Розроблено соціально-філософську концепцію біографії як соціокультурного феномену, що характеризує індивідуально-особистісний вимір соціального буття та культури. Обгрунтовано теоретико-методологічну базу його дослідження у соціальній філософії та міждисциплінарному полі соціогуманітарного знання. Проаналізовано теоретичні засади, пізнавальні можливості та межі біографічного підходу у соціальній філософії та соціогуманітарному знанні в цілому. Запропоновано модель і стратегію соціально-філософського аналізу біографії, що передбачає вихід на рівень соціальної онтології. Біографію у різноманітності своїх форм і типів проаналізовано як культурну інваріанту й універсалію соціокультурного буття, як сутнісний вираз вихідної саморефлексивності, герменевтичноті та наративності життя, механізм репрезентації індивідуально-особистісного начала культури в його конкретній історичності й унікальності. Сформульовано визначення феномену біографії як результату "персоналізації" надіндивідуальних соціокультурних норм, цінностей, зразків та як засобу універсалізації персонально-унікальних смислів. Проаналізовано проблематику "нового біографізму" як відображення антропологічного повороту у сучасній філософії та гуманітаристиці. Доведено, що "новий біографізм/автобіографізм" часто є неартикульованим, латентним елементом багатьох сучасних філософских концепцій, в яких відкрито продемонстровано відторгнення від "біографічного методу" у його класичних зразках і позитивістських модифікаціях. Розроблено методологічну базу науково-теоретичного представлення феномену біографії у синтетичній єдності соціальної онтології, соціальної феноменології та методології гуманітарного знання. Біографічний/автобіографічний аспект досліджено як одну з найважливіших складових такої синтезувальної архітектоніки. Показано, що біографічна спрямованість є способом утримання проблемно-тематичної єдності Humanities, теоретико-концептуальним гарантом якої здатна виступати соціальна філософія.

  Скачати повний текст

Визначено особливості репрезентації співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічної форми дискурсу у творчості М.Фуко. Зазначено, що філософія М.Фуко втілює у собі характерні риси постструктуралістського мислення, репрезентує співвідношення "норма" - "аномалія" як специфічну форму дискурсу, яка визначає процес соціалізації людини. Здійснено аналіз першоджерел і критичних робіт, присвячених творчості М.Фуко та показано необхідність дослідження феноменів норми й аномалії через їх відношення до системи мови як засобу реалізації владних відносин, детермінованих межами конкретних явищ сексуальності та божевілля у контексті структуралістської концепції М.Фуко.

  Скачати повний текст

Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасну концепцію гуманітарної діяльності ООН під час врегулювання конфліктів, а також визначено механізми її реалізації та показано їх еволюцію. Розглянуто практичну ефективність гуманітарних програм у ході розблокування військово-політичних криз, виявлено фактори негативного впливу на миротворчий ефект гуманітарних програм ООН. Доведено, що ООН вдалося досягти значного прогресу в гуманітарній сфері, а також визначено важливу роль гуманітарних заходів у досягненні миротворчих цілей. Розроблено пропозиції щодо посилення миротворчого потенціалу ООН.

