Проаналізовано основні соціальні ознаки та витоки антропологічної кризи сучасної техногенної цивілізації. Основну увагу приділено вивченню негативних аспектів розвитку цивілізації як глобальної соціокультурної системи. Зроблено висновок, що сучасна техногенна цивілізація переживає глибинну антропологічну кризу, що стосується усіх сфер життя. Виявлено, що науковий аналіз подібних мегатенденцій цивілізаційного розвитку є недостатнім, одноаспектним, оскільки XXI ст. характеризується активним розвитком нових технологій, появою нового типу раціональності як світосприйняття, суспільно-культурними змінами. Встановлено відмінність техногенного цивілізаційного типу від традиційного. Охарактеризовано культурно-історичний контекст зародження, системи цінностей та особливостей раціональності техногенної цивілізації, визначено глибинні джерела сучасної антропологічної кризи. Досліджено культурні й антропологічні суперечності глобалізаційних процесів сучасності у межах однієї цивілізації та сфери міжцивілізаційних відносин. З'ясовано, що рефлексія над джерелами та соціокультурними ознаками антропологічної кризи обумовлює необхідність формування нового типу світогляду й антропологічної парадигми загальнокультурного змісту та загальноцивілізаційного значення.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий ракурс осмислення біблійного символізму, зокрема біблеїзмів як лінгвокультурологічних одиниць, що мають не лише мовне наповнення, а і зберігають у часі інформацію культурно-національного характеру. Здійснено порівняльний аналіз біблеїзмів, що побутують у російській і французькій мовах, що дозволило розкрити механізм творення та збереження етнокультурної специфіки окремої нації, формування рис національної самобутності та толерантності, що базуються на засадах християнського етносу. Висвітлено формування основних концептів простору біблійної культури у аспекті семіотики. Зроблено висновок, що сучасні культурно-національні картини світу активно використовують вирази, джерелом яких є Біблія, незалежно від того, чи відбувся процес фразеологізації біблеїзму на рівні тексту-джерела (Біблії) або у більш пізніших текстах. Свідомість людини сприймає їх у готовому вигляді або переосмислює, надаючи їм нові значення. Зазначено щодо позанаціональної схильності людської свідомості до збереження "заповітних смислів" у вигляді сталих мовних виразів, що використовується у сфері інформаційних технологій (ЗМІ, телевізійних новинах, рекламі). Зауважено, що факти асиметрії складу біблеїзмів у кожній культурно-національній картині світу відображають особливості культурної свідомості французького, російського й українського соціуму, які зумовлюють різницю їх культурних традицій.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання соціально-філософського дослідження взаємодії людини та суспільства, тип якої визначено як інформаційну цивілізацію, її зміст та співвідношення з іншими поняттями у системі філософських категорій. Розглянуто методологічний аспект дослідження генезису інформаційної форми зв'язку у соціальному світі. Осмислено специфіку взаємодії людини та суспільства на сучасному етапі переходу до нового способу відтворення соціальності людини. Проаналізовано детермінанти переходу до інформаційної фази розвитку і механізм взаємодії людини та суспільства у процесі становлення соціального організму країни, функціонування якого базується на соціальному метаболізмі переважно інформаційного характеру. Вирішальна роль у становленні нового типу цивілізації належить особистості, розвиток сутнісних сил якої перетворюється на її нагальну потребу, обумовлюючи тим самим трансформації у способі організації соціального життя, де на першому місці знаходиться духовне виробництво як спосіб здаволення духовних потреб людини. Поширення даних тенденцій в Україні зустрічає певні перешкоди, пов'язані з перехідним характером сучасного стану українського суспільства. Висвітлено основні напрямки оптимізації становлення соціального організму країни з урахуванням особливостей її історичного розвитку, менталітету українців та їх домінуючих цінностей.

