В цілому ряді оповідань: «Борислав», «Воа constrictor», «Яць Зелепуга», «Полуйка», «Вівчар» і др. Франко змальовує нам широкі і страшні картини життя робітників, картини, що нагадують часом Дантове пекло. Особливо цікаві його бориславські оповідання. Борислав — це село в Галичині, де добувають нафту (нефть) та земляний віск. Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи і смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників; ллють піт, стогнуть і гинуть. Весь Борислав — одна смердюча яма. Там важка праця, малий заробіток, бруд, п’янство, розпуста, погана їжа і погана горілка, всякі хвороби; там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж, там чад і вічне пекло. А з цього всього пливуть золоті річки і спадають в кишені тим, хто сам не робить, всяким хижакам-експлоататорам. Франко виводить перед читачем цілу портретну галерею таких хижаків — з залізною волею, з звірячими кровожадними інстинктами, сухих, упертих і безсердечних. Гава, Вовкун, Гершко Гольдмахер, Шміла, Шварц і т. д.— ціла стан хижих птахів, що, як образно каже Франко, «полощуть кров’ю рот». Ніщо не спиняє їх: вони грабують, підпалюють хати і гублять людей, аби їм була од того користь. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута:

Видатний педагог і бібліотекознавець С. О. Сірополко (1872–1959) відзначає, що наприкінці 20-х років ХХ ст. в Україні кількість самостійних, не відомчих бібліотек становила дуже малий відсоток від загального числа. Коротко характеризуючи головні книгозбірні, автор виокремлює діяльність Всенародної бібліотеки при Академії наук як головної наукової бібліотеки. Не оминає він увагою й дитячі бібліотеки, а також профільні видання. Великого значення Сірополко надавав підготовці бібліотечних кадрів.

Книга о могущественных представителях крупного бизнеса в США. Джордж Сельдес - старый, опытный журналист, хорошо знающий и на себе самом испытавший, что представляет собой капиталистическая печать. Но он хорошо знает не только грязную кухню американской капиталистической печати, но также и закулисную политическую жизнь страны.

Настоящее издание представляет по существу своему третье, переработанное и удешевленное, объединяющее два вышедших ранее тома труда «Итоги полувековых работ» в деле выведения новых качественно улучшенных сортов плодово-ягодных растений для районов средней европейской полосы РСФСР, составляющих всего лишь половину всех достижений автора. Здесь он излагает принципы и методы его работ, а также даются описание наиболее ценных выведенных мною новых сортов плодовых растений: яблонь, груш, айвы, рябины, вишни, черешни, слив, абрикосов, миндаля, малины и актинидии.

Книга представляет собой монографию, посвященную \alpha-окисям олефинов и их производным (эпоксисоединениям). В ней подробно рассмотрены химические превращения \alpha-окисей олефинов, пути их получения и возможности применения для различных синтезов. Приведены также описания методов получения различных веществ из \alpha-окисей и свойства полученных соединений. В приложении приведены важнейшие константы соединений, содержащих \alpha-окисное кольцо. Книга содержит большой библиографический материал. Книга предназначена для широкого круга научных работников, преподавателей и инженерно-технического персонала, работающего в области синтеза органических соединений.

Монография является классическим, основополагающим трудом по теории игр. Большинство понятий и идей, разрабатываемых в настоящее время в теории игр, берут свое начало из этого труда. Многие направления теории игр, лишь намеченные в книге, не получили в дальнейшем по тем или иным причинам научного развития и к настоящему времени оказались в стороне от традиционной теоретико-игровой проблематики. Привлечение внимания к этим вопросам представляется весьма желательным. В качестве приложения помещен составленный редактором очерк «Развитие теории игр», в котором излагается история математических идей, приведших к созданию теории игр, комментируется содержание монографии, а также дается краткий обзор развития теории игр как математической дисциплины за время, прошедшее с момента опубликования книги Дж. фон Неймана и О. Моргенштерна.

Т. 1. - 1970. - 448 с.

До однотомника ввійшли вибрані твори, написані в 1925—1952 роках — у період найбільшої творчої активності Хемінгуея. Роман «Прощавай, зброє» побачив світ у 1929 році, коли його автор був уж е визваним письменником і мав у своєму доробку кілька книжок, зокрема збірники оповідань «За нашої доби» (1925), «Чоловіки без жінок» (1927) та роман «І сходить сонце» («Фієста»), опублікований у 1926 році. «Прощавай, зброє», поряд з пізнішим романом «По кому б’є дзвін» (1940), справедливо вважається одним з найвищих досягнень Хемінгуея-романіста. Готуючи роман до перевидання в 1948 році, після другої світової війни, автор написав до нього передмову, в якій наголосив на антивоєнному спрямуванні твору. Повість «Старий і море» (1952) — останній значний твір Хемінгуея, опублікований за його життя. Повість викликала величезний іптерес: лише за два дні було продано понад п’ять мільйонів примірників журналу «Лайф», у якому ї ї вперше надруковано. У 1953 році Хемінгуею присуджено найвищу літературну премію США — премію Пуліцера, а в 1954-му — Нобелівську премію. Оповідання, включені до однотомника, взято із збірників «Чоловіки без'жінок» (1927), «Переможець не бере нічого» (1933) і «П’ята колона» та перші сорок дев’ять оповідань» (1938). Деякі з них друкувалися перед тим у різних журналах, інші вперше побачили світ у згаданих збірниках. Оповідання «Картяр, черниця і радіо» , 571 та «Столиця світу» мали в журнальних варіантах інші назви: перше — «Дайте нам рецепт, лікарю», друге — «Роги бика». У першій публікації «Снігів Кіліманджаро» (журнал «Есквайр», серпень 1936) було вгадано відомого американського письменника Скотта Фіцджеральда і наведено початок одного з його оповідань; та, зважаючи на протест Фіцджеральда, з яким Хемінгуей приятелював, у подальших виданнях він замінив прізвище Фіцджеральда на вигадане ім’я Джуліан (див. стор. 563 нашого видання). Оповідання «Старий коло мосту», як свідчить сам автор у передмові до збірника «П’ята колона» та перші сорок дев’ять оповідань», передане телеграфом з Барселони в квітні 1938 року. Воно належить до циклу іспанських оповідань письменника, що друкувалися в 1938—1939 роках у періодиці («Викриття», «Метелик і танк», «Ніхто не вмирає!» та ін.). Проте Хемінгуей за життя не включав решти оповідань цього циклу до збірників, вважаючи їх ще не довершеними. Українською мовою роман «Пращавай, зброє» та повість «Старий і море» перекладено вперше. Оповідання друкувались у збірнику «Сніги Кіліманджаро» та інші новели» (К., «Дніпро», 1968).

В книге «Сильные мира сего: бизнес и бизнесмены в американской истории» даётся исторический очерк развития американской экономики на протяжении последних двух столетий и подробно излагается процесс формирования важнейших финансово-промышленных групп. Исследование делится на четыре части, соответствующие, по мысли автора, четырём периодам в истории американского бизнеса: «Индивидуалисты», «Господа», «Творцы», «Прокураторы». Используя большой фактический материал, Селигмен развенчивает многочисленные мифы, которыми обросла история американского бизнеса, и рисует портреты наиболее характерных представителей американского капитала. Автор отрицательно оценивает господство крупных корпораций, подрывающее свободное предпринимательство и мелкий бизнес, защитником которого он выступает.

Т. 1 : Повісті та оповідання. П'єса. - 1985. - 640 с.