Запропоновано апробовані методики оцінки вольових якостей в учнів у процесі занять фізичною культурою. Модифіковано відомі раніше та розроблено нові тестові фізичні вправи.

Розкривається сутність самоактивності особистості, аналізуються психолого-педагогічні, соціально-психологічні чинники, що сприяють зростанню в учнів здатності до проявів самоактивності, забезпечують їхню участь у вихованні на рівні суб'єкт-суб'єктної взаємодії з педагогом, актуалізують потребу у самовихованні. Розглядаються теоретичні й методологічні засади дослідження самоактивності учнів у виховному процесі, способи оволодіння суспільними цінностями у становленні самоактивності учнів, оцінні ставлення як чинник самоактивності учнів у виховному процесі. Проводиться психологічний аналіз залежностей між самоактивністю учнів у виховному процесі й рівнем їх вихованості, висвітлюються духовні цінності як детермінанта самоактивності особистості у вихованні й самовихованні та ін.

Розглянуто цілісну систему виховання особистості у молодіжній громадській організації Пласт. Розкрито теоретичні та методологічні засади виховного процесу, особливості його становлення та функціонування за сучасних умов. Охарактеризовано структуру, принципи, зміст і методику виховання особистості у цій організації.

Рассмотрена целостная система воспитания в молодежной общественной организации Пласт. Раскрыты теоретические и методологические основы воспитательного процесса, особенности его становления и функционирования в современных условиях. Охарактеризованы структура, принципы, содержание и методика воспитания личности в этой организации.

Розкрито питання історії становлення, теорії та практики організації виховання самостійності у навчанні учнів. Розглянуто рівні самостійності та її місце у структурі особистості. Висвітлено концептуальні засади виховання самостійності учнів у незалежній Україні. Проаналізовано авторитарні особливості фронтальної форми роботи та розкрито її негативну роль у процесі виховання.

Раскрыты вопросы истории становления, теории и практики организации воспитания самостоятельности в обучении учащихся. Рассмотрены уровни самостоятельности и ее место в структуре личности. Освещены концептуальные основы воспитания самостоятельности учащихся в независимой Украине. Проанализированы авторитарные особенности фронтальной формы работы и раскрыта ее негативная роль в процессе воспитании.

Висвітлено проблеми формування системи цінностей і духовних пріоритетів людини. Розглянуто питання пошуку, розвитку та підтримки талановитої й обдарованої особистості та створення педагогічних умов для самовиховання, самореалізації, самовдосконалення творчої особистості засобами навчально-виховної діяльності в гуртках, секціях, творчих об'єднаннях за інтересами. Проаналізовано особливості впливу комп'ютерних ігор на соціальні орієнтації підлітків. Розкрито деякі аспекти поліхудожнього виховання дітей мультимедійними засобами; типологію та проблеми організації екологічних дидактичних ігор у позашкільній діяльності; актуальні питання екологічних шкільних об'єднань.

Освещены проблемы формирования системы ценностей и духовных приоритетов человека. Рассмотрены вопросы поиска, развития и поддержки талантливой и обдаренной личности и создания педагогических условий для самовоспитания, самореализации, самоусовершенствования учащихся средствами учебно-воспитательной деятельности в кружках, секция, творческих объединениях по интересам. Проанализированы особенности влияния компьютерных игр на социальные ориентации подростков. Раскрыты некоторые аспекты полихудожественного воспитания детей мультимедийными средствами; типология и проблемы организации экологических дидактических игр во внешкольной деятельности; актуальные вопросы экологических школьных объединений.

Запропоновано інформативні методики та критерії оцінювання вольових якостей у молодших підлітків. Показано, що прояв даних якостей в учнів V - VII класів значною мірою залежить від рівня їх фізичної підготовленості та функціональної рухливості нервових процесів. Діти віком 10 - 13-ти років характеризуються відносно високим рівнем вольових проявів і більш значним приростом показників фізичних здібностей. Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено педагогічні засоби та методику виховання вольових якостей учнів у процесі розвитку основних фізичних здібностей - швидкості, сили, витривалості, швидкісно-силових якостей.

