Вивчено патогенез порушень трансмембранного транспорту в хворих на холеру Ель-Тор. Обстежено 90 хворих на холеру з I, II, III ступенями зневоднення.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання патогенезу хронічного гепатиту С (ХГС). Обстежено 360 хворих на ХГС з різним ступенем активності патологічного процесу в печінці. Показано, що саме дисбаланс в системі перекисного окиснення ліпідів/антиоксидантного захисту суттєво впливає на механізми деструкції гепатоцитів, прогресування запального процесу в печінці та є причиною розвитку фіброзу та цирозу в її тканинах. Виявлено зміни у субпопуляційному складі лімфоцитів, що призводять разом з недостатністю інтерфероногенезу та зсувами у системі цитокінів до формування імунодефіцитного стану у хворих на ХГС. З метою корекції даних порушень використано індуктор ендогенного інтерферону аміксин IC і його комбінацію з синтетичним аналогом нуклеозидів веро-рибавірином. Експериментально підтверджено клінічний, антиоксидантний, імуномодулювальний і слабкий противірусний ефекти аміксину IC.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз особливостей реакції частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску (АТ), вегетативної регуляції серцевої діяльності, персональних психологічних особливостей, показників жирнокислотного складу ліпідів сироватки крові та поту у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з гіпертонічною хворобою (ГХ) залежно від типу реакції на психоемоційний стрес. Науково обгрунтовано використання поту як показника з метою визначення жирнокислотного складу ліпідів у зазначених хворих. Для визначення типу реакції на психоемоційні стресові впливи хворим на ІХС з ГХ проведено психоемоційний тест, за результатами якого було з'ясовано приналежність хворих до певної групи: нормореакторів чи гіперреакторів. Установлено більш виражені негативні зміни всіх вивчених показників у осіб з гіперреактивним типом реакції на психоемоційний стресорний вплив. Розроблено ефективну медикаментозну схему корекції порушень жирнокислотного складу ліпідів з використанням препарату "Теком" чи комбінацією "Теком" + "Дилтиазем" у хворих на ІХС з ГХ.

