У процесі дослідження виявлено нові патогенетичні особливості розвитку поєднаної гастроентерологічної патології. Вперше сформульовано типи адаптивних реакцій, які утворюють з відомими параметрами вегетативної нервової системи цілісну, взаємопов'язану систему процесів пристосувальної спрямованості, за допомогою яких визначено провідні адаптаційні механізми за різних варіантів сполученої патології. Підтверджено фізіологічну значущість типу вихідного тонусу у вегетативній нервовій системі для оцінки ролі нервової та гуморальної ланок регуляторних механізмів у перебігу виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та хронічного гастродуоденіту, сполучених з хронічним холециститом і хронічним панкреатитом. Доведено, що відсутність регулювання функціональною пробою у третини хворих вказує на порушення рефлекторної захисної регуляції та може бути негативною прогностичною ознакою перебігу різних варіантів поєднаної патології органів травлення. Встановлено, що традиційна оцінка вегетативного забезпечення діяльності малоінформативна для визначення вегетативних зрушень та обгрунтування терапевтичної стратегії. Зроблено висновок, що питання про доцільність певної медикаментозної корекції захворювання необхідно вирішувати, зважаючи на загальні адаптаційні реакції організму.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання адаптації печінки та системи ворітної вени (ВВ) до хлороформної та поєднаної алкоголь-хлороформної інтоксикації. Виявлено залежність активної каталази сироватки крові та гомогенату печінки, рівня загальної води й експозиційної динаміки сорбції в печінці, а також особливостей портальної гемодинаміки від ступеня ураження печінки, обумовленого хлороформною або поєднаною алкоголь-хлороформною інтоксикацією. Встановлено, що значні зміни морфофункціональних показників у печінці та портальному кровотоку відбуваються у випадку моделювання хлороформної інтоксикації, тоді як алкоголь знижує гепатотоксичну дію хлороформу. Показано, що для моніторингу портальної гемодинаміки печінки експериментальних тварин можна застосовувати ультразвукову доплерографію з визначенням лінійної та об'ємної швидкостей кровотоку, систоло-діастолічного коефіцієнта, відношення об'ємної швидкості кровотоку у ВВ до 100 г маси тварин, індекс портального кровотоку з виділенням фаз розвитку патологічного процесу (гіпо- та гіпердинамічна, помилкової стабілізації або субкомпенсації та фаза декомпенсації портальної гемодинаміки).

  Скачати повний текст

Встановлено механізм адсорбції білірубіну (Bil) на поверхні високодисперсних кремнеземів (ВДК) з різними властивостями поверхні. Визначено вплив на адсорбцію Bil іонної сили та pH розчину. Показано, що гідрофобність поверхні є вирішальним чинником для адсорбції Bil і жовчних солей (BS) з індивідуальних і сумісних розчинів. Встановлено, що з сумісних з BS розчинів на поверхні адсорбується лише незв'язаний Bil на противагу до розчинів з сироватковим альбуміном (BSA), з яких Bil сорбується у вигляді комплексу з білком. Показано, що адсорбція Bil визначається процесами комплексоутворення в розчині. Визначено кількісні характеристики процесів комплексоутворення й адсорбції. На модельних системах показано, що для видалення надлишків Bil найбільш придатним є ВДК зі змішаними гідрофільно-гідрофобними властивостями поверхні.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження біомінералогічних факторів стійкості жовчних камінців, виявлено структурно-текстурні параметри з мінімальними стійкісними характеристиками. Експериментально обгрунтовано чинники зовнішнього впливу на конкременти, які мають найбільш ефективний дезінтеграційний вплив. Досліджено вплив мінерального складу на стійкість жовчних камінців (виявлено, що найслабкішими є чисті холестеринові камінці, з ускладненням мінерального складу в бік збільшення вмісту білірубінату кальцію та карбонатів стійкість зростає). Вивчено структурно-текстурні особливості, мікро- та макропорожнини, дефекти та тріщини у жовчевих камінцях, закономірності їх орієнтації в просторі, визначено головні чинники стійкості жовчних камінців до зовнішнього впливу, які зумовлюють характер та напрям руйнування. Досліджено міжкаміневі взаємодії у численних асоціаціях жовчевих камінців, які визначають особливості самоорганізації морфології, активно впливають на ущільнення та руйнування приповерхневих прошарків жовчних камінців, визначають можливість агрегації та сегрегації поліядерних конкрементів. З'ясовано, що еволюція мінерального складу, структурно-текстурних особливостей, морфології жовчних камінців визначає їх різну стійкість на різних етапах онтогенезу.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне біофізичне та біохімічне дослідження жовчі хворих на хронічний холецистит (ХХ) залежно від типу дискінетичних розладів жовчного міхура. Визначено взаємозв'язок між типом даних розладів та змінами біофізичних показників жовчі. Показано, що найбільш істотні зміни біофізичних властивостей жовчі спостерігаються у хворих з супутньою гіпотонічно-гіпокінетичною дискінезією і вони подібні до змін у хворих на жовчнокам'яну хворобу (ЖКХ). Доведено можливість та діагностичну цінність вивчення нативної жовчі за допомогою рентген-дифракційного аналізу. Встановлено однонаправлені зміни мікроелементного складу жовчі у хворих на ХХ та ЖКХ, що спостерігаються у випадку утворення жовчних конкрементів. Виявлено зміни питомої електроповідності жовчі залежно до типу дискінетичних розладів у хворих на ХХ.

