Книга французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана «Опис України» — цінне історичне джерело для вивчення побуту запорозького козацтва і селянства, а також інших станів середньовічного суспільства України. В ній відображені географічне середовище, природа України, її кліматичні умови, наведені дані з історії заселення Середньої Наддніпрянщини, змальована яскрава картина життя українського народу першої половини XVII ст.

Ця публікація присвячена «общему взгляду на прошлое и настоящее Московской русской оперы» (під «настоящим» розуміють другу половину XIX ст., до 1886 р.). У книзі надано перелік вистав, що проходили того часу та виконавців, які запрошувалися для співпраці з-за кордону. Цікавими є дані про фінансове забезпечення та розмір заробітних плат працівників опери, касові збори за театральний сезон.

"Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" — літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М.Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М.Павлик 1896 у Львові до 30-річчя творчої праці М.Драгоманова. Збірник містить і матеріали посмертного пошанування М.Драгоманова. "Тим часом як ювілей Михайла Драгоманова зворушив і згорнув докупи усі радикальні елементи Русі-України, смерть його потрясла до глибини душі ще далеко ширші кола — і своїх, і чужих". Ці дві тенденції знайшли вияв у матеріалах збірника. Перша, ювілейна, частина знайомить із святковими заходами, промовами представників різних товариств, інституцій, партій, в яких вимальовується живий образ М.Драгоманова. Подаються привіти й промови емігрантів з Росії (А.Ляхоцького, С.Степняка-Кравчинського, Ф.Вовка та ін), українських письменників, громадсько-культурних діячів з Галичини (Наталі Кобринської, В.Стефаника, Д.Лукіяновича та ін.), вчених з європейських країн: А.Рамбо, Л.Леже, Г.Парі (Франція), В.-К.Морфілла (Англія), Ю.Полівки (Чехія) та ін. Друга частина — скорботно-траурна — охоплює матеріали преси, що стосуються смерті та похоронів вченого, подає мовою оригіналу надгробні промови, некрологи з українських та зарубіжних газет, а також три автобіографії М.Драгоманова та бібліографічний покажчик його творів, укладений М.Павликом. У першій та другій частинах збірника вміщені поетичні твори-привіти вченому, серед них вірші*. "Була доба, питали ясні мрії", "Поклон Тобі від нас, земляче дорогий", "Дорогій пам'яті М.П.Драгоманова" (автори їх з політичних міркувань не названі).

Ця книга, що вперше побачила світ 1918 року в Києві, кілька разів перевидавалася згодом за кордоном. Вона на багато літ стала настільним посібником для сотень тисяч на­ших земляків у близьких і далеких діаспорах. На Батьківщині ж "Українська культура" протягом усіх підрадянських років була заборонена. Передусім за той ко­лосальний пізнавальний і виховний заряд, закладений тут. Вона поширювалася нелегально і робила головну справу: спонукала народ думати, підніматися з колін, позбуватися насаджуваного століттями чуття хохла, малороса з вихоло­щеною національною свідомістю, з принизливим комплек­сом меншовартості. Для широкого кола читачів.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Представлений матеріал описує роботу єврейських друкарень в Україні у XIX ст. Зокрема розглядається зменшення їх кількості, відмова друкувати тексти, що порушують канони іудаїзму. В той же час збільшилася цензура над єврейськими книгами, їх переслідування. Розповідається про заборону ввезення єврейських книг з-за кордону, поширення тільки матеріалів російського виробництва, надрукованих під чітким наглядом т. зв. Сендарину — вищого органу, що складався з євреїв.

Дана монографія належить до серії публікацій про українське малярство видавництва “Рух” і присвячена одному з найвидатніших українських художників-монументалістів Михайлу Бойчуку. Розглядаються його мистецькі пошуки, творче становлення на тлі доби, зв'язок із західними школами і переосмислення набутих за кордоном знань, трансформування їх у власну творчість. Особлива увага приділяється Бойчуку як педагогу. Аналізується його техніка, манера письма, ідея деяких творів. В якості додатку представлені репродукції робіт живописця.

