З лютого 1995 р. по лютий 1999 р. у хіміотерапевтичному відділі Київського міського онкологічного центру проведено 402 курси поліхіміотерапії 212 хворим зі злоякісними новоутвореннями при одночасному призначенні навобану (тропісетрон, "Новартіс"). Вiдзначено повний клінічний ефект (відсутність блювання та нудоти) у 80,7% хворих при одноразовому введенні цисплатину (вся доза в один день) та у 100% хворих при дробному введенні дози, незалежно від шляху введення цисплатину. У 52,4% хворих за умов профілактичного призначення навобану нудота та блювання були відсутні мінімум ще добу після курсу поліхіміотерапії.

Проаналізовано невдачі й ускладнення 581-го спінального знеболювання, зокрема 228-ми - за гінекологічних операцій, 317-ти - за кесаревого розтину і 36-ти - у разі вагінальних пологів. Загальна анестезія знадобилася через невдачу спінальної анестезії у 15-ти (2,5 %) жінок. Післяпункційний головний біль спостерігався у 10-ти (1,7 %) жінок, біль у попереку - у 3-х (0,5 %), тривалі післяопераційні нудота й блювання - у 9-ти (1,5 %), тремтіння - у 14-ти (2,4 %) випадках. Обговорено профілактику й лікування ускладнень.

Проанализированы неудачи и осложнения 581-й спинальной анестезии, в частности, 228 - при гинекологических операциях, 317 - при кесаревом сечении, 36 - при вагинальных родах. Общая анестезия понадобилась из-за неудачной спинальной анестезии у женщин. Послепункционная головная боль наблюдалась у 10-ти женщин, боль в пояснице - у 3-х, длительные послеоперационные тошнота и рвота - у 9-ти, дрожь - в 14-ти случаях. Обсуждены профилактика и лечение осложнений.

Ключ. слова: ТРОПІСЕТРОН-КМП, нудота, блювання, хіміотерапія, цисплатин
Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-522

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що найпоширенішими серед ускладнень консервативного протипухлинного лікування є нудота та блювання. Розроблено алгоритм комбінованого застосування різних антиеметичних засобів для профілактики нудоти та блювання під час проведення високоеметогенної хіміотерапії, що дозволяє значно покращити якість життя хворих і знизити вартість лікування.

Розглянуто призначення респіраторних фторхінолонів при позалікарняній пневмонії і представлено результати дослідження ефективності й безпечності левофлоксацину ("Локсофу"). Препарат призначали в стандартній дозі 500 мг 1 раз на добу всередину, середня тривалість терапії - 8,2 днів. Клінічна ефективність монотерапії левофлоксацином становила 97 %. Небажані явища спостерігалися у 3 пацієнтів (8 %): у 2 - нудота, в 1 - головний біль. У одному випадку через небажані явища прийом "Локсофу" було припинено.

Досвід вживання "Фроміліду" по 500 мг 2 рази/добу протягом 10 днів свідчить про високу ефективність цього антибіотика у разі урогенітальних інфекцій, викликаних хламідіями. Кларитроміцин хворі переносять краще, ніж доксициклін. Загальна частота небажаних реакцій, викликаних кларитроміцином, становила 10 - 12 %, тоді як у випадках терапії доксицикліном - 39 %. Найчастіше спостерігаються побічні явища з боку системи травлення: нудота, диспепсія. У більшості випадків вираженість побічної дії кларитроміцину розцінено як слабку або помірну. Згідно з результатами дослідження "Фромілід" є одним з найефективніших і безпечних антибіотиків у випадку урогенітальних інфекцій. Водночас потрібно і в подальшому вдосконалювати схеми та методи лікування хворих з урогенітальними інфекціями.

