На підставі аналізу компартійних і радянських документів, широкого кола архівних джерел досліджено національно-культурну політику ВКП(б) у радянській Україні протягом 1932 - 1938 рр. Висвітлено ставлення владних структур до культурного розвитку представників усіх етносів, які проживали в Україні компактними масами. Обгрунтовано думку, що українізація під керівництвом М.Скрипника вийшла за межі політики коренізації, започаткованої ХІІ з'їздом РКП(б) у 1923 р. Акцентовано увагу на причинах поблажливого ставлення до даного моменту з боку представників компартійної верхівки. Розкрито причини зміни національної політики наприкінці 1932 р., а 1933 - 1937 рр. визначено періодом уніфікації та централізації національно-культурного життя за умов збереження національної його форми. Показано зростання значення російської мови у суспільно-політичному і культурному житті. Підкреслено, що домінуючою вона не стала. Наголошено, що лише з другої половини 1937 р. розпочалося згортання політики коренізації, коли компартійне керівництво взяло курс на прискорення процесів русифікації в Україні, більш широкому розгортанню яких стали на заваді міжнародні події.

  Скачати повний текст

З використанням матеріалу британських і американських текстів досліджено статус малоформатного політико-біографічного тексту. Запропоновано методологічний алгоритм застосування структурно-семантичного, когнітивного та семіотичного підходів для дослідження такого тексту. Описано структурно-семантичні та семіотичні особливості основних жанрових різновидів (енциклопедичного, навчального та агітаційного) малоформатного політико-біографічного тексту, рубрикаційну модель якого побудовано та з'ясовано специфіку її лексичного наповнення. Висвітлен семіотичний простір малоформатного політико-біографічного тексту, який складається з загальних і політичних афективів, у трьох жанрових різновидах у британській і американській лінгвотрадиціях. З'ясовано універсальні й етноспецифічні характеристики британського й американського малоформатного політико-біографічного тексту. Для даних текстів спільним є жанрово-комунікативне членування та інформаційне наповнення, а лінгвокультурні розбіжності, взаємопов'язані з домінувальними концептами мовно-суспільної свідомості та політичними традиціями, стосуються інформаційних пріоритетів і засобів мовної оцінності.

  Скачати повний текст

Вперше на основі полідисциплінарного комплексного підходу проаналізовано регіональну специфіку українського етносоціогенезу другої половини XVI - першої половини XVII ст. На основі теоретичних принципів дослідження науково розроблено робочу дефініцію поняття "етносоціальні процеси". Переосмислено та доповнено фактичні знання стосовно етносоціального розвитку південної Київщини досліджуваного періоду. Запропоновано визначити збройне українсько-польське протистояння кінця XVI - першої половини XVII ст. як етносоціальні конфлікти. Доведено, що етносоціальний організм українців у другій половині XVI - першій половині XVII ст. не перебував на межі етнічної катастрофи внаслідок татарських нападів і тиску польської народності, а знаходився на стадії етносоціальної переструктуризації й етноконсолідаційного процесу, що на цьому етапі значно активізувався.

  Скачати повний текст

Вперше з позицій соціального структурування розглянуто культурно-атрибутивні компоненти поховального обряду. Виявлено закономірності та взаємозв'язки археологічних явищ культури, наведено нове розуміння деяких компонентів поховального обряду. На підставі системного розгляду поховальних комплексів виділено сукупність їх типологічних характеристик, що дозволило вийти на рівень соціологічної інтерпретації пам'яток. Встановлено функціонування декількох взаємопов'язаних структур, відображених у поховальному ритуалі: статевовікової, потестарної, функціональної, етносоціальної, а також двоскладовість суспільства. Відсутність спеціалізованої групи воїнів свідчить про аристократичний шлях політогенезу.

