Розкрито поняття постмодернізації та надано його сучасне визначення. Наведено авторську інтерпретацію основних дискурсних опозицій модернізму та постмодернізму. Вперше введено до наукового обігу поняття "синтагма", яке більш адекватно, ніж поняття "парадигма", описує феномен постмодернізації сучасного суспільства.

Рассмотрены особенности положения украинских женщин в переходный период в ракурсе перехода женского движения от контекста "социального" к контексту "политическому", а также основные концептуальные возможности и практические результаты новых женских "политик идентификации" в Украине. Осуществлена попытка осмысления факта смены методологических парадигм внутри современного западного феминизма конца ХХ-го века с целью их концептуального использования для анализа социально-экономического и политического статуса украинской женщины в переходный период.

На сторінках даного випуску розглянуто наступні питання - проблема становлення популярних християнських культів в Україні; публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої половини XVI ст.); середньовічна традиція слова, мови та книги в творах Іоана Вишенського; лук та рушниця в лицарській символиці українського козацтва: парадокси козацької ідеології і проблема східного впливу; біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських літописців і хроністів та ін.

Досліджуються філософсько-психологічні джерела аксіопсихології особистості - методологічного стержня суб'єктивної парадигми в сучасній гуманітарній психології; обгрунтовується авторська концепція предметного ядра аксіопсихології; згідно висунутого принципу інтегральності суб'єктності здійснюється реінтерпретація значного масиву феноменів, відкритих у різних наукових школах, що репрезентують структуру, функціонування і розвиток ціннісно-смислової сфери особистості.

Сучасне осмислення здобутків науково-технічного прогресу виявляє нівелювання аксіологічних орієнтирів наукової діяльності, що призводить до антагоністичних колізій між наукою і людиною. Гносеологічний огляд цієї проблеми вказує на нагальну необхідність утвердження у сфері науки гуманістичних принципів, морального регулювання форм наукового пізнання і опредметнення його результатів, вироблення нових наукових парадигм.

Аналізуються вихідні категорії лексикології (слово, знак, значення). Вони розглядаються через концепцію тріалізму, завдяки чому визначається зміст пов'язаних категорій: мова, мовлення та мовна діяльність; синхронія, діахронія та панхронія; парадигматика, синтагматика та епідигматика тощо. Значний обсяг відводиться аналізу дефініцій значення сильних та слабких сторін. Значення слова (в т.ч. полісемічного) описується через його синтагматику, парадигматику та епідигматику, де воно розглядається як семантична система слова та система значення з відповідними комплексами сем. Дано аналіз полісемії як явища синхронії, діахронії та панхронії, як варіативності та панхронного явища.

Розглянуто феномен карнавалізації у поезії Ю.Андруховича, рецептивні моделі творчості Т.Осьмачки, витоки сповідальності в німецькій літературі другої половини ХХ ст. Висвітлено художні функції пейзажу у малій прозі Б.Лепкого, мистецько-виражальні особливості в повісті "Поза межами болю" О.Турянського, роль гри як організуючого чинника постмодерністської культурної парадигми. Охарактеризовано творчість Н.Кибальчич у контексті української літератури кінця ХІХ - початку ХХ ст., психологію влади як проблему у творчості Ф.Достоєвського та письменників "Південної школи" американського роману, а також визначено уендерний аспект прози В.Підмогильного.

Обговорюються актуальні питання з проблем управління освітою, зокрема, соціально-економічної мотивації в галузі освіти; нової парадигми управління національною освітою як органічною частиною всього суспільства. Висвітлюються проблеми філософії і виховання в післядипломній освіті - культуротворча функція післядипломної освіти; врахування особливостей регіону в післядипломній освіті вчителів; народні традиції, звичаї, обряди як джерело пізнання генетичного кореня народу та ін. Аналізуються соціально-психологічні основи управління інноваційними процесами в освіті - модульно-розвивальна система навчання; технологічна підготовка вчителів як передумова освоєння педагогічних інновацій тощо.

Висвітлено естетичний образ і особливості естетичної свідомості. Розглянуто антропологічні виміри національних культурних традицій. Досліджено феноменальність культури та антиномії культурології. Проаналізовано динаміку культуротворчих процесів. Наведено світоглядні принципи авангарду. Охарактеризовано вітчизняний театр ХІХ ст. у ракурсі історичного аналізу. Наведено роздуми щодо парадоксів історико-художньої концепції О.Шпенглера.

Досліджено морально-естетичні проблеми у сучасному світі, зокрема, проблему синтезу парадигмальних форм моралі. Проаналізовано роль естетичного в сучасній культурі. Розглянуто філософську спадщину Реріха. Висвітлено релігійно-естетичні засади мусульманського мистецтва. Розкрито художню традицію ісламу. Охаратеризовано художню творчість як об'єкт естетико-мистецтвознавчого аналізу. Розглянуто проблему символу в авторському кіно. Викладено принципи систематизації мистецької інформації. Запропоновано професійно-методичні поради для опанування мистецтвом правильного дихання в техніці сценічної мови тощо.