Вивчено епідеміологічні та клінічні особливості сучасного перебігу малярії vivax в Азербайджані в період епідемічної захворюваності серед осіб, які не хворіли на малярію, охарактеризовано основні лабораторні показники даної патології. Визначено групи ризику захворювання на малярію. Встановлено переважання на початковому етапі розвитку епідемічного спалаху випадків з тривалою інкубацією, в розпалі - з короткою інкубацією, в період спаду захворюваності - знову переважання випадків з тривалою інкубацією. Встановлено, що серед клінічних проявів первинної малярії vivax рідко спостерігається типова температурна крива, тахікардія, лейкопенія, виражена анемія. Зазначено, що більш частими симптомами перебігу даної патології середньої тяжкості та тяжкого ступеня є озноб, підвищення температури тіла, нудота, блювання. Визначено критерії діагностики захворювання у випадку його атипових проявів. Проведено аналіз ефективності лікування хворих на первинну малярію vivax делагілом та примахіном за звичайною терапевтичною схемою у загальноприйнятих дозах. Встановлено наявність стійкості I ступеня до делагілу штамів Plasmodium vivax у 10 % хворих з середньою тяжкістю перебігу малярії. Зазначено, що делагілстійкість Plasmodium vivax вдалось подолати шляхом продовження до 5-ти днів терміну лікування делагілом у дозі 0,5 г на добу per os.

Розкрито зміст й охарактеризовано засоби вираження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого. Розкрито сутність та специфіку "межової ситуації", показано особливості оповіді, зумовлені осмисленням екзистенційних проблем. Розроблено типологію екзистенційного героя, проведено дослідження категорій-екзистенціалів: "туга", "нудота", "абсурд буття", "страх смерті", "самотність", "паніка рефлективної свідомості". Проаналізовано опозицію "реальне/ірреальне", а також позитивний екзистенціал "любов". Наведено опис екзистенційного типу свідомості, об'єктивованого повною мірою та актуалізованого у всіх жанрових формах. Доведено, що по відношенню до "межової ситуації" екзистенційний герой набуває рис "приреченого, заблукалого, бунтівного, пробудженого героя", а також "людини зв'язаної". На підставі дослідження екзистенційної парадигми у творчості Л.М.Толстого доведено, що письменник випередив основні тези екзистенційної проблематики в літературі та філософії XX ст., визначив вектори розвитку літературного процесу межі століть.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності променевої терапії недрібноклітинного раку легень (НДРЛ). Проведено клініко-рентгенологічні СКТ й ендоскопічні обстеження 548-ми хворих, які одержали променеву та хіміотерапію з використанням таксотеру, етомозиду та цисплатину. Установлено значний позитивний ефект (77,6 - 82,1 %) лікування хворих на НДРЛ за умов поєднаного прискореного режиму опромінювання з хіміомодифікацією за всіх стадій у порівнянні з аналогічними показниками у разі проведення традиційного лікування, зокрема з хіміомодифікацією. Віддалені результати у пацієнтів цих груп за всіма показниками перевищували відповідні параметри, одержані за умов традиційного лікування та прискореного опромінювання без хіміомодифікації (тривалості життя, одно-, дво-, трирічної виживаності). Лімітувальним чинником у разі реалізації методик з прискореним режимом опромінювання є променеві реакції III ступеня тяжкості: езофагіти, пневмоніти, а у разі поєднання з хіміомодифікацією - додатково нудота та блювання, нейропенія, тромбопенія, нефропатія та мукозит. Вивчено обмін основного компонента апоптозного сигналінгу метаболіту сфінголіпідів - цераміду (ЦМ) і встановлено, що радіхіміомодифікація супроводжується значним підсиленням продукції та збільшенням вмісту ЦМ у сироватці крові хворих та у тканинах пухлини, яке за даними ультраструктурного аналізу корелювало з посиленням апоптозу у пухлинних клітинах. За прогресування онкопроцесу виявлено збільшення рівнів раково-ембріонального антигену, нейроспецифічної енолази, бомбезину та зменшення субстанції P більше, ніж на 30 %, на 1 - 1,5 місяця раніше

Вивчено частоту та особливості клінічних проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) у дітей з гастроентерологічними захворюваннями. Частота ГЕРХ серед дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту склала 18 %. У клінічній картині ГЕРХ переважають езофагеальні симптоми - печія, відрижка, нудота, болі в животі, - вираженість яких має вікові особливості. Екстраезофагеальні симптоми переважно представлені судинними розладами і змінами з боку електричної активності серця на тлі малих серцевих аномалій.

