Розглянуто явище візуального перекладу літературного тексту, що визначається як трансвидовий художній переклад між словом і зображенням та є одним з малодосліджених виявів художнього мислення. Простежено передумови загальноестетичного тлумачення явища перекладу. На базі структуралістських концепцій з'ясовано суть процесу трансвидового художнього перекладу як певного переструктурування оригіналу. На основі аналізу візуального перекладу літературного тексту визначено трирівневу структуру трансвидової перекладності, яка складається з художнього смислу, тексту та мови. Доведено, що об'єктивною основою функціонування перекладності є універсалії художнього мислення, розкрито їх типологію та форми візуальної репрезентації.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання створення на сучасному науково-теоретичному рівні цілісної естетико-мистецтвознавчої концепції мімезису як засадничого принципу художьо-образного творення в контексті історичної динаміки класичного мистецтва. Досліджено естетичну сутність міметичного принципу художнього творення та його роль у становленні образної сфери мистецтва. Визначено ступінь залежності дії міметичного принципу від видової специфіки мистецтва. Розкрито роль мімезису в генезі мистецтва. Виявлено та проаналізовано типологію міметичних проявів образного творення, зафіксованих історичною динамікою класичного мистецтва. Розглянуто різноманітність прийомів міметичного способу творення (натуралістична імітаційність, схематизація, типізація, ідеалізація, символізація) та особливості їх прояву в різних типологічних моделях. Обгрунтовано універсальний категоріальний статус мімезису як засадничого принципу функціонування мистецтва.

  Скачати повний текст

Визначено інтерпретацію як складний інтелектуальний процес, комплексну форму аналізу, що є взаємодією смислових цілісностей, їх якісне перетворення та реконструкцію. Доведено, що вона грунтується на розумінні як способі людського буття, має репрезентативний характер, пов'язана з мовними структурами, логічним описом і висловлюванням; обумовлюється індивідуальними характеристиками інтерпретатора, його системою цінностей, соціокультурним контекстом. Зазначено, що метою інтерпретації є самовизначення індивідуальності, її самореалізація та самоутвердження. Встановлено, що метафора та іронія є художніми засобами даного феномену, які доповнюють один одного. Виявлено, що метафора - основний спосіб смислоутворення, іронія - загальна спрямованість свідомості інтерперетатора. Досліджено, що перша зумовлює такі характеристики інтерпретації, як антропометричність, діалогічність, об'єктивацію у мові індивідуальних сутнісних характеристик особистості, притаманного їй способу осмислення та розуміння, орієнтує на створення цілісного образу світу; друга - активний, критичний її характер,вводить ціннісну систему та мету інтерпретації, розкриває можливість і перспективи індивідуального переосмислення смислового змісту тексту, свободу у виборі шляхів творчої самореалізації. Встановлено, що даний аналіз свідчить про наявність зв'язку між появою ірраціонального та креативного моментів інтерпретації та домінуванням у ній естетичного елементу.

  Скачати повний текст

Розглянуто філософсько-естетичні засади концептуального аналізу специфіки архетипів у міфопоетичній творчості та міфологізованому мистецтві. Проаналізовано аналітичний, компаративний, генетичний, структурно-типологічний та функціонально-соціологічний методи дослідження індоєвропейської міфології та її відтворення у мистецтві. Доведено адекватність символічної інтерпретації міфології як засоба естетичної інтеграції трьох рівнів буття - особистісного, соціального та космічного. Обгрунтовано доцільність конвертування міфопоетичної опозиції світ людей - інший світ у психологічну опозицію свідомість - колективне позасвідоме та можливість естетичного вивчення архетипного образу Потойбічного Світу, створеного певним етносом, як автопортрету колективного позасвідомого даного народу у міфі, фольклорі, мистецтві. Розкрито міфологічне походження та естетичний зміст поняття архетипу. Розглянуто міфопоетичне уявлення про художню творчість як відтворення онтологічного архетипу-прецеденту. Досліджено характер реміфологізації сучасної художньої культури, шляхи її естетичного аналізу.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз музичної події (МП), визначено чинники естетичної активності музичного розуміння. Показано особливості творення музичного образу, протяжної повноти буття на підставі естетично-інтенціональної інтеграції музикальної суб'єктивності та символічно-звукового цілого. Виявлено темперальність МП як інтеграцію переживань часовості у постаті часу - символічній квінтесенції їх буттєвого змісту, утворюваної естетично дієвими моментами. Проаналізовано образний вимір переживань часу - перевід протяжності в рух, що робить плин естетично відчутним і формує просторову семантику символічного континууму. Показано спосіб, за допомогою якого естетична констатація звучань зумовлює синтез рухомої позиції музичної "присутності" та її семантичного оформлення шляхом проекції змін, відношень подоби та періодичностей у гілетичній конфігурації звукового явища в екзистенціальні переживання ритмічного руху. Визначено роль логіки розвитку в музичній символізації.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз зв'язку непрозорості знаків та естетичного досвіду, що є однією з важливих та актуальних проблем у сфері семіотичної естетики. Досліджено різні підходи в історії семіотики до проблеми знакової непрозорості. Проаналізовано єдність автореференції, непрозорості й естетичного досвіду, а також виокремлено різні види автореференції у творах мистецтва. Вивчено непрозорість знаків та ускладнення автореференції (яке виявляється як авторефлексивний семіозис) у "тексті в тексті" як різновиді естетичного повідомлення, а також розкрито семантику прийому "театр у театрі". На прикладі фільму "Блоу-ап" М. Антоніоні та роману "Вигукують лот 49" Т. Пінчона детальніше розглянуто взаємозв'язок непрозорості знаків, автореференції й естетичного досвіду.

