Розкрито сутність та особливості функціонування процесу переживання у мистецтві актора. З використанням методу психологічного аналізу діяльності людини (за О.Леонтьєвим) проведено спостереження за творчістю акторів і самоспостереження та встановлено, що у процесі переживання актора у ролі актуалізуються окремі, психічно відмежовані актором одна від одної різні види його діяльності, які визначено як "діяльність-творчість" і "діяльність-гра". На підставі дослідження процесу функціонування даних видів діяльності актора виявлено їх вплив на внутрішню "психорефлективну організацію" актора як людини. Встановлено, що дане відображення, пов'язане з аналогічністю фізичних дій актора з фізичними діями персонажа ролі, проектується на дії актора у формі реакцій організму, адекватних до реакцій ролі, що і становить сутність психологічного стану переживання актора у ролі. Вперше методом визначення "катарсису" (за Л.Виготським) проаналізовано емоційний стан переживання актора у ролі. Доведено належність емоційного стану переживання до одного з різновидів катарсису.

  Скачати повний текст

Досліджено нову філософську проблему, пов'язану з актуалізацією етнічної релігії (рідної віри) в Україні та аналогічні процеси у країнах Європи. Українське язичництво розглянуто як духовно-культурний феномен, що проявляється у світогляді, моральних нормах поведінки, звичаєвості й обрядовості у процесті функціонування етносу. Встановлено, що феноменальність рідної віри полягає в її здатності фіксувати, а за сприятливих умов - самовітворювати власні етнічні цінності. Показано, що дана актуалізація може відбуватися у підсвідомості носіїв власної етнічної культури як своєрідне підсвідоме "пригадування" окремими представниками етносу колективного досвіду своїх предків. Зроблено висновок, що етнорелігія (язичництво) - це природний генератор духовного життя етносів та упорядник їх життєвого простору та морально-звичаєвих відносин, в яких гарантом цілісності етнічної спільноти виступає сама етнічна група з її усталеними етнічними звичаями та цінностями Роду. Доведено, якщо розвитку етнічної релігії не перешкоджають зовнішні чинники - війни, поневолення, окупація, асимілятивні процеси, - то рідна віра може бути самодостатньою духовною системою на будь-якому етапі розвитку свого етносу, навіть на самому модерному. Зроблено висновок, що багатотисячолітні духовні традиції, що склалися природним шляхом, мають переваги перед штучними глобальними релігійними доктринами. Встановлено, що етнічні релігії виявляють більшу життєздатність і зберігають властивість періодично відроджуватись, і виступають засобом самозбереження етносу.

  Скачати повний текст

Уперше подано цілісну характеристику багатогранної діяльності Анатоля Вахнянина - композитора, диригента, співака, громадського діяча, літератора, а також введено в обіг новий архівний матеріал. На його базі систематизовано погляди діяча на різні галузі музичного мистецтва (музичну естетику, фольклор, духовну музику, театр, теорію музики). Розширено обсяг композиторської творчості А.Вахнянина, що дає підстави для характеристики його композиторського стилю, який базується на засадах романтизму. Висвітлено взаємодію його композиторської творчості та музикознавчих зацікавлень. Зазначено, що завдяки плідній громадській, виконавській, диригентській та композиторській діяльності А.Вахнянина музичне життя Галичини того часу збагатилося новими ідеями, зміцніли зв'язки з композиторами Великої України (М.Лисенком, П.Ніщинським). Доведено, що в еволюції музичної культури Галичини його діяльність сприяла переходу від аматорського етапу композиторської творчості до подальшого її розвитку на професійній основі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано антропологічний склад українського народу на основі широкого комплексу морфологічних ознак: соматологічних, одонтологічних, дерматогліфічних. На території України виділено чотири антропологічних зони - північну, центральну, західну та південну, відмінності між якими незначні. Усі залучені антропологічні системи вказують на поступове посилення південноєвропеоїдного компонента з Півночі на Південний Захід, Південь і Південний Схід України. Стверджено, що українці як носії дніпровсько-карпатської групи антропологічних варіантів займають проміжне місце між представниками північної та півенної гілки європеоїдів, тяжіючи до останніх. Реконструйовано основні напрями давніх етногенетичних процесів на території України, в яких брали участь різні за походженням компоненти.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці на порівняльному українсько-угорському регіональному матеріалі проаналізовано людиноцентровані погляди, розглянуто людину в багатоманітності її зовнішнього та внутрішнього простору. Висунуто й обгрунтовано тезу про антропоцентризм казки як основоположну ознаку, на противагу, наприклад, космологізму інших жанрів (обрядові пісні тощо). Не беручи до уваги зв'язок з ініціаційним ритуалом, чарівна казка досить далеко відходить від обряду, вже переосмисленого в гру, що підтверджує широко висвітлена в роботі дидактична спрямованість казкового жанру. Набули нового звучання морально-етичні виміри людини, які перебувають на периферії зацікавлень сучасної гуманітарної науки. Вперше зібрано та проаналізовано розлогий регіональний матеріал про феномен казкаря та казкарства, свідчення багатьох фольклористів, наведено типи та портрети оповідачів Закарпаття, конкретні приклади казкових антропокомпонентів. Вперше дані розглянуто з поглядів лінгвопрагматики.

