За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) — один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни, і як не дивно він має свій прихований зміст "Годі вже українцям вбивати один одна за чужі погляди", Адже це не рідкість на території Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Але між тим «Вершники» — це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. До книжки увійшли також роман «Чотири шаблі» та оповідання.

Про кого ця книга? Ця книга про людей. Не про всіх, а, головним чином, лише про тих молодих і не дуже молодих чоловіків і жінок, хлопців і дівчат, які народилися в перші двадцять років ХХ століття. Народились і зростали на території «другої» Речі Посполитої — в Східній Галичині та на Волині, які є складовою та невід’ємною частиною сучасної держави Україна. Частина з них мала за малу Батьківщину Західну Галичину, яка тепер є складовою та невід’ємною частиною Польської Республіки. Всі вони були громадянами Польської Республіки. Всі вони були українцями. Всі вони були греко-католиками. Як згодом з’ясувалося, цей «набір» даних при народженні для більшості з них виявився фатальним. Під тиском непереборних зовнішніх обставин вони, а в більшості це були сільські хлопці та дівчата, були змушені взятися за зброю. Абсолютна більшість із них загинула. «За даними радянських каральних органів, — читаємо у класичному нині дослідженні, — котрі воювали з повстанцями, протягом 1944 р... було вбито 57 405 вояків УПА, 50 387 взято в полон, 15 990 здалися самі, усього — 123 782 чоловіка; за перші чотири місяці 1945 р. — ще 95 083 чоловіка; загалом 218 865 чоловік» . Отже, ця книга про людей, що загинули. Написати та зрозуміти їх історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин.

Один з буклетів з серії для батьків, розробленої Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), яка в короткій та доступній формі знайомить з тим, що таке материнське молоко, як годувати дитину від народження до одного року.

Збірник статей відомого українського вченого та організатора освіти Г. Щокіна присвячений проблемам сучасного наступу антикультури та збереженню справжніх культурних цінностей. Антикультура, яка впроваджується новою елітою (псевдоелітою), є нині найбільшою загрозою для збереження і подальшого розвитку людства. Різні прояви антикультури та шляхи її подалання розглядаються в серії статей, які пропонуються увазі читача, небайдужого до долі людства і своєї Батьківщини.

Автор розмірковує над суспільно-політичною орієнтацією єврейства в Україні, над їх поведінкою і соціальною орієнтацією євреїв у СРСР під час сталінізму та у післясталінську епоху, радить "українським" євреям обрати своє майбутнє, не гаяти часу на антиукраїнську діяльність та перейти від інтернаціоналізму на націоналістичну платформу. На думку Леоніда Шульмана, євреї мусять усвідомити, що, попри тимчасовий наступ русифікації, рано чи пізно на теренах їх батьківщини постане національна держава українців. Він доводить, що держава українців не є загрозою для єврейської меншини.

У книзі представлено авторський підхід до проблеми подолання спектра аутистичних порушень. Автор розкриває сутність мислення, поведінки та діяльності аутичних дітей, пропонує свої погляди, принципи, форми роботи і методи формування адекватних психологічних установок, що забезпечують свідомий контроль над основними позиціями життя аутичної дитини. Особливу увагу приділено прогностичному потенціалові особистості аутичної дитини, обґрунтовано необхідність урахування в процесі досягнення цієї мети виокремлених вікових меж вихованців, що впливають на розгортання процесу їхнього морально-духовного розвитку. Книгу адресовано практичним психологам, педагогам, батькам, керівникам освітніх закладів, науковцям, студентам і викладачам вищих медичних та педагогічних навчальних закладів, усім зацікавленим у процесах корекційного виховання і творчого розвитку аутичних дітей.

Історія свят – це, мабуть, найцікавіша сторінка світової культури. Свята бувають різні: релігійні, державні, професійні, сімейні. Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування. Усі вони пов’язані з давніми традиціями та визначними історичними подіями. До цього ілюстрованого видання ввійшли розповіді про всі святкові дні, які ми відзначаємо в Україні.

Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд — для англійців, Сорбонна — для французів, Карловий університет — для чехів, Ягеллонський — для поляків.

Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка б справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд - для англійців, Сорбонна - для французів, Карловий університет - для чехів, Ягеллонський - для поляків.

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

Словник містить загальновживані жести, необхідні для спілкування між людьми з вадами слуху. Опис рухів рук і зображення на фото допоможуть таким людям розширити свій словниковий запас як українською, так і польською мовою. Опанування цими жестовими мовами сприятиме всебічному розвитку їхньої духовності та культури. Розрахований на осіб, які мають вади слуху та бажають спілкуватися з такими ж особами України та Польші. Словарь содержит общеупотребительные жесты, необходимые в общении людей с проблемами слуха. Описание движения рук и изображение на фото помогут таким людям расширить свой словарный запас украинского и польского языков. Овладение этими жестовыми языками способствует всестороннему развитию их духовности и культуры. Рассчитан на людей с проблемами слуха, которые желают общаться с такими же людьми в Украине и в Польше.

  Текст у форматі PDF 8.29 Мб

  Текст у форматі PDF 10.22 Мб

Навіть у найкультурнішій і найдуховнішій організації Київської Спілки письменників тільки вдається атмосфера "гідність нащадків батька Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА". Насправді ж панує лише панегірицтво. А чому таким стає взагалі весь люд, з якої причини, запитує сам у себе Віктор БАРАНОВ, та радить і всім запитати теж самим у себе. /Журнал письменників України "Київ" 3–4, 2014, стор.9–10/. Шановні читачі, – цей твір написаний мною від щирого серця і відкритої простолюдної творчої душі. Читаючи Ви будете в незмірній насолоді. Описую чистою правдою так, як це було. А причина негативності в органах і в організаціях – відсутність правомірного чіткого ідеологічного керувальництва! Правда, де яких недоосвітила, та вважаю достатньо і цього... Гадаю, в нашій країні як і в інших європейських все одно в решті – буде справедливість!

  Текст у форматі PDF 1.69 Мб

Книга "Моя країна - Україна" запрошує юних читачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з історією України, її державним устроєм, символікою, природними багатствами та культурою, даючи цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу. Мета книги - прищепити юним читачам почуття патріотизму, любові до своєї Батьківщини, гордості за рідну землю. Ці почуття і сформовані під їх впливом риси характеру - чесність, мужність, благородство, відданість - актуальні в усі часи, а надто в такий непростий період розвитку, який переживає Україна сьогодні.

Третє видання Словника-довідника своєю побудовою, змістом і обсягом суттєво не відрізняється від попереднього (1996 р.). У ньому подаються офіційні імена, уживані в Україні, та їх варіанти, включено відомості про їх походження, правила правопису українських і російських прізвищ. Імена ілюструються уривками з поетичних творів, народних пісень тощо. Видання сувенiрне. Для філологів, працівників преси, загсів, паспортних столів, для всіх тих, хто цікавиться походженням власних імен. Словник стане у пригоді молодим батькам.