Розроблено хірургічну тактику й алгоритм вибору оперативного втручання у хворих на рецидивні післяопераційні гастродуоденальні виразки (РПГДВ), удосконалено існуючі, розроблено нові оригінальні методики хірургічного лікування та післяопераційної реабілітвції хворих на ускладнені РПГДВ. Визначено чотири групи причин незадовільних результатів лікування виразкової хвориби, що призвели до виникнення РПГДВ. Експериментально обгрунтовано доцільність використання періартеріальної симпатектомії ДПК для корекції її тонусу.

  Скачати повний текст

Покращано результати лікування хворих похилого та старечого віку на хелікобактер негативну гастрокровоточиву дуоденальну виразку (ГКДВ) шляхом впровадження нового лікувального підходу. Розроблено новий спосіб хірургічного гемостазу гастрокровоточивої виразки задньої стінки дванадцятипалої кишки (ДПК), експериментально доведено його ефективність за великих її розмірів і подовженої форми. Виявлено, що у пацієнтів похилого та старечого віку з хелікобактер негативною ГКДВ, на відміну від хелікобактер позитивної, відмічено вищі показники фібронолітичної, протеолітичної активності, вмісту оксиду азоту, судинного ендотоліального фактору росту слизової оболонки ДПК, а також максимальні значення асиметрії й ексцесу, які характеризують розподіл інтенсивності її лазерних зображень. Доведено позитивний вплив застосування ендоскопічної ін'єкційної терапії на вищедосліджені показники слизової оболонки ДПК.

  Скачати повний текст

Визначено особливості клінічного перебігу виразок проксимального відділу шлунка, ускладнених гострою шлунково-кишковою кровотечею. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм, який дозволяє на підставі аналізу даних ендоскопічного моніторингу впровадити диференційований підхід до вибору хірургічної тактики. Стандартизовано перелік вимог, яким повинні відповідати оперативні втручання, що проводяться у хворих з виразкою проксимального відділу шлунка, ускладненою гострою шлунково-кишковою кровотечею. Розроблено та впроваджено нові органозберігальні методи оперативного лікування. Доведено, що їх застосування зменшує летальність і кількість післяопераційних ускладнень у ранньому та у віддаленому післяопераційному періодах.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічного перебігу перфоративної, кровоточивої, стенозувальної та пенетрувальної зацибулинної виразки (ЗЦВ). Розроблено метод передопераційної ендобіопсійної діагностики дуоденальної виразки. Вивчено особливості топографії великого сосочка дванадцятипалої кишки (ДПК), розроблено алгоритми інтераопераційної діагностики ЗЦВ ДПК і варіанти вибору хірургічного втручання залежно від виду ускладнення для попередження пошкодження спільної жовчної протоки (СЖП), великого сосочка ДПК, підшлункової залози. Систематизовано відомі прийоми та розроблено спосіб бімануальної компресії печінки для виявлення пошкодження СЖП і великого сосочка ДПК, вивчено клінічні прояви не діагностованого інтраопераційного пошкодження цих органів. Розроблено спосіб внутрішньої декомпресії шлунка та ДПК у разі органозберігальних операцій з приводу ЗЦВ ДПК. Запропоновано способи надворотарної резекції шлунка на відключення ДПК, закриття кукси ДПК у разі низько розміщеної кровоточивої дуоденальної виразки, хірургічного лікування виразкової хвороби, хірургічного лікування низько розміщених кровоточивих виразок ДПК, хірургічного лікування пошкодження великого сосочка ДПК в процесі операцій з приводу кровоточивих постбульбарних дуоденальних виразок.

  Скачати повний текст

Розроблено модифіковану класифікацію локалізації юкстапапілярних виразок (ЮПВ) відносно великого дуоденального сосочка (ВДС) з метою більш чіткого розподілу тактичних алгоритмів хірургічного лікування виразки залежно від її класифікаційної належності. Встановлено оптимальні діагностичні заходи з метою визначення локалізації та характеру і ступеня ускладнення навколососочкової виразки. Розроблено лікувальний алгоритм тактики за ускладнених ЮПВ із визначенням термінів і необхідності консервативного, в тому числі антихелікобактерного, та хірургічного лікування відповідно до локалізації виразки, характеру та ступеня ускладнень. Розроблено нові методи оперативних втручань із реімплантацією ВДС за ускладнених ЮПВ (захищені патентами України), що дозволили знизити кількість післяопераційних ускладнень та післяопераційну летальність (у 2.3 раза, до 14,6 %), покращити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування. Розроблено алгоритм вибору оперативного втручання за ускладнених ЮПВ з урахуванням класифікаційної приналежності та характеру ускладнень.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Вивчено основні показники окиснювального гомеостазу, гострофазових білків і молекул середньої маси в сироватці крові. Показано, що у пацієнтів з гострою шлунково-кишковою кровотечею середнього та важкого ступеня крововтрати є значна інтенсифікація вільно-радикальних процесів, активація синтезу білків гострої фази. Визначено поширеність мета- та диспластичних змін періульцерозної зони шлунку. Розроблено спосіб вибору хірургічної тактики за виразках шлунку, що кровоточать, залежно від диспластичних змін періульцерозної зони.