Наведено особливості перебігу хронічного панкреатиту в підлітків. Розроблено алгоритм спостереження за цієї патології. Проаналізовано медичну документацію 534 дітей віком 10 - 17 років з хронічним панкреатитом, переважно за останні 5 - 10 років. Комплексно обстежено 85 підлітків цього ж віку з цією патологією. Встановлено, що частіше хворіють дівчатка раннього і старшого підліткового віку. Тривалість захворювання становила 1 - 5 років, при тому, що загострення спостерігалися протягом останніх 6 місяців - 1 року. У клініці превалювали больовий синдром з локалізацією в епігастрії (85 %) і лівому підребер'ї (80 %), а також нудота (67,8 %), відриг гірким (48,5 %), ознаки астенічного синдрому (100 %). Найчастіше загострення больового синдрому повязані з порушеннями дієти, рідше - з фізичним навантаженням. До ультразвукових ознак патології підшлункової залози відносяться: підвищення ехогенності паренхіми підшлункової залози (83,2 %), збільшення хвоста (58,6 %).

Зазначено, що на противагу іншим злоякісним новотворам рак нирки є практично нечутливим до хіміо- та гормонотерапії. Застосування інтерферону та інтерлейкіну не покращує суттєво ситуації. Сорафеніб (BAY 43-9006) - це бі-арил сечовина, перший із класу дрібномолекулярних інгібіторів, який включено у клінічні дослідження. Він є інгібітором як Raf-кінази, так і тирозинкінази рецепторів чинника росту ендотеліоцитів. Серед пацієнтів із метастатичним раком нирки, яким застосовано сорафеніб як другу лінію терапії, досягнуто 10 - 14,7 % часткової регресії та 72 - 74 % стабілізації. Медіана безрецидивного виживання становила приблизно 5,5 - 7,5 міс. Найчастіші ускладнення: шкірна реакція на руках і ногах, алопеція, втома, нудота, висипка та діарея. Ефективність першої лінії терапії сорафенібу в поєднанні з інтерфероном: 19 - 33 % загальної регресії, медіана виживання до прогресування 7 - 10 міс.

Зазначено, що побічні ефекти, що виникають під час використання медичних засобів, а особливо антибіотиків, в останні роки привертають пильну увагу в зв'язку зі збільшенням частоти клінічного застосування антибактеріальних препаратів. Проведено порівняльну оцінку побічних ефектів метронідазолу та орнідазолу у ході лікування хворих з інфекціями, що викликані анаеробними мікроорганізмами. У дослідження були включені 123 пацієнтки з гострими та хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу на стадії загострення. Всіх хворих розподілено на 3 групи, співставні за віково-статевим складом, типом і локалізацією інфекційного процесу, а також спектром його збудників, чутливих до препаратів дослідження. Пацієнтки I групи (n = 41) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з метронідазолом по 500 мг кожні 8 год. Пацієнткам II групи (n = 39) призначили цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год в поєднанні з орнідазолом (Орнігіл, "Юрія-Фарм", Україна) по 500 мг кожні 12 год. Пацієнтки III групи (n = 43) одержували цефтриаксон по 1,0 г кожні 12 год у поєднанні з орнідазолом по 1,0 г 1 раз на добу. Найбільш часто побічні ефекти спостерігалися у пацієнток I групи (у 92,3 % випадків), рідше - у пацієнток III групи (у 20,9 %) і ще рідше - у пацієнток II групи (у 15,4 %). З боку системи кровотворення характерних для 5-нітроімідазолів побічних ефектів (транзиторна лейкопенія та тромбоцитопенія) не зафіксовано. У пацієнток I групи мало місце поєднання 2 - 3 побічних ефектів одночасно, що вимагало в 16 випадках призначення додаткової медикаментозної терапії і в 2 випадках (шкірний висип, що перейшов в кропив'янку) - десенсибілізуючої терапії з додатковим введенням глюкокортикоїдів. У пацієнток II і III груп, які одержували орнідазол 2 або 1 раз на добу, побічні ефекти (нудота, зміна смакових відчуттів, головний біль) були незначно виражені, що не вимагало додаткової медикаментозної терапії.