  Скачати повний текст

Досліджено актуалізовану сучасними соціокультурними змінами українського суспільства проблему специфіки й еволюції архетипових мотивів української традиційної весільної обрядовості в період кінця XIX - початку XXI ст., зокрема Середньої Наддніпрянщини. Проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми умов збереження та меж трансформацій традиційної весільної обрядовості, яке полягає в експлікації та концептуалізації її архетипового виміру. Переосмислено традиційну весільну обрядовість як один із проявів специфічної культуротворчості українського народу, за своєю базовою глибинною структурою співмірного та взаємопов'язаного з іншими її проявами, зокрема, мистецтвом та грою. Зазначено, що здобуті результати суттєво трансформують уявлення щодо архетипової основи весільної традиції та можливості збереження, відродження й репродукції ціннісних засад народної обрядовості, дозволяють ефективніше будувати державну політику в культурній сфері.

  Скачати повний текст

Досліджено літературу українського середньовіччя як феномен нового типу вербальної комунікації з певними культурними кодами. Цей тип комунікації інтерпретовано в контексті християнської культури та її діалогу з фольклорною традицією. Християнську аскезу розглянуто як модель дискурсу, взаємопов'язану з прагматикою літературного тексту та комунікативним середовищем. Проаналізовано трансляцію в східнослов'янську цивілізацію духовного досвіду христянського досвіду християнського Сходу та перебіг формування нової культурної традиції, що є суттєвим чинником національного літературного процесу наступних епох. Визначено специфіку використання аскетичних мотивів у сюжетиці літописних, житійних, проповідницьких творів. Дискурсивну стратегію аскетичної літератури визначено як подолання влади слова над автором.

  Скачати повний текст

Уперше сформульовано цілісне універсальне поняття жанру балади поза залежністю від аспектів часу та простору. Визначено іманентні ознаки жанрової характеристики західноєвропейської вокальної романтичної балади у порівнянні з народною. Основними параметрами дослідження балад є побудова та розвиток сюжету, концепція часу та простору, характеристика образної сфери, форми, ладу, мелосу, гармонії та фактури. Проведено комплексний аналіз зразків фольклорних балад в аспекті музикознавства та літературознавства. Розглянуто особливості модифікації психології людської поведінки за умов формування баладних образів залежно від культурно-історичної епохи та у разі порівняння з сучасними соціально-моральними й етичними нормами. Висвітлено основні тенденції розвитку та модифікації жанру балади у XX ст. Обговорено основні жанрові прикмети, що характеризують баладу поза стилем та часом.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Визначено ступінь вивчення галицького богослужбово-хорового мистецтва ХІХ ст., розглянуто специфіку духовного хорового мистецтва краю як регіонально своєрідного явища та його зв'язок з побутуючими фольклорними та давніми церковно-співочими традиціями. Висвітлено особливості тогочасної співочої дяківської освіти в навчальних інституціях Галичини та роль дяків у розвитку богослужбового хорового співу. Реконструйовано естетику українського богослужбового виконавства регіону ХІХ ст. як систему з провідними жанровими та стильовими домінантами, з'ясовано критерії та чинники, що діяли в цій галузі хорової творчості. Досліджено характер і значення концертної практики, рівень виконавської майстерності й особливості функціонування галицьких церковних і провідних світських хорів у царині богослужбового виконавства.

