Висвітлюються сучасні проблеми медико-демографічного та еколого-соціального стану в Україні, особливості сучасного світобачення та уявлень про сутність людини, її духовне і психічне (душевне) здоров'я. Наводяться конкретні рекомендації щодо роботи з емоціями, виходу із стресових станів, подолання депресії та досягнення життєвого успіху.

Проаналізовано розлади емоційної сфери на основі двокомпонентної структури емоцій: емоція - це єдність відображуваного предметного змісту (предметний компонент) та емоційного переживання (афективний компонент). Встановлено, що в хворих на параноїдну шизофренію порушений предметний компонент позитивних і негативних емоцій: важливі ознаки об'єктів ігноруються, а несуттєві ознаки використовуються як емоційно-значущі. Зв'язок предметного й афективного компонентів надмірно лабільний, нестійкий. Афективний компонент позитивних емоцій у разі параноїдної шизофренії порушений у більшій мірі, ніж негативних. Зміни позитивних емоцій мають характер дефіцитарних, а негативних емоцій мають своєрідність: збільшення частоти поєднується зі зменшенням інтенсивності, активуючого впливу. На основі одержаних результатів розроблено критерії та запропоновано комплекс задач для діагностики емоційних порушень, зумовлених шизофренією.

Розглянуто нову інформаційну технологію - необчислювальний підхід для розв'язання задач організації планування рухів маніпуляційних систем і керування віртуальними моделями голови людини в процесі промовлення з емоціями.

Досліджено особливості ставлення до завдання та ступінь дезорганізації поведінки, спричиненої емоціями у важких ситуаціях. У спостереженнях брали участь 73 особи, розділені на три групи, учасники яких різнилися характером виконуваної роботи: 33 вчителі фізичного виховання, 20 військових пілотів і 20 працівників охорони. З використанням тесту експресії поведінки визначено, що пілоти і працівники охорони виявили значно нижчий рівень оборонних реакцій у складних ситуаціях, ніж вчителі фізичного виховання.

Исследованы особенности отношения к заданию и степень дезорганизации поведения, вызванной эмоциями в сложных ситуациях. В исследованиях принимали участие 73 человека, разделённые три группы, участники которых отличились характером выполняемой работы: 33 учителя физического воспитания, 20 военных пилотов и 20 работников охраны. С использованием теста экспрессии поведения определено, что пилоты и сотрудники охраны проявили занчительно более низкий уровень оборонных реакций в сложных ситуациях, чем учителя физического воспитания.

The studies involved 73 subjects, divided into three groups differentiated by the type of occupation: 33 teachers of physical education, 20 fighting pilots, and 20 security guards. Dudek and Koniarek test of behavior expression (1989) has been used. This test enables investigation of two personality features: attitude to the task and degree of behavior disintegration due to emotions produced by the difficult situation. It has been found that fighting pilots and security guards reacted differently than physical education teachers. Seen differences have been statistically significant. Differentiation of the examined individuals according to their occupation did not exert statistically significant effect on the assessment of behavior disintegration andattitude to the task. Fighting pilots and security guards in comparison with physical education teachers showed significantly lower tendency to defensive reactions in the difficult situation.

Висвітлено роль оволодіння інформаційною культурою, як складовою поліхудожньої освіти, шляхом пізнання творів кіномистецтва. Зазначено, що кінематографічні твори здійснюють педагогічний вплив на формування інформаційного образу засобами інтеграції пізнавально-активного поля з почуттями, емоціями, які переживають усі учасники спілкування. Сформульовано принципи впровадження кіномистецтва в навчальний процес. Розглянуто й охарактеризовано структурні компоненти системи поліхудожньої освіти в парадигмі модульно-рейтингового навчання. Констатовано, що подальша перспектива розробки та обгрунтування поліхудожнього виховання полягає у наступній розробці творчих завдань з інтеграції наукових та творчих методів навчання у поліхудожньому вихованні молоді.

Розглянуто різні комунікативні типи емотивних речень зі значенням "радість". Стверджено, що найінтенсивніше дана емоція виражається у власне окличних реченнях.

Рассмотрены различные коммуникативные типы эмотивных предложений со значением "радость". Доказано, что наиболее интенсивно данная эмоция выражена в собственно восклицательных предложениях.

The article deals with the expression of the emotion "joy" by syntactic means of communication. Different communicative types of emotive sentences with the meaning of "joy" are distinguished. It is proved that this emotion is expressed most intensively in the proper exclamatory sentences.