  Скачати повний текст

На підставі історико-філософського та культурологічного підходів створено сучасну концепцію естетичного як соціального феномену, що набуває значення духовно-аксіологічної та світоглядної детермінанти за нових екзистенційних умов існування людства. Доведено, що "естетичне" є процесом, продуктом і результатом адекватного споглядально-чуттєвого, художньо-емоційного відображення тієї або іншої предметності, реалізованої у дійсності відповідно до її внутрішньої сутності у найбільш досконалій формі. Здійснено філософську рефлексію ідеї естетичного, зокрема, досліджено його онтологічний, гносеологічний, антрпологічний та аксіологічний виміри у контексті історико-культурної еволюції людства та зміни філософських парадигм. Доведено, що "естетичне" у філософії та культурі (в історичному та сучасному аспектах) не збігається, а лише локалізується в них приблизно так, як "ідеал" і "реальність", що має суб'єктивні й об'єктивні причини. Проаналізовано сучасний соціокультурний контекст розуміння естетичного, який формується під впливом глобалізації й інформаційної революції, а також модернізаційних процесів, що відбуваються в Україні. Зроблено концептуальну антиципацію ролі естетичного у сучасній цивілізації на підставі визначення причин зміни у ставленні та розумінні естетичного та поширення ознак аномії як суспільного феномену.

  Скачати повний текст

Введено науковий термін "етнокультурна цивілізація". З застосуванням філософсько-історичного, культурно-історичного та соціокультурного підходів визначено й обгрунтовано місце етнокультурних цивілізацій у контексті становлення глобального світу. Розкрито зміст термінів "етнічна культура", "загальноцивілізаційний процес". Установлено, що зміст термінів "етнічна культура", "етнокультурна цивілізація" та "загальноцивілізаційний процес" корелюють як одиничне ("етнічна культура"), особливе ("етнокультурна цивілізація") та загальне ("загальноцивілізаційний процес"). Проведено філософсько-історичну реконструкцію становлення етнокультурних цивілізацій. Обгрунтовано, що сучасні вектори загальноцивілізаційного розвитку "Схід - Захід" і "Південь - Північ" складають діалектичну єдність, у межах якої відбуваються міжкультурні та міжцивілізаційні діалоги та полілоги.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні засади феномену "культурна політика". Проведено концептуалізацію її стратегічних пріоритетів та визначено етносоціальний вектор культурної політики України. Удосконалено понятійний апарат сфери культурної політики. Розкрито взаємообумовленість поняття "культура та політика її реалізації". Здійснено експлікацію понять "культурна політка", "суб'єкт культурної політики". Представлено класифікації моделей культурної політики, узагальнених та проаналізованих з урахуванням рольових повноважень і етичних принципів взаємодії суб'єктів культурної політики. На підставі аналізу концептуальних засад культурної політики міжнародних організацій ЮНЕСКО та Ради Європи визначено основні тенденції культурних процесів сучасності, стратегічні пріоритети, принципи формування та реалізації культурної політики. Надано практичні рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері культури, а також вектора культурної політики держави з метою досягнення основних стратегічних пріоритетів етносоціального розвитку України.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано зумовленість кризи сучасної культури розшаруванням колективних форм ідентифікації індивідів. Доведено, що національна визначеність індивіда складає основу його суспільної сутності, а криза національного є кризою людини. Проведено концептуальний аналіз космополітизму та маргінальності. Доведено, що космополітизм заперечує національне формально, а насправді є його продовженням. З'ясовано, що національне за умов глобалізації вимагає нової інтерпретації, доповнення його громадянським змістом.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформації та перспективи розвитку культури дозвілля у добу глобалізації. Запропоновано методологічну стратегію дослідження культури дозвілля, розкрито її онтоантропологію та людинотворчий потенціал. Культуру дозвілля розглянуто у площині антропосоціогенезу. Показано, що вона є частиною цивілізаційного процесу та здійснює вагомий внесок у духовний розвиток людства через селекцію культурних форм самовипробування людини, її наявність є передумовою реалізації трансцедентної сутності людини. Встановлено, що культура дозвілля у добу глобалізації має розширену сферу впливу. Розкрито освітній потенціал культури дозвілля, її внутрішній зв'язок з культурою свободи.