  Скачати повний текст

Виявлено кореляційний зв'язок між типом післяопераційного гастриту та характером остеопоротичних змін з боку поперекового відділу хребта за даними денситометричного обстеження. Доведено, що наявність хронічного гастриту після резекції шлунка за Більрот-ІІ призводить до розвитку у віддалених термінах остеопенічного синдрому й остеопорозу. Відзначено суттєве зменшення мінеральної щільності кісткової тканини за даними значень абсолютних і відносних показників мінеральної щільності поперекових хребців у пацієнтів, що перенесли резекційні операційні втручання на шлунку у старших вікових групах. Розроблено схеми диференційованого лікування та профілактики структурних змін оперованого шлунка та корекції мінеральної щільності кісткової тканини.

  Скачати повний текст

Виявлено у 43-х (41 %) хворих пілоричний синдром, а у 54-х (51,4 %) хворих в обох групах повторну перфорацію розташування на воротарі. Зазначено, що у хворих з повторною перфорацією та перебігом виразкової хвороби протягом десяти років на фоні виникнення чинників вираженого місцевого запалення відзначено значне зниження захисних факторів слизової оболонки нейтральних глікопротеїнів і кислих глікопротеїнів у 83 % хворих, що перешкоджає загоєнню виразки та сприяє виникненню повторної перфорації.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методику хірургічного лікування хворих на ускладнену кровотечею виразку дванадцятипалої кишки на підставі оцінювання морфологічних змін у зоні дуоденопластики. Розроблено комбінований (вузловий однорядний прецизійний екстрамукозний інвертований) шов для відновлення цілісності дванадцятипалої кишки після висічення виразки. Вивчено морфологічні зміни у зоні відновлення цілісності дванадцятипалої кишки після висічення виразки й обгрунтовано доцільність використання вузлового однорядного прецизійного екстрамукозного інвертованого шва. Розроблено спосіб мобілізації заднього півконтуру дванадцятипалої кишки у разі локалізації виразки на задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки. Запропоновано алгоритм хірургічного лікування хворих на ускладнену кровотечею виразку дванадцятипалої кишки з використанням розроблених методик.

  Скачати повний текст

На основі проведених морфологічних, морфометричних досліджень, вивчення моторно-евакуаторної, секреторної функцій, регіонарного кровобігу, мінеральної щільності кісткової тканини доведено переваги органозберігаючих і органощадних оперативних втручань. Розроблено та впроваджено в клінічну практику принципово нові методики, направлені на профілактику та лікування як ранніх, так і пізніх післяопераційних ускладнень: спосіб безперервної тривалої внутрішньошлункової оксигенотерапії, спосіб профілактики інфікування очеревини після хірургічних втручань на шлунково-кишковому тракті, екстракорпоральне ультрафіолетове опромінення трансфузійних рідин, спосіб корекції ендогенної інтоксикації під час лікування перфоративних виразок з розвитком перитоніту та кишкової непрохідності; спосіб формування холедоходуоденоанастомозу, який попереджує рефлюкс дуоденального вмісту не тільки в жовчні шляхи, а й в шлунок, спосіб моделювання інтестиноплікації за розвитку в післяопераційному періоді злукової кишкової непрохідності, для лікування нагноєнь післяопераційних ран розроблена пов'язка на підставі цинк-желатинової з додаванням екстракту нативної живиці хвойних дерев і гідрокортизону з застосуванням змінних марлевих прокладок-касет.

  Скачати повний текст

Обстежено 287 хворих з гострими ерозіями, виразками шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі гострого панкреатиту (ГП). На підставі матеріалу вивчення результатів традиційного лікування 145-ти хворих, які становили контрольну групу, розроблено алгоритм прогнозування та профілактики кровоточивих гострих ерозій, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) у разі ГП. До основної групи ввійшли 142 пацієнти, відібрані за методом стратифікаційної рандомізації. У цих хворих за допомогою розробленого алгоритму проведено прогнозування кровоточивих гострих ерозій, виразок шлунка та ДПК і апробовано розроблену методику профілактики й оцінювання її клінічної ефективності. На підставі аналізу результатів лікування пацієнтів контрольної групи встановлено, що найбільш значущими показниками у прогнозуванні кровоточивих гострих ерозій, виразок шлунка та ДПК у хворих на ГП є рівень панкреатичної амілази у крові та сенсибілізація організму до тканин парієтальної, вісцеральної очеревини та шлунка. Доведено ефективність застосування розробленої програми прогнозування та профілактики утворення кровоточивих гострих ерозій, виразок шлунка та ДПК у хворих на ГП, яка забезпечила зменшення випадків розвитку такого ускладнення з 22,7 % у контрольній групі до 10,5 % в основній групі хворих.