  Скачати повний текст

Установлено, що опікове ураження шкіри зумовлює пригнічення активності ксенобіотик-метастабілізувальних ферментів у печінці щурів, максимум якого виявлено на першому тижні, подальшу нормалізацію установлено протягом місяця. Найбільшою мірою гальмуються активності цитохромів P4502E1, 2C і 3A, а також ферментів кон'югації, меншою - цитохромів P4501 A2, 2D і арілестерази. На рівні організму це має прояв у сповільненні елімінації модельних препаратів "Амідопірин" і "Ацетанілід", лікарських засобів "Диклофенак натрію" та "Напроксен", зростанні їх анальгетичної дії. Ці зміни корелюють з підвищенням рівня малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, карбонільних груп білків, нітратів і нітритів, фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> й інтерлейкіну-6, активності ксантиноксидази й оксидази D-амінокислот і падінням активності супероксидисмутази та каталази і асоціюється з ультраструктурними та біохімічними змінами у печінці (деструкцією мембран ендоплазматичного ретикулуму та мітохондрій, посилення солюбілізації компонентів мікросомальних мембран). Триметазидин переважає мексидол за мембранопротекторною дією та за здатністю захищати систему біотрансформації ксенобіотиків від опікового ураження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Наведено результати ретро- та перспективного аналізу хірургічного лікування хворих з механічною жовтяницею непухлинного та пухлинного генезу. Проаналізовано методи декомпресії біліарного тракту, визначено пріоритетність, показання та протипоказання до їх застосування залежно від характеру захворювання та рівня обструкції. Проведено стандартизацію ускладнень антеградних ендобіліарних втручань, виділено тяжкі та легкі ускладнення. Визначено причини виникнення ускладнень, пов'язані з недоліками методів декомпресії біліарного тракту, двомоментного дренування за Сельдингером. Впровадження вдосконалених методів антеградних ендобіліарних втручань дозволило зменшити частоту ускладнень дренувальних операцій з 29,4 до 14,4 %. Встановлено, що стентування біліарного тракту може бути остаточною маніпуляцією, альтернативною реконструктивним втручанням.

  Скачати повний текст

Вивчено фармакологічні властивості субстанції густого естракту з листя винограду культурного. Установлено, що за дози 100 мг/кг досліджений екстракт виявляє широкий спектр фармакологічної активності. Доведено, що густий екстракт з листя даної рослини чинить виразну антиоксидантну, мембраностабілізувальну та м'яку протизапальну дію. Гепатозахисні властивості густого екстракту з листя Винограду культурного вивчено за модельних патологій печінки з гострим, субхронічним і хронічним характером перебігу. Установлено, що густий екстракт з даного листя за дози 100 мг/кг має виразні гепатозахисні властивості, гальмує процеси перекисного окиснення ліпідів, зменшує виразність цитодеструктивних процесів, поліпшує функціональну активність гепатоцитів. З'ясовано, що досліджений екстракт є нешкідливою сполукою і не чинить ульцерогенної дії, суттєво не впливає на рухову активність шлунково-кишкового тракту та секрецію шлункового соку.