  Скачати повний текст

На базі ідей споріднених гуманітарних наук - лінгвістики, семіотики, культурної антропології, соціології, з використанням структурно-семіотичного підходу комплексно досліджено український фольклор як соціокультурний феномен. Запропоновано модель образної системи українського фольклору, конститутивними категоріями якої є суб'єктність етносу, соціуму й індивіда, семіосфера фольклору; трансмісія традиційного смислу, наратив як функція фольклорного тексту. У функціональній парадигмі досліджень фольклорний текст розглянуто як семіотичну одиницю фольклору, як засіб моделювання різних видів реальності за правилами комунікативного слідкування носіїв традиції. Основним текстотвірним чинником фольклорного факту є комунікативна інтенція адресата, втілена через прагматику тексту, серединний елемент діалогу. Він моделює інтерсуб'єктну структуру, актанти якої - автор-виконавець і реципієнт. У цьому аспекті колективність розглянуто у безпосередньому зв'язку з конвенційністю фольклорної ситуації. Виявлено синтезувальні чинники конвенційності та варіативності наративу. Визначено функції фольклорного наративу, завдяки яким виникає явище його варіативності, але водночас зберігається традиційний смисл. Обгрунтовано методологічну доцільність вивчення фольклорного феномену у двох контекстах: як функцію (з її процесуальними характеристиками) і як текст (з його дискурсивними характеристиками). До наукового обігу фольклористики введено категорію суб'єктності.

  Скачати повний текст

Досліджено взаємозв'язок етнокультури та комунікації, зазначено про об'єднувальну роль культури в поліетнічному соціумі. Виявлено значення етнокультури та культури етноса в процесах побудови нації в епоху глобалізації. Проаналізовано механізми адаптації етнокультури до інформаційного суспільства, технологій передачі та збереження культурної інформації. Доведено процес інтенсифікації міжетнічних контактів як безпосередніх, так і через посередництво комп'ютерних технологій. Висвітлено етнокультуру в контексті, що посилює ефективність міжкультурної комунікації на загальнолюдських принципах. Акцентовано увагу на взаємозв'язку теоретичних основ із практикою національно-культурних товариств на прикладі проекту "Литовский след на Крымской земле". Доведено доречність діяльності культурних товариств, їх діалог, полілог у комунікаційному просторі поліетнокультурного Криму.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення архівних і рідкісних друкованих матеріалів розглянуто науковий внесок М.Гулака, О.Навроцького, Л.Лопатинського, А.Кримського в розвиток української орієнталістики. Проаналізовано дослідження М.Гулака та О.Навроцького, присвячені вивченню фольклору тюркських народів ("Деде Коркул"), творчості М.Фізулі ("Лейла і Меджнун"), Нізамі Гянджеві ("Іскандер-наме"), Ш.Руставелі ("Витязь у тигровій шкурі"). Особливу уваги приділено вивченню наукової спадщини талоновитого українського орієнталіста Л.Лопатинського (1842 - 1922), присвяченої дослідженню усної народної товрчості, етнографії та мов численних етносів Закавказзя, зокрема азербайджанського, засновника "Кабардинської граматики із словником", першої фундаментальної праці про одну з мов іберійсько-кавказької спільноти. Висвітлено діяльність Л.Лопатинського як засновника та голови Кавказького відділу Московського археологічного товариства. Проаналізовано доповідь ученого на XII археологічному з'їзді в Харкові "Російські суфікси. Вплив кавказьких мов на їх утворення", виголошення якої викликало численні дискусії. Розглянуто редакційну діяльність Л.Лопатинського, зокрема редагування "Сборника материалов для описания местностей и племен Кавказа". Проаналізовано наукові праці Л.Лопатинського, зокрема такі, як "Тюрки, їх мова та література", "Тюркська народна словесність", "Азербайджанська література", "Нізамі та його сучасники", "Картліс Цховреба".