  Скачати повний текст

За умов гострого періоду шигельозу виявлено зміни якісного та кількісного складу мікробіоценозу товстої кишки, які супроводжуються вірогідним зниженням кількості біфідо- та лактобактерій і збільшенням кількості умовно-патогенних мікроорганізмів (ешерихій з гемолітичними властивостями, стафілококів і грибів роду Candida). На підставі результатів вивчення вмісту мікроелементів у сироватці крові хворих на шигельоз виявлено зниження кількості цинку та заліза та суттєве збільшення рівня міді. У гострому періоді шигельозу спостережено збільшення вмісту церулоплазміну та гаптоглобіну у хворих усіх груп. Установлено високу клінічну ефективність, відновлювальний вплив на стан мікрофлори товстої кишки, вміст мікроелементів і активність металозалежних ферментів пробіотика біфі-форм за легкого ступеня шигельозу та у комбінації з ломадеєм і ентеросгелем за середньотяжкого ступеня хвороби.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості епідемічного розповсюдження холери та її збудника на території України в період 7-ї пандемії. Виявлено фактори довкілля, що впливають на епідемічний процес холери та на біологічні властивості збудника. Виявлено залежність інтенсивності епідемічного прояву холери від клімато-географічних характеристик місцевості. Надано рекомендації щодо визначення обсягу лабораторних досліджень об'єктів довкілля на присутність холерних вібріонів на територіях, що належать до різних клімато-географічних зон України. Експериментально виявлено можливість тривалого співкультивування холерних вібріонів з оксегенічною культурою синьо-зелених водоростей Synechocystis PCC в середовищі з підвищеною місткістю NaCl. За таких самих умов виявлено інгібуючу дію зелених водоростей Platimonas viridis на процеси життєдіяльності холерних вібріонів. Розроблено методику визначення експресії генів патогенності у холерних вібріонів на культурі клітин HeLa. Досліджено строки збереження та показано експресію гена ctx у V. cholerae O1 за розробленою методикою.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-біохімічних, генодіагностичних та імунологічних досліджень 155-ти хворих на гострий і хронічний гепатит B (ГB). У цих хворих установлено генетичну гетерогенність вірусу: виявлено два генотипи - D і A та два геноваріанти (I II) генотипу D вірусу ГB. У хворих на гострий гепатит B (ГГB) домінантним є генотип D, якого виявлено у 71,1 % випадків, а у пацієнтів з хронічним гепатитом B (ХГB) - генотипи A і D, наявні відповідно у 41,8 % та 39,2 % випадків. У хворих на ГГB та на ХГB установлено домінування I геноваріанта генотипу D. Зіставлено клінічні прояви гострого та хронічного ГB залежно від генетичної гетерогенності HBV. Активація прозапальних і протизапальних цитокінів у хворих на ГГB і ХГB взаємопов'язана з генотипом вірусу. Грунтуючись на визначенні типу імунологічного реагування у хворих на HBV-інфекцію з різними генотипами, можна передбачити клінічний перебіг хвороби, прогнозувати можливу хронізацію процесу, визначати подальшу тактику ведення таких хворих. Наявність нормореактивного та гіперреактивного типів імунного реагування у хворих на ГГB доводить про врівноважений перебіг хвороби за відсутності затримки одужання та хронізації, а гіпореактивного і дисоціативного дають підстави передбачати можливий затяжний перебіг і хронізацію процесу у разі ГГB. Дисоціативний і гіпореактивний типи імунного реагування у хворих на ХГB доводять про наявність хвилеподібного перебігу хвороби з частими періодами біохімічного загострення, які притамані хворим, інфікованим генотипом A.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне визначення еритроцитарних антигенів крові системи АВО, Rh, P, MN та фенотипів гаптоглобіну у хворих на хронічний гепатит C. У пацієнтів з хронічним гепатитом C досліджено розподіл генетичних маркерів крові, що асоціюються з певним генотипом вірусу та вірусним навантаженням. Вперше для хронічного гепатиту C визначено особливості розподілу генетичних маркерів крові у групах пацієнтів з різною біохімічною, морфологічною активністю захворювання. Досліджено розподіл антигенів крові у хворих з різним за METAVIR ступенем фіброзу. Вперше проведено інтегральну оцінку достовірності модифікації ризику формування хронічного гепатиту C усіма досліжуваними факторами, наведено оцінку значимості окремих фенотипів антигенних систем крові та унікальності їх впливу на ступінь активності гепатиту. Досліджено взаємозв'язок тривалості захворювання з активністю гепатиту та фібротичними змінами тканини печінки.

  Скачати повний текст

Встановлено, що частота HBV-інфекції у пацієнтів з гломерулонефритом (ГН) значно перевищує таку в здорових і практично однакова серед пацієнтів з гострим та хронічним перебігом захворювання. Уточнено роль HBV-інфекції у патогенезі та симптоматиці ГН. Встановлено, що за супутньої HBV-інфекції у пацієнтів з ГН спостерігаються особливості клінічного перебігу недуги (частіший розвиток набрякового, інтоксикаційного та больового синдромів, більш глибокі зміни сечового осаду, порушення концентраційної та фільтраційної функцій нирок, ознаки ураження печінки), вища частота хронізації гострого гломерулонефриту (ГГН). Підтверджено особливості змін імунної реактивності у пацієнтів з ГН, розглянуто зміни імунітету у пацієнтів з супутньою HBV-інфекцією. Виявлено, що супутня HBV-інфекція поглиблює вторинний імунодефіцит та синдром ендогенної інтоксикації. Встановлено, що рівень ендогенної інтоксикації за ГН перебуває у прямому кореляційному зв'язку з показниками гуморальної та зворотному - з показниками клітинної ланок імунітету. Доведено, що супутня HBV-інфекція є фактором ризику розвитку остеопенії у пацієнтів з ГН. Рекомендовано усім хворим на гломерулонефрит проводити дослідження крові на наявність маркерів вірусу гепатиту B.

