Визначено принципи організації структури ідеографічної ієрархії фразеологічної системи мови, місце в ній фразеологічної мікросистеми "Риси характеру людини". Наведено схему ідеографічної класифікації ФО на позначення рис характеру людини з урахуванням досягнень сучасної психологічної науки, висновків етнолінгвістичної та лінгвокультурологічної галузей лінгвістики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано найбільш вагомі естетико-стильові напрями європейської фортепіанної музики XX ст., їх вплив на фортепіанну творчість М. Колесси (зокрема, неофольклоризму, символізму-імпресіонізму, неокласицизму, неоромантизму). Розглянуто його творчість в контексті єдності національних і загальноєвропейських первнів, суб'єктивно-психологічної зумовленості звернення до фортепіано як інструмента, а саме: авторецепції фортепіанного жанру, жанрових моделей та їх авторської трансформації. Висвітлено роль фортепіанних творів М. Колесси у сучасному художньому вимірі у контексті їх інтерпретації сучасними піаністами.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст

Вперше досліджено як цілісні й самодостатні типи авторської ідейно-естетичної свідомості: неоромантизм, символізм та експресіонізм, їх генезу, становлення та розвиток в українській драмі в кінці XIX - початку XX ст., а також своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях із західноєвропейською модерною драматургією, специфічні особливості їх поетики. Розкрито новаторство худжнього мислення українських драматургів Л.Українки, В.Винниченка, О.Олеся, М.Куліша, В.Пачовського, І.Кочерги та інших письменників, що певною мірою випереджали західноєвропейську модерністську драму, зробили свій внесок у розвиток світової й української драми модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено питання трансформації естетики символізму на прикладі аналізу новелістичної спадщини М.Яцківа, О.Плюща, І.Липи. Зроблено спробу проаналізувати й узагальнити український символізм на матеріалі малої прози різних жанрів - поезії у прозі, літературної казки, притчі, новели. Визначено наявність у художніх творах ранніх символістів концепції естетизму, що вплинула на теми, сюжети, лейтмотиви, образи, що ситезуються, видозмінюються, функціонують на рівні архетипних образів, міфологем, символів, алегоричних образів. Висвітлено питання щодо передумов виникнення українського символізму, його сутнісних характеристик і взаємодію з неоромантизмом, декадансом, екзистенціалізмом. З'ясовано визначальні смислові характеристики символізму "західної" (М.Яцків) і "східної" (О.Плющ, І.Липа) моделі.

  Скачати повний текст

Визначено основні етапи формування та розвитку романтичних традицій (неоромантизму) в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. Оскільки загальом існування самого неоромантизму як напрямку в українській літературі є проблемою дискусійною у даній науковій роботі досліджено не стільки неоромантизм, що існував у літературі наприкінці XIX - на початку XX ст., скільки особливості використання традицій романтизму в літературному процесі доби модернізму. Визначено роль романтичних традицій у розвитку української літератури. Розкрито сутність понять "тенденція", "літературна епоха", "період", "напрям", "течія", "стиль", "метод", "група", "школа", розроблено орієнтовну схему періодизації українського літературного процесу. Розкрито специфіку українського модернізму та романтизму, встановлено типологічні зв'язки між даними літературними напрямками. Показано своєрідність модерністських експлікацій в українській літературі. Проаналізовано художні твори, написані у традиціях неоромантизму ("Осіння казка" Л.Українки, "Казка старого млина" С.Черкасенка та "По дорозі в Казку" О.Олеся). Встановлено, що у даних творах тісно переплелися традиції "класичного" романтизму та модернізму. Доведено пріоритетну роль романтичних тенденцій (про що свідчить романтичний характер головних героїв, протиставлення двох світів, символізація), збагачених досвідом модернізму, відображеного у жанрово-стилістичних пошуках та загальній ідеології інтерпретованих творів.