  Скачати повний текст

Проведено фармакологічне вивчення субстанції та таблеток піфламіну, одержаних з трави гороху посівного. Встановлено, що піфламін у дозі 150 мг/кг має широкий спектр фармакологічної активності: антиоксиданту, мембрано- та судиностабілізувальну, протизапальну, за якими він перевищує препарат порівняння - рослинний гепатопротектор "Силібор". На моделях токсичних гепатитів з гострим, субхронічним і хронічним перебігом за допомогою біохімічних і гістологічних досліджень доведено терапевтичну ефективність піфламіну у дозі 150 мг/кг. Виявлено переваги піфламіну перед силібором за показниками інгібування вільнорадикальних процесів, активності антиоксидантної системи, нормалізації синтетичних і репаративних процесів у печінці. Досліджено, що гепатозахисна дія піфламіну забезпечується комплексом біологічно активних речовин трави гороху посівного, реалізується через антиоксидантний механізм, стабілізацію клітинних мембран, послаблення проявів цитолізу гепатоцитів і виявляється у відновленні функціонального стану печінки та нормалізації процесів обміну. Встановлено, що піфламін є "відносно нешкідливим", не чинить ульцерогенної дії, посилює перистальтику кишечнику, не впливає на секрецію та кислотність шлункового соку. Піфламін рекомендовано як гепатопротекторний засіб для патогенетичного лікування уражень печінки токсичної етіології.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов токсичного ураження печінки молодих щурів тетрахлорметаном мають місце пригнічення активності мікросомного окиснення та активація вільнорадикальних процесів, які виражені значно більше, ніж у дорослих і старих. Показано, що це обумовлено токсифікацією тетрахлорметаном за участю мікросомної монооксигеназної системи, активність якої в молодих щурів значно вища. Визначено, що за даного ураження в молодих тварин переважає утворення високоактивних радикалів, які ініціюють процеси ліпопероксидації мембранних фосфоліпідів, а у старих - низькоактивних трихлорметильних радикалів, які здатні безпосередньо взаємодіяти з макромолекулами біополімерів. З'ясовано, що метаболічна біотрансформація в ендоплазматичному ретикулумі гепатоцитів не відіграє визначальної ролі в активації вільнорадикальних процесів за умови інтоксикації солянокислим гідразином. Доведено, що токсичне ураження солянокислим гідразином спричиняє найбільш виражені порушення мікросомального, вільнорадикального та енергозабезпечувального окиснення у гепатоцитах старих тварин. Уперше всебічно досліджено механізми антиоксидного ефекту карнітину хлориду та показано його гепатопротекторні властивості за умов токсичного ураження печінки. Експериментально доведено високу ефективність холінфосфатидних ліпосом з інкорпорованими в них карнітину хлоридом, бурштиновою кислотою та цитохромом C за токсичного ураження печінки. Установлено, що в старих тварин з токсичними ураженнями печінки ефективним є поєднання ентеросорбції з засобами антиоксидантної та метаболічної дії.

