Досліджено поетику жанру автобіографії та розкрито поетикальні особливості автобіографій Еліса Канетті та книг спогадів Уласа Самчука у типологічному зіставленні. Порівняння базується на подібності творчих засад, головну увагу приділено механізмам проектування автора та національної літературно-культурної традиції в автобіографічних творах обраних письменників. Жанр автобіографії висвітлено у теоретичному аспекті (щодо її авторитету, взаємин з біографією, термінологічної парадигми, естетичних категорій, об'єктивації у компаративних студіях, впливу на створення та сприйняття образу письменника) у виконанні обраними авторами. Механізми самопроектування окреслено у вимірах зв'язків соціальних, ментальних і текстових структур, авторської специфіки дотримання жанрового канону та наповнення автобіографічного методу та рушія. У рецептивно-естетичному аспекті здійснено пошук авторської міри введення інстанції читача до твору, досліджено особливості руху автора до читача, а також у аспекті поетики відкритого твору автобіографії Е.Канетті та У.Самчука.

  Скачати повний текст

Теоретично висвітлено суперечності, що виникає у разі традиційного приписування автору можливості завершення та створення "цілого" поетичного буття. Ця суперечність полягає в тому, що сам автор залишається принципово незавершеним, тому що він не входить у простір, який завершується. Але позиція автора є постійно мінливою і виключає саму можливість створення ним "цілого" поетичного буття, передбачає, водночас з цим, створення "цілого" самого автора. Це означає вихід зі сфери естетичного, цілком включеного в кореляцію "я - інший", тобто, добровільну відмову від продовження акту уявлення, здатного в суттєвій формі явити через судження про "прекрасне" предмет цього судження і, водночас, здатного в чуттєвій формі створити через судження про "високе" предмет цього судження. Якщо предмет судження про "прекрасне" займає позицію "іншого", пояснюваного судженням з позиції "я", що повністю вписується у кореляцію "я - інший", то предмет судження про "піднесене" і саме судження про нього одне і те ж, що порушує закономірності кореляції "я - інший". За відсутності наявних доказів існування предмета судження про "піднесене", можна повірити в його існування, тим самим вийти за межі кореляції "я - інший", віднести предмет "піднесеного" до предметів віри, що існують поза кореляцією "я - інший". Це дозволяє говорити про архітектоніку віри, як про надархітектоніку, що містить у собі архітектоніку естетичного об'єкта (кореляції "я - інший") і дозволяє автору, зберігаючи свою тілесну обмеженість, завершувати поетичне буття: створювати "ціле" героя та "ціле" автора. Тобто, автор, втілений в образ, стає автором-творцем, що займає позажиттєву/позазнаходжувану позицію щодо хронотипів зображуваного і зображувального світів, а не з'являється відразу як автор-творець, минаючи стадію автора, втіленого в образ.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення поняття "авторська рефлексія", з'ясовано його роль і місце серед понять, пов'язаних з проблемою автора. Досліджено види, форми та функції авторської рефлексії в літературному творі. Розроблено теоретичні положення, які застосовано до аналізу конкретного художнього матеріалу - прози Д. Фаулза. Визначено основні форми авторської рефлексії у романах цього англійського письменника XX ст. Розглянуто певні моделі авторської рефлексії, а саме: рефлексія автора як суб'єкта естетичної діяльності, рефлектуючий герой, рефлектуючий читач.

  Скачати повний текст

Розкрито функціонально-прагматичний, образотворчий потенціал внутрішнього адресата у прозовому тексті як конструктивно-креативний елемент української прози ХХ ст. Проаналізовано функції внутрішнього адресата у прозовому тексті, зокрема, імітаційно-орієнтаційну, діалогічно-прогресійну, фреймово-актуалізаційну, когезійну. Розглянуто питання функціонально-комунікативного навантаження засобів адресації (непрямих мовленнєвих актів, пресупозиції, засобів паралінгвістики), визначено імпліцитні значення художнього (прозового) тексту з латентними образотворчими стратегіями.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз найтиповіших змін у лексико-семантичній системі української літературної мови кінця XX - початку XXI ст., що знайшли відображення у мові сучасних прозових текстів. Установлено специфіку активних лексико-семантичних процесів, а саме: запозичень, жаргонізації, лексичної реактивності, детермінологізації, а також процесів формування нових значень, семантичних конотацій та часових мовних ідентифікаторів аналізованого періоду. Висвітлено основні екстра- та інтралінгвальні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі української мови, виявлено особливості взаємодії лексико-семантичних процесів у вербальній структурі прозового тексту, визначено місце досліджених мовних одиниць у словниковому складі сучасної української літературної мови та їх функціонально-стилістичні особливості. Запропоновано дефініцію поняття "лексико-семантичні процеси" та здійснено класифікацію активних лексико-семантичних процесів.