Досліджено особливості темпераменту (активність, темпераментність, емоційність, нейротизм) як біологічні передумови емоційного інтелекту. Викладено результати дослідження характеру взаємозв'язку емоційного інтелекту та нейротизму у студентів. Встановлено, що студенти з більщ високими показниками нейротизму мають більш низький рівень здібностей до розуміння власних емоцій, а також до керування власними та чужими емоціями.

Исследованы особенности темперамента (активность, темпераментность, эмоциональность, нейротизм) как биологические предпосылки эмоционального интеллекта. Изложены результаты исследования характера взаимосвязи эмоционального интеллекта и нейротизма у студентов. Установлен факт, что студенты с высокими показателями нейротизма имеют более низкий уровень способностей к пониманию собственных эмоций, а также к управлению собственными и чужими эмоциями.

The article deals with the features of temperament (activity, temperament, emocionality, neurotizm), as biological preconditions of emotional intelligence. Results of research of character of interrelation of emotional intelligence and neurotizm at students are stated. The fact is established, that students with high parameters of neurotizm have lower level of abilities to understanding of own emotions, and also to management of own and another's emotions.

Проведено теоретико-експериментальне дослідження проблеми корекції невротичних переживань у першокласників. Визначено сутність неврозу та переживання, запропоновано визначення поняття "невротичне переживання" як психічного стану особистості, забарвленого негативними емоціями та почуттями. Доведено, що виникнення невротичного переживання обумовлено тривогами, страхами, пригніченим настроєм, зокрема, побоюванням не реалізувати значущі домагання та за суб'єктивної невизначеності результатів діяльності особистості або за відомих досягнень (успіх - неуспіх) у конкретній, значущій для дитини шкільній ситуації. Доведено, що невротичне переживання сигналізує про непродуктивне перебування дитини в ситуації вирішення значущої проблеми, пов'язане з високим ступенем негативної емоційності, перебільшенням значущості ситуації, невірою у власну спроможність її вирішити, неадекватним реагуванням на успішне або неуспішне опанування. Виявлено спільні та відмінні риси між неврозом і невротичними переживаннями. Емпірично досліджено зв'язок між переживаннями, пов'язаними з самоактуалізацією та адаптацією, та між невротичними переживаннями і дезадаптацією. Створено психологічну модель структури невротичного переживання. Визначено зміст і специфіку невротичних переживань і переживань, пов'язаних з самоактуалізацією першокласників. Встановлено три рівні розвитку невротичного переживання (низький, середній та високий). Розроблено методику діагностування у першокласників невротичних переживань і переживань, пов'язаних з самоактуалізацією за умов значущої навчальної ситуації.

Розглянуто єдність моторних, пізнавальних та емоційних проявів психіки дитини на перших етапах онтогенезу. Наведено огляд вітчизняних та зарубіжних досліджень психічного розвитку та пізнавальної діяльності дитини, розкрито зв'язок рухів з емоціями. Проаналізовано взаємовплив моторики та активності психіки дитини у різні вікові періоди. Висвітлено питання розвитку загальної психомоторної обдарованості в учнів I - IV класів. Наведено методи визначення властивостей нервової системи у дітей за показниками моторики. Охарактеризовано порушення моторних рівнів ЦНС та активності психіки дітей з церебральним паралічем і нервово-психічними захворюваннями. Розкрито психомоторні можливості учнів допоміжної школи, запропоновано методи корекції їх розвитку.

Рассмотрено единство моторных, познавательных и эмоциональных проявлений психики ребенка на первых этапах онтогенеза. Приведен обзор отечественных и зарубежных исследований психического развития и познавательной деятельности ребенка, исследована связь движений с эмоциями. Проанализировано взаимовлияние моторики и активности психики ребенка в различные возрастные периоды. Освещены вопросы развития общей психомоторной одаренности учащихся I - IV классов. Приведены методы определения свойств нервной системы у детей по показателям моторики. Охарактеризованы нарушения моторных уровней ЦНС и активности психики детей с церебральным параличем и нервно-психическими заболеваниями. Раскрыты психомоторные возможности учащихся дополнительной школы, приведены методы коррекции их развития.