  Скачати повний текст

Запропоновано концепцію естетичного знаку як специфічної модальності соціокультурної інформації у атенціональній даності. Виявлено основні концептуальні підходи до проблеми визначення естетичного знаку, сформульовано основні протиріччя існуючих положень і показано можливість їх вирішення. Проаналізовано специфіку організації художнього твору у відношенні до семіотичної організації естетичних об'єктів. Розглянуто особливості знакових конструкцій у естетичних процесах. Досліджено загальносеміотичні аспекти в організації естетичного семіозу. Проаналізовано особливості естетичних семантики, синтактики і прагматики. Розглянуто естетичний знак як носій естетичної інформації. Проаналізовано концептуальні положення теорій естетичної інформації. Виявлено основні аспекти естетичної інформації та розкрито атенціональний механізм утворення естетичної інформації. З використанням соціокультурного й антропологічного підходів до естетичних процесів, мистецтва і знакових систем сконструйовано типологію форм естетичного семіозису.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу положень загальної теорії символу та положень музичної семіотики запропоновано інваріантну структуру музичного символу як художнього виміру. Висвітлено семантичні та логічні функції Дзеркала як предмету культури. Вивчено специфіку виявів принципу дзеркала в музиці, систематизовано функції Дзеркала в музичному творі (ідею, образ, метафору, техніку, символ). Досліджено музикознавчу проблематику в аспектах: співвідношення "дзеркала" та інтерпретації (виконавської та слухацької), інтроспекції та сприйняття, свідомості та мислення, символізація музичного тексту та мовлення. Існуючу ієрархію виявів дзеркала в музиці доповнено новими категоріями - своєрідними синонімами Дзеркала, які є ключовими для осягнення символу дзеркала в музиці: свідомість автора; "Я - Свідомість", тип спілкування ("Я - Я"; "Я - Інший"). Запропоновано концепцію, за якою ключове поняття "Я - Свідомість" пов'язане з духовною сутністю авторського "Я" та "героя" твору як його відображення. Розглянуто ідею належності Дзеркала до метафізичних символів культури. Для музичного мистецтва такий феномен визначено як символ особливого різновиду. Розглянуто семантичні функції Дзеркала як образу Людини. Зведено всі існуючі дефініції та запропоновано модель Дзеркала як об'єкту музичного мистецтва.

  Скачати повний текст

Виявлено природу символу, його когнітивні можливості та механізм функціонування в комунікативно-пізнавальній сфері соціальних систем. Розглянуто поняття "символ", "символічний текст" з використанням положень діалектичної методології, комунікативного трактування соціокультурних процесів, досліджуваних у рамках синергетичного підходу. Визначено, що символ є засобом виявлення та пізнання навколишньої дійсності, дозволяє з'ясувати внутрішню сутність тієї системи, яку він представляє, є загальнокультурною категорією і має право бути включеним до групи базових концептів синергетичної парадигми. Встановлено можливість продуктивного використання символу під час формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз лінгвофілософських і культурологічних аспектів ідеї інтертекстуальності. Визначено інтертеоретичний та міждисциплінарний характер оформлення концепту "інтертекст", а також його варіативність, зумовлену труднощами концептуалізації інтертекстуальності як "явища". Виділено напрямок, пов'язаний з критикою репрезентаційної моделі мови та проблемою "симулятивності позначення". Умотивовано сполучення підходу до тексту як до "множинного" (децентрованого, несамототожного, відкритого наступним трансформаціям-"переписуванням") та ідеї дискурсивної "розрізненості" природної мови. Висвітлено адекватність метафоричного вираження "проблемної сутності" інтертексту. Уточнено спосіб співвідношення "множинного тексту" та "безлічі текстів", підстави варіативності інтертекстуальних практик, характер метаморфоз суб'єктивності скріптора. Запропоновано варіанти метафори й обгрунтовано доцільність її використання для аналізу культурних явищ, спрямованих на "збільшення відмінностей" та "толерантність до Іншого".

