Зазначено, що ярмарок - яскраве, самобутнє явище, яке характеризується специфічною звуковою культурою та структурно-композиційною драматургією і є однією з найпопулярніших тем у мистецтві, яка мала втілення у його різних видах - живопису, музиці, літературі, скульптурі, театральній драматургії. Традиція втілення ярмаркової образності в російській музиці існувала протягом майже двох з половиною сторіч, починаючи від популярних одноактних народно-побутових інтермедій, дивертисментів і водевілів кінця XVIII - початку XIX ст. Обгрунтовано певні тези, що дозволяють "відкоригувати" стереотипний погляд на ярмарок як на суто прагматичний грошово-економічний захід і розглянути його у різних аспектах. Запропоновано думку, що ярмарок - синкретичне дійство, яке грунтується на торгово-трудовому та розважальному аспектах. Аргументовано тезу, що ярмарок є обрядово-ритуалізованим "святом карнавального типу" (М. Бахтін), на підставі порівняльного аналізу карнавалу та ярмарку, який дозволяє визначити спільні та відмінні особливості зовнішнього та типологічного параметрів цих явищ. Зауважено, що за певної подібності до карнавалу, ярмарок є самостійним культурним артефактом зі специфічними, іманентними властивостями. Розглянуто звуковий світ ярмарку й описано кожну сферу його трикомпонентної звукової структури - шумову, музичну та проспівано-лексичну. Кожна звукосфера "дешифрується" у контексті ритуально-знакової карнавалізованої природи ярмаркового дійства. Аргументацію висновків здійснено на конкретних музичних зразках. На прикладі ярмаркових сцен творів В. Пашкевча, О. Сєрова, М. Мусоргського, М. Римського-Корсакова, І. Стравинського визначено сутнісні особливості (структурні, композиційні, драматургічні) музичного прочитання ярмарку кожним композитором. Висвітлено картину засвоєння "ярмаркового інструментарію" та розглянуто спадкоємність у розкритті різних сторін ярмаркового дійства у процесі розвитку російського професійного музичного мистецтва.

  Скачати повний текст

У музикознавчому аспекті досліджено феномени вічного образу, концепту та концептосфери. Виявлено спільні риси категоріальних значень вічного образу та концепту, що дозволяє досліджувати вічний образ як концепт. На підставі вивчення інтерпретацій (словесних, музичних) образу Гамлета обгрунтовано його визначення як різновиду концепту. Зроблено порівняльний аналіз художніх втілень культурного концепту Гамлета у літературі та музиці та виділено два історичні етапи його прояву в мистецтві: як локалізацію, фіксацію в словесних емблемах і подальше розфокусування за допомогою музики. Багатозначність звуку протиставлено обмеженості слова, що має словесне "фіксоване" значення. Виявлено, що різні принципи концептуалізації музики та літератури демонструють переваги музики, яка дозволяє швидше осягнути смисл, оскільки музична лексема завжди більш контекстуальна, об'ємна, ніж слово або словосполучення і може належати до певної жанрово-стилістичної сфери. Обгрунтовано цілісне системне уявлення про феномен музичного концепту, що розуміється, перш за все, як інструмент аналізу смислу та як внесення певного предметного смислу в звукову структуру, яка виявляє свої можливості як невербальна мова. Музичну концептосферу у творах композиторів XIX - XX ст. розглянуто як жанрово-стилістичну концептуальну єдність музичного образу Гамлета та як індивідуальну композиторську поетику С. Слонимського, центром якої є Гамлет-концепт. Визначено особливості використання С. Слонимським прийомів концептуалізації.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив чеських музикантів на розвиток музичної культури України кінця XVIII - початку ХХ ст. і професіональної музичної освіти, інструментального виконавства, концертного життя. Розглянуто заснування багатьох інструментальних педагогічно-виконавських шкіл у різних регіонах України. Уперше комплексно досліджено чесько-українські музичні зв'язки в Україні дореволюційних часів. Наведено ряд забутих імен чеських музикантів, які гастролювали та плідно працювали в Україні у зазначений історичний період. Висвітлено процес розвитку чесько-українських музичних стосунків як цілісне історико-культурне явище, що є складовою частиною загальнокультурного процесу в Україні кінця XVIII - початку ХХ ст. Проаналізовано українську музичну культуру зазначеного історичного періоду, її місце та значення в міжнаціональних контактах. Відзначено непересічне значення діяльності в Україні чеських фахівців як носіїв передових європейських музично-педагогічних і виконавських традицій.

