Дисертацію присвячено проблемі формування професійно-психологічної спрямованості (ППС) особистості майбутнього вчителя шляхом активізації самопізнання на початковому етапі навчання в вищому навчальному закладі (ВНЗ). Обгрунтовується поняття, зміст та структура ППС, особливості її сформованості у студентів педвузу, визначаються критерії діагностування (мотиви вибору та здобуття професії вчителя; загальна спрямованість навчально-професійної діяльності; інтерес до психолого-педагогічних знань; особливості професійного самовизначення; мотиваційні характеристики організаторської та комунікативної діяльності майбутнього вчителя; схильність до певного стилю спілкування при розв'язанні педагогічних ситуацій) та рівні її сформованості у студентів-педагогів (високий, середній, низький). Виявлено недостатній рівень сформованості ППС особистості майбутнього вчителя в навчально-виховному процесі у ВНЗ, розкриті мета та шляхи її формування. Розроблено й апробовано спецсемінар з самопізнання з метою підвищення рівня її сформованості та активізації в студентів інтересу до психологічних знань, дається кількісно-якісне обгрунтування доцільності його впровадження у навчальну програму з курсів психології.

  Скачати повний текст

З'ясовано духовно-культурну ситуацію в Україні початку XIX ст. та ідейні джерела формування світогляду М.Гоголя. Виявлено духовні шукання митця на шляху до самопізнання. Визначено основні теоретичні та соціокультурні джерела філософської антропології письменника. Встановлено специфіку розуміння природи людини М.Гоголя та проаналізовано її інтерпретаційні можливості. Розкрито погляди мислителя на місце і роль людини у світі, а також ідеал істинного життя. Охарактеризовано внесок митця до вітчизняної філософської думки в Україні.

  Скачати повний текст

Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження, розглянуто поняття життєвого шляху особистості, його структурні характеристики та рушійні сили. Висвітлено проблему становлення життєвих перспектив у ранній юності як сензитивний період життєвого та особистісного самовизначення. Особливу увагу приділено когнітивним особливостям розвитку особистості, які значною мірою впливають на формування життєвих перспектив у ранній юності. Встановлено критерії психологічної готовності молодої людини до життєвого самовизначення. Психологічну готовність до життєвих виборів визначають рефлексивні складові самосвідомості (особистісна рефлексія як процес самопізнання, зміст уявлень про Я як наслідок процесу самопізнання, механізми диференціації та інтеграції індивідуального досвіду як необхідні чинники процесу самопізнання) та індивідуальна система ціннісних орієнтацій. Виявлено вікові та гендерні відмінності життєздійснення юнацтва. З'ясовано, що формування готовності молодої людини до життєво важливих виборів є ефективним за умов розвитку здатностей до поглибленого самопізнання, самоаналізу, самоусвідомлення внутрішніх сторін власного Я. Експериментально апробовано систему конкретних методик для діагностики готовності молодої людини до життєвого самовизначення в роботі практичного психолога школи.

  Скачати повний текст

Досліджено перспективні напрями розвитку індивідуальності особистості школярів різного віку в умовах середньої загальноосвітньої школи. Експериментально обгрунтовано структуру особистісної готовності як необхідної психологічної передумови адаптації учнів щодо динаміки змін у близькому соціальному середовищі. Визначено організаційні процеси, які складають орієнтаційну основу формування особистісної готовності учнів до підприємництва. Обгрунтовано зміст критеріїв сформованості готовності учнів до оволодіння підприємницькою діяльністю, які виражено способами самопізнання, міжособовою діловою комунікацією, культурою партнерської поведінки, економічним мисленням. Розглянуто концептуальні напрями формування особистісної готовності, серед яких визначено вихідні позиції та провідні моделі адаптивно-динамічного навчання. Здійснено проектування програм та експериментально перевірено інтегрований зміст навчально-методичного матеріалу з економічної психології. Розроблено психодіагностичну документацію щодо відстежування наступності розвитку в учнів особистісної готовності. Вперше висвітлено вікову динаміку особистісної готовності школярів до життя та діяльності в умовах швидкозмінного соціального середовища. Експериментально доведено, що успішність учнів у навчанні детермінована сформованістю результативної мотивації.

