Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теоретичні та методологічні засади філософсько-релігієзнавчого дослідження проблем езотерики. Виявлено визначальні риси езотерики як наукової дисципліни. Виокремлено структурні елементи, наявність яких дає підстави стверджувати про належність теоретичного вчення до езотеричного. Обгрунтовано необхідність встановлення трансцендентальних причин, "умов можливості" езотерики. Визначено зміст базових понять, необхідних для дослідження езотерики, встановлено їх сутнісне та формальне співвідношення. Особливу увагу приділено дослідженню поняття, яке позначає вищу реальність езотерики та не має аксіологічних коннотацій. З'ясовано, що даним вимогам відповідає термін "сакральне" або "священне". На підставі аналізу різних підходів щодо розуміння поняття "езотерика" запропоновано визначення даного поняття. Езотерику запропоновано розуміти як найбільш широке поняття (технічний термін), що охоплює поняття містики та магії. Запропоновано визначати термін "езотерика" як родове щодо відношенню до понять "містика" та "магія", які є її (езотерки) видами. Розкрито сутність поняття "езотерична настанова свідомості" та виокремлено фактори, які впливають на її формування. Проаналізовано перехід від неезотеричних настанов до езотеричної через зміну пластів "живого світу", горизонту, контексту, підгрунтя, що перебувають у тісній залежності. Виокремлено два етапи, необхідні для актуалізації езотеричної настанови свідомості: "прояснення" та "трансцендування". Встановлено необхідні рівні зміни свідомості, які виникають на шляху (в процесі) її розвитку, якими є: MIND, трансперсональна область, екзистенційний рівень, рівень Его, рівень Тіні. Описано види езотерики залежно від розрізнення цілей.

  Скачати повний текст

Проаналізовано формування основних концепцій католицької філософсько-теологічної антропології. Виділено та досліджено основні етапи даного процесу, починаючи з висхідних ідей, які знаходимо в античній та елліністичній філософії. Зазначено, що складність, нерідко суперечливість і конфліктність, а подекуди несумірність теологічно-антропологічних концепції в їх історичному плині вимагає певної систематизації. Доведено, що це необхідно для наступного критичного дослідження на предмет трансцендентального характеру змісту філософсько-християнських доктрин, розгляду контроверсійності їх раціонального та містичного змісту, певного переосмислення у зв'язку з процесами так званого католицького "оновлення". Особливу увагу приділено аналітичному дослідженню специфіки антропологічної тематики в Україні у XIV - XVI ст.