  Скачати повний текст

Вперше визначено чинники (маркери) загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, які корелюють з розвитком ранніх післяопераційних ускладнень у хворих з перфоративною та кровоточивою виразкою шлунку та дванадцятипалої кишки. Вивчено особливості післяопераційних ускладнень (серцево-судинних, ниркових, легеневих, летальних) залежно від віку хворих, маси тіла, супутніх захворювань, локалізації процесу, розмірів виразки, тривалості кровотечі, показників центральної гемодинаміки, загального аналізу крові, лейкоцитарної формули крові, певних біохімічних показників (глюкози, сечовини). Встановлено роль певних операційних маркерів, а саме: характеру операції та анестезії, їх тривалості, величин операційної крововтрати, ускладнень у разі цих втручань. Вивчено вплив певних післяопераційних ускладнень на розвиток інших, а також ефективність медикаментів, які використовуються для їх профілактики та лікування. Виявлено вплив певних маркерів за умов їх поєднання на частоту виникнення ускладнень, що дозволяє розподілити хворих за тяжкістю вихідного стану та об'єктивно оцінити вплив різних лікувально-профілактичних заходів. Розроблено прогностичну карту визначення ризику виникнення післяопераційних ускладнень та на її підставі обгрунтовано застосування спеціальних лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що хірургічні втручання у хворих з підвищеним операційним ризиком повинні бути в найменшій мірі травматичними та тривалими, проводитися відповідно до суворого дотримання органощадного принципу та найбільшої фізіологічності. Виявлено, що ступінь дистрофічних і деструктивних змін стінки шлунка навколо кратера виразки знаходиться залежно від об'єму. Обгрунтовано, що субмікроскопічні зміни за своєю глибиною та ступенем вираженості є оборотними, після усунення патогенного чинника, що свідчить про потенційну можливість виконання органощадних втручань. Визначено використання способу резекції шлунка яка передбачає клиновидне висічення виразки на задній стінці та відновлення фізіологічної функції шлунка зі збереженням його сфінктерних механізмів. Проаналізовано, що застосування запропонованого лікувально-діагностичного алгоритму хірургічної тактики лікування хворих з виразками кардіального відділу шлунка, дозволяє суттєво покращати результати хірургічного лікування знизити післяопераційні ускладнення від 26,4 % до 8,9 %.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, мінерального обміну, ендокринної системи хворих на виразкову хворобу (ВХ) й оперованих з застосуванням методів органозберігальних і органощадних операцій резекцій шлунка за Більрот-I і Більрот-II. Встановлено, що у хворих на ВХ ступінь ураження кістової тканини залежить від тривалості хвороби. Виявлено, що після резекції шлунка за Більрот-I і Більрот-II нормальний стан кісткової тканини зберігається у кожного четвертого та кожного третього оперованого хворого. Доведено, що після органозберігальних і органощадних операційних втручань у 60,6 % оперованих кісткова тканина зберігається в нормі. Встановлено, що після операційного лікування хворих на ВХ у віддаленому післяопераційному періоді порушується функція гіпофізарно-тиреоїдної системи та статевих залоз. В експерименті на білих щурах, у яких моделювали резекцію шлунка за Більрот-I та Більрот-II і селективну проксимальну ваготомію, після резекційних методів виявлено структурні зміни стінки шлунка та дванадцятипалої кишки, а також виражені зміни остеоморфометричних показників стану кісткової тканини. Запропоновано алгоритм вибору оптимального методу хірургічного лікування хворих на ускладнені виразки шлунка та дванадцятипалої кишки на тлі остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що у віддалений термін слизова оболонка пілороантрального відділу шлунка має морфологічні особливості, характерні для хронічного помірно вираженого неактивного неасоційованого з Helicobacter pylori атрофічного гастриту з вогнищами повної кишкової метаплазії, для тіла шлунка найбільш характерним є стан, що відповідає морфологічній картині поверхневого та початкового атрофічного неасоційованого з Helicobacter pylori атрофічного гастриту, у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки найчастіше виявляється неактивний хронічний дуоденіт І ступеня. Розподіл форм хронічного гастриту та дуоденіту, виявлений за допомогою морфологічного дослідження біопатів хворих, оперованих як з використанням ваготомії, так і без неї, були тотожними. Зазначено, що під час аналізу якості життя хворих, оперованих з приводу перфоративної гастродуоденальної виразки як з ваготомією, так і без неї, у терміни два роки та більш віддалений період не встановлено статистично достовірної різниці між скаргами хворих, а необхідність обмежень у повсякденній життєдіяльності, суспільному й особистому житті однакова в обох групах. Зазначено, що під час хірургічного лікування хворих на перфоративну гастродуоденальну виразку слід виконувати висічення виразки з виконанням пілоропластики та проведенням медикаментозної коригувальної терапії, а у післяопераційному періоді - диспансерний нагляд з проведенням фіброгастродуоденоскопії та біопсії для визначення ступеня морфологічних змін слизової оболонки.