  Скачати повний текст

Досліджено провідні характери дійових осіб драматургічного доробку Лесі Українки. Драматургію письменниці розглянуто як самобутнє явище в українській літературі початку ХХ ст. Визначення філософсько-світоглядних засад творчості Лесі Українки, естетично-мистецького змісту ідей, сформульованих драматургом у художній, літературно-критичній, епістолярній спадщині, дозволяє виокремити авторську концепцію творчості, що базувалась на засадах неоромантизму. Проаналізовано визначальні риси характерів головних персонажів кожного драматичного твору письменниці. Головну увагу приділено виявленню провідних функціонально-концептуальних типів характерів та визначенню засобів характеротворення.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене питанням теологічних впливів намодерні філософські ідеї Джона Лока. Написання цієї роботи зумовлено перш завсе тим, що філософія Джона Лока досить мало досліджена під кутом впливу нанеї теологічної складової. Зосередження уваги на цій проблематиці зумовленокількома чинниками. Зокрема, і дослідженнями деяких сучасних західнихфілософів, які не тільки вивчали зв'язок теологічних та філософських ідеймислителя, але навіть пропонували розглядати теологію як ключову умовурозуміння всієї філософської системи Джона Лока. Також тим, що англійськиймислитель був релігійною людиною, тлумачем Біблії та у своїх окремих творахзвертався до теологічної проблематики. Окрім того, попри поширену думкущодо ролі філософії Джона Лока у становленні європейської політичної думки,лакуни в його біографії та в поглядах досі залишаються незаповненими.^UThe dissertation is devoted to the issues of theological influences on the modernphilosophical ideas of John Locke. The writing of this work is due, first of all, to thefact that the topic of the role of theology in his philosophy remains understudied.Focusing attention on this issue is due to several factors. In particular, the studies ofsome modern Western philosophers, who not only studied the connection between thetheological and philosophical ideas of the thinker, but even proposed to considertheology as a key for understanding the entire philosophical system of John Locke. Inaddition, despite the widespread opinion about the role of John Locke’s philosophy inthe formation of European political thought, lacunae in his biography and views stillremain unfilled. There is no professional translation of any of the thinker’s texts by aprofessional philosopher in Ukraine. The works important for understanding thereligious ideas of John Locke are also not adequately represented in the nationalscientific discourse.

Здійснено естетико-етичний аналіз світоглядних засад у творчості О.Кобилянської. З'ясовано основні причини суперечностей в оцінках її творчості у літературно-художній критиці та визначено, що вони спричинені відсутністю розуміння цілісності світоглядних настанов художниці. Доведено, що формою осягнення світу є світовідчуття, визначальна характеристика якого - єдність "добра" та "краси", етичного й естетичного. Обгрунтовано думку, що така єдність на основі чуттєвості може бути визначена як "колагативне світовідчуття", що виражається у творчому доробку О.Кобилянської шляхом синтезу літературного, музикального та колористичного начал, поєднання реалізму, неоромантизму, символізму, імпрессіонізму, використання містицизму й міфологізму, надбання української та європейскої культур.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено роль фольклорної, музичної, живописної символіки в творенні образів культурних феноменів. Розроблено власну концепцію символу як образу макросвіту, сконцентрованого у мікросвіті слова. На підставі вивчення системи символів в образній структурі української новелістики виведено наукові парадигми "Символ-що-творить-Новелу" й "Новела-що-творить-Символ". Шляхом мікроаналізу новел установлено, що, символічний образ перебуває в нерозривному зв'язку з усіма елементами новелістичної оповіді, і це дає підстави для визначення особливостей індивідуального стилю новеліста. Розкрито роль його творчості в формуванні естетичної доктрини українського неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму.

  Скачати повний текст

Досліджено суспільно-культурні передумови розвитку поезії на Закарпатті у 1920 - 1930-х рр. Проаналізовано лірику В.Гренджі-Донського, Ю.Боршоша-Кум'ятського, Зореслава, Ф.Потушняка, І.Колоса, І.Ірлявського, зважаючи на жанрово-стильові пошуки зазначених письменників. Простежено еволюцію лірики краю від фольклорного романтизму, який переважав у поезії 1920-х рр., до творчого засвоєння поетами-закарпатцями у 1930-х рр. стильових здобутків імпресіонізму, символізму, неокласицизму, неоромантизму. Висвітлено жанрове розмаїття лірики Закарпаття даного періоду. Розглянуто вплив українського та європейського модернізму на творчість поетів-закарпатців. Розкрито домінуючу роль празької школи у розвитку поезії краю другої половини 1930-х рр.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено деякі особливості індивідуальної рецепції естетичних основ романтизму, символізму та неоромантизму й їх художню реалізацію у поетичних текстах автора. Детальний аналіз лірики Д. Макогона дозволяє стверджувати, що її стильова й естетична еклектика відповідає модерному світобаченню межі століть, а художня апробація різних типів образного мислення сприяла розширенню обріїв української поезії. Визначено закономірності ставлення та розвитку проблематики та поетики малої прози Д. Макогона, її жанрово-стильові, композиційні особливості, художньо-поетологічні прийоми. Простежено еволюцію прози митця від реалістичної манери письма до модерної, що базується на синтетичному поєднанні різних художньо-світоглядних систем.