  Скачати повний текст

Досліджено історію формування радянською владою гуманітарної інтелігенції у Донбасі у 1920-х рр., висвітлено процес подальшого використання її потенціалу у різних напрямах радянської політики. На підставі аналізу архівних матеріалів та опублікованих праць охарактеризовано джерела походження нової, радянської інтелігенції, розглянуто методи її формування. Велику увагу приділено умовам життєдіяльності місцевої інтелігенції, зокрема, охарактеризовано соціальні, економічні, політичні, національні, культурні фактори, які вплинули на формування її світоглядної позиції. Зображено суперечливість політики радянських лідерів щодо залучення інтелігенції до співробітництва. Розглянуто напрями діяльності та конкретні завдання, поставлені владою перед донбаською гуманітарною інтелігенцією, проаналізовано результати її діяльності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання правомірності гуманітарної інтервенції у сучасному міжнародному праві. Сформульовано зміст, визначено юридичні ознаки та структуру гуманітарної інтервенції, здійснено її розмежування від суміжних інститутів: гуманітарної інтерцесії, гуманітарних операцій з порятунку власних громадян за кордоном, операцій з надання гуманітарної допомоги та підтримання миру. У науковий обіг введено поняття мінімального гуманітарного стандарту. Розглянуто практику здійснення односторонніх гуманітарних інтервенцій, проаналізовано питання їх правомірності. Особливу увагу приділено дослідженню інтервенції НАТО в Косово в 1999 р. Визначено нормативний зміст терміна "міжнародний мир", здійснено уточнення сутності даного поняття. Вивчено досвід застосування під егідою ООН примусових заходів збройного характеру у відповідь на масові грубі порушення прав людини. Проаналізовано статути регіональних міжнародних організацій щодо відповідності ознакам системи колективної безпеки та їх потенційної здатності виступати суб'єктами гуманітарної інтервенції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес формування славістичних наукових шкіл Лівобережної України, визначено чинники, що сприяли її становленню. Досліджено умови становлення світоглядно-педагогічних переконань і життєвих цінностей словесників означеного періоду. Доведено, що особливе місце у теоретичній спадщині слов'янознавців Лівобережної України займала проблема мови як засобу формування національної свідомості. Розкрито їх погляди на проблему особистості вчителя, його професійної підготовки та самоудосконалення. Узагальнено внесок представників словесності Лівобережної України у розробку теорії та практики проблем змісту гуманітарної освіти. Визначено особливості їх ідей щодо тенденції розвитку освіти, принципів формування змісту освіти класичних навчальних закладів, вимог до його відбору й умов практичної реалізації.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні форми гуманітарної освіти та освітнього процесу, акцентовано увагу як на позитивних, так і на негативних аспектах кожної з них. Показано, що своєрідність гуманітарного процесу полягає у тому, що він за своїм змістом та функціями є процесом продукування і поєднання культурних надбань суспільства. Проаналізовано формування історичних поглядів відносно гуманітарної освіти. Визначено, що соціальний прогрес в Україні пов'язаний з розвитком усіх комунікативних систем та інтеграцією до освітніх систем світу. Константовано, що наука й освіта об'єктивно залишаються найважливішим стратегічним ресурсом не тільки для України, а й всього світу, без яких неможливе існування та прогрес соціуму в цілому.

  Скачати повний текст

Вперше в Україні досліджено проблему становлення та функціонування гуманітарної парадигми в системі державного управління. Розкрито зміст гуманітарної парадигми через ряд її атрибутивних ознак - визнання людини вищою метою, а людинознавства - необхідною умовою здійснення демократичного врядування. Визначено основні напрями реалізації орієнтованої на людину державної політики, зокрема, дотримання принципу верховенства приватних прав людини, здійснення належної кадрової політики, утвердження адміністративної культури, формування гуманітарно-інноваційного способу мислення посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування, а також проведення об'єктивного гуманітарного аудиту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан наукової розробки проблем стану та тенденцій розвитку державного управління у гуманітарній сфері регіону України. Розкрито суть понять "гуманітарна сфера регіону України", "гуманізація", "гуманітаризація". Виявлено основні тенденції у гуманітарній сфері регіону сучасної України. Запропоновано програмний підхід у цій сфері. Розроблено конкретні шляхи вдосконалення державного управління у гуманітарній сфері регіону України. Розглянуто кадрове забезпечення державного управління у даній сфері. На підставі емпіричного аналізу доведено, що державна політика у гуманітарній сфері має бути докорінно переглянута на центральному та регіональному рівні державного управління. Наголошено, що визнання та проголошення на державному рівні цієї сфери повинно стати стратегічним напрямом та визначальним чиником національного прогресу України у XXI ст. За цього гуманітарну сферу необхідно розглядати як каталізатор розвитку цивілізації, фактор формування духовної зрілості, компетентної, соціально активної особистості, яка почуває себе комфортно за умов будь-якої професійної діяльності.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "допитливість". Визначено місце допитливості у структурі особистості дитини віком 6 - 7 років. Виявлено ознаки, передумови та поетапність її розвитку. Розроблено й експериметально перевірено систему діагностики та дидактичну модель розвитку допитливості першокласників. Деталізовано дидактичні умови її функціонування. Доведено, що цей розвиток відбувається завдяки включенню до процесу навчання інтегрованих курсів "Вступ до шкільного життя" та "Дитяча філософія", а також поетапному впровадженню творчого проектування як засобу організації дослідно-творчої діяльності першокласників за умови забезпечення інтерактивного спілкування суб'єктів педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Визначено основні характеристики еволюції поняття досвіду в західних філософських системах, становлення яких спричинено впливом перетворення філософської думки у німецькому ідеалізмі у XIX - XX ст. На підставі історико-філософського топологічного аналізу основних положень стосовно досвіду, наявних у межах західної філософії від Античності до XX ст., відтворено цілісну картину передісторії та історії філософського аналізу досвіду у Канта та Гегеля, що зумовили рамки подальшої еволюції змісту поняття досвіду, визначені напруженням поміж епістемологічним і герменевтичним підходами. Установлено, що еволюція поняття досвіду відбувалася як діалектичний процес визначення досвіду у термінах фактичності й історичності в основних течіях філософії Заходу XIX - XX ст. На підставі аналізу основних рис історії поняття досвіду в західній філософії XIX - XX ст. створено концепцію еволюції цього поняття, яка узагальнює специфіку підходів до аналізу досвіду щодо філософських теорій неокантіанства, прагматизму, аналітичної філософії мови, феноменології та герменевтики, а також особливості впливу цих підходів на формування завдань сучасної епістемології, філософії мови та філософії науки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано закономірності еволюції візантійського неоплатонізму. Відмінною рисою візантійського неоплатонізму є побудова філософської теології, ідею якої засновники візантійського неоплатонізму запозичили з системи Прокла. У межах першого кола еволюції візантійського неоплатонізму виникли три оригінальні філософські системи: антиметафізична філософія надбуття Діонісія (Філопона), філософія буття Максима Сповідника та метафізика візантійських есенціалістів VII - початку XVI ст. У 1530-ті рр. внаслідок теологічних дискусій виникла особлива форма візантійського неоплатонізму - паламізм, яка в межах власного інтенсивного розвитку пройшла три стадії еволюції, аналогічні до загального ходу еволюції класичного візантійського неоплатонізму: неоареопагітизм Палами, християнське прокліанство Каліста Ангелікуда, паламітська схоластика другої половини XIV і XV ст. Дослідження еволюції візантійського неоплатонізму дозволяє виявити конкретні форми, яких набував вплив філософії на християнську теологію на грецькому Сході в VI - XV ст.