  Скачати повний текст

Досліджено генезу поглядів на культуру та цивілізацію кінця XVIII - кінця XIX ст. та зроблено висновок, що українська філософська думка з кінця XVII ст. пропонує унікальну традицію "критики цивілізації", яка базується на християнському світогляді та визначає посередницьку роль філософського мислення між вірою та розумом; умовно її можна назвати "культуротворчою". Зазначено, що подальший шлях української філософської думки кінця XIX - початку XX ст. можна характеризувати як послідовне віддалення від цієї парадигми та пошук іншої, що базується на науково-раціональному пізнанні та ідеї прогресу. Запропоновано цю парадигму умовно назвати "цивілізаційною".

  Скачати повний текст

Досліджено тексти народних казок, записаних в різних регіонах України та які належать до різних історичних періодів. Виділено та розглянуто систему культурних стереотипів як одного з провідних чинників, що формують і зберігають особливості українського етносу, його ментальну специфіку. Проведено порівняльно-зіставний аналіз з залученням текстів казок інших етносів: які мають спільні історичні та мовні корені, а також територію існування; не мали (мають) спільного територіального середовища. Зазначений аналіз проведено за чотирнадцятьма основними категоріями-константами ("друг/ворог", "свій/чужий" тощщо), внаслідок чого виявлено здатність фольклорних текстів накопичувати культурні стереотипи, підтверджено їх стійкість до впливу часу та культурних стереотипів інших етносів, а також здобуто цікаві наукові результати стосовно етнічних особливостей культурних стереотипів українців, їх ідентичності.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософський аналіз проблеми культурно-цивілізаційної ідентичності українського народу в історичному аспекті. На підставі аналізу концепцій А. Тойнбі, Ф. Фукуями, С. Гангігтона обгрунтовано тезу, що релігія - ідеологія - цінності, вони є чинниками діяльності етносів як суб'єктів історичного процесу, коли кожний наступний чинник заперечує попередній у контексті діалектичного заперечення. Досліджено роль релігійно-конфесійної належності українського народу та визначено, що православ'я було домінантною ознакою його культурно-цивілізаційної ідентифікації. Зауважено, що прийняття християнства сприяло становленню східно-православної цивілізації, а конфесійний поділ на православ'я та греко-католицизм зумовив культурно-цивілізаційний розділ України. Зроблено висновок, що Україна перебуває у центрі Європи, але в метаісторичному аспекті вона опинилася на культурно-цивілізаційному розломі за віссю Схід - Захід. На її території західноєвропейська та російська (євразійська) цивілізація вступають у взаємодію та багаторазово переломлюються у характері та долі українського народу. Міфологеми східно-західної належності як історично ретроспективні смисли зумовлюють суперечності та парадокси сучасної української культурно-цивілізаційної ідентичності.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему можливостей побудови теоретичних моделей майбутнього. Висвітлено генезу філософських теорій стосовно майбутнього та можливості прогнозування. У порівняльному аспекті проаналізовано можливості щодо раціонально обгрунтованого покладання майбутнього у межах некласичної лінійної та некласичної культурно-цивілізаційної моделей суспільного розвитку. Розглянуто можливості обгрунтування вірогідних сценаріїв майбутнього. З'ясовано теоретичні засади покладання майбутнього у межах двох концептуальних моделей. Висвітлено базові принципи концептуалізації майбутнього в сучасних філософсько-історичних концепціях. Виявлено оптимальність методу побудови сценаріїв майбутнього як такого, що передбачає врахування особливостей варіативності навних і можливих змін, які не обмежуються жорсткими схемами, та виявляють здатність щодо адекватного реальності існування.