  Скачати повний текст

Досліджено й осмислено соціально-філософські аспекти концепції "Сродної" праці Г.Сковороди, розглянутої як одну з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження, самопізнання. Необхідність самопізнання зумовлено потребою усвідомлення змісту, напрямку та мети своєї діяльності, бажанням проникнути у таємниці природи і закономірності суспільного буття. "Сродну" працю представлено як основу діяльності, спрямованої на користь суспільства, що є визначальним фактором для відродження національних коренів та морального закону "всередині нас". Розкрито сутнісні особливості "сродності" та форми її вияву - здібності, нахили, що дозволяє визначити її ("сродність") як внутрішній стимул, потребу у виявленні та реалізації своїх сутнісних сил. "Сродна" праця допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом засередженості та напруженості душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиночному є лейтмотивом становлення особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено історіографічні проблеми сковородинівської літературної творчості. Здійснено спробу описати та зінтерпретувати наявні в науці XX ст. різноманітні підходи до дослідження джерел поетичних і прозових писань філософа, до їх чільних ідейних засад: концепції "трьох світів - двох натур", вчення про сродність, самопізнання, щастя, т. зв. "філософії серця", риторики, а також до жанрової природи його віршів, байок, діалогів, трактатів, перекладів і листів. На підставі аналізу сковородинознавчих праць окреслено нові напрямки та шляхи подальшого студіювання письменницького доробку Г.Сковороди.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію психотерапевтично зорієнтованого спілкування - засіб корекції уявлень про власні можливості дошкільників, хворих на церебральний параліч (ЦП )на підставі вивчення літературних даних про досвід спілкування, що є чинником розвитку самопізнання дитини. Встановлено, що специфічність уявлень про власні можливості дітей зазначеної категорії зумовлюється конфліктним характером соціальної адаптації, а саме - типовою ситуацією їх спілкування. Зважаючи на особливості уявлень дошкільників, хворих на ЦП, розроблено методику психотерапевтичного зорієнтованого спілкування - ефективного засобу коригування невпевненості у своїх можливостях.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості розвитку рефлексії у дітей молодшого шкільного віку. Проаналізовано основні підходи щодо дослідження даного феномену в зарубіжній та вітчизняній психологічній науці. Уточнено психологічну дефініцію рефлексії як інтегральну особистісну сутність. Показано, що становлення рефлексії у межах молодшого шкільного віку безпосередньо залежить від розвитку здатності до самопізнання та самоаналізу, вміння покладатися на самооцінку та спроможності регулювати поведінку, співвідносячи її з очікуваннями інших людей. Розроблено теоретико-технологічну модель становлення рефлексії у дітей вказаного віку. Встановлено критерії визначення рівня розвитку рефлексії молодшого школяра та визначено її типологію. Запропоновано та апробовано систему методичних прийомів оптимізації процесу становлення рефлексії дитини молодшого шкільного віку у сім'ї та школі.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку прояву волі як складової української ментальності та як особистісної характеристики людини відповідно до сучасної концепції волі як спрямованості кожної людини до власного бажаного майбутнього. Проаналізовано особливості прояву волі до пізнання та творчості через комплексне вивчення історичних епох, найрепрезентативніших постатей цих епох та філософської спадщини діячів української історії та культури. Виділено тип українця, воля якого спрямована на пізнання навколишнього світу через самопізнання. Визначено, що воля до влади над собою в українців є засобом реалізації волі до влади над світом, яка не набуває форм маніпулювання чи абсолютного маніпулювання, а проявляється лише як воля до керування відносинами, а не людьми, що межує з відкриттям, породжує героїзм. Доведено, що з часів Київської Русі для керування відносинами між людьми в Україні стало характерним керування на основі розуму та мудрості, а не грубої сили та підпорядкування. З'ясовано, що з доби першого українського Відродження у філософській думці Україні простежено увагу до формування людини, яка скеровує власну волю на активну діяльність на благо суспільства, на користь собі та іншим, на формування національної ідеології за умов зростання зовнішньої експансії.

  Скачати повний текст

Розкрито значення Я-концепції особистості у контексті підготовки майбутнього фахівця у галузі практичної психології. Виявлено показники й особливості Я-концепції особистості студентів у процесі навчання у вузі. Обгрунтовано можливість гармонізації Я-концепції особистості на основі активізації у студентів процесів самопізнання, самоаналізу та саморегуляції. Сформульовано теоретичні положення, що лежать в основі формування позитивної Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів, а саме: орієнтація на цінність особистісного досвіду як важливого компонента змісту освіти, активізація суб'єктності як умова становлення зрілої особистості, стимуляція осмисленого учіння у навчальній діяльності, реалізація суб'єкт-суб'єктної взаємодії викладачів і студентів у навчально-виховному процесі. Створено та апробовано концептуальну психолого-педагогічну модель особистісної підготовки майбутніх практичних психологів, яка включає систему організації роботи щодо гармонізації Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів.