  Скачати повний текст

Досліджено природу духовності та способи її представлення в українському етносі. На базі синтезу методологічних підходів розроблено теоретичну модель духовності, яка предбачає поєднання наукового та релігійного аспектів. Встановлено, що духовність включає раціональну та ірраціональну складові, які знаходяться у діалектичному взаємозв'язку. На підставі застосування даного підходу розкрито новий вимір у вивченні сутності духовності. Запропоновано системний підхід до духовності, яка у своєму розвитку проходить послідовні етапи ускладнення та диференціації. Проаналізовано еволюцію трансцедентного характеру духовності і показано специфіку її прояву на різних етапах культурно-історичного розвитку. Виділено наступні етапи у розвитку духовності: цілісності, розірваного характеру, а в перспективі - нову цілісність духовності. Здійснено конкретизацію духовності на прикладі українського етносу. Розкрито суперечливий характер його духовності, який досліджено у двох напрямках - еволюції та інволюції. Показано, що формами виявлення духовності українського етносу є національна ідея, патріотизм та жіночність.

  Скачати повний текст

Досліджено газетний хронотоп - єдність часового та просторового вимірів зображуваного в газеті світу та засобів його мовленнєвого позначення в англомовному інформаційному дописі, опублікованому в щоденній газеті, адресованій, насамперед, арабському читачеві. Вивчено й описано мовленнєві втілення концептуальної моделі газетного хронотопу, який є перетином реалістичного, соціально детермінованого, урбаністичного, членованого та виміряного простору з трискладовим часом (плани минулого, теперішнього та майбутнього), нерівномірно заповненого подіями суспільного життя, щільність згадуваних подій і точність їх локалізації тим вища, чим ближче вони до моменту публікації. Унікальність газетного хронотопу полягає у суворій визначеності часу комунікативної реалізації повідомлення. Цей час є онтологічно спільним "сьогодні", як для наративу, так і для читача; в свою чергу, ця обставина активізує використання релятивних номінацій серед темпоральних маркерів. Топосні маркери визначають спрямованість вивчених текстів на етноспецифічного читача: домінує локалізація подій у Близькосхідному ареалі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано етнічні, соціальні, культурні ознаки національної правосвідомості запорозького козацтва на прикладі судової системи Запорозької Січі XVII - XVIII ст. Досліджено особливості формування правової свідомості, визначено її види та структуру. Висвітлено питання щодо феномену національної правосвідомості, її значення в реконструкції судової системи держави. Розглянуто принципи судочинства військової демократії Запорозької Січі та визначено можливості їх відображення в теоретичних розробках Концепції судово-правової реформи в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено полісемантизм поняття "міф", який зумовлює специфіку сприйняття національного міфу. З'ясовано смисловий інваріант поняття "національний міф" у розмаїтті його історико-філософських інтерпретацій. Явище нації розглянуто засновуючись на історичних засадах, завдяки чому зазаначене поняття інтерпретовано як форму буття етносу в індустріальну та постіндустріальну епохи, та з антропологічних, визначаючи його як форму колективної ідентифікації, що природно притаманна людині. Сутнісно національний міф представлено як вся безпосередню, дорефлексивну повноту переживання індивідом його національної ідентичності. Проаналізовано дієвість міфічних структур на прикладі виникнення та розвитку української національної ментальності.

  Скачати повний текст

На матеріалі української еміграційної лірики (1945-1990) розглянуто проблеми еволюції її художньої семантики,природи і зміни стильових систем, простежується втілення ментальних і етнічних архетипів, семіозису. Дослідник використовує ідеї лінгвістики, семіотики, теорії етносу, вперше вводить у науковий обіг матеріали варшавських архівів Д. Донцова, Нових Актів, Музею літератури ім. А. Міцкевича, а також архівів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, МВС та СБУ.