  Скачати повний текст

Досліджені культурно-антропологічні витоки і духовно-онтологічний зміст раціональної метафізики як специфічно європейського типу філософського мислення. Аргументується, що історичний шлях європейської метафізики здійснюється у русі від онтології природи через філософію об'єктивного духу до трансцендентальної антропології. Дисертант стверджує, що духовно-онтологічне явище раціональної метафізики є свідоцтвом культурно-антропологічної єдності європейського людства.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз концепту літературного антропоніма та з'ясовано його інтерпретаційний потенціал на підставі методологічного синтезу онтологічного та гносеологічного досвіду тлумачення проблеми імені. З'ясовано механізм перетворення концепту власного імені на базову концепцію літературного твору шляхом незалежної авторської та читацької концептуалізації, що відповідає вимогам класичної методології трансцендентальної аналітики та діалектики. Відзначено, що системний розгляд ключових проблем функціонування антропоніма у художньому тексті уможливлює окреслення літературної атропонімічної моделі як динамічного поєднання семантичного поля та таксономії рівнів функціонування. Застосування даної моделі дозволяє включити літературний атропонім у національну (американську) та загальносвітову асоціативно-вербальну мережу та завдяки цьому визначити анатропонімічну своєрідність творів американських романтиків.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз історичних, теоретико-правових та філософсько-правових засад договірної теорії держави. Обгрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору, що дозволяє визначити контрастну (договірну) теорію держави як юридично-деонтологічну за науково-пізнавальною природою, де поняття суспільного договору є логічною категорією, а не історичну теорію походження держави, де поняття суспільного договору є історичною категорією. Обгрунтовано нормативну природу поняття суспільного договору з використанням методу трансцендентальної критики. Наведено нормативне визначення цього поняття. Висвітлено гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксеологічні аспекти його дослідження. Розкрито методологічну роль нормативного поняття суспільного договору через здійснення ним на практиці функції коригування прикладних положень політики права. Зокрема, у контексті нормативного поняття суспільного договору розглянуто актуальні питання конституційної реформи в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено нумерологію піфагорійців та її інтерпретацію у філософії Платона. Визначено місце концепту числа в космології засновника Академії. На підставі результатів історико-філософського аналізу значення концепту числа в піфагорійському вченні встановлено, що в італійців число вперше виокремлено у самостійний космологічний принцип (шляхом відмежування зі стихії міфу, але зберігаючи з ним зв'язок), який символічно виражає сутність буття та його універсальні закони. Досліджено зв'язок нумерологічних закономірностей піфагорійського вчення з атомістичною теорією Платона. Доведено, що платонівська космологія базується на піфагорійському вченні про число, оскільки побудова атомів здійснюється афінським філософом на основі теорії про співвідношення катетів до гіпотенузи як на панкосмічному законі, що структурує Всесвіт. На підставі аналізу концепту числа у творчій спадщині Платона показано, що саме онтологічний статус числа покладено в основу розробки першої теорії трансцендентальної філософії, на базі якої сформовано парадигму для майбутньої європейської метафізики.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняній філософії систематично представлено трансцендентально-прагматичну теорію соціальних наук. Показано, що інтерсуб'єктивно чинне знання про суспільство уможливлене віртуальною чи актуальною участю дослідника в мовній грі досліджуваного об'єкта, де в методичний спосіб (за допомогою комбінації методів розуміння та пояснення) виявлено та перевірено домагання значущості в прагненні досягнути віртуального чи актуального порозуміння з об'єктом дослідження. Доведено, що трансцендентально-прагматичне граничне обгрунтування можливе тільки завдяки розкриттю апріорі аргументації в феноменологічному дослідженні домагань значущості й їх етичного змісту, що дозволяє одержати стійкі до перегляду моральні норми та масштаби критики. Розкрито ряд невирішених проблем, залишених по собі класичними теоріями соціальних наук періоду формування методологічної свідомості цих дисциплін, а також необхідність застосування для їх вирішення мовно прагматичного підходу, який покладено в основу запропонованого обгрунтування знання про суспільство.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано онтологічну концепцію ролі естетичного ідеалу у структурі естетичної свідомості. Проаналізовано проблему виявлення онтологічних структур у бутті естетичного ідеалу. Досліджено онтологію естетичного ідеалу, яка виявляє себе як гетерогенна проблематика. Показано неоднорідність змістових рівнів репрезентації естетичного ідеалу в естетичній свідомості. Сформульовано визначення понять "естетичний ідеал" та "естетична свідомість". З використанням даних категорій проаналізовано онтологічну диференціацію ідеалу та розкрито її роль у формуванні ейдетики естетичного ідеалу. Описано форми синтезу антиномій естетичної свідомості. Виявлено трансцендентальні основи естетичних цінностей, висвітлено полісемантику естетичного ідеалу у просторі естетичного символу. На підставі визначення особливостей соціокультурного виміру ідеалу виділено способи його існування у культурному просторі. Розкрито специфіку конструювання онто- й автопоезису естетичного ідеалу у культурі.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження поняття предмета у контексті з'ясування єдності дедукції категорій та ідей розуму, розкрито значення проблеми трансцендентальної дедукції. Визначено тісний взаємозв'язок між трансцендентальною дедукцією категорій розсудку та ідей розуму, а також між метафізичною дедукцією категорій та трансцендентальною дедукцією ідей розуму. Запропоновано тлумачення трансцендентальної дедукції як інтенсіональної, по-новому розкрито функціональне значення судження й умовиводу як місць конституювання предмета.