  Скачати повний текст

Здійснено порівняльний соціально-філософський аналіз пізнавальної традиції в осмисленні співвідношення елементів природного та соціального аспектів життєдіяльності людського суспільства. Запропоновано метод порівняння східної та західної філософських інтерпретацій соціальної справедливості. У процесі зазначеного аналізу з'ясовано специфічні особливості східного та західноєвропейського розуміння соціальної справедливості, розглянуті як загальнолюдські. Встановлено, що вони виникають у кожній з вказаних філософій двома основними, інваріантними взаємодоповняльними формами осмислення взаємозв'язку природного і соціального у світі людини: суспільноцентричною (східна філософія) та індивідоцентричною (західна філософія). Значну увагу приділено співвідношенню суспільно- та індивідоцентричного розуміння соціальної справедливості, а також причинам і характеру їх конвергенції за умов теперішньої цивілізації. Детально розглянуто історичні етапи еволюції соціальної справедливості.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз концептуальних підходів західної соціальної філософії щодо розуміння походження, суті й причин виникнення воєн. З'ясовано, що філософія миру сформувалася як альтернатива філософії насильства. У науковий обіг введено поняття "західна парадигма війни і миру", розкрито його суть та особливості за умов протистояння двох соціально-політичних систем та однополюсного світу. Досліджено процес трансформації характеру, причин і феномену війни в епоху глобалізації та революції у військовій справі. Обгрунтовано оптимістичні підходи щодо осмислення історичного процесу та місця в суспільних перетвореннях збройного насильства у третьому тисячолітті. Запропоновано модель військового реформування, яка базується на врахуванні основних тенденцій, пануючих у військовому будівництві Заходу. Доведено, що процес реформування Збройних сил України неможливий без духовно-етичного розвитку військовослужбовців, наповнення воєнної політики ідеалами гуманізму та демократії.

  Скачати повний текст

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Системно досліджено імпресіонізм в українській літературі як повноцінну стильову течію, що виникла в кінці XIX ст. та розвивалась на початку XX ст. Уперше обгрунтовано показано якісну відмінність між літературним імпресіонізмом і живописом, доведено існування в українській літературі на межі даних століть психологічного імпресіонізму. Запропоновано нове поняття "актуальний хронотоп", який є головною категорією історичної поетики, що характеризує естетичний феномен імпресіонізму в мистецтві. Висвітлено розвиток та особливості категорії історичної поетики - кута зору автора, що є обов'язковою ознакою української імпресіоністської прози. Уперше послідовно досліджено особливості зображально-виражальних засобів імпресіонізму: предметність зображення, "психологічність" вираження, адже предмети та зовнішні явища світу в імпресіонізмі найчастіше символізують явища внутрішнього світу. Показано взаємозв'язок між змінами форм художнього письма та проблематикою - увага до внутрішнього як самоцінного, індивідуальності й неповторності людини, її духовного всесвіту. Показано, що для розуміння українського психологічного імпресіонізму, який становить специфіку національної літератури, визначальними є "філософія переживання" В.Дільтея, теорія М.Бахтіна про "вирішальні питання буття" та теорія В.Франкла про "трагедію внутрішнього життя".

  Скачати повний текст