Розглянуто специфіку та типологічні риси жанрової системи лірики ХХ ст. у ракурсі застосування категорії особистості як жанроутворювального фактора. Визначено своєрідність та еволюцію жанрової системи ліричних творів Анни Ахматової. Висвітлено жанрово-стилістичні особливості української повісті 1960 - 80-х років. Розкрито семантику епітетарних словосполучень у поезіях О.С.Пушкіна. Викладено деякі сучасні тенденції побутування фольклорних жанрів на Дніпропетровщині.

Розглянуто жанрово-стильові модифікації сучасної української новели. Значну увагу приділено міфологізмам поезії Празької школи, хорватському новоісторичному роману та постмодерністській традиції, есеїстичній прозі У.Самчука, архетипним темам в "Украденому щасті" І.Франка, а також проблемі "двоїстості" у Ф.Достоєвського і романістів "Південної школи".

Розглянуто деякі типи епонімічних назв в англійській мові, які посідають чільне місце серед так званих незнаходжувальних слів у роботі перекладача. Викладено принципи їх передачі українською мовою в текстах різних жанрів. Приділено особливу увагу епонімічним назвам, які належать до спеціальної лексики, термінологічних систем науки та техніки, служать основою рерівації спеціальних термінів, зокрема, як специфікатора родового поняття, вираженого загальною назвою (типу Berner's window). Відзначено, що в ЗМІ рекламодавці намагаються перетворити назви торгових марок на епонімічні. Встановлено, що в художній літературі епонімічні назви від топонімів і торгових марок найчастіше виступають у ролі уточнюючих художніх деталей, головною функцією яких є створення враження достовірності шляхом фіксації найдрібніших подробиць. Вказано на недоцільність існуючої практики опускати їх в перекладі, чи передавати родовим словом або функціональним аналогом.

Розглянуто проблему формування ансамблевих основ жанру віолончельної сонати в творчості Л. ван Бетховена. Нововведеннями Бетховена є використання поліфонічних засобів музичного розгортання в сонатно-симфонічному циклі й ансамблевий тип мислення композитора. Перша соната op. 102 дає уявлення про бетховенські принципи в камерно-інструментальному жанрі пізнього періоду.

Проанализировано становление западноевропейской модернистской драмы в XIX - XX вв. Значительное внимание уделено некоторым закономерностям литературной эволюции, становления художественной коммуникации, жанровым процессам в русской литературе рубежа XVIII - XIX вв. Освещены проблемы классической филологии и современного языкознания. Детально рассмотрено творчество Т.Манна, Э.М.Форстера, К.Маккензи, Т.Шевченка, А.Пушкина, У.Хогарта, И.Тургенева, И.Бродского, О.Мандельштама, И.Котляревского.

На основі ретельного і всебічного вивчення автографів А.Кос-Анатольського вперше оприлюднена вся його творча спадщина з домашнього архіву. Подано систематичний анотований опис музичних творів композитора. Вміщено усі, незалежно від форми та змісту, нотні і ненотні матеріали: автографи нот, поетичних текстів, друки, копії, листи, нотатки, тексти сценаріїв та інші документи, які зберігаються у домашньому архіві композитора. Показано різні етапи праці А.Кос-Анатольського над творами. Опис кожного автографу містить назву твору (подану згідно з автографом), формат рукопису і кількість заповнених нотним чи поетичним текстом сторінок. Усі рукописні матеріали згруповано за назвами творів і систематизовано за видами і жанрами рукописів.

Рассмотрены аспекты рецепции Библии в литературе средневекового Московского государства, упрочение христианской ментальности, учения о Боге, Христе и Церкви, обоснование идеала "обоженого" человека, дидактических начал словесности, а также богатство жанрово-стилистического воплощения библейских идей.

Проаналізовано взаємини українських письменників В.Стефаника і Б.Лепкого з польським митцем В.Орканом. Охарактеризовано тематично-проблемний зв'язок в новелістиці та оповіданнях, жанрово-стильову своєрідність малої прози Б.Лепкого та В.Оркана.

Висвітлено проблему походження замовлянь як жанру фольклорного мистецтва в контексті вербальної магії та вірувань українського народу. Здійснено спробу встановити найдавніші образи, притаманні найдавнішим епохам, а також наведено зразки сучасних замовлянь Полісся та Кіровоградщини.

Вивчено українську драматургію першої половини ХХ ст., передусім, найпродуктивнішої в жанрово-стильовому та тематичному аспектах доби - епохи модернізму. Висвітлено життєвий і творчий шлях українського драматурга Миколи Куліша. Викладено основні художні засади новітньої драми. Наведено термінологічний словник, який містить необхідний матеріал з питань теорії літератури: проблеми жанру, стилів, напрямів тощо.