  Скачати повний текст

Наведено порівняльний аналіз інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем у співвідношенні з морфофункціональними властивостями еритроцитів та станом внутрішньопечінкової гемодинаміки у разі токсичного ураження печінки. Вивчено патогенетичні особливості токсичних уражень печінки у 107 хворих відповідно до інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, морфофункціональних властивостей еритроцитів, загального фібринолітичного та протеолітичного потенціалу плазми, мікроциркуляторних розладів у печінковому кровоносному руслі. Доведено, що включення препарату для системної поліензимної терапії "Вобензим 194" у лікувальний комплекс хворих на токсичні ураження печінки сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації структурно-функціональних властивостей еритроцитів, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано перспективність включення регуляторних нейропептидів до складу мультифакторної антидіабетичної терапії з метою запобігання та гальмування прогресуючого погіршення функціональної активності панкреатичних бета-клітин у разі цукрового діабету (ЦД) ІІ типу, а також для досягнення більш стійкої метаболічної компенсації за меншої дози інсуліну у разі ЦД І типу. Доведено, що сумісне введення окситоцину з інсуліном гальмує морфологічні та метаболічні прояви абсолютної інсулінової недостатності, що характеризується збільшенням кількості функціонуючих beta-клітин і нормалізацією співвідношення інсулін/глюкагон у панкреатичних острівцях, зниженням глюкотоксичності, підвищенням толерантності до глюкози та чутливості тканин до дії інсуліну, покращенням ліпідного обміну й оксидативного статусу у діабетичних тварин. Виявлені фармакологічні ефекти окситоцину є експериментальним обгрунтуванням для його клінічних досліджень як потенційного препарату для збереження ендокринної функції підшлункової залози, а також нормалізації метаболічних процесів, що асоційовані з інсуліновою недостатністю, за умов ЦД.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми ураження гепатобіліарної системи у хворих на цукровий діабет (ЦД) на підставі визначення основних клініко-діагностичних критеріїв, що відображають вплив жирової дистрофії печінки (ЖДП) на перебіг ЦД. Досліджено особливості компенсації вуглеводного обміну у хворих на ЦД, ЖДП та у разі їх поєднання. Виявлено зміни стану вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного, ліпідного обмінів, холеретичної функції печінки, балансу гомоцистеїну у сироватці крові, порушень у системі перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), антиоксидантного захисту (АОЗ), ехоскопічних і морфологічних показників і розроблено схеми коригувальної терапії. Обстежено 137 хворих на ЦД, ЖДП та у разі їх поєднання. Встановлено, що наявність ЖДП за ЦД супроводжується порушенням вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного обмінів, холеретичної функції печінки, гіперліпідемією та гіпергомоцистеїнемією з наявністю атерогенних типів гіперліпідемій, хронічною гіпергомоцистеїнемією, що викликає порушення метаболізму з розвитком ендотеліальної дисфункції. Встановлено, що підвищення рівня гомоцистеїну в сироватці крові спричиняє коригувальний вплив на стан білкового, вуглеводного, ферментного та ліпідного обмінів, холеретичної функції печінки, системи ПОЛ та АОЗ. З'ясовано, що гіпоглікемія супроводжується стимуляцією процесів ПОЛ і зниженням ємності системи АОЗ. Доведено, що застосування комбінованої терапії з використанням тіотриазоліну, урсохолу та еспаліпону обумовлює нейро-, ангіо- та гепатопротективний ефекти, сприяє нормалізації показників вуглеводного, білкового, ферментного, пігментного та ліпідного обмінів, перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту, балансу жовчних кислот і гомоцистеїну в сироватці крові, що покращує перебіг ЖДП у хворих на ЦД.

  Скачати повний текст

Встановлено, що інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів та окислювальної модифікації білків, вміст відновленого глютатіону та активності ферментів глютатіонової системи у печінці щурів значною мірою визначаються функціональним станом епіфізу, змодельованим режимом освітлення за співвідношенням періодів світла та темряви. Виявлено у тварин з токсичним гепатитом ресинхронізацію ритмів показників глютатіонової системи, що виявлялося в часовому зміщенні максимального та мінімального значень показників і зменшенні амплітуди їх ритмів. З'ясовано, що за п'ятиденного внутрішньошлункового введення мелатоніну відбувається покращання функціонування глютатіонової системи печінки, що підсилюється за одночасного введення настоянки ехінацеї пурпурової та супроводжується підвищенням вмісту відновленого глютатіону, зменшенням рівня малонового диальдегіду й альдегід- і кетондинітрофенілгідразонів у гомогенаті печінки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Під час дослідження морфологічних, біохімічних і коагуляційних показників крові встановлено, що локальна еріодеструкція нормальної печінки спричиняє помірні зрушення її функціональної активності, які мають тимчасовий характер. Доведено, що локальний кріовплив на циротично змінену печінку не обтяжує метаболічні та структурно-функціональні порушення, пов'язані з перебігом експериментального цирозу.

  Скачати повний текст