  Скачати повний текст

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню ритуалізованих форм комунікації на матеріалі англомовних комунікативних практик у Великій Британії та США. У дисертації виокремлено й системно описано на матеріалі англомовної комунікації основні засади формування і розвитку ритуалізованих форм комунікації; виявлено універсальні й етноспецифічні характеристики ритуалу; схарактеризовано їх складові і механізми функціонування; виділено форми і типи ритуалізованої взаємодії; визначено критерії типологізації основних функцій і видів ритуалу; описано культуротвірну складову ритуалізованих практик у лінгвоантропологічному і лінгвокультурологічному аспектах; досліджено праксисні аспекти ритуалізації, такі як агентивність та ідентифікувальні параметри ритуалізованої взаємодії; проаналізовано мовленнєво-актову будову ритуалізованих форм комунікації; виокремлено і описано модальні засади конструювання ритуалізованих форм взаємодії; схарактеризовано дискурсивні аспекти ритуалізації; описано поведінковий вимір ритуалу та його семіотичну складову; представлено у зіставному плані основні прагмакомунікативні характеристики ритуалізованих форм англомовної комунікації у Великій Британії і США.^UThe thesis is devoted to the study of ritualized forms of communication on the basis of English - language communicative practices in Great Britain and the USA. The basic principles of formation and development of ritualized forms of communication are singled out and described in a consistent manner on a material of English-language communication. Within this research the universal and ethnospecific characteristics of the ritual are revealed and their components and mechanisms of functioning are characterized. The study defines the criteria for typology of basic functions and types of ritual and highlights the forms and types of ritualized interaction. The cultural-forming component of ritualized practices in linguoanthropological and linguoculturological aspects is described. The thesis examines the practical aspects of ritualization, such as agency and identification parameters of ritualized interaction and analyses the structure of ritualized forms of communication from the point of view of speech acts. The modal bases of construction of ritualized forms of interaction as well as discursive aspects of ritualization and behavioral dimension of the ritual and its semiotic component are singled out and described. In addition, the main pragma-communicative characteristics of ritualized forms of English-language communication in Great Britain and the USA are compared within the research.

З'ясовано історичні умови та процес формування населення менонітських округів. Досліджено еволюцію адміністративного устрою менонітських колоній, визначено особливості демографічних процесів у менонітських селах. Реконструйовано економічний розвиток менонітів, розкрито його еволюційні зміни. Розглянуто особливості культури та побуту менонітської етноконфесійної спільноти, реконструйовано культурні взаємовпливи етносоціальних груп регіону. Виявлено причини успіхів населення менонітських колоній в економічній та культурній сферах. Встановлено неоднозначність місця менонітів у розвитку півдня України.

  Скачати повний текст

Формування українського національного характеру особистості розглянуто як процес якісних змін усіх його складових в ієрархії ціннісних орієнтацій особистості, актуалізації архетипів колективного підсвідомого українського етносу: землі, матері, батька, дому, Бога, "воїна-землероба", засвоєння особистістю національного ідеалу та ідентифікації з ним, формування вольових якостей характеру (внутрішньої організованості, дисциплінованості, цілеспрямованості, активності, сміливості, наполегливості, впевненості у собі). Встановлено, що оволодіння учнями змістом морально-етичних і літературознавчих понять, вироблення відповідних умінь і навичок самоаналізу, аналізу особливостей національного характеру письменника та його героїв сприяє формуванню образу представника своєї національної спільноти та ідеалу.

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-семантичні та структурно-словотвірні особливості прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини на синхронному та діахронічному зрізах. Проаналізовано стан вивчення прізвищної системи даного регіону на різних етапах її становлення. Визначено роль різних груп відапелятивної та відіменної лексики у формуванні прізвищ на двох етапах - діахронному (у зіставленні з прізвищевими назвами Реєстрів Війська Запорізького) та синхронному (у зіставленні з результатами сучасних регіональних досліджень). На підставі семантичного аналізу прізвищ охарактеризовано семантику апелятивів української мови, відображених в основах, а також подано склад слов'янських, християнських і запозичених імен, збережених антропоосновами, що доповнює відомості про культурно-національні зв'язки українського етносу. Визначено найпоширеніші лексико-семантичні групи прізвищ регіону. Детально проаналізовано структурно-словотвірні особливості прізвищ Середньої Наддніпрянщини. Визначено найтиповіші на дослідженій території словотвірні типи прізвищ у межах морфологічних і неморфлогічних утворень, описано структурно-словотвірні особливості досліджених антропонімів у порівнянні з прізвищевими назвами XVII ст. Уведено до наукового обігу новий прізвищевий матеріал Середньої Наддніпрянщини (у формі алфавітного словника).

