Розкрито феномен австрійської малої прози, специфіку їі рецептивної та генологічної парадигм у контексті німецькомовного літературного процесу. Уперше в українському літературознавстві на контекстуальному фоні розглянуто особливості поетики австрійської малої прози XX ст. у типологічних зрізах і зіставленнях з німецькою малою прозою аналізованого періоду, а звідси - і такі складники дослідження, як рецептивна естетика та генологічна парадигма. Аналіз історико-літературного матеріалу увібрав широке коло праць австрійських, німецьких, швейцарських, українських, польських, російських, словацьких, чеських, болгарських, угорських літературознавців. На основі детального розгляду дослідницького масиву, що містить розгалужений комплекс актуальних питань для словесної науки на новітньому етапі її розвитку, розроблено авторську концепцію інтерпретації художніх зразків малої епічної форми австрійських письменників (К. Е. Францоз, А. Шніцлер, Г. Гофманнсталь, Р. М. Рільке, Ф. Кафка, Р. Музіль, Й. Рот, І. Айхінгер, І. Бахманн, Т. Бернгард, А. Зєлінскі, П. Гандке, Е. Фітцбауер, М. Ган, Г. Кунер).

  Скачати повний текст

Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Здійснено системно порівняльне дослідження антивоєнної романістики Еріха Марії Ремарка й О. Гончара, визначено їх спільні та відмінні поетикальні особливості у руслі традицій і новаторства. Запропоновано новий ракурс щодо розуміння художньо-стильової специфіки антивоєнної романістики Ремарка та Гончара. Вперше в українському літературознавстві здійснено студії зарубіжного історіографічного дискурсу Ремарка, що дало можливість провести паралелі між основними тенденціями вітчизняного та зарубіжного ремаркознавства. Використано елементи археології тексту та структурного підходу до аналізу антивоєнної романістики Ремарка та Гончара. З'ясовано типологічні особливості їх поетикальних парадигм, визначено національно-мистецькі феномени української та німецької прози XX ст.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено поетику "Антимемуарів", яка є першою та самостійною частиною циклу "Дзеркало лімбів" - художнім підсумком творчості найвизначнішого представника французької та загалом західноєвропейської літератури XX ст. А. Мальро. З'ясовано жанрову природу твору та питання жанрової інновації "Антимемуарів". Проведений аналіз дозволяє відмежувати "Антимемуари" від традиційних жанрів мемуарів, автобіографії та роману, а також від нового жанру "его-роману". Зазначено, що з погляду поетики головною особливістю твору є своєрідне поєднання історичного, документального та фікційного начал, для з'ясування принципу їх поєднання використано наратологічний аналіз, який дозволяє зробити такі висновки: "Антимемуарам" притаманна суцільна фікціоналізація, що має прояв у наявності фікціональних персонажів, фікціоналізації історичних осіб, що у творі є співбесідниками автора, та у внутрішній фокалізації дискурсу і є романом-діалогом або поліфонічним романом. Найважливішим організаційним принципом твору є принцип діалогізму, реалізований у транскультурній і трансісторичній точні зору автора, яка дозволяє вийти на рівень діалогу, якого веде людство як сукупність різних культур і цивілізацій, або як мультикультурна єдність.

  Скачати повний текст

З використанням матеріалу текстів українських народних чарівних казок, опублікованих переважно у виданнях другої половини XIX - початку XX ст., у контексті категорії модельованої бінарної опозиції "свій"/"чужий" проаналізовано особливості структурної поетики їх художнього простору. З метою з'ясування семантики антиномії "свій" і "чужий" простір досліджено специфіку функціонування ритуалу переходу в українських народних чарівних казках.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західно-європейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Визначено, що фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливосі єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". Зазначено, що з огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволяє дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф. Ніцше, М. Гайдеггера, Ж. Дерріда. Дослідження історико-філософського контексту становлення німецького середньовічного містицизму дозволило виявити характер того діалогу зі вченнями Псевдо-Діонісія Ареопагіта та Бернара Клервоського, в якому здійснювалося формування концепції Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Встановлено, що унікальність німецького містицизму полягає в тому, що його концептуальна система базується на принципі апофазису, який послідовно реалізується на гносеологічному, онтологічному й антропологічному рівнях. Зміст створеної таким чином "апофатичної антропології" полягає в актуалізації думки щодо відкритості людини до буття та до самої себе, в якій вона віднаходить можливість заперечення самої себе та відмови від себе.