  Скачати повний текст

На основі комплексного аналізу письмових, археологічних, речових, архітектурних і польових матеріалів і музейних колекцій висвітлено питання будівництва, утримання, постачання та охорони дерев'яних культових споруд Буковини. Значну увагу приділено формуванню та розвитку їх архітектурно-об'ємного планування й особливостей внутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. у контексті взаємовпливів народних традицій, а також церковних канонів. Розглянуто традиційні способи оберігання дерев'яних культових споруд Буковини від пожеж, стихійного лиха, крадіжок та охарактеризовано перші пам'яткоохоронні заходи. З'ясовано роль культових споруд у житті традиційної буковинської громади та їх місце у формуванні духовних цінностей окремих її членів. Детально проаналізовано співвідношення канонічного та традиційного у процесі формування вертикального простору буковинських дерев'яних культових споруд, їх опорядження.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу історичних витоків ваххабізму доведено, що ця релігійно-політична течія сприйняла ідеологічні установки секти хариджитів (VIII ст.) і погляди наступника їх ідей Ібн Таймії (XIV ст.), які були розвинуті й узагальнені засновником ваххабізму Ібн Абд аль-Ваххабом у XVIII ст. Розкрито концептуальні відмінності ісламу та ваххабізму у віросповідній і обрядовій сферах, доведено, що, незважаючи на використання однакового термінологічного комплексу, вони є протилежними ідеологічними системами. На підставі вивчення структури, діяльності та методів ідеологічної роботи прибічників радикально-екстремістських організацій, доведено, що такі сучасні організації будують свою роботу у режимі повної таємничості. Їх особливістю є наявність у складі однієї організації легальних і нелегальних підрозділів, в яких проводять релігійну, культурну, політичну та благодійницьку діяльність, залучають нових прибічників, а також проводять терористичну діяльність, беруть участь у бойових діях у "гарячих точках". Детально вивчено рух ваххабістів у сучасній Росії, що дозволило виділити й описати три основні періоди їх діяльності: друга половина 1980-х - 1995 рр. - онайомчий, за якого відбувалася систематична поява іноземних місіонерів у Росії та формування перших осередків прибічників ваххабізму; 1995 - 1999 р. - інституціалізації й активної діяльності представників радикально-екстремістських організацій; з 1999 р. до наших днів - час поступового спаду легальної діяльності представників радикально-екстремістських організацій і переходу ваххабітів до нелегальної діяльності.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено описові традиційного поліського поховального обряду та його номінації. Подано структуру обряду, з'ясовано основні фактори й тенденції, що формують поховальний обряд, розкрито його світоглядну та міфологічну основу. Здійснено етнолінгвістичний аналіз поліського поховального обряду як цілісного невербального тексту, подано опис поховальнообрядової номінації поліських говорів у широкому екстралінгвальному контексті. Зроблено спробу інтерпретації семантики й символіки номінації та предметно-дійового складу поховального обряду Полісся у зв'язку з загальними змістовими характеристиками слов'янських мовних семіотичних систем. Виявлено рудименти давнього слов'янського поховального обряду та інших пов'язаних із ним ритуалів, які відбивають міфічні уявлення давніх слов'ян про смерть і потойбічне життя, що збереглися в традиційному поліському поховальному обряді. Розкрито особливості функціонування поховальнообрядових назв, шляхи їх обрядової термінологізації, умови постання, мотивацію. Описано просторову варіантність елементів поліського поховального обряду та його номінації, здійснено спробу історичної інтерпретації географічних варіантів.

