Доведено, що особливості психосоматичних виявів у разі виразкової хвороби дванадцятипалої кишки можна використати як маркери для визначення тяжкості, перебігу та прогнозу хвороби, а також розробки індивідуальної комплексної схеми терапії.

Проведено клинико-психологическое обследование 57 юношей с первичной артериальной гипертензией. Выявлены различные психологические нарушения: дезадаптивные типы отношения к своему заболеванию (35,1 %), средний (66,7 %) и высокий (24,6 %) уровень эмоционального стресса, неадаптированность (47,4 %) и дезадаптированность (22,8 %) к внутреннему и внешнему миру. Установлено, что у подростков с высоким и средним уровнем эмоционального стресса выявлены признаки формирования гипертензивного сердца (нарастание массы миокарда левого желудочка и его индекса) и нарушения церебральной гемодинамики в бассейне внутренней сонной артерии, которые являются независимыми маркерами неблагоприятного течения артериальной гипертензии.

Встановлено, що у хворих з дисфункцією сфінктера Одді є виразні психосоматичні порушення, які призводять до дисбалансу в мелатонін-серотоніновій системі, ступінь тяжкості та характер якого перебувають у кореляційній залежності від типу дискінезії жовчовідвідних шляхів та сфінктера Одді, що вказує на важливість диференційного підходу до лікування хворих з такою патологією.

Представлены материалы исследования психофизиологических показателей у инвалидов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы. Определено их взаимоотношение с эмоционально-динамическими особенностями личности больных.

Досліджено психологічні особливості самосвідомості осіб, які зазнали втрати зору (ВЗ) в дорослому віці (ДВ), та детермінанти впливу на їх виникнення. Розкрито підходи до структуризації самосвідомості особистості та інтегровану структуру самосвідомості з її компонентами, зокрема, когнітивним, емоційно-оцінним та регуляторним. Вивчено особливості самосвідомості дорослих інвалідів по зору, які зазнали ВЗ в ДВ. Визначено своєрідність перебігу психічних процесів самосвідомості на основі самопізнання, самоусвідомлення, самооцінки, самоставлення та саморегуляції, внаслідок набутої у ДВ ВЗ.

Визначено роль окремих емоційно-особистісних факторів у розвитку ішемічної патології серця (ЕС) (ішемічної хвороби серця). Розроблено теоретичну модель системи ЕС особистості. Емпіричним шляхом встановлено, що ішемічна патологія серця корелює з такими особливостями ЕС: підвищеним рівнем несвідомих механізмів психологічного захисту, що спотворюють сприйняття дійсності та перешкоджають особистісному розвитку; гіпертрофованим самоконтролем поведінково-діяльнісних проявів емоційних переживань за недостатнього володіння самими емоційними переживаннями; низьким рівнем свідомої смислової ЕС. Розроблено основні положення щодо організації психологічної профілактики, психологічної допомоги та самодопомоги з урахуванням особливостей емоційної саморегуляції дорослих із ішемічною патологією серця.

  Скачати повний текст

Висвітлено психологічні особливості внутрішньоособистісних конфліктів (ВОК) у хворих на гіпертензію. Розкрито основні аспекти внутрішньоконфліктних переживань. З використанням загальних внутрішньоконфліктних факторів розглянуто специфіку емоційних проявів ВОК. Увагу приділено психологічним рисам-комплексам, що зумовлюють вразливість до дії загальних психогенних чинників і породжують ВОК у різних сферах життя. Запропоновано програму психологічної допомоги та психопрофілактики стресу, запобігання психосомантичних захворювань.

Освещены психологические особенности внутриличностных конфликтов (ВЛК) у больных гипертензией. Раскрыты основные аспекты внутриконфликтных переживаний. С учетом общих внутриконфликтных факторов рассмотрена специфика эмоциональных проявлений ВЛК. Внимание уделено психологическим чертам-комплексам, которые обуславливают уязвимость к действию общих психогенных факторов и порождают ВЛК в различных сферах жизни. Предложена программа психологической помощи и психопрофилактики стресса, предупреждения психосоматических заболеваний.

Описано патогенез і клініку виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Висвітлено сучасні методи діагностики та контролю ефективності засобів психофізичної реабілітації у випадку даних захворювань. Розглянуто патофізіологічні основи фармакотерапії гастродуоденальних виразок. Увагу приділено режимам рухової активності та методам комплексної фізичної реабілітації хворих за умов стаціонару, на поліклінічному та санаторному етапах реабілітації.