  Скачати повний текст

Уперше обгрунтовано принцип неперервності у профорієнтованій роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці студентів - майбутніх словесників через систему відбору та використання краєзнавчого матеріалу. Запропоновано систему навчальної та дослідницької роботи з розвитку мовлення старшокласників і студентів на підставі засад лінгвоукраїнознавства з урахуванням наступності у науковому пошуку, що підвищує рівень підготовки майбутнього вчителя-словесника. Доведено, що взаємодія форм і методів неперервності лінгвістичної освіти старшокласників і студентів як засобу ранньої профорієнтації підвищує рівень підготовки майбутнього вчителя-словесника, а доцільність активного залучення засобів краєзнавства до навчально-виховного процесу сприяє національно-патріотичному вихованню майбутніх педагогів, орієнтує молодь на самопізнання, а також формує культурну пам'ять молодого покоління. Виявлено, обгрунтовано та експериментально перевірено психолого-педагогічні умови реалізації принципу неперервності у профрієнтаційній роботі зі старшокласниками та фаховій підготовці даних студентів. Розвинуто лінгвоукраїнознавчий підхід до використання явищ національної культури у навчанні.

  Скачати повний текст

Запропоновано тезу, що самоідентифікація - усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти. Зауважено, що самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості та формування соціальних характеристик, що дають змогу індивіду визначити певну соціальну позицію, сприяє його інтеграції до спільноти. Зазначено, що структура особистісної самоідентифікації полягає у єдності самопізнання та самооцінки особистісних якостей. За результатами дослідження зроблено висновок, що самооцінки студентів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі - позитивним, негативним і самокритичним, але вони є надзвичайно динамічними у часі: кожне покоління студентів має "своє обличчя". Змінюється соціальний портрет студенства з першого до п'ятого курсів: підвищуються цінності відповідальності, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Установлено, що процес соціальної самоідентифікації зумовлений дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родини, родичів, друзів) та офіційної ідеології макросередовища. Зроблено висновок, визначну роль у виховному процесі має формування суті культури, що детермінує цільність особистості, за цього цією суттю повинна стати інтелігентність.