  Скачати повний текст

Здійснено естетико-філософський аналіз специфіки художнього освоєння історії. Доведено, що моделювання історичної дійсності в мистецтві відбувається відповідно до категорій загально - людського переживально-оцінювального досвіду, визначеного в естетичних критеріях, що призводить до універсалізації змісту конкретної історичної дійсності на рівні переживання та моральної оцінки. Розглянуто специфіку видів і жанрів мистецтва як форми художнього відображення історичної дійсності, а художній твір як її остаточну модель, що створює ефект її переносу з твору на історичну реальність, яка в ньому відображена.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження структурної динаміки процесуального та субстанційного буття художнього образу. Визначено структуру процесу становлення культур, що включає чотири періоди: символічний, класичний, романтичний та інтенціональний. Доведено існування аналогічної четверної закономірності у структуруванні творчого процесу, зміст якої визначено термінами "принцип", "становлення", "означення", "спосіб існування". Визначено базовий принцип формування мистецьких явищ, реалізація якого передбачає виявлення та збереження єдиної ознаки (образу, ефекту). Запропоновано структурну модель художнього образу, зміст якої складає відношення тріади та тетрактиди. Розроблено типологію форм художнього образу й охарактеризовано зміст кожної з них. Вперше здійснено порівняльне дослідження закономірностей становлення культури, творчого процесу та художнього образу та виявлено спільний принцип їх формування, зміст якого розкривають структурно-смислові відношення складових тетрактиди.

  Скачати повний текст

Розглянуто іміджмейкерство як феномен масової культури, його суть, поліфункціональність, особливості. Це явище досліджено у галузі соціальної та загальної психології, політології, маркетингу. Відзначено, що сфера культурної діяльності, мистецтва, де імідж-технології необхідні для дослідження сучасного культурно-митецького життя, потребує глибинного вивчення. Це галузь, завдяки якій розвивається сучасний арт-ринок. Особливістю цієї роботи є дослідження імідж-образу як різновиду художньої творчості. Розглянуто специфіку іміджмейкерської естетики в інформаційно-комунікативних технологіях XX ст., принципи створення та стильові особливості імідж-образу. Виявлено, що у комунікативних схемах, на яких грунтується сучасна культура, естетична виразність форми орієнтує їх зміст на привабливість споживання інформаційної складової, яка містить сучасне товарне виробництво, що доводить виконання естетичним функції замінника справжнього культурного спілкування, фактично імітуючи його.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен символічної природи мистецтва та символічного методу аналізу художніх творів. Показано, що аналіз мистецтва як певного тиму символічної реальності дозволяє зрозуміти його роль як базового культурного чинника становлення людської особистості. Відзначено, що завданням символічної інтерпретації художнього твору є інтенсифікація та трансформація загальнокультурного людського досвіду. За допомогою певного твору з застосуванням методологічної моделі, зокрема, герменевтики соціокультурних універсалій, репрезентованих у творі, відбувається збагачення "життєвого світу" людини. У процесі естетичної комунікації з символом виникає унікальна надщільна образно-смислова єдність естетичного буття - свідомості, яка має інтенцію до розгортання у життєву реальність, у цілісний духовний космос, що утворює багаторівневий смисловий простір, притаманне кожному реципієнту поле смислів, занурення в яке приносить йому естетичну насолоду, духовну радість, задоволення від відчуття глибинного злиття з Універсумом культури та природи за умов збереження особистісної самосвідомості й інтелектуальної дистанції. Універсальним "механізмом" породження художнього змісту є "механізм" символізації, який діє на всіх структурних рівнях твору і тим самим забезпечує їх органічну єдність. На підставі аналізу структури та функціонування твору показано основну структуротвірну роль символів у художньому творі. Показано евристичність символічного аналізу певних "знакових" художніх творів, що належать до різних періодів історії мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено феномен художньої культури в онтологічному вимірі. Доведено, що онтологічні трансформації художньої культури XX ст. відтворюються стильовою парадигмою творчості, яку можна описати у рамках таких напрямків творчості, як модерн, авангард, сюрреалізм, соцреалізм та постмодерн. Встановлено, що видова диференціація просторових мистецтв здійснюється як архітектуроцентристський проект. З'ясовано, що видовищні мистецтва еволюціонують у напрямку глобального планетарного інформаційного синтезу, де домінують комп'ютерні технології.