  Скачати повний текст

Досліджено європейську модель тексту філософського роману в його численних модифікаціях за різними критеріями (роман культури, антикультури, власне філософський, інтелектуальний; лінійний, параболічний, дискурсивний). Текст філософського роману проаналізовано у широкому універсально-культурологічному та філософсько-естетичному аспектах як полігенетичну художню структуру, як текст культури та літератури. Доведено, що тісний зв'язок культурософських течій XX ст. з естетичною практикою обумовив формування специфічної ознаки літератури, певний тип філософування, що особливо проявляється у тексті філософського роману. З'ясовано, що гетерогенність діалогічної філософії виражена у полілогічному (поліфонічному) типі роману, гомогенність трансцендентальної - в екзистенціалістському, а синкретизм неоміфологізму - в параболічному. З урахуванням специфіки тексту розглянуто його образно-персонажну сферу, акцентовано увагу на особливому типі художнього узагальнення, притаманного саме цьому жанру - типологізації. Досліджено складні й ускладені авторські експлікації суб'єктно-об'єктної ієрархії тексту, виокремлено й описано його наративно-смислові рівні - філософський, художній, есеїстський, зроблено спробу вмотивування "нехудожніх" вкраплень до тексту. Виділено різні типи задоволення від тексту філософського роману. Розкрито малодосліджену природу інтелектуального задоволення, проаналізовано його складну взаємодію з естетичним.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретико-методологічні засади аналізу релігії як системи, що потребує визначення "умов можливості" (трансцендентальних умов) релігії, які є її базовими структурними елементами та внутрішнім аспектом системи (зовнішнім аспектом є функціональність). Розглянуто функції релігії за такими параметрами: відносно системи до самої себе, до соціальних інституцій, до окремого індивіда. За цими ж параметрами проаналізовано структуру релігії та розроблено її аналітичну модель. Із використанням терміну "сакральне" (або "священне") розкрито сутність релігії, її системотвірний фактор. Досліджено специфічну "релігійну настанову свідомості", описано її структуру. Доведено, що дана структура у розробленій аналітичній моделі є сутністю релігії, яка виявляється в усіх її складових. Охарактеризовано такі елементи структури релігії: релігійні цінності (те, що фіксує релігійність в її інтерпретації), віровчення (рефлексивно оформлене переживання сакрального, сутності релігії), культ (практичне оформлення у дію переживання сакрального).

  Скачати повний текст

На основі відкритого у постнекласичній філософії та експлікованого у загальнофілософському сенсі топологічного підходу здійснено аналіз трансформаційних процесів у філософії епохи трансцендентального мислення, який дозволяє зробити висновок про те, що метафізика не втратила свою значимість у постнекласичній філософії та основним процесом, що детермінує всі етапи трансформації некласичної та постнекласичної філософії, є релятивізм. Доведено, що застосування топологічного, релятивістського та деконструктивного підходів (перший використовується у даній роботі у загальнофілософському сенсі, а останній розглядається як новий інтегродиференціальний метод) щодо основних філософських концепцій епохи трансцендентального мислення (трансцендентальної системи І.Канта та діалектичної системи Г.Гегеля, що знаходились біля джерел релятивістської транформації філософії, феноменології Е.Гуссерля та М.Гайдеггера, що виявили основні ідеї некласичної філософії, а також до систем постнекласичної філософії) дозволило знайти ряд нових закономірностей у зазначених системах та у цілому у метафізиці досліджуваного періоду.

  Скачати повний текст

Поглиблено розуміння взаємозв'язку між свободою, трансцендентуванням і продукуванням нових смислів, що є умовою подолання екзистенційних криз особистості й адекватних відповідей на багатомірні виклики часу. Розкрито сутнісну парадоксальність свободи в її соціоантропологічних і культурно-антропологічних репрезентаціях, яка виступає джерелом смислоутворення. Обгрунтовано, що інтерактивним напрямом сучасного смислоутворення є ідеальні засади пошуків оптимізації відносин між природою та культурою, а також в середині культури. Виявлено регулятивний і смислопороджувальний потенціал свободи у комунітарній, персоналістській і трансперсональній царинах. Визначено, що межі трансцендентального зв'язку між свободою та справедливістю залежать від обумовленої культурою легітимації певних порядків людського існування.

  Скачати повний текст

Проведено обробку іконографічних правильників за методом математичної статистики у контексті українського розуміння святості. Проаналізовано концепції Г.Сковороди, Й.Гете, К.Юнга, в яких ікона постає як типовий "післяписемний" твір, омріяний ідеал мистецтва. Значну увагу приділено східній парадигмі тлумачення ікони як репрезентанта "досконалої людини" з використанням методології неоконфукціанства для аналізу суті української ікони. Уперше в Українській культурології й естетиці систематизовано досвід українських і зарубіжних науковців, вивчено історичну традицію та сучасний стан з метою з'ясування філософсько-естетичного виміру іконографії. Досліджено практику розвитку сучасної культури, її національних особливостей.