Вивчено частоту та характер психоневрологічних розладів у хворих на пептичну дуоденальну виразку (ПДВ), асоційовану та не асоційовану з Helicobacter pylori (Нр), їх взаємозв'язок зі станом вегетативної нервової системи та їх подальший вплив на перебіг захворювання. Показано, що наявність психоневрологічних розладів за ПДВ підвищує ризик розвитку післявиразкових диспепсичних проявів, запропоновано спосіб лікування таких хворих. Встановлнео, що психотерапія істотно впливає на покращення якості життя пацієнтів з перших днів лікувальних заходів та є профілактикою розвитку післявиразкової диспепсії після загоєння виразки. Розкрито застосування у хворих на ПДВ інформаційно хвильової терапії, психотерапії та адаптолу безпосередньо, а також у віддалений період більш ефективні, ніж сама базисна терапія. Зазначено, що адаптол більш ефективний у разі вегетативної дисфункції та за функціональних психоневрологічних розладах, а інформаційно-хвильова терапія та психотерапія - за домінування функціональних психоневрологічних розладах. Дані способи лікування попереджають розвиток післявиразкової диспепсії у пацієнтів після загоєння виразки й ерадикації Нр. Завдяки корекції психоневрологічних розладів підвищується ефективність лікування хворих на ПДВ.

Вивчено структуру стресового епізоду у хворих з функціональними порушеннями ритму серця. Доведено, що специфіка реагування на стресові ситуації даною категорією хворих у порівнянні з відносно здоровими людьми полягає в домінуванні негативних емоцій певного типу над позитивними, використанні пасивних форм копінгів, які базуються на дисфункціональних схемах мислення. Запропоновано теоретико-графічну модель стресового епізоду, згідно якої переживання стресу розглянуто на різних рівнях функціонування психіки. Доведено, що доросла людина проживає стрес переважно на вищих рівнях психіки. Уточнено механізми, які обумовлюють переживання стресових подій і виникнення психогенній.

Вперше встановлено нові додаткові механізми розвитку функціональної диспепсії (ФД), серед яких - порушення нейрогормональної регуляції (концентрації мелатоніну), зміни рівня окремих макроелементів (магнію, кальцію), психоемоційні та нейровегетативні розлади. Вперше встановлено кореляційні зв'язки між станом вегетативної регуляції та психоневрологічним статусом хворих із різними клінічними варіантами ФД і характером секреторної функції шлунка. Вперше за умов амбулаторних закладів за даними ультрасонографічноіо дослідження виявлено особливості порушень моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих із різними клінічними варіантами ФД. Обгрунтовано патогенетичну роль зниження продукції мелатоніну та дисбалансу мелатонін - магній у розвитку психовегетативних розладів за даної патологіїі. Вперше подано клініко-патогенеткчне обгрунтування диференційованого застосування в комплексному лікуванні ФД препаратів сульпірид, магне-B6, віта-мелатонін.

Розглянуто стан центральної нервової системи та нирок у випадках найбільш поширених ендокринопатій, зокрема, цукровому діабеті та захворюваннях щитовидної залози. Висвітлено сучасні уявлення про етіологію, патогенез, клініку та діагностику діабетичних енцефалопатій. Увагу приділено порушенням центральної нервової системи у випадках тиреопатій, деяким аспектам діабетичної нефропатії. Розглянуто екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції нирок, розкрито особливості їх хроноритмологічної організації у випадка гіпер- та гіпотиреозу.

Рассмотрено состояние центральной нервной системы и почек при наиболее распространенных эндокринопатиях, в частности, сахарном диабете и заболеваниях щитовидной железы. Освещены современные представления об этиологии, патогенезе, клинике и диагностике диабетических энцефалопатий. Уделено внимание нарушениям центральной нервной системы при тиреопатиях, некоторым аспектам диабетической нефропатии. Рассмотрены экскреторная, ионорегулирующая и кислотовыделительная функции почек, раскрыты особенности их хроноритмологической организации при гипер- и гипотерозе.

Мета роботи - вивчення обізнаності лікарів поліклінічної ланки щодо проблеми когнітивних порушень, їх вміння діагностувати та лікувати цих хворих. Проведено анкетування 268 лікарів, які ведуть прийом у поліклініках м. Ужгород. Встановлено, що лише 46,6 % опитаних лікарів знають критерії діагностики когнітивних порушень, більшість лікарів мало поінформована про сучасні методи лікування деменції. Висновки: для поліпшення обізнаності практикуючих лікарів з проблемою когнітивних порушень до програми курсового навчання на передатестаційних циклах ФПО УжНУ рекомендовано ввести семінарські заняття з проблеми діагностики та лікування когнітивних порушень судинного генезу та підготувати методичний посібник для сімейних лікарів і терапевтів поліклінічного прийому.

Розглянуто динаміку показників психоемоційної сфери під впливом курсу прийому йодвмісної БАД "Йоддар". У результаті покращали показники "самопочуття", "активність", "настрій" і знизилися показники "ситуативна тривожність", "депресія", "невроз". Таким чином, встановлено диференційований вплив курсу прийому БАД "Йоддар" на розглянуті показники.