  Скачати повний текст

Визначено поширеність вірусу гепатиту С (HCV) на популяційному рівні серед практично здорових людей - донорів крові, проведено генотипування циркулюючих в Україні вірусів гепатиту С. Зроблено грунтовну сероепідеміологічну оцінку поширення HCV в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Відзначено, що в групі учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС HCV інфікованість асоційована з розвитком хронічного гепатиту та зі збільшенням частоти захворювань щитовидної залози, гематологічної патології (лімфаденопатії, тромбоцитопенії, геморагічні васкуліти), хронічних запальних процесів, підвищенням частоти гострого інфаркту міокарда, порушеннями ліпідного обміну. Досліджено збільшення ризику розвитку віддалених онкологічних наслідків опромінення за умов персистенції вірусів гепатиту С. Визначено високий рівень сероконверсії в групі учасників ЛНА (7,12 %), особливо реконвалесцентів гострої променевої хвороби (17,56 %). Викладено питання про посилення заходів з профілактики HCV-інфікування.

  Скачати повний текст

Описано метаболізм ліпідів у хворих на хронічний вірусний гепатит (ХВГ). Показано переважання apoB-R шляху поступлення ЛНГ до клітин у цих хворих. Доведено, що серед пацієнтів з ХВГ, особливо у разі віремії, істотно частіше спостерігається гіпохолестеролемія, ніж у випадку невірусних гепатитів. Обгрунтовано можливість використання зниження рівня тригліцеринів та ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛДНГ) як маркера порушень мікросомального тригліцерид-транспортного протеїну у хворих на HCV гепатит. Уперше показано, що у пацієнтів з НГЛ метаболізм ліпідів залежить від інфікування їх HCV. Запропоновано коефіцієнт насичення холестеролом ліпропротеїнами високої густини як показник можливої злоякісної проліферації у хворих на ХВГ.

  Скачати повний текст

Визначено загальні та диференційні характеристики коронавірусної інфекції залежно від ступеня тяжкості перебігу патологічного процесу. Встановлено диференційно-діагностичні відмінності монокоронавірусної інфекції від міксткоронавірусних захворювань. На підставі порівняльного аналізу методів діагностики коронавірусної інфекції виявлено, що найбільш ефективним є метод флуоресцентних зондів. Доведено діагностичну цінність експресного методу з використанням флуоресцентного зонда МДХІ, здатного у 22,3 % випадків виявляти коронавіруси безпосередньо у клінічному матеріалі. Наведено результати експериментального дослідження препарату прополісу "Прополтін", які свідчать про відсутність у нього токсичних властивостей, а також його антивірусну активність. Обгрунтовано доцільність використання препарату у разі коронавірусної інфекції та встановлено його клінічну ефективність і відсутність побічних негативних явищ.

  Скачати повний текст

Вперше визначено особливості розповсюдження, тенденції, етапи розвитку та рушійні сили епідемічного процесу гепатиту В (ЕП ГВ) в Україні за період від початку офіційної реєстрації цього захворювання (1970 р.) і до теперішнього часу. Показано вплив соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, на кількісні й якісні параметри ЕП, формування домінуючих шляхів передачі збудника та груп підвищеного ризику інфікування. Науково обгрунтовано та визначено шляхи удосконалення епідемічного нагляду (ЕН) за ГВ в Україні з урахуванням досягнень сучасної імунодіагностики та імунопрофілактики. Проведено комплексне вивчення епідеміологічних особливостей розповсюдження внутрішньолікарняних інфекцій гепатитів В і С (ГВ і ГС) з розробкою теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми. На підставі результатів епідеміологічних досліджень встановлено дійсний рівень розповсюдженості ГВ серед пацієнтів та медичних працівників і залежність його показників від профілю лікувальних установ. Одержано нові дані, що дають підставу розглядати ГС як внутрішньолікарняну інфекцію. Виявлено специфічні причини й умови розвитку ЕП ВЛ ГВ і ГС, групи підвищеного ризику зараження пацієнтів за професійного інфікування медичних працівників. Наведено порівняльну оцінку епідемічної значущості різних шляхів і факторів передачі збудників ВЛ ГВ і ГС у лікувальних відділеннях різного профілю. Уточнено уявлення про широту розповсюдження й епідеміологічні характеристики ВЛ ГВ і ГС за сучасних умов, про особливості ЕП. Розроблено інформаційну підсистему ЕН за ВЛ ГВ і ГС, науково обгрунтовано стратегію їх профілактики