  Скачати повний текст

Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

  Скачати повний текст

На підставі концепцій суб'єктивної темпоральності виділено три антропологічні моделі співвідношення часу та суб'єктивності, які виходять за межі спільного бачення внутрішнього часу як тривалості й утворюють разом смисловий простір атропології тривалості. Показано, що дані моделі характеризуються акцентом на певному модусі часу, а саме: минулого, теперішнього або майбутнього, що зумовлює антропологічні характеристики. Модель "антропології пам'яті" експлікується на матеріалі філософії тривалості А. Бергсона, модель "антропології діалогу" грунтується на діалогічній філософії (М. Бубера, Ф. Розенцвейга, О. Розенштока-Хюссі, Ф. Ебнера), а модель "антропології Іншого" реконструйовано на підставі філософії Е. Левінаса. Досліджено трансформацію антропологічних характеристик у даних моделях тривалості. Увагу приділено аспекту інтерсуб'єктивності, виявлено його зв'язок зі сприйняттям тривалості та розглянуто як основний чинник процесу суб'єктивації. Запропоновано виділення антропологічних моделей тривалості як можливої методології аналізу сучасного стану філософської антропології. Проаналізовано поетику антропології тривалості як зміну мови, методів і умов побудови філософського та літературного тексту, зумовлену зміною парадигм теморальної антропології. На підставі аналізу поетики показано, що процес вкорінення у культурі антропологічних настанов відбувається як зміна мови висловлювання, спричинена трансформацією уявлення про суб'єктивну темпоральність.

  Скачати повний текст

Проаналізовано архетипний шар поетики В. Вітмена та Б.-І. Антонича в межах архетипології першостихій (землі, вогню, води, повітря), першообразів колективного підсвідомого і з погляду архетипіки Самотності, Мандрівника, Бога, співця-пророка, пошуків сенсу людського буття. Виявлено ряд типологічних збігів і розбіжностей у відображенні архетипних знаків космологічності, космогонічності та міфосимволіки часопростору в художньому світі американського й українського поетів. Розкрито специфіку поєднання язичницьких і християнських архетипів у творчості В. Вітмена та Б.-І. Антонича.

  Скачати повний текст

Проаналізовано та систематизовано наукові підходи літературознавців материкової України та діаспори до проблеми поетики неокласичного сонета, виявлено тенденції та закономірності розвитку наукової думки від дискусій навколо жанру до потрактування сонетних текстів у дискурсі сучасних літературознавчих теорій. Розкрито, що тексти сонетів неокласиків прочитано як багаторівневу образну структуру, у котрій образ твору проявляється на ейдетичному, хронотопному, композиційному, лексико-стилістичному та версифікаційному рівнях і втілює різні способи переживання неокласичного ідеалу київськими, львівськими та празькими сонетярами. Використано новітній літературознавчий інструментарій та охарактеризовано міру дотримання канону та відхилень від нього у творчості кожного з неокласиків.

  Скачати повний текст

Проаналізовано естетико-психологічні та етико-філософські показники бандурної речовості звука та її виконавського подання з обгрунтуванням спеціального поняття "бандурного вокалу" як культури християнського смирення та артистичної світської вишуканості в традиції виконавської майстерності бандуриста. Визначено специфіку синкретизму бандурної співогри - "театр одного актора в двох персонах" як втілення бандурної поетики творення та виконання. Запропоновано типологічні диференціювання художньо-образних та формально-діяльнісних надбань бандурного мистецтва. Розглянуто композиторські тексти творів С.Баштана, М.Дремлюги, В.Зубицького, В.Власова, О.Сокола та інших.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен "барокового універсалізму" в художньому мисленні на основі компаративного аналізу поетики українського Бароко доби Гетьманщини у порівнянні з "першим" і "другим" необароко в українському мистецтві початку і кінця ХХ ст. Реконструйовано естетику бароковості за допомогою відтворення систем художньої образності з архетиповою структурою провідних мотивів, образів і топосів українського барокового дискурсу. Зазначено, що пошук транскультурних комунікацій у вітчизняному мистецькому просторі дозволяє зрозуміти Бароко як метамову українського художнього мислення, завдяки чому забезпечуються його універсалістичні функції у розвитку українського мистецтва. Висвітлено сучасні інтенції українського художньо-естетичного дискурсу, розкрито його "універсалістський" характер за допомогою ключових універсалій та принципів барокової і необарокової естетики.

  Скачати повний текст

Запропоновано системний аналіз біблійних мотивів у ліриці А.Ахматової, визначено їх роль у контексті як окремих творів, так і всієї творчості в цілому. Розкрито особливості поетики "семикнижжя" як циклу. На підставі аналізу образу ліричної героїні, яка переживає любов і страждання, виявлено біблійні теми Гріхопадіння, Хрещення, Спокути, Блаженства, Воскресіння, Благодаті. Їх послідовність обумовлює еволюцію образу ахматовської героїні. Розглянуто особливості наскрізного сюжету в ліриці Ахматової, проаналізовано відповідні біблійні образи, тропи, жанрові форми, ремінісценції з книг Святого Письма. Біблійні мотиви розглянуто в контексті інших історико-культурологічних пластів лірики Ахматової. Поетеса вводить їх з метою узагальнення своїх християнських уявлень про людське буття, бо вони надають поліфонічного звучання основним мотивам, що розвиваються у "семикнижжі". Розглянуто жанрові особливості "семикнижжя" Ахматової як циклу.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві досліджено художню прозу В.Берроуза (1914 - 1997 рр) як цілісне естетичне явище у сукупності індивідуалізованих особливостей і важливих типологічних зв'язків з основними філософсько-естетичними напрямками, що характеризують стан сучасного культурного процесу. Проаналізовано найважливіші риси індивідуальної художньої системи й основну проблематику прозових творів автора. Розглянуто своєрідність романів письменника, визначено основні риси поетики та проблематики його творчої спадщини. Визначено головні теми та мотиви, характерні для ранніх романів письменника ("Голий сніданок", "Машина пом'якшення", "Білет, який вибухнув", "Нова експрес"). Досліджено сюжетно-композиційну специфіку зазначених творів. Значну увагу приділено новаторському методу письма, методу "розрізання та складання", який базується на елементах текстуального монтажу. Зроблено спробу визначити місце творчості В.Берроуза у сучасному літературному процесі США. Висвітлено розвиток критичної думки щодо творчого доробку автора.