Досліджено перспективи психологічної корекції у хворих із серцево-судинною патологією. Розроблений комплекс психокорекційних заходів включав: групові тренінги, спрямовані на адаптацію пацієнтів до умов психосоціального стресу; ознайомлення з техніками релаксації та їх застосуванням у повсякденному житті, а також індивідуальне психологічне консультування. Результати досліджень засвідчили, що психокорекційні заходи у хворих із серцево-судинною патологією дають змогу підвищити якість життя таких пацієнтів, покращити взаємодію лікар - пацієнт, що, своєю чергою, сприяє "залученню" пацієнта до лікувального процесу, а відтак - ефективнішому лікуванню соматичної патології. Зменшення стресового впливу середовища підвищує ефективність лікування, а також стійкість і тривалість ремісії.

Цель работы - оценить степень выраженности тревожно-депрессивных нарушений у больных хроническим панкреатитом (ХП) и провести их медикаментозную коррекцию. Выполнено клинико-психологическое исследование 46 больных ХП. Средний возраст пациентов составил 50 лет. Диагноз ХП устанавливал врач-гастроэнтеролог. Пациенты основной группы получали комбинированную терапию с использованием Коаксила в дозе 25 мг/сут и гидазепама в дозе 20 мг/сут. В I контрольную группу вошли 16 больных ХП, которые принимали гидазепам в дозе 20 мг/сут, во II контрольную - 18 пациентов, получавших Коаксил в дозе 25 мг/сут. Анализ состояния больных проводили на 14-е и 30-е сутки лечения. Преобладающими нарушениями в психоэмоциональной сфере у больных ХП была тревога - у 54,3 % пациентов, у 30,4 % больных выявлено преобладание тревоги над депрессивными проявлениями, у 10,9 % - преобладание депрессии при незначительном повышении тревоги, у 4,3 % больных - депрессивную симптоматику в виде апатии, снижения настроения. Установлено, что большинство больных (67,4 %) с психопатологической симптоматикой имели высокий уровень тревоги, 19,6 % - очень высокий, 13,0 % - средний с тенденцией к высокому. При использовании комбинированной терапии Коаксилом и гидазепамом у пациентов основной группы на 14-е сутки лечения выявлено значительное снижение показателей тревоги - на 28 % по сравнению с исходным уровнем и через 30 суток - на 38 %.

У пациентов I контрольной группы не получено достоверного улучшения состояния на всех этапах лечения, у пациентов II контрольной группы выявлено снижение уровня тревоги на 25 % только на 30-е сутки лечения. Выводы: для коррекции тревожно-депрессивных расстройств у пациентов с ХП рекомендовано применение комбинированной терапии с использованием Коаксила в дозе 25 мг/сут и гидазепама в дозе 20 мг/сут, что позволяет достичь более раннего и выраженного терапевтического эффекта.

Представлены результаты изучения клинических проявлений у больных функциональной диспепсией и хроническим гастритом с учетом психологического состояния и пола больных. У больных функциональной диспепсией выявлен более высокий уровень личностной и ситуационной тревожности в сравнении с больными с хроническим гастритом.

Мета роботи - вивчити психічні та психосоматичні ознаки, афективну сферу, особливості стресових розладів і рівень якості життя при метаболічному та психоендокринному синдромах. Проведено обстеження 142 хворих, які лікувалися в психоневрологічному, ендокринному, кардіологічному та гінекологічному відділеннях дорожніх клінічних лікарень № 1 та № 2 ст. Київ. Сформовано дві порівнянні групи: перша (n = 74) - пацієнти з ендокринними органічними порушеннями, друга (n = 68) - з метаболічним синдромом без ендокринної патології, за винятком цукрового діабету 2 типу. Використано загальні соціодемографічні показники. Досліджено біохімічні показники крові: рівень холестерину ліпопротеїнів високої та низької щільності, тригліцеридів, глюкози натще. Вимірювали зріст та масу тіла, для кожного пацієнта розраховували індекс маси тіла. Для оцінки психологічного стану застосовано шкалу депресії Бека, опитувальник якості життя, шкалу психологічного стресу PSM-25. Встановлено, що частота психопатологічних феноменів депресії при психоендокринному синдромі становила 12,2 %, а при метаболічному синдромі - 26,5 % (р = 0,05), стресових розладів - відповідно 9,5 та 26,5 % (р = 0,015). Групи психоендокринного та метаболічного синдромів не відрізнялися за загальним балом якості життя (середнє значення відповідно 81 та 79 балів; р = 0,388). Висновки: у разі метаболічного синдрому у порівнянні з психоендокринним вірогідність депресії є вищою, а адаптація до стресу - нижчою. Виявлено вірогідно значущі відмінності за двома субшкалами опитувальника якості життя: соматичною та психологічною.

Отмечено, что у части больных с функциональными заболеваниями пищеварительного канала имеют место нарушения содержания в крови гормонов щитовидной железы и кортизола, что может быть причиной как нарушений со стороны пищеварительного канала, так и психоэмоционального состояния больных.