  Скачати повний текст

Удосконалено хірургічне лікування суб- і декоменсованих форм пілородуоденального стенозу виразкової етіології шляхом розробки методу селективної проксимальної ваготомії з гастропексією за умов дренуючих шлунок операцій, з використанням сучасної передопераційної підготовки. На підставі вивчення метаболізму у цієї категорії хворих, процесів змін перекисного окиснення ліпідів розроблено диференційовану лікувальну тактику з урахуванням ступеня виразкового пілородуоденального стенозу (ВПДС) і морфологічних особливостей виразкового процесу. У порівняльному аспекті на підставі результатів вивчення маркерів тканинного пошкодження й оцінювання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ускладнений ВПДС, визначено ступінь травматичності резекції шлунка та селективної проксимальної ваготомії (СПВ) з гастропексією. Запропоновано концепцію програми передопераційної підготовки хворих з ВПДС, яка передбачає системну ентеральну детоксикацію, застосування препаратів імуномодулювальної дії, що розширює можливості виконання СПВ, покращує післяопераційні результати та запобігає більшості післяопераційних ускладнень. Удосконалено клінічну класифікацію ВПДС, яка дозволяє більш обгрунтовано визначити показання до оперативного лікування. Розроблено новий спосіб операції, який передбачає проведення СПВ, гастропексії та дренувальної операції з максимально повним збереженням воротаря.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів лікування хворих з кровоточивими виразками дванадцятипалої кишки (ДПК) за рахунок зниження частоти ранніх рецидивів кровотеч шляхом удосконалення схем використання інгібіторів протонної помпи після ендоскопічного гемостазу. Проаналізовано ефективність лікування хворих з активними кровотечами та стигмами недавніх кровотеч з виразок ДПК, за яким були здійснені мініінвазивні ендоскопічні втручання (електрокоагуляцію або ендоскопічну ін'єкційну терапію у комплексі з електрокоагуляцією) та консервативне лікування, спрямоване на збереження гемостазу. Апробовано нові схеми введення інгібіторів протонної помпи (ІП): внутрішньовенно крапельно 40 мг один раз на добу або внутрішньовенно крапельно 40 мг два рази на добу протягом трьох днів з подальшим переходом до їх прийому per os. Доведено, що ефективність застосування ІПП не залежить від активності кровотечі. Установлено, що призначення омепразолу або пантопразолу за апробованими схемами є ефективним методом запобігання раннім рецидивам кровотеч, який зумовлює зниження їх частоти до 6,3 % випадків проти 15 % випадків у групі порівняння.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості динаміки загоєння термінолатерального гастродуоденоанастомозу, сформованого за допомогою синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям з ентеральним застосуванням перфторану. Обгрунтовано переваги його використання у післяопераційному періоді як препарату, здатного стимулювати репаративні процеси. Експериментально доведено ефективність використання синтетичного шовного матеріалу з антибактеріальним покриттям і перфторану для підвищення біологічної герметичності гастродуоденального анастомозу. Обгрунтовано доцільність ентерального застосування перфторану для профілактики запальних ускладнень гастродуоденального анастомозу. За умови резекції шлунка за ускладнених форм виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) розроблено, експериментально обгрунтовано та впроваджено в хірургічну практику спосіб формування термінолатерального анастомозу. Відзначено, що завдяки постійній декомпресії ДПК через анастомоз і додатковій герметизації лінії швів кукси ДПК тканинами шлунка, ризик виникнення неспроможності швів дуоденальної кукси мінімальний. На основі клінічного матеріалу доведено функціональну спроможність запропонованого способу формування термінолатерального гастродуоденального анастомозу, а також відсутність рубцевого звуження гастродуоденальних анатомозів у віддаленому періоді. На підставі всебічного оцінювання безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих з ускладненими гастродуоденальними виразками доведено ефективність запропонованого способу.

  Скачати повний текст