  Скачати повний текст

Уперше визначено пріоритетні чинники та шляхи передачі збудників гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у Збройних Силах (ЗС) України залежно від санітарно-технічного стану об'єктів комунального призначення окремих військових гарнізонів та місць їх дислокації. Установлено кореляційні зв'язки між показниками, які характеризують санітарно-технічний стан комунальних об'єктів певного військового гарнізону та рівень захворюваності військовослужбовців на дизентерію та кишкові інфекції з невизначеною етіологією, створено відповідні картограми. Адаптовано до сучасних умов метод довгострокового прогнозування захворюваності стосовно зазначених інфекцій на базі вибору математичної функції тренда (генеральної тенденції). Запропоновано комплекс профілактичних заходів в осередках КГІ та раціонального використання капітальних вкладень щодо покращення санітарно-технічного стану об'єктів комунального призначення військових гарнізонів.

  Скачати повний текст

Досліджено розповсюдження ієрсиніозів, їх клінічний та епідеміологічний прояв, а також розроблено систему епідеміологічного нагляду за сучасних умов. На підставі картографічного аналізу розглянуто розповсюдження ієрсиніозів в Україні. Встановлено, що епідемічний процес ієрсиніозів, головним чином, має спорадичний прояв (кишковий ієрсиніоз) або форму групової захворюваності (псевдотуберкульоз). Обидві нозологічні форми ієрсиніозів мають свої епідеміологічні та клінічні особливості прояву, що важливо для епідеміологічного нагляду. Поглиблено уявлення про стан інфікованості ієрсиніями різних об'єктів довкілля (води, грунту, рослинності тощо), а також диких, синантропних і сільськогосподарських тварин. Систему епідеміологічного нагляду доповнено заходами моніторового та аналітичного характеру, що сприяє підвищенню ефективності профілактики.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості розвитку епідемічного процесу ротавірусної інфекції (РВІ) в Україні за період 1995 - 2004 рр., зокрема такі його прояви, як спорадичну захворюваність і спалахи. Показано, що питома вага випадків РВІ у структурі етіологічно розшифрованих гастроентеритів становить 8,1 %. На підставі результатів дослідження матеріалу від здорових дітей і дорослих підтверджено активність прихованого епідемічного процесу РВІ. З'ясовано, що на РВІ хворіють особи усіх вікових груп, проте до 68,6 % випадків реєструється серед дітей віком до 2-х років, яку визначено як "групу ризику". Встановлено, що дорослі є імовірним джерелом інфекції для дітей. На підставі вивчення багаторічної динаміки захворюваності на РВІ визначено тенденції до зростання її показників та періодичної активізації з інтервалом у 2 - 4 роки. Виявлено зимово-весняну сезонність розповсюдження РВІ з максимальним рівнем захворюваності у березні. Показано, що значні відмінності захворюваності у різних регіонах України обумолені недосконалістю системи лабораторної діагностики та реєстрації РВІ, впливом природних чинників та особливостями водопостачання. За умов відсутності епідемічного нагляду за РВІ проведення профілактичних заходів у зимово-весняний період щодо дітей молодшого віку можливо за даними захворюваності на кишкові інфекції невизначеної етіології. На підставі аналізу епідеміологічних характеристик захворюваності на РВІ розроблено схему епідеміологічного нагляду за розповсюдженням інфекції.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні вивчено поширеність маркерів гепатиту В (ГВ) серед медичного персоналу великого лікувально-діагностичного закладу МО України. Наведено нові дані про формування епідемічного процесу ГВ за сучасних умов. Виявлено кореляційний зв'язок між рівнем інфікування медичного персоналу та стажем роботи, інтенсивністю контактів з біологічними рідинами, спеціальністю медичного працівника. Вперше проведено довготривале порівняльне дослідження імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцини HB - Vax II з використанням єдиного методичного підходу та критеріїв оцінки. Проведено порівняльну ефективність застосування різних схем вакцинації медичного персоналу. Вперше в Україні доведено вплив вакцинації на формування епідемічного процесу ГВ серед медичних працівників. Одержано імунологічне обгрунтування доцільності проведення ревакцинації медичного персоналу через 5 років після щеплення.