Розглянуто конфлікт як найбільш гострий спосіб вирішення значущих протиріч, що виникають у процесі соціальної взаємодії, яка полягає в протидії суб'єктів конфлікту, і зазвичай супроводжується негативними емоціями й відчуттями, що переживаються ними відносно один одного. Наголошено, що одним із найважливіших чинників розвитку конфліктної ситуації є поведінка людини, яка складається з протилежно направлених дій учасників конфлікту. Доведено, що конфліктна поведінка має свої принципи, стратегії (способи) і тактики (прийоми), структури, стилі поведінки та чинники, що визначають вибір стратегії.

Рассмотрен конфликт как наиболее острый способ решения значимых противоречий, что возникают в процессе социального взаимодействия, которое состоит в противодействии субъектов конфликта, и, как обычно, сопровождается негативными эмоциями и ощущениями, которые переживаются ими относительно друг друга. Акцентировано на том, что одним из наиболее важных факторов развития конфликтной ситуации есть поведение человека, которое состоит из противоположно направленных действий участников конфликта. Доказано, что конфликтное поведение имеет свои принципы, стратегии и тактики, структуру, стили поведения Ц факторы, что определяют выбор стратегии.

Розкрито проблему та необхідність формування духовної особистості вчителя та виділення якостей і характеристик, що окреслюють духовність педагога. Визначено показники складових духовності особистості вчителя: взаємоповага учнів та вчителів, безумовна віра в духовний, фізичний, інтелектуальний потенціал дитини і здатність допомогти його реалізувати, готовність щиро захоплюватись досягненнями учнів, колег, батьків, уміння бачити результати своєї духовної праці в думках, вчинках, емоціях, життєвих орієнтирах своїх учнів, здатність до відкритості почуттів, професійна совість, професійна гідність, інтелігентність. Підсумовано, що сучасний педагог виступає не тільки як носій вироблених людством і конкретним народом кращих духовних надбань, в першу чергу він є суб'єктом створення соціокультурного простору, де має самовизначитись та реалізувати власну життєву програму, а також допомогти визначити програму духовного життя своїх вихованців.

Раскрыта проблема и необходимость формирования духовной личности учителя и выделения качеств и характеристик, которые определяют духовность педагога. Приведены показатели составных духовности личности учителя: взаимоуважение учеников и учителей, духовное сострадание, безусловная вера в духовный, физический, интеллектуальный потенциал ребенка и способность помочь его реализовать, готовность искренне восхищаться достижениями учеников, коллег, родителей, умение видеть результаты своей духовной работы в мыслях, поступках, эмоциях, жизненных ориентирах своих учеников, способность к открытости чувств, профессиональная совесть, профессиональное достоинство, интеллигентность. Отмечается, что современный педагог выступает не только как носитель выработанных человечеством и конкретным народом лучших духовных достояний, а в первую очередь он является субъектом создания социокультурного пространства, в котором должен самоопределится и реализовать собственную жизненную программу, а также помочь определить программу духовной жизни своих воспитанников.

Висвітлено сутність, роль та зміст ділового спілкування. Розкрито ефективні методи вирішення проблем спілкування, які виникають у практиці сучасного менеджменту, бізнесу, підприємництва. Увагу приділено переговорам як особливій формі ділового спілкування менеджера. Розглянуто методи вирішення ділових і емоційних конфліктів, можливості управління негативними емоціями співрозмовника.

Освещены сущность, роль и содержание делового общения. Раскрыты эффективные методы решения проблем общения, возникающих в практике современного менеджмента, бизнеса, предпринимательства. Уделено внимание переговорам как особой форме делового общения. Рассмотрены методы решения деловых и эмоциональных конфликтов, возможности управления негативными эмоциями собеседника.

Висвітлено методологічні засади юридичної психології. Розкрито психологічні особливості процесуальної та судової діяльності, проблеми кримінальної та пенітенціарної психології. Увагу приділено етапам формування складного вольового акту, емоціям, почуттям, поведінці людини в конфліктних емоційних ситуаціях, фізіологічним основам темпераменту. Охарактеризовано види слідчої діяльності, методи судово-психологічної експертизи, психологічну структуру злочину, вплив соціальної ізоляції на особу.

Освещены методологические основы юридической психологии. Раскрыты психологические особенности процессуальной и судебной деятельности, проблемы криминальной и пенитенциарной психологии. Уделено внимание этапам формирования сложного волевого акта, эмоциям, чувствам, поведению человека в конфликтных эмоциональных ситуациях, физиологическим основам темперамента. Охарактеризованы виды следственной деятельности, методы судебно-психологической экспертизы, психологическая структура преступления, влияние социальной изоляции на личность.