  Скачати повний текст

Класифіковано український та ірландський орнаментальний та епічний матеріал на підставі структурно-семантичних інваріантів - умовно-графічних ідей центричності, бінарності, тернарності. Здійснено просторово-часову інтерпретацію систематизованого матеріалу. Виявлено характер інваріантних системних зв'язків просторово-часової символіки традиційного мистецтва України та Ірландії шляхом міжвидової та крос-культурної взаємоінтерпретації (пошуків універсального). Визначено способи та характер варіантного, образно-конкретного втілення універсальних просторово-часових схем української та ірландської традиційної символіки.

  Скачати повний текст

Проведено естетико-філософський аналіз феномену пластичного в культурі. Пластичне розглянуто як естетико-онтологічну категорію, яка визначає деякий єдиний конфігуративний образ людини і світу. Виражальні характеристики пластичного повідомляють феномен первинної присутності у світі. Людина та світ осмислюється як цілісна метаморфоза буття, мислительно-тілесні інтенції якого виявляються в екстатичній тілесності, тексті, пластичному образотворенні.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано художній образ як важливу атрибутивну категорію соціальної філософії. Як єдність соціальної онтології та гносеології, вона започатковується завдяки враженням, які здійснюють на свідомість людини продукти її діяльності, в яких вона вбачає видозмінені форми природного буття та її творчо-продуктивну здатність. Тому художній образ як ядро мистецької діяльності, фактично тотожний сенсуалістично сприямованій свідомості, оскільки в ній діалектично зняті протилежності логіко-понятійного та чуттєво-інтуїтивного способів світопереживання та світорозуміння. Художній образ - спосіб утримання ідей, що зберігає пам'ять людини як предмет свідомого пошуку в ній образів-ідей, які засобами філософського рівня мистецтва дають їй адекватні смисложиттєві відповіді.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження процесу взаємодії художнього символу з буденним рівнем суспільної свідомості. Показано активний вплив буденної свідомості на становлення та трансформацію функціонуючих в його сфері художніх символів незалежно від способів їх утворення. З'ясовано, що художні символи можуть виникати за запитом будь-якої з форм буденної свідомості, але на їх остаточне утворення відбувається в результаті безпосереднього впливу сфери художньої культури та мистецтва. Показано, що новоутворений художній символ може вільно розповсюджуватись у будь-які інші форми, не обмежуючись буденним рівнем. Визначено та систематизовано основні функції художнього символу в буденній свідомості. Встановлено, що художній символ, який функціонує в буденній свідомості, не може безпосередньо діяти на буденний рівень суспільної свідомості, але може впливати на перебіг цілого комплексу його трансформаційних процесів. Зокрема, показано вплив художнього символу на зміну та розвиток світоглядних, аксіологічних, гносеологічних установок. Показано, що хоча даний вплив має опосередкований характер, він все ж дає підстави для ефективного використання художнього символу в процесі формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

Досліджено естетичний аспект художньо-образної системи Г.Сковороди на підставі аналізу його філософської та поетичної творчості, архетипової структури провідних мотивів, образів і принципів українського бароко XVII - XVIII ст. Виявлено найважливіші способи мислення Г.Сковороди - символізм і діалогічність, які зумовлюють його філософський стиль. У художній свідомості філософа визначальною домінантою є принцип поєднання різних здобутків світової культури з домінуванням національних традицій, які реалізуютья на стикові мистецтва, філософії та релігії. Зазначено, що образно-символічне формомислення Г.Сковороди був найбільш природним елементом національної художньої системи вираження дійсності. Визначено засадничі ідеї, принципи, естетичні складові філософії Г.Сковороди та сучасні інтенції, що дозволило зрозуміти світоглядну природу творчості філософа, її культуротвірну функцію, що є однією з необхідних складових літературно-художнього процесу й естетичної думки в оновленій Україні.

  Скачати повний текст