  Скачати повний текст

Досліджено антропологічний зміст категорії "уяви", яку запропоновано визначити як спонтанну здатність людини, що поєднує досвід її існування у єдиний горизонт. Запропоновано цілісний антропологічний та культурологічний підхід до розуміння феномену уяви як сили людської душі, що долає амбівалентність моделі співвідношення здатностей, яка була розроблена у класичному раціоналізмі. Розуміння природи синтетичної здатності дає змогу підняти статус філософської антропології з рівня емпіричної науки про психічні здатності до трансцендентального типу філософування. Показано, що поза процесом пізнавання уява виходить за межі служіння розуму та отримує свій власний апріорний принцип, що свідчить про наявність самодіяльності у автономній сфері. У царині культури функція трансцендентального синтезу уяви стає породжуючою моделлю культуротворення. Образом автономної сфери уяви у феноменальному світі стає гра як "особливе місце її існування". Зауважено, що у своїй культуротворчій функції уявне не суперечить реальному, а утворює з ним трансцендентальну єдність.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософське дослідження поняття "Я", яке розглянуто як перехрестя адитивного та континуального типів мислення у межах єдиної теорії свідомості. Зазначено, що філософська культура має прояв завдяки обгрунтуванню двох концепцій/ліній у визначенні свідомості, а саме: "першофілософської", яка тлумачиться у термінах метафізики Платона, суттю її є натурфілософське (споглядальне) мислення; наукової, яка формується як експлікація формально-логічного мислення. "Я", втілюючи два способи пізнання, одержало дві підстави, зокрема, образно-символічну та понятійну, знакову. З'ясовано, що "Я" формується як феномен єдності історії розвитку суб'єкта історії, формуючи "Я" як дуальний символ: "Я", "Я"-концепт, "Я"-символ, які розкриваються як часово-просторовий континуум, як єдність трансцендентальної апперцепції, що є філософським обгрунтуванням тотожності особистості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феноменологічну теорію сприйняття й онтології тілесності. У досліджуваних феноменологічних концепціях інтерсуб'єктивності виділено чинники, що перешкоджають побудові вчення про людські взаємини на підставі трансцендентальної феноменології. Виявлено переваги феноменології у питанні обгрунтування онтології тілесності у порівнянні з редукціоністськими та фізикалістськими теоріями сприйняття та їх визначеннями зв'язку свідомості та людського тіла. Встановлено, що розв'язання психофізичної проблеми у феноменології відбувається шляхом феноменологічного осмислення тілесності й інтерсуб'єктивності досвіду. З'ясовано, що подолання окремих теоретичних проблем гештальт-психології уможливлене феноменологічною концепцією тілесності. Обгрунтовано можливість подолання суперечливості підходів у феноменології до проблеми співвідношення інтерсуб'єктивності та тілесності досвіду. Викладено ідеї щодо усунення суперечностей феноменологічної концепції інтерсуб'єктивності Ж.-П. Сартра за допомогою методологічних засобів соціальної феноменології А.Шюца та "сферології" П.Слотердайка.

  Скачати повний текст

Визначено теоретичні та методологічні засади пізнання психічного у феноменології. На підставі принципового для феноменології ототожнення психіки та свідомості доведено абсолютну тотожність сутнісної структури психічного сутнісній структурі свідомості. З'ясовано, що сутнісна структура свідомості виявляється лише на рівні трансцендентальної редукції, після здійснення якої розкриваються фундаментальні характеристики свідомості: інтенційність, темпоральність та інтерсуб'єктивність. Показано сутнісний зв'язок даних характеристик, що обумовлює їх виникнення. Встановлено, що єдність фундаментальних характеристик свідомості формує трансцендентальну структуру свідомості. На підставі вивчення наукових праць Е.Гусерля й інших феноменологів доведено найбільшу ефективність пізнання психічного у феноменології у межах трансцендентального варіанта.

  Скачати повний текст

Відзначено, що найпотужніший вплив кантівських ідей на філософсько-історичне вчення Й.Г.Фіхте, крім загальновизнаних - розуміння історії як прогресу свободи, бачення кінцевої мети історичного процесу у встановленні морального світопорядку, спричинила розробка І.Кантом поняття здатності телеологічного судження, яке перетлумачується у фіхтевському науковченні як вища здатність свідомості. На підставі німецькомовних досліджень фіхтезнавців виявлено структуру системи Й.Г.Фіхте, в якій виокремлено крім теоретичної та практичної - прикладну філософію, теоретичну частину якої становить філософія історії, а практичну - педагогіка. Зазначено, що філософія Й.Г.Фіхте поділяється на дві загальні частини: одна вивчає умови можливості історичного знання, а друга розкриває процес історичної дії. Обгрунтовано, що Й.Г.Фіхте більш послідовно та систематично, ніж І.Кант побудував свою філософію історії на принципах трансцендентального ідеалізму.

  Скачати повний текст