментально-діагностичного вивчення мовлення дітей з гіперактивним розладом і дефіцитом уваги.

Проаналізовано різні теоретичні підходи до вивчення проблеми взаємозвязку мовленнєвих порушень, тривожності та самооцінки у дітей. Надано коментар та інтерпретацію результатів проведеного емпіричного дослідження з дітьми, що мають мовленнєві порушення.

Шляхом аналізу науково-методичної літератури представлено діагностику психічного і мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Обгрунтовано діагностичну методику, що грунтується на традиційних методичних засадах комплексного обстеження мовлення дітей з дизартрією у процесі психолого-педагогічного тестування. Виокремлено групи завдань зазначеної діагностики. Зроблено висновок, що продуктивність формування мовленнєвої готовності залежить від вивчення стану сформованості всіх її складових та особливостей, що допоможе в організації ефективної корекційно-логопедичної роботи.

Дослідження присвячено проблемі мовленнєвої діяльності постінсультних осіб з моторною еферентною афазією у відновлювальний період. Розроблено методологію нейропсихолінгвістичного дослідження у сукупності філософії мозку, емпіричного, епістемологічного і онтологічного підходів, принципів вивчення психіки і мозку, конкретних апаратурних і неапаратурних методів дослідження. Встановлено загальну психологічну характеристику постінсультних осіб, представлену станами свідомості і психічною активністю, емоційними властивостями, внутрішньою картиною здоров'я. Виявлено особливості мовленнєвої діяльності постінсультних осіб з моторною еферентною афазією за такими параметрами: спонтанне мовлення з використанням і без використання наочної опори, розуміння мовлення, автоматизоване і деавтоматизоване мовлення. Визначено негативний вплив ситуативної тривожності і зниженого настрою на відновлення мовлення. Обгрунтовано авторську програму інтенсивної мовленнєвої корекції, в основі якої є гра як вид кооперації з мовленнєвими внесками кожного з її учасників.

Досліджено особливості інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку з загальним недорозвитком мовлення на основі якісно-кількісного аналізу стану сформованості пізнавальної та мовленнєвої діяльності. Виділено компоненти, критерії, показники інтелектуального розвитку та їх сформованості на вербальному та невербальному рівнях. Розроблено комплекс діагностики особливостей інтелектуальної діяльності та виявлено рівні її сформованості у старших дошкільників з ЗНМ. Визначено основні напрями та зміст корекційно-розвивальної роботи з упередження та подолання порушень інтелектуального розвитку у дітей цієї категорії.

Викладено результати дослідження реабілітації мовлення осіб після інсульту у відновлювальний період. Установлено, що свідомий контроль, який переважно збережений у цієї групи осіб, відіграє важливу роль у корекційній роботі. Викладено основні нейропсихологічні принципи, які надають змогу використати потенціал свідомого контрою у психічному відновленні досліджуваних після інсульту.

Негативные психологические компоненты, влияющие на ребенка с несовершенной речью, создают депривационные условия для его развития. В свою очередь, дефект речи становится вторичным условием депривации и приводит к возникновению депривационных явлений болезненного типа.

Висвітлено нові здобутки нейролінгвістичних досліджень для методики викладання української мови як іноземної, тому що провідну роль під час навчання будь-якої мови, і української зокрема, становить формування навичок говоріння цією іноземною мовою у студентів. Сьогодення висуває нові виклики не тільки для педагогіки, а і для переформатування усталених лінгвістичних традицій вивчення української мови як іноземної.

Висвітлено теоретичні та методологічні засади логопсихології як галузі спеціальної психології. Розкрито особливості психічного розвитку осіб із тяжкими порушеннями мовлення. Наведено моделі психологічної допомоги особам із первинними мовленнєвими порушеннями. Подано інформацію про сучасні класифікації порушень психічного розвитку та дизонтогенезу.