Словник містить близько 10 тис. слів, запозичених українською мовою з інших мов головним чином у 18-20 ст., а також утворених з іншомовних елементів, переважно з давньогрецької та латинської мов. До словника включено загальновживану лексику, розповсюджені спеціальні терміни, а також термінологічні словосполучення, що вживаються у різних галузях знань, актуальну інтернаціональну лексику, яка поповнила українську мову у 80-90-х рр. 20 ст. У словнику подано довідку про походження наведених одиниць, написання слів та їх наголошення узгоджено з новим українським правописом. Тлумачення багатьох слів переглянуто відповідно до сучасного їх розуміння.

Словник містить близько 35 тисяч слів і словосполучень. Ці слова увійшли в українську мову в різні часи з різних мов. У словнику представлено іншомовні слова, що зустрічаються в повсякденному житті, а також терміни із різних галузей знань. Словникова стаття містить граматичну та стилістичну інформацію про запозичення, фіксує його значення, що склалися давно, а також ті, що розвинулися в останні роки. Новизну пропонованої лексикографічної праці визначає подання словотвірних можливостей кожного із запозичень, прикладів уживання слова. Словник розрахований на широке коло читачів.

Настоящий словарь предназначен для самых широких кругов читателей и ставит своей основной задачей дать краткое объяснение слов и терминов иноязычного происхождения, встречающихся в произведениях классиков, в научно-популярной, технической и художественной литературе, в журналах и газетах. В словарь включены интернациональные термины, образованные из элементов древнегреческого, латинского языков и частично из восточных и новых западноевропейских языков, а также слова, вошедшие в русский язык из языков народов СССР, наиболее часто встречающиеся в периодической печати. Большая часть слов данного словоря относится к группе слов и терминов, которые являются общими для многих языков мира.

Українку, Анну Ярославну, королеву Франції, на глум історичній правді уважають французи московською княжною. Цю, болючу для українців і образливу для тіней нашої визначної землячки, неправду повторяють без скрупулів всі визначні французькі історики. Нею годують французьку шкільну дітвору всі підручники історії й таким чином закріплюють у французькому народі фальшиве переконання, що київська княжна Анна Ярославна була московкою. У свідомості французького народу, як і в підручниках історії, українська княжна називається не інакше, як «Ан де Рюссі»

Монографія сучасного польського історика, керівника закладу методології історії та історії історіографії Університету імені Адама Міцкевича в Познані професора Войцеха Вжосека є синтезом двох книг, виданих мовою оригіналу впродовж останніх років. Автор обґрунтовує конструктивістський підхід до аналізу історіописання та здійснює одну з найпереконливіших у світовій гуманітаристиці спроб концептуалізації історії як культурної практики. Автор показує обмеженість традиційного підходу з його трактуванням історії як науки, що дає об´єктивне знання про минуле, і пропонує натомість власну концепцію, яка розглядає історію як частину сучасної культури, спрямовану на пізнання культури минулого. Простежуючи під цим кутом зору зміни у французькій історіографії ХХ століття, Вжосек окреслює загальний образ історіографії як культурної практики та вказує на її метафоричну природу та культурну ангажованість.

Кн. 1 : Теоретичні аспекти. - 1999. - 486 с.

На підставі аналізу оригінальної та перекладної художньо-белетристичної та науково-публіцистичної літератури проведено повне системне дослідження фонографічної структури чужомовних власних назв (англійських і німецьких особових імен, прізвищ та географічних назв), а також їх асиміляції українською мовою в рамках загальної теорії перекладу та лексичного запозичення. Виявлено та докладно проаналізовано графічні відповідники фонемного складу англійських онімів, графемні сполучення німецьких назв, а також варіанти їх української передачі. Запропоновано два проекти передачі англійських і німецьких власних назв графічними засобами української мови, які передбачають правопис усіх проаналізованих варіантів.

  Текст у форматі PDF 1.08 Мб

Перед Вами – чотиримовний (англійсько-німецько-французько-український) “Словник термінології Європейського Союзу”, що став результатом термінологічної роботи проекту “Лабораторія наукового перекладу”. Словник було створено під час 14-х багатогодинних термінологічних семінарів, протягом яких експерти “Лабораторії” обговорювали вміщені до словника терміни та терміносполуки. Проект, що тривав у липні-грудні 2005 року, було здійснено громадською організацією “Молодіжний гуманітарний центр” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та сприяння Національного університету Києво-Могилянська академія. Експертами “Лабораторії наукового перекладу” та учасниками семінарів стали фахівці з європейського права, спільних політик ЄС, міжнародної політики, світової економіки та міжнародних освітніх програм, а також професійні філологи, перекладознавці та термінознавці . Об’єднавши представників найширшого кола дисциплін, координатори “Лабораторії” прагнули відповісти на найбільший виклик перекладацького та термінотворчого процесу: його засадничу міждисциплінарність. Особливості цього словника Істотною рисою цього словника є його багатомовність. Нинішній Європейський Союз, що об’єднує 27 європейських країн, має 23 офіційні мови, кожна з яких відбиває частинку багатої та розмаїтої культури ЄС. Термінологія Європейського Союзу також не формувалася з огляду на одну-єдину мову: часто вона була результатом не тільки політичних, економічних і соціальних, але й лінґвістичних компромісів. З цієї причини у перекладі термінології ЄС неможливо уникнути компаративного підходу. Але якщо аналіз ключових понять терміносистеми ЄС в кожній з 23-х офіційних мов є завданням надмірним, то порівняння термінологічних версій, уживаних в трьох робочих мовах ЄС - англійській, французькій та німецькій – виявилося дуже корисним. Дуже часто саме порівняння різних мовних версій могло наштовхнути на те чи інше перекладацьке рішення. Англійські, німецькі та французькі версії було взято з офіційних текстів Європейського Союзу: джерел первинного та вторинного права ЄС, офіційних багатомовних словників Союзу та офіційних прес-релізів інституцій ЄС. Оскільки більшість цих документів мають різномовні паралельні версії, робота над Словником змогла використати справжній багатомовний потенціал термінології ЄС. Українські версії були витворені в результаті тривалих та гострих дискусій термінологічних семінарів “Лабораторії наукового перекладу”. Нинішнє видання складається з трьох частин. У першій вміщено, власне, чотиримовний Словник термінології ЄС, упорядкований за англійською абеткою. У другій ви знайдете німецький, французький та український покажчики, що дозволить здійснювати пошук за кожною з цих мов. З огляду на те, що проблеми транскрипції та транслітерації чужомовних імен залишається однією з ключових у справі перекладу, у третій ми вмістили список імен основних діячів нинішнього ЄС та його історії.

Репринт 2-го переробленого видання 1955 р., здійсненого у Нью-Йорку. Вперше виданий у Харкові 1932 р., словник, автори якого репресовані на початку 30-х рр., містить понад 25 тис. чужомовних слів і виразів, уживаних в українській мові в галузях літератури, політики, техніки, медицини й ін.

Борис Віан — вельми непересічна й колоритна постать у французькій літературі XX сторіччя. Невизнаний і зневажений за життя, він своїми творами здобув гучну посмертну славу. Віан витворює свій власний образ дійсності, шо спирається не так на реальний досвід, як на певний «культурний код». Його химерна, пародійно-гротескова проза відкриває читачеві особливий фантастичний світ. До книги ввійшли романи «Шумовиння днів», «Червона трава» та збірка оповідань «Мурахи».

  Текст у форматі PDF 2.95 Мб

  Текст у форматі PDF 3.39 Мб

  Текст у форматі PDF 3.11 Мб