  Скачати повний текст

Проаналізовано й осмислено українську народну медицину як феномен традиційного світогляду, а саме: як ритуальна практика, що в традиційній культурі виконує медичні функції. Досліджено антропологічні основи української народної медицини - організація та робота міфологічного наративу як смислового поля ритуалу української лікувальної магії. Встановлено, що система традиційних уявлень народної медицини має фрактальну будову. Розроблено нову класифікацію обрядовості української народної медицини, яка відображає спеціфіку саме ритуалу й є придатною для антропологічного аналізу. Виявлено структуру й основні сакральні точки уявлень про час і простір.

  Скачати повний текст

Розглянуто комплекс теоретичних уявлень про феномени фольклору, народної художньої творчості, народного мистецтва та примітива. Висвітлено формування й еволюцію фундаментальної когнітивної структури, яка їх продукує, взаємозв'язки та взаємні кореляції концептів. Визначено генетичні витоки концептуального топоса примітива. Обгрунтовано міждисциплінарний статус досліджень народної художньої творчості та примітива, необхідність метанаукового коректування теоретичних уявлень про них, що склалися в межах різних гуманітарних наук.

  Скачати повний текст

Проаналізовано національну ідентичність, визначено її зміст і розкрито структурно-функціональну роль у націєтворчому процесі в широкому контексті політичних, економічних і соціокультурних трансформацій глобалізованого світу. Обгрунтовано, що глобалізація як якісно новий етап природно-історичного розвитку людства послаблює національні структури на різних рівнях їх вияву: державному, національно-етнічному, індивідуальному, змінює спосіб ідентифікації подій і явищ учасниками глобального суспільства. Зазначено, що національна ідентичність за умов глобалізації стає динамічнішою, ніж у традиційному суспільстві, змінюється її структура та внутрішній зміст. Доведено, що національне як альтернатива глобалізації проявляється в множинній, гібридній та одночасно фрагментованій ідентифікації індивідом себе з національно-культурними світами, які межують і взаємодіють між собою. У контексті становлення глобального комунікативного простору, процесів глобальної міграції та маргіналізації розглянуто ідентифікаційні практики, окреслено перспекиви національних держав і національного суверенітету за умов глобалізаційних трансформацій, досліджено формування транснаціональних (наднаціональних) ідентичностей. Визначено чинники та механізми формування і трансформації української національної ідентичності у глобалізованому світі, з'ясовано детермінанти оптимізації процесів націєтворення, а також проаналізовано ідентифікаційні практики в культуротворчому просторі української діаспори. Сформульовано й аргументовано положення щодо необхідності для України розробки власної національної глобалізаційної стратегії.

  Скачати повний текст

Уперше з використанням інтервального підходу проаналізовано різні теорії традиції (соціологічну, психоаналітичну, культурологічну, еволюціоністську). Запропоновано нове соціокультурне ("гомеостазисне" або "кібернетичне") тлумачення природи традиції, за допомогою якого обгрунтовано її роль у виживанні етносу, у збереженні життєздатності певної соціальної спільності людей і людської цивілізації взагалі. Досліджено специфіку традицій кримськотатарського народу, виявлено їх загальнолюдський, гуманістичний зміст. Запропоновано тезу про відсутність суперечності між здобутками науково-технічного прогресу і діяльністю традиційного суспільства. Показано значну виховну та навчальну роль історичного досвіду, втіленого у культурній традиції, у формуванні певного типу особистості та її ціннісних орієнтацій, що сприяє максимально швидкому пристосуванню та адаптації до нових вимог НТР і обумовлює в кінцевому результаті "економічне чудо".