  Скачати повний текст

У контексті драматичних і науково-публіцистичних праць Василя Пачовського, на матеріалах розвитку раннього українського модернізму досліджено поетику ліричної творчості письменника. Проаналізовано збірки поета, розглянуто творчю еволюцію митця, а також фольклоризм як стильову домінанту ранньої лірики поета. Розглянуто його мариністику, виділено символістські та національно-патріотичні мотиви лірики "закарпатського" етапу творчості. Визначено рівень засвоєння та інтерпретації поетом фольклорного, легендарно-міфологічного та біблійного матеріалів, кращих творів української літератури та західноєвропейського символізму. Досліджено тему Закарпаття в творах письменника.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування, поетики, символіки весільних пісень Поділля. Висвітлено аспекти взаємодії весільного обряду та весільної пісні. Вивчено історію записів весільних пісень і описів подільського весілля. Установлено ареали та специфіку побутування основних пісенних типів Поділля, їх різновидів і складових. З'ясовано художню своєрідність, жанровий склад, еволюцію та сучасний стан побутування весільної поезії. Проведено систематизацію весільного фольклору, виявлено характерні риси пісенної традиції регіону. Проаналізовано текстовий пісенний матеріал, виявлено місце весільної поезії краю в загальноукраїнському фольклорному процесі. Розглянуто еволюцію мотивів, образів, розкрито символіку творів.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві досліджено жанрово-стильову специфіку вессекського циклу оповідань Т. Гарді в контексті розвитку англійської літератури XIX - початку XX ст. Охарактеризовано форми реалізації циклічності в малій прозі письменника, монодіалогічної структури образу розповідача, процес і принципи утворення жанрової моделі синкретичного типу. Увагу приділено виявленню принципів творення вторинної реальності (світу Вессексу), моделювання монодіалогічної структури образу розповідача у творах, особливостям тематичного структурування творів збірок, опрацюванню тем оповідань. Створення світу Вессексу є результатом втілення авторської системи міфологізації реальної дійсності. Аналіз авторської системи використання елементів фольклорно-казкових, біблійних і класичних літературних сюжетів, звернень до античної міфології та драматургії, місцевих легенд, дозволив розширити уявлення про поетику малої прози Т. Гарді.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні напрямки дослідження "Слова о полку Ігоревім" в Україні у 1970 - 1990-х роках. Розглянуто історію розвитку українського словознавства в XIX та першій половині XX ст. Докладно охарактеризовано діяльність дослідницьких груп у Києві, Сумах, Харкові, а також праці окремих дослідників інших регіонів. Зроблено висновок про значний внесок українських вчених у вивчення проблеми авторства, хронології та географії подій, поетики, історичного підгрунтя твору, розшифрування окремих "темних місць".

  Скачати повний текст

Досліджено сутність та структуру моральної культури старшокласників, єдність естетичного та етичного в процесі виховання моральної культури особистості. Розглянуто педагогічний потенціал поетики морального образу, втіленого у творах різних видів мистецтва. Визначено педагогічні умови та шляхи виховання моральної культури учнів старших класів засобами мистецтва, обгрунтовано сутність педагогічних технологій використання взаємодії мистецтва в процесі морального становлення старшокласників. Представлено рекомендації педагогічним працівникам щодо створення умов процесу виховання моральної культури учнівської молоді.

  Скачати повний текст

Проаналізовано віршовану творчість для дітей М. Підгірянки, О. Олеся, М. Вороного в аспектах педагогічної спрямованості та поетикальної майстерності. З'ясовано місце пісні та музики у поезії М. Підгірянки, охарактеризовано виховні концепти та художні особливості віршиків поетеси у контексті їх жанрової специфіки та діалогічних засад. Проаналізовано драматичну казку "В чужому пір'ю", особливу увагу приділено сюжету та його параболізації, образу перекинчика та драматургічній майстерності авторки. Образ квітів у ліриці О. Олеся інтерпретовано у контексті дитячого сприймання. Охарактеризовано провідні педагогічні мотиви лірики та вірошованих казок, розкрито їх естетичну оригінальність. Книгу "Княжа Україна" розглянуто як художньо-навчальний феномен літератури для підлітків. Проведено дослідження ліро-епічних творів М. Вороного, запропоновано інтерпретацію поеми "Євшан-зілля" на філософському, психологічному, ейдетичному, хронотопічному рівнях авторської художньої рецепції літописної легенди. Охарактеризовано образ панни у ліриці поета, громадські та віталістичні аспекти мотиву юнацтва.

  Скачати повний текст