  Скачати повний текст

Досліджено епідеміологічні особливості розповсюдження гепатитів B і C у великому промисловому регіоні й обгрунтовано напрямки удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів. Одержано нові дані про дійсну інтенсивність, прояви, тенденції розвитку та чинники активізації епідемічного процесу гепатитів B і C. Показано, що епідемічний процес гепатитів B і C носить інтенсивний, але переважно прихований характер і формується за рахунок субклінічних і безжовтяничних форм інфекційного процесу та вірусоносійства. Встановлено основні причини високого рівня захворюваності та поширеності гепатитів B і C. Визначено групи підвищеного ризику інфікування, домінуючі шляхи та фактори передачі збудників серед населення. Доведено можливість внутрішньолікарняного поширення даних інфекцій, зокрема серед пацієнтів та персоналу центру трансплантації органів. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів у разі парентеральних гепатитів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню закономірностей та тенденцій розвитку епідемічного процесу гепатитів В і С в м. Києві, їх поширення серед хворих з хронічними захворюваннями органів травлення; розробці шляхів підвищення ефективності епідеміологічного контролю цих інфекцій. В сучасних умовах епідемічний процес гепатитів В і С в м. Києві характеризується широким поширенням; тенденцією до зниження показників захворюваності на гострі форми гепатитів В і С на тлі зростання захворюваності і поширеності хронічних уражень печінки; провідною роллю прихованого компонента. Отримані нові дані щодо епідеміологічних особливостей поширення гепатитів В і С серед хворих з хронічними ураженнями гепатобіліарної системи та гастродуоденальної зони, показана роль збудників цих гепатитів у розвитку соматичної патології. Визначені фактори ризику інфікування пацієнтів лікувальних відділень нешфекцшного профілю збудниками гепатитів В і С. Науково обгрунтовані шляхи підвищення ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів при гепатитах В і С в регіоні.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані про особливості розповсюдження гепатиту А у західному регіоні України з урахуванням інтенсивності прихованого перебігу епідемічного процесу, а також матеріали стосовно шляхів і чинників передачі збудника. Використано сучасні методи специфічної лабораторної діагностики для доведення прямої кореляційної залежності між кількістю випадків цієї інфекції на окремій території, отримано позитивні результати індикації вірусу (антигену) в об'єктах довкілля. Визначено групи високого ризику інфікування вірусом, це працівники дитячих дошкільних установ і дошкільнята, які відвідують організовані колективи; працівники громадського харчування та торгівлі, водоканалізаційного господарства. Встановлено закономірності утворення природного імунітету населення до гепатиту А. Показано можливість передачі вірусу гепатиту А під час трансфузій крові та її препаратів. Доведено перевагу індуктора інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти перед імуноглобулінопрофілактикою у випадку екстреного застосування. Запропоновано вдосконалену систему епідеміологічного нагляду, яка базується на інформаційно-аналітичному забезпеченні обласних санітарно-епідеміологічних станцій.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності діагностики, прогнозування та моніторингу перебігу хронічного гепатиту (ХГ) розроблено та впроваджено комплекс безпечних ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань. Підвищено діагностичну інформативність ультразвукового дослідження УЗД ХГ (точність на 25,4 %) за рахунок введення нового ехосимптому - ехостигми. Розроблено концепцію обов'язкової для ХГ черезшкірної пункційної біопсії печінки, виконаної голкою-трепаном через безпечне акустичне вікно зі стандартизованої зони під безперервним УЗ-контролем з допплерографією, із застосуванням оригінальних прийомів покращання візуалізації голки та заходів виявлення, профілактики та купірування ускладнень, з наступним гістологічним аналізом біоптату за напівкількісною шкалою, з включенням оцінювання дисплазії гепатоцитів як прогностичного фактора розвитку гепатоцелюлярного раку. Скорочено протипоказання до біопсії печінки, розроблено способи її виконання у групах ризику. Обгрунтовано необхідність стандартизації зон біопсії печінки, обрано оптимальні для цього ділянки. Виявлено, що впровадження нових методик ехоконтрольованих черезшкірних пункційних втручань сприяє достовірному зниженню кількості ускладнень і підвищенню інформативності біопсії печінки на 16,7 % у пацієнтів, хворих на ХГ.

  Скачати повний текст