  Скачати повний текст

Досліджено твори камерно-інструментальної та симфонічної музики 1970-х рр. - початку XXI ст. композиторів Донеччини, розглянуто особливості їх жанрово-стилістичної презентації у процесі історичного розвитку української музики у відповідному жанровому контексті. Вперше у вітчизняному музикознавстві здійснено комплексно-аналітичне вивчення проблем становлення та розвитку жанрово-номінативних і вербально-номінативних камерно-інструментальних і симфонічних циклічних творів на культурно-художніх теренах Донбасу у музично-мистецькій інфраструктурі культурного життя України другої половини XX ст. Розкрито вплив суспільно-історичних і соціокультурних процесів у державі на становлення музичної, зокрема інструментальної, культури Донеччини. З використанням гносеологічного та аксіологічного підходу розглянуто інструментальні твори композиторів Донеччини як художні феномени. Зроблено критичну оцінку художньо-естетичного рівня інструментальної музики України на прикладі творчості членів Донецької організації Національної спілки композиторів України, висвітлено їх здобутки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано неофльклорний напрямок розвитку українського музичного театру кінця XX - початку XXI ст. Вперше проведено комплексне дослідження фольк-опери Є.Станковича "Цвіт папороті" в аспекті цілісності її словесно-музичного та сценічно-виконавського змісту. Розкрито сутність поняття оперний неофольклоризм й охарактеризовано його індивідуально-стилістичні музичні вияви у творчості композитора. Виявлено та охарактеризовано основні жанрові ознаки "Цвіту папороті" Є.Станковича як особливого, новаторського та етапного для свого часу мистецького явища. Встановлено стильову логіку формування національного варіанта неофольклористичного напрямку в сучасній українській музиці. Проведено змістовні історичні паралелі з музичними театром Б.Бартока, І.Стравінського, К. Орфа, М.Равеля, Л.Яначека. Встановлено нерозривний зв'язок фольк-опери з національною музично-театральною традицією М.Лисенка, М.Леонтовича, Б.Лятошинського. Визначено якісні стильові ознаки оперного неофльклоризму Є.Станковича, що утверджується шляхом використання комплексних поліжанрових технологій сценічної театральної форми.

  Скачати повний текст

Розглянуто взаємозв'язок композиції, виконавської поетики та філософського підгрунтя в музиці композитора. Аргументовано, що скрябінські новації в галузі музичного звуку, ритму та простору, які він втілював в межах традиційних музичних форм, заклали основи для новітнього формотворення в музиці композиторів другої половини ХХ ст. Висвітлено питання скрябінського трактування містерії в контексті жанрової традиції, впливу ідей на формування новітнього електронного музичного інструментарію, ролі ідейного спадку композитора в процесі синтезу мистецтва, науки та релігії.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему збереження та переосмислення художньо-світоглядних традицій у творчості українських композиторів 80-90-х р. ХХ ст. Проаналізовано поняття "художньо-світоглядні традиції", розглянуто історико-культурологічні передумови становлення художньо-світоглядних традицій та їх існування в композиторській творчості в аспекті дискурсу модернізму-постмодернізму. Розкрито значення індивідуального композиторського стилю та музичного полістилізму. Визначено перспективи розвитку творчості сучасних українських композиторів (в контексті традицій) для розвитку музичної культури.

  Скачати повний текст

До наукового обігу введено поняття "художньо-освітній простір". Розглянуто культуру України в аспекті функціонування та розвитку художньо-освітнього простору як невід'ємного чинника існування нації. Досліджено внутрішню логіку та динаміку культурно-освітнього процесу на окремих історичних етапах розвитку культури. Висвітлено генезу художньо-освітнього простору як національного модусу у традиційній культурі українців (міфотворення, фольклор, традиції, народні свята, обряди). Виявлено місце та роль творчої особистості у процесах функціонування художньо-освітнього простору та найголовніші фактори такої взаємодії (гуманізація, діалог, креативність). Виокремлено основні художньо-естетичні (ціннісні) витоки та параметри сучасного художньо-освітнього процесу в Україні. Розроблено методологічні засади нового підходу до аналізу світових і вітчизняних концепцій і тенденцій художньої освіти. Наведено характеристику художньо-освітнього простору сучасної України як обумовленого розмаїттям національного та світового досвіду в контексті проблеми Схід - Захід (висвітлено освітні практики України - від витоків до сучасності, а також Японії, Китаю, Канади, США, Німеччини). Наведено рекомендації щодо реалізації політики держави у галузі збереження культурної спадщини (шляхи та форми репрезентації національних культурно-освітніх практик). Визначено перспективи трансформації художньо-освітнього простору України у перші десятиліття XXI ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано малодосліджену проблему становлення празької композиторської школи, з'ясовано її роль у розвитку української музичної культури. На підставі вивчення дежерлознавчих та історико-культурних наукових матеріалів висвітлено активний характер творчих контактів музичної спільноти Праги у контексті вивчення розвитку слов'янських культур. Проаналізовно методологічні теорії празької композиторської школи (Л.Яначека, В.Новака, Й.Сука, Й.Ферстера, О.Недбала). Охарактеризовано вплив викладачів Празької консерваторії на становлення творчої майстерності українських композиторів (В.Барвінського, Н.Нижанківського, М.Колесси, Р.Сімовича, З.Лиська, С.Туркевич-Лісовської), визначено модерністські тенденції празького періоду їх творчості.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему музикознавчо-виконавської інтерпретації духовних кантат Йогана Себастьяна Баха в єдності ритуально-гімнічної та концертно-драматичної ліній смислового наповнення. Виконання-інтерпертація бахівських духовних творів, народжених релігійно-культовою традицією та складених антинонімічною єдністю наведених якостей, породжує множинність виконавських прочитань. Вперше запроваджено оригінальний музикознавчо-виконавський метод аналізу духовних творів Й.С.Баха в аспекті реактивності виконавської інтонації на драматичне (адраматичне), пасіонне та хорально-кантове в інтонаційно-драматургічних засновках композиторського тексту та поєднаних з ними індивідуально-стильових позиціях виконавців. Аналіз нотного тексту поєднується з "слуховим" аналізом творів. Наведено твердження про метафоричну місткість образів духовних кантат, що єднають сполучення-накладання показників лірико-епічного гімнічного співу та концертно-світської ліній виконання. Драматургічні властивості духовних творів Й.С.Баха за їх параметрами "хоральності-кантовості" та "пансіонності" створюють результативні щодо виконавського пошуку настанови на концепційність побудови цілого в єдиному виразному "ключі" історично виправданої художньої позиції.