Наведено загальні відомості з питань методики викладання української літератури в школі, запропоновано шляхи її розвитку. Розглянуто форми, методи та методичні прийоми викладання літератури, зокрема, метод лекції, бесіди, самостійної роботи та ін. Висвітлено особливості уроку як основної форми вивчення літератури, показано його структуру та методику, наведено класифікацію типів уроків. Викладено методологічні й методичні питання роботи з текстом, охарактеризовано особливості вивчення окремих тем і розділів програмового матеріалу. Аналізуються питання розвитку зв'язного мовлення учнів та система творчих робіт з літератури, а також пропонується методика вивчення творів різних жанрів (фольклорних, епічних, ліричних, драматичних, літературно-критичних статей).

Здійснено порівняльний аналіз ролі української народної пісні у формуванні вокальної особистості в контексті професійного навчання співу різних мистецьких спрямувань (академічного, народного та естрадного) з використанням розкриття етномистецтвознавчого аспекту національної вокальної школи на різних рівнях художнього цілого, із залученням різнопрофільних способів художньо-стильового втілення національної специфіки жанру. Показана залежність виконавців народно-пісенного репертуару від інтонаційного досвіду сучасного їм середовища, яка впливає на стиль співу й імпровізаційну техніку.

Розглянуто про книгу лірики В.Ходасевича "Важка ліра" - своєрідне жанрове утворення, важливою рисою якого є наявність сюжетного руху, забезпеченого динамікою провідних поетичних образів. Ці образи формують ланцюжки тем, які окреслють поетичний світ книги.

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Розглянуто особливості когезії та когерентності трьох типів дискурсу: інструкції, опису та розповідання. Висвітлено деякі напрямки та теми лінгвістичних досліджень, які характеризують загальний стан розвитку лінгвістики на сучасному етапі. Обговорено утворення емотивності внаслідок глютинації та контамінації фразеологічних одиниць. Визначено рівні варіювання афіксальних моделей метонімічного словотвору за допомогою іменників сучасної німецької мови. Досліджено внутрішню структуру фразеосемантичного поля "риси характеру людини". Розкрито діахронічний аспект дослідження фразеологічних одиниць. Проаналізовано специфіку структурування трактатного жанрового простору за матеріалом трактату Р.Рекорда "Замок знань". Відображено натуралістичний образ світу в поезії У.Уітмена.

Охарактеризовано шляхетську освіту на Правобережній Україні у кінці XVIII - на початку XIX ст. Детально проаналізовано діяльність О.Пчілки, Д.Гуменної, В.Сухомлинського, Г.Сковороди, П.Тичини та ін. Значну увагу приділено дохристиянському пантеону вірувань українського народу, жанровим особливостям колядок і щедрівок Уманщини, сюжетним вишивкам на рушниках, філософії української національної ідеї. Окремі розділи присвячено розбудові громадянського суспільства, соціолінгвістичному та прагматичному аспектам газетного тексту, а також деяким аспектам соціальних диспропорцій в українському суспільстві.

Висвітлено шлях української літератури від прадавнього письменства Київської Русі до самобутньої творчості Григорія Сковороди, проаналізовано все родове, видове і жанрове багатство прадавньої та давньої української літератури. Вперше фольклор трактовано як художню словесність.

Викладено деякі аспекти аналізу категорій змісту та форми літературного твору: його ідейно-тематичного навантаження, зовнішньої та внутрішньої композиції, жанрової специфіки, образної системи, мови. Акцентовано увагу на принципах аналізу в єдності змісту та форми, з урахуванням принципу історизму, жанрової природи будь-якого твору, способу відображення дійсності, літературного напряму, течії, стилю.

Исследуется проблема функционирования в литературе периода становления и укрепления Московской Руси древней церковной традиции поучения. Рассматривается реализация этой традиции в различных жанрах средневековой литературы (русской афористике, лирической поэзии (гимнографии), житийной литературе, драматургии XVІІ века), важнейшие идейно-тематические блоки поучительной литературы указанного периода в контесте мировой дидактической словесности древности и средневековья. Особое внимание уделено миру семьи и частной жизни в трактовке русских средневековых писателей.

мРозглянуто підходи до аналізу дискурсу як структури та процесу. Приділено увагу дискурсивно-функціональному, структурно-функціональному підходам до вивчення дискурсу, теорії жанрів і регістрів, стилістичним аспектам дискурсу, дослідженням наративу та художнього дискурсу, аргументативним, риторичним, семіотичним і когнітивним проблемам дискурсу. Визначено перспективи дослідження етикетних особливостей англомовного наукового дискурсу.