  Скачати повний текст

В роботі піднімається проблематика міжкультурної взаємодії Схід-Захід васпекті музичного окциденталізму на прикладі творчості Ма Сіцонга якпредставника китайського скрипкового мистецтва. Прослідковано шляхи адаптаціїєвропейської скрипки в Китаї та становлення національної композиторськоїскрипкової школи у ХХ ст., основоположником якої є Ма Сіцонг.У відповідності до етапів розвитку китайської музичної культури впершерівноцінно розглянуто європейський-китайський-американський періоди творчостімитця. Відтворено повноцінну картину стильової динаміки та визначено пріоритетижанрової парадигматики за рахунок аналітичних спостережень над усімаскрипковими творами, в тім — маловідомими і нововідкритими діаспорнимиопусами, в яких спостерігається одночасна орієнтація на культуру своїх предків іновонабутої країни. Визначено провідні образно-художні концептосфери, відповідніосновним типам програмності (лірико-пейзажна, жанрово-побутова, релігійнообрядова, епічна) з втіленням музичних рис китайської та інших етнолокальнихкультур Сходу (монгольська, тибетська, уйгурська, тайванська).Спираючись на здобутки європейської традиції скрипкової музики, композиторадаптував широкий спектр художньо-стильових напрямків ХХ ст. (імпресіонізм,символізм, неоромантизм, неофольклоризм, урбанізм, експресіонізм, нео-архаїка,примітивний наїв, мінімалізм), зумовлених зустрічним рухом Сходу і Заходу. Наперетині національної традиції і технік ХХ ст. Ма Сіцонг активізує розширенняладо-гармонічної систем, метро-ритмічного комплексу, фактурно-тембральних таформотворчих засобів. Особливості технічно-виразового комплексу скрипковихкомпозицій виявляють нові підходи завдяки використанню прийомів гри наавтентичних інструментах та імітації їх звучань (“гліссандо Ма”, піпа-ефекти,аподжіатури тощо), збагачуючи академічний скрипковий арсенал і репрезентуючиіманентне обличчя китайської скрипкової музики. В аспекті перетворенняєвропейських та китайських традицій, скрипкова творчість Ма Сіцонга постає якзразок синтезу східних і західних тенденцій у просторі світової музичної культури.^UThe paper researches intercultural interaction of the East-West in the aspect ofmusical Occidentalism on the example of Ma Sicong's work as a representative of Chineseviolin art. The ways of adaptation of the European violin in China and the formation of thenational violin school in the twentieth century, one of the founders of which was aprominent violin virtuoso, composer, cultural and public figure Ma Sicong, the founder ofmany genres (Concert, program Suite, Rondo, Poem, Rhapsody) in Chinese violin music.For the first time, all periods of the artist's work (European-Chinese-American) areequally considered in accordance with the stages of development of Chinese musicalculture. A full picture of stylistic dynamics is reproduced and the priorities of genreparadigm are determined due to analytical observations on all violin works of the artist,including little-known and newly discovered diasporic opuses (Taiwanese Suites,Concerto for two violins and orchestra, Rondo №№ 3-4 and Sonata for two violins solo),in which is presented a simultaneous focus on the culture of their ancestors and the newlyacquired country. Leading figurative-artistic concepto-spheres correspond to the maintypes of programmability (lyrical-landscape, genre-domestic, religious-ritual, epic) withthe embodiment of musical features of Chinese and other ethno-local cultures of the East:Mongolian (Suiyuan-Suite), Tibetan (Tibet-Poem), Uighur (Xinjiang Rhapsody),Taiwanese (Amei, Gaoshan Suite).Based on the achievements of European tradition, the composer adapted a widerange of artistic and stylistic trends of the twentieth century (Impressionism, Symbolism,Neo-Romanticism, Neo-Folklore, Urbanism, Expressionism, Neo-Archaic, PrimitiveNaive and Minimalism), due to the counter-movement of East and West. At theintersection of national traditions and techniques of the twentieth century Ma Sicongintensifies the expansion of the harmonic systems, metro-rhythmic complex, texturaltimbre and formative means, giving to each work a unique Chinese flavor. Thecombination of ethno-characteristic elements of the folklore tradition with the academic musical language is based on mental-worldview, literary-dramatic, artistic-pictorial,musical and other cultural factors.The peculiarities of the technical-expressive complex of violin compositions revealnew approaches due to using of playing techniques on authentic instruments (first of allerhu and also wind, percussion, string-plucked etc.) and imitation of their sounds(«glissando Ma», the pipa effects, appoggiatura, specific bourdons and flageolets etc.) orother sonorous effects (imitation of shamanic throat singing, chanting Buddhist mantrasetc.), enriching the academic violin arsenal and representing the immanent face of Chineseviolin music.The violin work of Ma Sicong, marked by influence of C. Debussy, M. Ravel,F. Kreisler, S. Prokofiev, B. Bartók, I. Stravinsky, American minimalists, with a strongreliance on Chinese folk music and the richness of ethno-local styles, demonstratesorganic combination of integrative and nation-centric tendencies. In the context of theEast-West dialogue of the Occidental direction, the artist's creative work appears as anoriginal phenomenon of Chinese violin music in the space of world culture.