  Скачати повний текст

Вперше в Україні здійснено дослідження проблеми визначення конституційно-правового статусу корінних народів України та запропоновано шляхи вирішення даного питання. Проаналізовано особливості етнічного, політичного, культурного та правового розвитку окремих етнічних груп, які виникли у межах України й обгрунтовано юридичні підстави визнання цих етносів корінними народами. Запропоновано визначення корінних народів України як спільнот (етнічних груп) громадян кримськотатарської, караїмської та кримчакської національностей, що відчувають етнічне самоусвідомлення та спільність між собою. Створено вичерпний перелік етносів, визнаних корінними народами України. Вперше обгрунтовано їх відмінні ознаки від інших етнічних суб'єктів конституційного права - української нації та національних меншин і етнічних груп. Досліджено міжнародний досвід визначення та забезпечення конституційно-правового статусу корінних народів та можливості його викорстання в Україні. Наведено оцінку політико-правових вимог і правового становища національно-представницьких структур караїмського, кримськотатарського та кримчакського народів і розроблено проект Закону "Про корінні народи України" як засіб врегулювання їх правового статусу.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади феномену "культурна політика". Проведено концептуалізацію її стратегічних пріоритетів та визначено етносоціальний вектор культурної політики України. Удосконалено понятійний апарат сфери культурної політики. Розкрито взаємообумовленість поняття "культура та політика її реалізації". Здійснено експлікацію понять "культурна політка", "суб'єкт культурної політики". Представлено класифікації моделей культурної політики, узагальнених та проаналізованих з урахуванням рольових повноважень і етичних принципів взаємодії суб'єктів культурної політики. На підставі аналізу концептуальних засад культурної політики міжнародних організацій ЮНЕСКО та Ради Європи визначено основні тенденції культурних процесів сучасності, стратегічні пріоритети, принципи формування та реалізації культурної політики. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері культури, а також вектора культурної політики держави з метою досягнення основних стратегічних пріоритетів етносоціального розвитку України.

  Скачати повний текст

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Поглиблено теоретико-методологічні засади етногеографічного дослідження обласного регіону. Визначено сутність поняття "територіальна етнічна спільність", встановлено її ієрархічні рівні. Виявлено головні тенденції у формуванні обласної етнічної спільності впродовж другої половини XX ст. та в сучасний період, визначено вплив соціально-економічних, історико-географічних, політичних і природних чинників на її структуру. Здійснено періодизацію розвитку етногорафічних процесів на території Тернопільщини. Проаналізовано етнічний склад населення на кожному етапі. Досліджено освітній і професійний рівень етносів, їх релігійний склад та електоральні уподобання у різні періоди. Виявлено територіальні особливості етнічної структури населення Тернопільської області, визначено її відмінності у міських і сільських поселеннях регіону. Встановлено залежність між етнічним складом населення та його освітнім рівнем і професійною структурою. З'ясовано вплив сучасного етнічного складу населення на соціальні процеси, передусім релігійну та електоральну ситуації, міграційну мобільність. Розроблено оригінальні картосхеми етнічного складу населення на різні історичні дати, що ілюструють динаміку етногеографічних процесів та тенденції їх зміни у майбутньому, відображають релігійну та електоральну ситуації в Тернопільській області.

  Скачати повний текст