  Скачати повний текст

Розглянуто обряди весільного циклу, який складається з трьох головних частин - передвесільної, весільної та післявесільної. Охарактеризовано локальні відмінності у весільному обряді трьох субетнічних груп кримських татар - гірської, південнобережної та степової. Наведено авторську класифікацію предметної та рольової складових у структурі весільного обрядового комплексу, що дало можливість вивчити давню знаково-символічну систему ритуалу. На основі наукового методу ретроспекції проаналізовано процеси трансформації народних традицій, які відбувалися в досліджуваний період під впливом міграційних рухів другої половини ХХ ст. і сучасних етнокультурних процесів.

  Скачати повний текст

На підставі польових досліджень, проведених протягом 1993 - 2003 рр., та їх діахронного співставлення з архівними та друкованими джерелами середини XIX - XX ст. зроблено спробу наукової реконструкції весільного ритуалу Центрального Полісся - регіону побутування реліктових етнографічних явищ та найбільш постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС. Встановлено інваріантну основу обрядової моделі та її факультативні елементи. Визначено чотири локальні варіанти святкової композиції, характер зв'язків між ними, спрособи переходу від одного до іншого, з'ясовано територію їх побутування. Особливу увагу приділено розгляду проблеми весільної семіосфери - знаковості часового та просторового аспектів, семантиці головних ритуальних груп (атрибутів та учасників). Зазначено, що проведене дослідження продовжує та розвиває традицію етнорегіональних студій весільного ритуалу українців, започатковану вітчизняними дослідниками П.Чубинським, В.Кравченком, А.Кримським, Г.Пашковою, В.Борисенко. До наукового обігу введено ряд нових обрядових сюжетів та етнографічних фактів як додаткове джерело вивчення духовної культури Українського Полісся.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

  Скачати повний текст

На підставі історіографічного огляду джерел та наукової літератури охарактеризовано стан дослідження весняної календарної поезії українців. Установлено основний перелік видових назв весняних пісень. З'ясовано, які з відомих назв мають регіонально-локальний діапазон поширення, а також ті, що становлять загальнонаціональну традицію. Визначено основні функції весняних пісень та ігор. Виявлено жанрову специфіку весняних календарних пісень та здійснено класифікацію весняної календарної поезії. Висвітлено структуру репертуару: Наведено обрядово регламентовані статево-вікові характеристики виконавців пісенно-ігрових текстів. Проаналіозовано акціонально-оказіональний, календарний та хронотопний контекст виконання весняних танків. Прокартографовано найвідоміші образи та мотиви.

  Скачати повний текст

Досліджено весняну обрядовість Західного Поділля як одного з етнографічних регіонів України, в якому збереглася календарна ритуалістика до нашого часу. Визначено етнографічні кордони західноподільського регіону, виявлено основні ідеї святкування весняних свят у контексті річної обрядовості. Розглянуто етимологію терміну "гаївка" та його синонімічних відмін. Зроблено детальний аналіз основних композиційних елементів гаївкового обряду, а також висвітлено питання щодо участі у ньому західноподільської молоді. Вивчено тематику гаївок, історію становлення та розвитку їх ритмічних і народномузичних форм, силабомелодичних моделей, ладозвукорядних парадигм. Здійснено типологізацію рухових малюнків у гаївках дослідженого регіону.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі залучення широкого кола джерел та аналізу наукової літератури досліджено обряди весняно-літнього періоду на Бойківщині кінця XIX ст. - 1930-х рр. Розглянуто 19-ий весняний і літній цикли на Бойківщині, в основу якого покладено землеробсько-скотарські мотиви, їх взаємозв'язок з космогонічними явищами та приурочення до християнських свят (Великодніх свят, Юрія, Зелених свят, Івана Купала, Петра, Першого і Другого Спаса). На прикладі обрядовості весняно-літнього календаря бойків показано бойківську культуру за наявності субетнічних, регіональних особливостей, спрямовану в руслі загальноукраїнської народної традиції. Показано внутрілокальні відмінності бойківських обрядів між двома історичними частинами Бойківщини - галицькою та закарпатською. З'ясовано, що у наш час весняно-літні обрядодії трансформувалися в естетично-розважальні мотиви.

  Скачати повний текст