Уперше розглянуто оригінальну інструментальну творчість українських композиторів для бандури в її жанрово-стильовій еволюції. Визначено спадкоємність і основні етапи розвитку в тісному взаємозв'язку із соціальними функціями цієї групи творів у виконавському процесі, вдосконалення конструкції інструмента, професіоналізацією фахової освіти та концертної практики. Аналіз оригінальної інструментальної бандурної творчості грунтується на взірцях доробку В. Кирейка, С. Баштана, О. Герасименко, В. Зубицького, М. Дремлюги, І. Шамо, серед яких композиції різних жанрів і стильових орієнтирів (неоромантизму, неофольклоризму, нової фольклорної хвилі, необароко, джаз-, поп-, ф'южн-стилістик у поєднанні з привнесенням кобзарської традиції та надбаннями європейського академічного інструменталізму).

  Скачати повний текст

Вперше в українському літературознавстві проведено порівняльне дослідження неоромантичної прози Д. Конрада та Ю. Яновського. Уточнено та верифіковано поняття про неоромантизм як стильову течію модернізму. Проведено порівняльний аналіз світоглядної трагічної та риторичної іронії, які покладені в основу структуротворчих пошуків у тексті Д. Конрада та Ю. Яновського. Вперше проаналізовано художній наратив прози англійського автора, зокрема, розглянуто категорії невіри, відчаю, страху та гріха у контексті релігійно-антропологічної діалектики С. К'єркегора. Проаналізовано проблему соборності як авторського ідеалу у літературі "романтики вітаїзму", зокрема, Ю. Яновського. Визначено наративні особливості творів Д. Конрада та Ю. Яновського. Запропоновано нове трактування у компаративному вимірі образної системи творів українського й англійського письменників, трисуб'єктної структури ідеальних образів генія - героя - святого. Вперше в українському літературознавстві проаналізовано присутність Святого Письма у художньому наративі прози Ю. Яновськго та Д. Конрада, яка стала підгрунтям для творчого діалогу між літературами різних епох.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження неоромантизму Лесі Українки як одного з провідних напрямків модернізації української літератури кінця XIX - початку XX ст. Наведено результати критичного аналізу модернізмоцентристської інтепретативної схеми й окреслено дефініцію неоромантизму в інтерпретації Лесі Українки. Визначено основні ознаки, що зближують неоромантизм з провідними тенденціями у європейській художній культурі досліджуваного періоду (генетична спорідненість з естетикою романтизму, неприйняття позитивізму та натуралізму, спрямованість на оновлення ідейно-естетичної парадигми літератури, інтеграція різноманітних художньо-стильових традицій). Встановлено "родову" прикмету неоромантизму, що вирізняє його серед інших літературних течій, зокрема, модернізму, якою є нове розуміння людини як "суверенної особистості" у системі суспільних взаємин. З'ясовано, що неоромантизм спрямований на пошуки самоцінності людської індивідуальності, у центрі його уваги - проблема свободи як "суверенності" та як вияву у мистецтві "істиного демократизму". Проаналізовно міфопоетику драми-фейєрії Лесі Українки "Лісова пісня" в аспекті ідентифікації неоромантичної моделі світу та неоромантичного ідеалу людини. Розкрито своєрідність "Лісової пісні", яка полягає у перетворенні космогонічної драми "вічного повернення" на драму духовного відродження особистості, буття у сфері духу - нетлінного та непідвладного ні вогню, ні божеству, ні часові. Зроблено висновок, що подолання відчуженості людини від світу та від себе самої можливе лише через осягнення власної духовної сутності, яка є критерієм і мірою людської свободи.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено та проаналізовано загальні закономірності наративної стратегії малої прози О. Гончара. На підставі зіставлення особливостей таких стратегій літератури неоромантизму та реалізму, жанрових моделей притчі та сказання визначено специфіку та загальні тенденції глибинного наративу малої прози письменника у контексті ідеалістичних пошуків автора, з використанням засобів мотивного аналізу висвітлено логіку наративних моделей у текстах. З урахуванням останніх досягнень наратологічної школи досліджено художню перспективу у композиції літературних творів, запропоновано типологію наративного дискурсу у малій прозі О. Гончара. Зазначено, що наратив у тексті письменника базується на концепції діалогу відповідно до принципів жанрової моделі притчі та виявлено у гетеродієгетичному та гомодієгетичному наративах основні тенденції у співвідношенні між нараторами та персонажами. Охарактеризовано особливість суб'єктного вираження у психологічному, ідеологічному та фразеологічному контекстах часовий і просторовий аспекти наративного дискурсу у творах малої прози О. Гончара, досліджено специфіку детермінування внутрішнього світу персонажа.

  Скачати повний текст