  Скачати повний текст

Розкрито аналітику сприйняття літературного тексту в українському естетичному дискурсі крізь призму рецептивної естетики, аналітичної та герменевтичної традицій у дослідженні тексту. Розглянуто естетично-літературознавчі орієнтири на перетині української, західноєвропейської та російської естетичної думки. Доведено, що на теренах України розвивається міждисциплінарний підхід щодо вивчення процесу сприйняття літературного тексту. Встановлено, що до нього долучено літературознавці, психологи, критики, зумовлюючи певний синтез філософських, естетичних, літературознавчих і психологічних напрацювань у дослідженні проблеми рецепції текстів. Здійснено аналіз тексту як об'єкта читацького сприйняття у нерозривному зв'язку з твором, книгою та використанням "протоестетичних" категорій читання, тлумачення, розуміння у контексті філософії "діалогу", співтворчості, критики.

  Скачати повний текст

Проаналізовано зв'язок літературності філософських практик з антропологічним досвідом, що породжує ці практики, на прикладі християнського антропологічного проекту Сьорена Керкегора. Розглянуто рух філософії до літературності як одну з провідних тенденцій у сучасній західній філософії. Філософію описано як історико-літературний феномен через виділення трьох типів літературності: Платон (онтологія), Кант (гносеологія), Ніцше (комунікація). Проведено експлікацію вихідного поняття "літературність". Показано, що літературні практики залежать від антропологічних моделей, які їх породжують. Розглянуто зв'язок християнської антропології та літературного новаторства С.Керкегора.

  Скачати повний текст

Розв'язано теоретичні та практичні проблеми, які стосуються системного вивчення поетичних конструкцій з семантичним зсувом. Розкрито суть поняття семантичного зсуву й атрибутивної конструкції з семантичним зсувом. Побудовано класифікації цих конструкцій у взаємозв'язку з певними критеріями. Наведено номенклатуру моделей конструкцій з семантичним зсувом та проаналізовано їх окремі компоненти (прикметники, дієприкметники, іменники).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему біблійної герменевтики як особливої сфери гуманітарного знання та інтерпретації біблійних текстів як основного джерела інтертекстуальності, літературного діалогізму, алегоризації, архетипного мислення, символізму, метамовної семіотики світової культури. Висвітлено основні етапи розвитку герменевтики від давньоюдейської та ранньохристиянскої екзегези, патристики та схоластики до сучасних інтерпретативних теорій феноменологічної герменевтики, біблійного екзистенціалізму й архетипної критики. Досліджено теоретичні концепти минулих епох у взаємозв'язку з загальним розвитком філологічної думки, висвітлено літературознавчі аспекти інтерпретації тексту і явищ буття, формування методологічної системи науки про літературу, становлення її термінологічного апарату. Виявлено загальні закономірності розвитку ідей процесу осягнення та інтерпретації у світовій гуманітаристиці. З використанням дослідженої методології здійснено аналіз основних парадигм Біблії (історичної, культурологічної, жанрової, авторської), її художньо-образної структури за текстуальним, екстратекстуальним та метатекстуальним рівнями інтерпретації. Проаналізовано детермінанти біблійної семіотики у її архетипному, символічному, алегоричному та типологічному виявах. Грунтуючись на зазначених наукових концептах, розглянуто проблеми сакральності, анагогічності, есхатологічності біблійних текстів як Святого Письма.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні маркери позначення емпатії, які, корелюючи одне з одним, сприяють емпатизації дискурсу. Розкрито природу емпатії в аспекті емотіології та прагмалінгвістики. Виокремлено емоційний, когнітивний, соціальний, комунікативний і прагматичні параметри емпатії. Обгрунтовано роль даного феномену в контексті гармонізації міжособистісних стосунків комунікантів у мовленнєвій взаємодії. Установлено основні розряди номінативних одиниць, які використовуються для позначення емпатії у сучасній англійській мові. Визначено характер їх семантичної організації. З'ясовано прагматичні різновиди емпатійних висловлювань, а також місце таких висловлень у системі мовленнєвих актів. Виявлено та конкретизовано закономірності функціонування невербальних засобів на позначення емпатії, виведено глобальну та локальні дискурсивні стратегії та тактики вираження емпатії.

  Скачати повний текст

Досліджено вербальні та невербальні засоби на позначення емоційного стану радості, які корелюють між собою та сприяють феліцитаризації дискурсу як носії позитивної емоційної інформації. Систематизовано маркери актуалізації емоційного стану радості персонажів на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях художнього дискурсу на підставі виокремлення у семантичній структурі відповідних одиниць семи 'феліцитарність', а також шляхом становлення співвідношення категорії оцінювання, емотивності й експресивності в семантиці мовних одиниць. Визначено прагматичні параметри емоційного стану радості. Обгрунтовано роль цього феномену в аспекті гармонізації міжособистісних стосунків персонажів. Установлено основні розряди номінативних одиниць на позначення емоційного стану радості в сучасній англійській мові й охарактеризовано їх функції у дискусії. Проаналізовано прагматичні різновиди висловлень на позначення радості у художньому тексті. Виявлено та конкретизовано закономірності фунціонування невербальних засобів на позначення емоційного стану радості. З'ясовано прагматичну роль досліджених вербальних і невербальних засобів у реалізації комунікативної стратегії позитивної ввічливості.