  Скачати повний текст

Вперше у музикознавстві комплексно проаналізовано й узагальнено сучасні тенденції компонування хорових творів на тексти з "Кобзаря". Вперше проаналізовано соціальний контекст функціонування хорової Шевченкіани кінця XX - початку XXI ст. Визначено мистецькі форми популяризації творчості Т. Шевченка, актуальні на сучасному історико-культурному етапі розвитку України. Висвітлено стильову динаміку трактування поезії Т. Шевченка західноукраїнськими композиторами в історичній ретроспективі та з урахуванням виконавської традиції. Запропоновано авторський метод виконавського підходу до сучасних хорових композицій на слова Т. Шевченка, в основу якого покладено герменевтичний аналіз поетичного джерела, що полегшує виявлення закладеної у даних творах композиторської інтенції. Акцентовано увагу на найважливіших методичних та естетичних засадах виконавської інтерпретації хорової Шевченкіани зламу XX - XXI ст.

  Скачати повний текст

Виявлено складові жанрової системи на підставі аналізу фундаментальних теоретичних досліджень з проблем музичного жанру. Вивчено знакові властивості жанру, які дають змогу розглядати старовинну модель як носія певної культурно-естетичної інформації. Визначено способи функціонування старовинних жанрових моделей у музичній практиці XX ст. Встановлено головні принципи втілення інструментальних жанрів західноєвропейського бароко в українській музиці другої половини XX ст. та аналітичне доведення різноманітності їх творчих проявів.

  Скачати повний текст

Розглянуто музично-театральну культуру Франції останньої третини XVII - першої половини XVIII ст. в аспекті естетичних ідей, стильових процесів і закономірностей жанрового розвитку музичного театру. Вперше в українському мистецтвознавстві проаналізовано в зазначених аспектах оперну творчість двох видатних представників французької оперної школи Ж.-Б. Люллі та Ж.-Ф. Рамо. Показано, що класицистичні риси, що формувалися у їх мистецтві, не вступали у протиріччя із переважанням суто барокового відчуття життя і з бароковим принципом світло-тіні. У синтетичному театрі Ж.-Б. Люллі та Ж.-Ф. Рамо окремі мистецтва сполучаються за принципом поліфонічного багатоголосся. Різкі зміни емоційно-образних планів музики, прийоми розвитку та композиційно-структурна сторона опери обумовлюють принцип монтажної драматургії.

  Скачати повний текст

Розглянуто метафорично-художню суть композиторського стилю М.Равеля в синтезі з виконавською "метафорою" художньої цілісності музичного образу. Проаналізовано оригінальну методику стильового аналізу музичного твору на засадах метафоричного розуміння суті художнього вираження. Створено порівняльні таблиці виконавських засобів у різних інтерпретаціях щодо фортепіаних творів Равеля першого періоду творчості, п'єс, які рідко виконуються. Виділено характерні для композиторського стилю М.Равеля ритмоінтонації.