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософські аспекти ролі соціально-культурної спадкоємності у розвитку особи. Обгрунтовано, що культурно-історичний процес являє собою спосіб розвитку діяльнісних сутнісних сил людини через успадкування, а спадкоємність - спосіб виробництва її сутнісних сил. Запропоновано думку, що оволодіння духовною спадщиною, квінтесенцією якої є історико-філософське успадкування, грає роль засобу залучення особи до історично-духовної розвитковості. Зазначено, що чим глибші та поступальніші соціально-особистісні перетворення, тим більша культурна спадщина залучається до їх здійснення. Через суспільно-духовне успадкування історія входить в людину, а людина - в історію. Уперше досліджено нову роль соціально-культурного та історико-філософського успадкування під час переходу до глобального інформаційного суспільства. Запропоновано тезу, що відродження незалежної України відбулося значною мірою завдяки розширенню її культурної та духовно-філософської (історико-філософської) спадщини.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-антропологічний аналіз світоглядних особливостей українського національного характеру за умов культурної глобалізації. Розкрито суть понять "національний характер", "українська ментальність", "український менталітет". Проаналізовано основні теоретичні здобутки у вивченні української ментальності. Сформовано концепцію змісту національного характеру, що змінюється у різні періоди. Згідно з національним ідеалом людина пов'язує себе через спорідненість з пращурами та нащадками з подіями, що формували їх характер. Відзначено, що уявлення про характер народу є колективною уявою даного народу, оскільки взаємозв'язано з його безпосереднім буттям у межах певного етносу, поняття національного характеру є дотичним до поняття світогляду та відрізняється від ментальності. Досліджено національний характер як систему рис, що виникає внаслідок усвідомлення людиною свого буття у межах певного етносу та своєї причетності до нього, відчуття зв'язку свого буття з історією певного народу.

  Скачати повний текст

Досліджено соціально-філософські засади розвитку національної суспільної свідомості у контексті вивчення духовно-ціннісних орієнтацій етно-територіальної культури. Встановлено теоретичні джерела формування змісту поняття та сутності національної суспільної свідомості, проаналізовано особливості її репрезентації в українських філософських дослідженнях Новітнього часу. Розглянуто комунікативний, аксіологічний, когнітивний, психогенний і креативно-реалізаційний модуси національної суспільної свідомості. Встановлено пріоритетне значення етнорегіонів як провідних суб'єктів-носіїв духовного розвитку українського суспільства, його соціогенеза у політичну націю. Простежено світоглядні трансформації національної свідомості з ведо-когнітивного рівня минулих часів до сучасного соціогуманітарного стану. Встановлено соціоісторичні закономірності формування національної суспільної свідомості у різних культурно-формаційних системах шляхом зміни духовного базису способом відтворення та форми соціокультурної організації суспільства.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове вирішення наукової проблеми інтерпретації феномену постмодерністської культури, здійснено соціально-філософський аналіз її парадигм, які приховано виникають у надрах класичних культурологічних моделей та реалізуються у світоглядній парадигмі сучасності, внаслідок чого постмодерністська філософська практика постає не стільки як деструкція європейського світогляду, а рідше - як деконструкція його основоположних настанов стосовно проблем гуманізму, моральності та свободи. Обгрунтовано, що поширення "постмодерністського світовідчуття" - спроба теоретичного заперечення "великих наративів" епохи Модерну та нетеоретичного розвитку імпліцитно закладених у ній можливостей і потенцій. Доведено, що постмодерністське світовідчуття, зрозуміле як соціокультурна практика, приховує у своїй невизначеності вагомий духовний та інтелектуальний потенціал, здатний суттєво розширити культурне вимірювання людського буття. З'ясовано, що сучасна ситуація постмодерну значною мірою зумовлюється розвитком комунікаційних та інформаційних технологій, що передбачає утворення відкритої системи фінансово-економічних, суспільно-політичних і культурних зв'язків, яка може містити загрозу деструкції національної соціокультурної ідентичності. Це зумовлює необхідність зміцнювати власні культурні традиції, поєднуючи їх з новими цінностями, породженими розвитком світової культури.

  Скачати повний текст