Монотерапія аліскіреном (150 - 300 мг/добу) і небівололом (5 - 10 мг/добу) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії забезпечує ефективне зниження показників офісного систолічного (САТ) і діастолічного (ДАТ) артеріального тиску до нормотонічних значень наприкінці 4 тижня лікування. Використання комбінованої терапії (аліскірен 150 мг/добу + небіволол 5 мг/добу) забезпечує ефективне зниження показників САД і ДАД наприкінці 2 тижня лікування. Продемонстровано, що при проведенні різних варіантів фармакотерапії (аліскірен 150 - 300 мг/добу; небіволол 5 - 10 мг/добу; аліскірен 150 мг/добу + небіволол 5 мг/добу) впродовж 8 тижнів у жодного хворого на ГХ не було її скасування через "незадовільну" переносимість лікування. "Незадовільна" і "задовільна" переносимість лікування не наголошувалася при жодному його варіанті. Однакова кількість хворих у групах оцінювала переносимість лікування на "відмінно" і "добре". Статистично значимої відмінності розподілу значень оцінок хворими переносимості терапії для всіх груп порівняння не виявлено (p >> 0,05). Від 16,3 до 20,0 % хворих із усіх груп впродовж 8 тижнів лікування висловлювали ті або інші скарги. Частота виникнення скарг була незначною - 1 - 2 рази на місяць і практично не збільшувалася впродовж всього лікування. Статистично значущої зміни їх частоти на різних етапах лікування не виявлено (p >> 0,05). У всіх випадках скарги, які висловлювали хворі всіх груп, були наступними: "головний біль", "підвищена стомлюваність", "нудота", "сухий кашель" і "порушення сну". Ці скарги носили періодичний характер і не завдавали незручностей хворим. Випадків необхідності відміни лікування через побічні ефекти ЛЗ не було. Всі скарги, описані хворими, очікувані, оскільки заявлені виробниками як побічні ефекти. В ході проведення дослідження на всі побічні ефекти були заповнені обліково-статистичні форми 137-о і направлені у відділ післяреєстраційного нагляду Державного експертного центру МОЗ України. При проведенні дисперсійного аналізу статистично значущих відмінностей показників не виявлено. Це означає, що всі виявлені зміни носять випадковий, а не закономірний характер, тобто результати належать одній генеральній сукупності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.413.2-37 + Р733.410.03-37

Рубрики:

Хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки у дітей

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто найпоширеніші гастроентерологічні розлади серед хворих з хронічною нирковою недостатністю (ХНН). Визначено 2 основні напрями: гастроентерологічні розлади як прояв основного захворювання (ХХН) та супутня патологія. Виявлено, що найчастіше зустрічаються такі прояви ураження верхніх відділів травного каналу, як анорексія, нудота та блювання, запор, шлунково-кишкова кровотеча та гострий абдомінальний біль. Доведено необхідність подальшого вивчення патогенетичних механізмів виникнення та прогресування гастроентерологічної патології при ХНН і важливість комплексного підходу до обстеження й ведення хворих з ХНН.

Наведено дані дослідження больового синдрому у жінок, яким виконували у плановому порядку емболізацію маткових артерій з приводу фіброміоми матки. Найбільш поширеним явищем у ранньому післяопераційному періоді після цих втручань є розвиток так званого післяемболізаційного синдрому. Він має такі прояви, як короткотривала гіпертермія, кров'янисті виділення, нудота. Однак одним із найвагоміших його симптомів є виражений больовий синдром. У дослідженні наведено дані щодо неефективності рутинної схеми післяопераційної аналгезії та переваги застосування епідуральної аналгезії як у класичному, так і в каудальному варіанті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.4-1

Рубрики:

Хірургія ділянки живота (абдомінальна хірургія)

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Регіонарна анестезія є важливим методом анестезіологічного забезпечення в дітей, проте різні методики можуть розрізнятися профілем безпеки. Мета роботи - вивчити частоту виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень за різних видів блокад передньої черевної стінки в дітей. Досліджено 156 пацієнтів, яким виконано поверхневі операції на передній черевній стінці за умов анестезії пропофолом у поєднанні з однією з регіонарних методик (каудальна анестезія (n = 28), тораколюмбальна паравертебральна блокада (n = 49), блокада поперечного простору живота (n = 49), блокада клубово-підчеревного та клубово-пахвинного нервів (n = 39) 0,25 % розчином бупівакаїну). Вивчалися частота виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень регіонарних блоків. Спостерігались такі небажані явища та ускладнення, як аспірація крові, аспірація ліквору, необхідність повторного виконання блокади, виконання блокади не з першої спроби, депресія дихання, нудота/блювання, затримка сечовипускання, продовжений моторний блок. Найбільша кількість ускладнень спостерігалась у групі каудальної анестезії. Висновки: периферичні регіонарні блокади передньої черевної стінки у дітей мають вищий рівень безпеки та супроводжуються меншою кількістю ускладнень у порівнянні з каудальною анестезією.