  Скачати повний текст

Виявлено провідні тенденції розвитку музичного мистецтва України 1980 - 1990-х рр. та особливості його регіональної репрезентації. Систематизовано науково-методологічні рівні аналізу фортепіанної творчості українських композиторів. Розроблено типологію парадигм творчості, на підставі якої здійснено теоретичний аналіз значного масиву нових фортепіанних творів українських композиторів останніх десятиліть. Визначено риси оновлення "образу фортепіано" в українській музичній культурі.

  Скачати повний текст

Проаналізовано найбільш вагомі естетико-стильові напрями європейської фортепіанної музики XX ст., їх вплив на фортепіанну творчість М. Колесси (зокрема, неофольклоризму, символізму-імпресіонізму, неокласицизму, неоромантизму). Розглянуто його творчість в контексті єдності національних і загальноєвропейських первнів, суб'єктивно-психологічної зумовленості звернення до фортепіано як інструмента, а саме: авторецепції фортепіанного жанру, жанрових моделей та їх авторської трансформації. Висвітлено роль фортепіанних творів М. Колесси у сучасному художньому вимірі у контексті їх інтерпретації сучасними піаністами.

  Скачати повний текст

Розглянуто міжкультурні взаємодії на прикладі жанру фортепіанного парафразу М.Глінки, що зазнав впливів декількох музичних культур: російської, італійської, німецької. Жанр парафразу - один із засобів міжкультурного діалогу - у творчості М.Глінки є сферою стильових експериментів і адаптації нової інтонаційності до російського музичного стилю. Спорідненість творчості М.Глінки загальноєвропейському романтичному фортепіанному мистецтву дозволяє розглянути стильові перетини, які виявляються на трьох рівнях: міжнаціональних зв'язків, а також генетичних, контактних і типологічних. Висвітлено нові для російського музичного мистецтва образно-смислові сфери, що відіграють роль динамічних компонентів національного стилю та знаходять музичне відображення у фортепіанній творчості М.Глінки: російська елегійна лірика, російська ноктюрнова лірика, російська скерцозність. Їх детально розглянуто в музично-аналітичному аспекті на прикладі парафразів М.Глінки різних років, кожний з яких є своєрідною квінтесенцією відповідного етапу стильового пошуку композитора.

  Скачати повний текст

Розроблено й обгрунтовано організаційно-методичну систему формування художнього світогляду майбутнього вчителя музики у процесі вивчення музично-історичних дисциплін на засадах культурологічного підходу. Здійснено теоретичний аналіз суті, змісту та структури художнього світогляду вчителя музики. Розкрито педагогічний потенціал культурологічного підходу стосовно формування дослідженого світогляду у студентів вищих навчальних закладів. Виявлено роль музично-історичних дисциплін як фактора його становлення у майбутніх учителів музики у системі їх фахової підготовки. Визначено критерії, показники та рівні сформованості художнього світогляду майбутніх учителів музики. Впроваджено до практики вищих навчальних закладів організаційно-методичну систему формування художнього світогляду студентів у процесі вивчення музично-історичних дисциплін, з'ясовано основні педагогічні умови її ефективності.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес конституювання та розвитку стильових засад словацької композиторської школи з використанням типологічних і культорологічних підходів на основі розробок вітчизняних і зарубіжних дослідників з проблем національного стилю у музиці, типології розвитку музично-стильових систем. На підставі аналізу певних різножанрових творів основоположників словацької композиторської школи (А. Мойзеса, Е. Сухоня, Я. Циккера), а також ідей щодо концепції національної музики, які висловлювалися у словацькій музичній публіцистиці зазначеного періоду, визначено комплекс національно-стильових ознак словацької музики першої половини XX ст. Наведено її періодизацію згідно зі спостереженою динамікою процесу кристалізації національного стилю, розкрито його особливості у зіставленні з явищами української, чеської, угорської, польської музичних культур. Розглянуто питання впливу позамузичних чинників на суть і перебіг національно-стильових процесів.

  Скачати повний текст

Запропоновано поняття національної самосвідомості, розкрито зміст її структурних компонентів, сфер прояву, рівнів сформованості та розроблено новий підхід до її формування. Висвітлено педагогічний потенціал західноукраїнського музичного мистецтва XIX - початку XX ст. та особливості його реалізації в процесі національного виховання особистості (з урахуванням регіонального підходу). Обгрунтовано методичні засади формування національної самосвідомості підлітків на уроках музики засобами західноукраїнської професійної музики зазначеної доби, де основу педагогічного впливу складає цілеспрямований розвиток у підліків емоційного сприймання, здатності до емпатії, національної ідентифікації та естетичного оцінювання в їх єдності та взаємодії. Запропоновано теоретичну концепцію про виховний потенціал західноукраїнської музики досліджуваного періоду, з використанням якої визначено показники та критерії діагностики рівнів сформованості національної самосвідомості підлітків та розроблено дві моделі її розвитку: структурно-динамічну та функціональну.

  Скачати повний текст