  Скачати повний текст

Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, зумовлених традиціями Сходу та Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується проблема жанроутворення в драмі як літературному роді. Жанроутворюючим фактором визнається категорія пафосу як авторської оцінки. Простежується специфіка драми як роду літератури у взаємозв'язку із пафосом та його вплив на визначення типу конфлікту драматургічного твору. Автор пропонує концепцію жанрів драматургічної спадшини М.Булгакова та визначає специфіку жанрів п'єс драматурга у зв'язку із особливостями його світовідчуття, що впливає на пафос творів.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретично обгрунтовану й експериментально перевірену методику вивчення мови художнього твору на уроках української літератури в старших класах. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови розвитку в учнів старших класів вмінь аналізувати мову художніх текстів. Обгрунтовано критерії та рівні сформованості в учнів старших класів відповідних вмінь. Доведено, що розроблена методика передбачає засвоєння старшокласниками мовознавчих і літературознавчих понять про мову художніх творів. Розроблено методику роботи над вивченням мови художнього тексту старшокласниками як твору словесного мистецтва, яка базується на практичному застосуванні ефективних методів і методичних прийомів на уроках української літератури. Дана методика формує вміння аналізувати мову художніх творів, сприяє розвитку самостійності, зв'язного мовлення, творчих літературних здібностей старшокласників.

  Скачати повний текст

Досліджуються моделі переживання естетської абсолютизації прекрасного російським та європейським культурним середовищем на різних історичних етапах. Автор аналізує творчі системи О.Уайльда та І.Северяніна як підсумкові в історичному функціонуванні естетської ідеї, виокремлює їх суттєві характеристики.

  Скачати повний текст

Досліджено засоби відтворення алюзії під час перекладу художніх творів англійських і американських письменників XX ст. українською мовою. Розглянуто різні типи алюзій, узагальнено чинники, що впливають на вибір засобів їх перекладу. Доведено, що основне завдання перекладача під час відтворення алюзії - зберегти її асоціативний фон, забезпечити її впізнаваність реципієнтом. Виявлено основні прийоми передачі алюзії, встановлено шляхи й умови досягнення адекватного перекладу. Зауважено, що ефективними прийомами для відтворення алюзій під час перекладу художнього твору є транскодування, цитатний, семантико-стилістичний і уточнювальні переклади та графічне маркування алюзії. Адекватність перекладу досягається і за допомогою компенсаційних прийомів.

  Скачати повний текст

Виявлено особливості відтворення семантики сенсоризмів у ході перекладу англомовної поезії українською мовою на підставі контрастивного аналізу конве- та дивергентних рис їх семантичної структури у системах сучасних англійської та української мов. За допомогою застосування елементів статистичного аналізу лексичної семантики встановлено коефіцієнт відповідності (конвергентності) семантем сенсорних домінант і визначено зв'язок між дивергентністю мовних систем і трансформаціями у перекладі. Розкрито особливості передачі авторської мовної картини світу у структурі цільових текстів та визначено вплив перекладацького континууму англійських сенсоризмів у віршових переклада.

  Скачати повний текст

Досліджено проблематику відтворення словотвірних, семантичних і функціональних особливостей арготизмів в українських перекладах французької художньої прози. Узагальнено та класифіковано критерії ідентифікації одиниць французького арго. Підтверджено положення, що "арго" є національно маркованим терміном французької лінгвістики. Проаналізовано французьке арго як лінгвокультурний бар'єр, розкрито лінгвостилістичні та словотвірні особливості аргонізмів і динаміку їх статусу у контексті перекладу. Розглянуто українських сленг і просторіччя як можливі перекладацькі відповідники французького арго. Обгрунтовано стратегію і тактику перекладу арготичної лексики. Охарактеризовано основні способи і прийому відтворення структурної й етнокультурної специфіки арготичних лексем. Досліджено способи та засоби перекладу соціальних різновидів французького арго, показано специфіку передачі експресивного, полісемантичного, образного (лексичного й фразеологічного) навантаження арготизмів.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію етномовного компонента народної казки як етномовної й перекладознавчої категорії, визначено його складові. Встановлено умови його адекватного (неадекватного) відтворення та прагматичної адаптації в англомовних перекладах, зокрема, в зачинах і кінцівках. Проведено аналіз способів відтворення етносемантики реалій, назв казкових предметів і персонажів, словесних образів, інтимізуючих звертань та інших структурно-конотативних, емоційно-експресивних і римотворчих етномікрокомпонентів українських народних казок.

  Скачати повний текст