  Скачати повний текст

Розроблено концептуальний підхід щодо професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін шляхом самопізнання та формування художньо-педагогічної професійної рефлексії. Визначено принципи професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін та розвитку їх професійної культури. На теоретичному і практичному рівнях втілено ідею переходу професійної художньо-педагогічної підготовки з функціонального, предметного на концептуальний, особистісно-творчий рівень. З'ясовано кореляцію між пізнанням індивідами власних професійних якостей та їх професійним становленням як учителів мистецьких дисциплін, удосконалено методику підготовки до професійної художньо-педагогічної діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми добра і зла, життя і смерті, самопізнання, свободи та щастя людини як відображення етико-антропологічних уявлень українських гуманістів кінця XVI - першої третини XVII ст. На підставі аналізу творчої спадщини мислителів українського Відродження реконструйовано загальне ренесансно-гуманістичне вчення про людину як єдність духовного та тілесного начал, призначену для обожнення, а також про основні способи людського існування - протиприродного гріховного як буття у злі та природного доброчесного як щасливого та гармонійного життя. Визначено особливості розуміння даних проблем в українському ренесансному гуманізмі. Встановлено функціональний зв'язок етико-антропологічних поглядів вітчизняних гуманістів з теологічними, онтологічними та гносеологічними ідеями української філософської думки доби Відродження.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми екзистенційного виміру духовності людини у творчості Г.Сковороди. На підставі вивчення творчої спадщини видатних діячів і мислителів часів Київської Русі та доби бароко доведено, що екзистенційність і духовність належать до визначальних рис української філософії. Проаналізовано особливості проявів даних категорій у самобутньому філософському вченні Г.Сковороди. На підставі аналізу текстів українського мислителя встановлено, що переживання особою свого "буття у світі" є вихідним принципом духовної сутності людини. Розглянуто особливості трактування ідеї Бога у творчості Г.Сковороди, співзвучного з поглядами релігійних філософів-екзистенціалістів XIX - XX ст. (С.К'єркегора, Г.Марселя, К.Ясперса). Вперше проаналізовано екзистенційний зміст творчості Г.Сковороди у контексті таких модусів людського існування як страх, гріх, самотність, любов і відчай. Висвітлено погляди українського мислителя на внутрішню духовну свободу людини, досягнуту в результаті самопізнання та самовдосконалення та роль даного чинника у визволенні від обтяжливих спокус і негативного впливу зовнішнього світу. Доведено пріоритетність принципу діалогу у філософському мисленні Г.Сковороди як специфічного фактора духовного розвитку особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено специфіку авторського самопізнання у повістях М.Зощенка. Вивчено контексти його творчості та зроблено спробу цілісного розгляду прози, що дало змогу змінити ставлення до нього як до гумориста й сатирика. Зазначено, що М.Зощенко - передусім письменник-психолог, домінантою творчості якого є самопізнання. Здійснено аналіз та інтерпретацію маловивчених аспектів життя та творчості письменника, що свідчать про його прагнення до пошуку вищого смислу буття - пізнання себе. Висвітлено творчість М.Зощенка як феномен, зумовлений прагненням автора усвідомити своє життєве й письменницьке призначення. Розглянуто проблему авторського самопізнання як категорію літературознавства. Розкрито суть поняття "авторське самопізнання", "авторська рефлексія", "інтробіографія". Уточнено уявлення про психологізм у літературі, виявлено взаємозв'язки між художнім самопізнанням і психологізмом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феномен екзистенційної багатовимірності риторики як одного з культуротвірних факторів життєдіяльності людини. Відзначено щодо проблемності самоідентифікації сучасної людини в атмосфері інфляції слова та вербальних маніпуляцій і потреби у відродженні гуманного ставлення до сили слова. Знайдено причини суперечливих поглядів на риторику в ігноруванні її багатовимірної екзистенційної природи, зведенні її інтегральності до окремого прояву технології ораторства, софістики, стилістики, порожньої пишномовності. Виявлено, що аналіз екзистенційних вимірів риторики розміщує риторику у філософському контексті, репрезентуючи її як одну з універсалій людского буття у світопознанні та світостворенні. Надано визначення риторики як "екзистенційної вербалізації буття". Розкрито кореляцію між екзистенціалами людського буття та їх втілення у риториці. Фундаментальними екзистенційними вимірами риторики визначено "риторику пізнання", "риторику влади", "риторику порозуміння". "Риторика пізнання" детермінована екзистенціалом "воля до істини", пов'язана з глибинними проблемами людського буття у світі: самопізнанням та пізнанням світу, творчістю, потягом до свободи, любові, відповідальності, діалогізму. За надлишку владних амбіцій промовця, який виявляє волю до влади у монополізації істини, риторика перетворюється у "вербальну зброю", здатна породжувати фанатизм і соціально-небезпечну ідеологію. Антропологічний баланс як гармонійна єдність людських потенцій зумовлює розгортання риторичного ідеалу як гуманнотворчого мистецтва красномовця, що затверджує вищі цінності буття. Екзистенціал "воля до порозуміння" детермінує "риторику порозуміння", що стає засобом конструктивного обговорення та вирішення проблем буття у ситуації глобальних криз і конфліктів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано складові суб'єктного потенціалу активності безробітних як визначальних психологічних чинників активності людини. Визначено пропріум суб'єктного потенціалу активності, який складається з певних компонентів, зокрема, афективного, ціннісно-рефлексивного, інструментального та саморегуляційного. З урахуванням рівня сформованості компонентів суб'єктивного потенціалу активності виявлено три рівні активності безробітних, а саме: конструктивно-перетворювальний, сублімативно-адаптивний і пасивний. Розроблено програму психологічної підримки безробітних у формуванні їх конструктивної активності на ринку праці. Реалізація цієї програми сприяє формуванню в людини детермінаційного імпульсу активності у процесі пошуку роботи через саморозуміння та самопізнання власного суб'єктного потенціалу активності.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підготовки старшокласників до професіійного самовизначення шляхом активації механізмів самооцінки, самопізнання та самовдосконалення особистості. На сучасному етапі обгрунтовано необхідність модернізації традиційної шкільної профорієнтації у напрямі активізації домінуючих механізмів професійного самовизначення особистості. Доведено, що методика психолого-педагогічного проектування профорієнтаційної роботи класного керівника є динамічною виховною стратегією активізації діяльності особистості, яка враховує розвиток сучасного школяра та зростаючі вимоги професійного середовища. Уточнено сутність поняття "потенціал професійного самовдосконалення старшокласника", визначено його структуру, показники та критерії прояву у дітей молодшого юнацького віку.

  Скачати повний текст

Досліджено людську тілесність у різних формах культури, розглянуто взаємовідносини тілесного та духовного начал у їх взаємних, людською свідомістю історично сконструйованих зближеннях і віддаленнях у декількох гуманітарних епістемах. Встановлено, що епістеми тілесності пов'язані з самопізнанням людини у міфології, магії та містиці, антропології, релігії, софійності, естетиці, соціології, культурології й інших "полях пізнання". Концептуалізацію тілесності відтворено за допомогою її поліепістемного аналізу, плюральності методологічних підстав, інтеграції наукового, позанаукового та філософського знання, що розширює можливості цілісного розуміння людини. Особливу увагу приділено вивченню діалектики тілесного й духовного та протистояння їх дуалізму й синкретизму. "Людину тілесну" проаналізовано у парадигмі психотілесної єдності, що передбачає підвищення тілесного ("зарядженого" духовним). З'ясовано, що на початку XXI ст. дана парадигма стала пріоритетною в синтезі знань про людину, оскільки витісняє дихотомні уявлення про неї, під впливом яких усе ще знаходяться сфера буденних уявлень та деякі теоретичні концепції.

  Скачати повний текст