Формально описано систему автоматизованого виведення похідних словоформ для змінюваних лексем флективної мови. Подано визначення парадигматичного класу. Викладено метод параметризації лексики, який дозволив виділити понад 1300 словозмінних типів на масиві, що охоплює практично всю лексику сучасної літературної української мови.

Висвітлюється історія розвитку комплексних досліджень природи території Правобережної України, перспективи їх розвитку. Розглядаються основи теорії та методи регіональних досліджень антропогенних ландшафтів, наводиться класифікація і структура антропогенних ландшафтів Правобережної України: селитебних (міських), сільськогосподарських, лісових, водних, промислових, дорожніх, рекреаційних та белігеративних (від латинського beligero - вести війну). Досліджуються взаємозв'язки між основними класами антропогенних ландшафтів, ландшафтні межі, перехідні зони селитебних ландшафтів, антропогенні ландшафти як парадинамічні системи. Повідомляється про зональність антропогенних ландшафтів, представлено схему природно-господарського районування, зроблено прогноз розвитку і розглянуто можливості оптимізації антропогенних ландшафтів Правобережної України на наступні 10 - 15 років.

Розглянуто особливості науково-дослідницької роботи студентів з лексикології. Наведено вихідні теоретичні спостереження щодо слова та його значення, парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних відношень у словниковому складі. Подано об'єктивний поділ мовної картини світу стосовно різних частин мови та на цій основі розглянуто різні апроксимативні методи вивчення словникового складу мови в синхронії, діахронії та панхронії. Сформульовано проблемні питання та назви типових наукових досліджень.

Розглянуто методологічне забезпечення досліджень теорії режисури аудіовізуальних мистецтв. Проаналізовано природу довиразного зображення у ранніх роботах О.Довженка та С.Параджанова.

Визначено смислові контури і межі поняття "постмодернізм", поширеного в західній культурі, і виявлено його специфіку в архітектурі. У графічній формі розкриваються основні засади теоретичних праць та маніфестів. Досліджується історія постмодерністського руху в архітектурі. Розташовані в хронологічній послідовності, найбільш значущі факти архітектурної історії постмодернізму не творять єдиного вектора, а покликані дати уявлення про живий, неоднорідний архітектурний процес у всій мозаїчності його імен, дат, подій. Представлено коротку антологію. У ній подано вибрані фрагменти виступів, статей, монографій і декларацій провідних теоретиків і практиків західної архітектури. Це своєрідний, широкий за спектром ідей і проблем архітектури, парад фахових концепцій. Він відображає найхарактерніші погляди на постмодернізм - від апологетичних до полемічних докорів. Наведено словник основних термінів архітектури 1970-1980-х років. Понятійний апарат обіймає широке коло питань, від загальних концептуальних положень до різних аспектів архітектурної практики. Серед основних тем, відображених у словнику - напрями та школи західної архітектури останніх десятиріч, ставлення архітектора до споживача, соціальні аспекти роботи архітектора, система художньо-композиційних прийомів і засобів архітектури, містобудівні концепції.

Подано ареали поширення, ізоглоси розмежування всіх варіантів парадигм словозміни частин мови і різновидів форм службових слів гуцульських, буковинських, подільських говірок південно-західного наріччя української мови на території Чернівецької області та суміжних земель.

Роботу присвячено експертизі природознавчої спрямованості. На основі системно-синергетичного світогляду і коадаптивної парадигми природокористування розроблено теоретико-методичну базу геоекологічної експертизи. Остання розглядається як новий науково-практичний вид діяльності і як новий експертний напрям у науці, який тільки формується.

Досліджено еволюцію виборчої системи як парадигми становлення демократичної державності. Детально проаналізовано розвиток українських представницьких органів.

Досліджується парадигматична регулярність та нерегулярність явищ морфологічної системи давньогрецького дієслова на матеріалі текстів різножанрового класичного нормативу. На морфологічному рівні розгляду системи дієслова зроблено спробу розширити сферу його функціональної інтерпретації та зіставлено типові і нерегулярні явища, пов'язані з категоріями часу, способу і стану.

Предметом дослідження є парадигматична регулярність та нерегулярність явищ системи давньогрецького дієслова на синтаксичному рівні. Проведено зіставний аналіз регулярних та нерегулярних явищ з обгрунтуванням структурно-функціональних закономірностей нерегулярності та застосуванням методу граматичної лінгвогерменевтики оригінальних текстів різножанрового класичного нормативу. У функціонально-семантичному аспекті досліджено особливості дієслівної комбінаторики в системі функціонального синтаксису відмінків, нерегулярних узгоджувальних моделей у системі паратаксису, предикативності дієслівних форм у незалежних синтаксичних конструкціях та при гіпотаксисі.