Пропоноване видання побачило світ за кордоном, як багато тогочасної самвидавівської літератури. На момент виходу цієї книги Мороз перебував у Володимирській в'язниці. Книга містить найвідоміші твори В. Мороза, а також низку документів та матеріалів, що висвітлюють його арешти та допити. Разом з тим, уміщено різноматітні матеріали у його підтримку зі сторони тогочасної української інтелігенції.

Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічноживою народною поезією. Поєднавши назавжди свою долю з долею рідного краю, він думками, художньою уявою обіймав усі українські землі, розмежовані у той час кордонами двох монархій — російської та австро-угорської. Він перший на Буковині почав писати народною мовою; продовжуючи і розвиваючи традиції Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, став основоположником нової української літератури на буковинській землі.

Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями для загального добра зроблений Ґійомом ле Вассером де Бопланом, військовим архітектором і капітаном його величності короля Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондія, привілейованого гравера його величності короля Польщі і Швеції. Гданськ, року Божого 1650.

20-і роки - один з найцікавіших і найповчальніших періодів в історії України XX ст. Саме там "зав'язано" чимало питань, на які нині шукають відповіді десятки дослідників у нашій країні та за кордоном. Чи було утвердження тоталітарної системи в УСРР наслідком об'єктивних закономірностей історичного розвитку? Чи існувала альтернатива тоталітаризмові? Багато чого прояснити тут можна, простеживши, наприклад, розвиток у 20-і роки небільшовицького руху, зокрема молодіжного. Адже в той час в УСРР існувало й активно діяло досить багато альтернативних комсомолові молодіжних об'єднань, під впливом яких перебувала значна частина молоді. В праці, що пропонується увазі читачів, автор чи не вперше в українській історіографії робить спробу об'єктивно та всебічно розглянути стан і зміст роботи організацій і груп молоді, що діяли в УСРР у 1920-1927 рр. поза межами комсомолу.

У монографії на підставі великого масиву як опублікованих, так і тих, які вперше введені в обіг, архівних джерел проведена реконструкція кордонів Київського, Волинського. Брацлавського та Подільського воєводств, простежена їх динаміка протягом 15-18 ст. Результати дослідження відображені на авторських історичних картах.

№ 7. - 1996. - 95 с.

У книжці розповідається про основні події, які відбувалися в Севастополі і в Криму з кінця 1991 до 1997 року. Україна і Росія кілька разів опинялися на межі можливого збройного конфлікту під час розв’язування проблеми чорноморського флоту. На основі раніше закритого широкого документального матеріалу показано масштаби неоголошеної війни, приховану великодержавну, шовіністичну політику певних сил Росії, спроби переглянути кордони, відторгнути Крим і Севастополь від України. Велику увагу приділено аналізові діяльності російських спецслужб і розвідки чорноморського флоту на півострові. Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна. Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.

  Текст у форматі PDF 2.12 Мб

Історія свідчить, що найоптимальніші умови для повної реалізації народу - його розвиток у незалежній національній державі. Саме створення та зміцнення національних держав є однією з основних тенденцій ХХ століття, яка має всі підстави зберегтися у ХХІ столітті. Етнополітична карта ХХІ століття... Залишиться вона незмінною, чи етнокультурні, геополітичні, демографічні тенденції вщент зруйнують кордони багатьох держав? Детальний аналіз сучасної політичної ситуації та історичних закономірностей формування з етносів національних держав дозволяє відповісти на це запитання. Виявляється недалеке майбутнє готує нам немало несподіванок і сюрпризів. Ця книга спонукає до мислення. Декому можливо думки висловлені у книзі можуть здатися кумедними і навіть смішними. Проте, згадаемо історію. Ще на початку ХХ століття висловлювання про те, що через вісімнадцять років розпадеться Австро-Угорська імперія, а через тридцять років Велика Британія перестане бути наймогутнішою державою світу, здавалися б щонайменше кумедними. Авторський колектив не претендує на абсолютну точність і незаперечність своїх тверджень. ї Чи станеться так, як передбачається на сторінках цієї книги? Чи справдяться ці прогнози? Вже початок ХХІ століття дасть перші відповіді на чергові виклики історії. Ми з радістю приймемо всі відгуки і пропозиціії