Проведено теоретичний та емпіричний аналіз феномену схильності до ризику, який розглянуто як стійку інтегральну багатокомпонентну якість особистості. Структуру схильності до ризику наведено у межах континуально-ієрархічного підходу. Експліковано й описано компонентний склад формально-динамічних характеристик (потреби ризикувати, стійкості ризик-риси, широти, діапазону проявів активності в ризику, імпульсивності, чутливості до ризикогенних ситуацій, легкості виникнення ризикованості, ініціативності). Якісний склад показників представлений емоційними, когнітивними, поведінковими, контрольно-регулятивними компонентами. Індивідуально-типологічні особливості схильності до ризику зумовлені комбінацією його показників. Досліджено індивідуально-типологічні особливості схильності до ризику. Доведено, що емоційність є однією з детермінант індивідуально-типологічних проявів схильності до ризику, що зумовлено психологічною суттю, наявною в емоціях кожної модальності.

В ряду эмоциональных феноменов рассмотрены актуальные и устойчивые эмоциональные переживания (ЭП). Актуальные ЭП представлены ситуативными, "транзитными" эмоциями; устойчивые переживания - устойчивой склонностью к переживанию эмоций определенной модальности - эмоциональностью. С позиций дискретного и димензионального подходов проанализировано взаимодействие этих ЭП.

У ряду емоційних феноменів розглянуто актуальні та стійкі емоційні переживання (ЕП). Актуальні ЕП наведено ситуативними, "транзитними" емоціями; стійкі переживання - стійкою схильністю до переживання емоцій певної модальності - емоційністю. З позицій дискретного та дімензіонального підходів проаналізовано взаємодію цих ЕП.

Among the phenomena considered the emotional relevance and sustainability of emotional distress. Current emotional distress are situational, "transit" emotion; stable experience - a stable tendency to experience certain emotions modality - emotional.From the standpoint of discrete and dimenzionalnogo approaches analyzed the interaction of these emotional experiences.

Висвітлено сутність патріотизму як інтегрованого почуття, комплексу вищих інтелектуальних, естетичних, праксичних і моральних почуттів. Розглянуто історію дослідження даного питання, сутність, структуру цього феномену через розкриття суті таких базових понять, як "емоція", "почуття". Виокремлено характерні особливості емоцій, вищим результатом розвитку яких є почуття . З'ясовано значення в емоційній сфері вищих почуттів, їх поділ за змістом на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні. Уточнено та охарактеризовано складові патріотизму: інтелектуальні, естетичні, праксичні та моральні. Зроблено висновок про те, що патріотизм як інтегроване почуття, об'єднує в собі: почуття любові до Батьківщини, почуття національної гордості, почуття честі, власної гідності.

Освещена сущность патриотизма как интегрированного чувства, комплекса высших интеллектуальных, эстетических, праксиологичных и моральных чувств. Рассмотрены исследование данного вопроса, сущность, структура этого феномена через раскрытие сути таких базовых понятий, как "эмоция", "чувство". Выделены характерные особенности эмоций, высшим результатом развития которых есть чувства. Выяснено значение в эмоциональной сфере высших чувств, их деление по содержанию на моральные, эстетические, интеллектуальные и праксические. Уточнены и охарактеризованы составляющие патриотизма: интеллектуальные, эстетические, праксические и моральные. Сделан вывод о том, что патриотизм как интегрированное чувство, объединяет в себе: чувство любви к Родине, чувство национальной гордости, чувство чести, собственного достоинства.

In the article essence of patriotism lights up as computerintegrated sense, complex of higher intellectual, aesthetically beautiful, workoholic and moral senses.

Запропоновано цілісний підхід для моделювання та розпізнавання мімічних проявів емоцій на обличчі людини. Зроблено перехід від формального опису емоційних станів людини до опису мімічних проявів на обличчі. Фотографічні зображення, які відповідають певним емоційним станам, перетворюються у векторний простір мімічних проявів. Побудовано базис цього простору. Довільна емоція конкретної людини розпізнається як опукла комбінація станів одержаного базового простору.

Рассмотрены изменения в репрезентации времени в возрасте взрослости и старости. Приведены характеристики четырёх стадий взрослости (ранняя взрослость (21 - 25 лет), средняя взрослость (25 - 40 лет), поздняя взрослость (40 - 55 лет), предпенсионный возраст (55 - 65 лет) и три стадии цикла старения ("удаление от дел" (65 - 70 лет), старость (70 и более лет), последняя стадия - дряхлость, болезненная старость и смерть). Освещены результаты изучения развития понятийного мышления, проведённого с помощью традиционных, психодиагностических процедур ("Направленный ассоциативный эксперимент", методики "Сравнение понятий") и метода определения понятия. Выявлено, что с возрастом категориальных значений, представленных в сознании, становится больше, и они могут быть показаны на трёх уровнях: адекватные реакции, семантические парафазии и неадекватные реакции. Констатировано, что в репрезентациях времени в сознании у испытуемых в периоде старости отмечается субъективное ускорение переживаемого времени, время репрезентируется в значении "жизнь", которая прошла и которая была наполнена событиями, окрашенными положительными и отрицательными эмоциями.

Розглянуто зміни в репрезентації часу у віці дорослості і старості. Наведено характеристики чотирьох стадій дорослості (рання дорослість (21 - 25 років), середня дорослість (25 - 40 років), пізня дорослість (40 - 55 років), передпенсійний вік (55 - 65 років) та три стадії циклу старіння ("віддалення від справ") (65 - 70 років), старість (70 і більше років), остання стадія - дряхлість, хвороблива старість і смерть). Висвітлено результати вивчення розвитку понятійного мислення, проведеного за допомогою традиційних, психодіагностичних процедур ("Спрямований асоціативний експеримент", методики "Порівняння понять") та методу визначення поняття. Виявлено, що з віком категоріальних значень, представлених у свідомості, стає більше, і вони можуть бути показані на трьох рівнях: адекватні реакції, семантичні парафази та неадекватні реакції. Констатовано, що в репрезентаціях часу у свідомості випробовуваних в періоді старості відзначається суб'єктивне прискорення часу, що проживається, час репрезентується в значенні "життя", яке пройшло і яке було наповнене подіями, позначеними позитивними та негативними емоціями.

The changes in the representation of time at the age of adulthood and old age. Shows the characteristics of the four stages of maturity (early adulthood (21-25 years), middle adulthood (25-40 years), late adulthood (40-55 years), pre-retirement age (55-65 years)) and three stages of the cycle of aging ("removing of cases (65-70 years), age (70 or more years), the last stage - senility, old age and painful death). Highlights the results of studying the development of conceptual thinking, conducted by traditional psycho diagnostic procedures ("Directed association experiment" methodology "Comparison of concepts") and the method definition. The study revealed that the age of categorical values represented in the mind, it becomes more and they can be displayed on three levels: an adequate response, semantic par aphasias and inadequate response. Focus on results using the method of definition, whose task was to determine the temporal adverbs, which reflect the metric properties of time (duration), the topological properties (sequence) representation for orientation in time by answering the question "What is time?". Stated that in the representations of time in the minds of the subjects in their old age marked subjective acceleration experienced by the time the time are represented within the meaning of "life" that took place and which was filled with events that stained positive and negative emotions. Time is valuable, it's gold, it must be cared for.

Досліджено особливості просодичного оформлення англійських висловлень на позначення позитивних емоцій у лінгвокогнітивному аспекті з урахуванням соціального та культурологічного контекстів мовлення. Обгрунтовано теоретичні засади лінгвокогнітивного напряму сучасних фонетичних досліджень. Удосконалено методику проведення експериментально-фонетичного дослідження з метою встановлення просадичних виявів емоційних концептів в англійському мовленні. Проведено розмежування таких концептів на ті, що вербалізуються як клішовані (емоційні кліше) або неклішовані (емоційні сценарії) структури, що дозволило експериментально встановити просодичні параметри комунікативної та когнітивної динаміки вираження позитивних емоцій у досліджуваних висловленнях. Виділено інваріантні інтонаційні моделі англійських висловлень на позначення позитивних емоцій у координатах емоція - перцептивні маркери - сприйняття. Визначено аудитивні й акустичні параметри, які відображають концептуалізацію емоційного та комунікативного досвіду мовця й обумовлюють відповідну реакцію слухача.

Висвітлено зародження почуття провини та страху в процесі онтогенетичного розвитку. Проведено паралель переживань маленької дитини, яка піддається жорстокому поводженню й релігійно віруючої лидини. Зроблено психологічний аналіз емоцій страху та провини використовуючи Біблійні сказання.

Освещено зарождение чувства вины и страха в процессе онтогенетического развития. Проведена параллель переживаний маленького ребёнка, подверженного жестокому обращению и религиозно верующего человека. Проведен психологический анализ эмоций страха и вины, используя Библейские сказания.