Досліджено проблему виховання в дітей віком 5 - 10-ти років упевненості в собі як базової особистісної якості сучасної людини. На підставі аналізу наукових джерел уточнено зміст поняття "впевненість у собі" як базову якість особистості старшого дошкільника та молодшого школяра, а також поняття "впевнена поведінка". Визначено компоненти, критерії та показники зазначеної якості, рівні сформованості впевненої поведінки даних дітей. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови та методи оптимізації процесу виховання у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку впевненості в собі. Статистично підтверджено ефективність впровадженої особистісно орієнтованої системи виховання впевненості в собі у дітей зазначених вікових груп. На підставі результатів формувального експерименту показано позитивний вплив застосованих методів і прийомів у процесі виховання впевненості у собі досліджених дітей. Основні положення, одержані завдяки проведеному дослідженню, впроваджено до навчально-виховного процесу дошкільних закладів і початкових шкіл.

Здійснено аналіз стану проблеми виховання відповідальної поведінки в учнів VII - VIII класів на засадах педагогіки. Розкрито суть, структуру та зміст поняття "відповідальна поведінка підлітка" та визначено шляхи її виховання. Розроблено критерії та показники такої поведінки. З'ясовано її рівні й особливості прояву. Наведено психолого-педагогічні характеристики даних рівнів. Обгрунтовано педагогічні умови та розроблено методику виховання відповідальної поведінки в учнів VII - VIII класів на основі когнітивного, емоційно-ціннісного, мотиваційного та практичного компонентів з використанням методів активізації виховного процесу: діалогової взаємодії, дискусії, моделювання та реального "проживання" ситуацій морального вибору, самоаналізу, особистісно-орієнтованого підходу у разі добору завдань і доручень, залучення підлітків до активної громадської (суспільно-корисної) роботи у школі. Визначено гендерні особливості мотивації до виховання відповідальної поведінки в учнів старшого підліткового віку. Доведено, що ефективність її виховання підвищується за умов: усвідомлення підлітками суті та змісту відповідальності та відповідальної поведінки особистості; розвитку мотивації до вироблення власної відповідальної поведінки (ціннісного ставлення до себе, інших і предметного світу; набуття досвіду відповідальної поведінки.

Теоретично обгрунтовано суть понять "виховання наполегливості" та "позакласна ігрова діяльність". Доповнено класифікацію рухливих ігор розробленими іграми, які визначають розвиток фізичних якостей, рухливами іграми й естафетами з елементами футболу. Для діагностики вихованості наполегливості молодших школярів у позакласній ігровій діяльності виділено одинадцять показників. Розроблено й експериментально апробовано педагогічну модель, умови й особистісно орієнтовану технологію виховання наполегливості молодших школярів у процесі позакласної ігрової діяльності. Педагогічними умовами даного виховання є: конкретизація мети та перспектив діяльності на кожному етапі роботи; використання різноманітних засобів, форм і методів проведення ігрових занять; дотримання принципу доступності на кожному етапі роботи; використання ефекту суперництва; усвідомлення учнем свого обов'язку та відповідальності за школу, клас, команду; створення позитивного емоційного фону за результатами діяльності - особистої, команди, а також завдяки доброзичливому слову вчителя й однолітків; показ дітям взірця як орієнтира на рівень засвоєння визначеного завдання; постійне використання завдань, які виконуються дітьми "до відмови"; допомога дітям у подоланні труднощів, які з'являться раптово, несподівано. Обгрунтовано рівні вихованості наполегливості, а також визначено ступінь її прояву. У порівняльному аспекті описано динаміку становлення наполегливості в учнів молодшого шкільного віку у перебігу формувального експерименту.

Розглянуто суть понять "самостійність", "ігрова діяльність". Визначено зміст, засоби та методи виховання самостійності у процесі ігрової діяльності. Проаналізовано її можливості у контексті дослідженої проблеми. Визначено й експериментально перевірено психолого-педагогічні умови ефективного виховання самостійності молодших підлітків у процесі ігрової діяльності. Відзначено, що важливою умовою виховання самостійності особистості є високий рівень сформованості емоційного компонента. З'ясовано, що в емоційно насиченій і цікавій грі, яка відповідає віковим особливостям молодших підлітків, самі обставини вимагають від них прояву активності та вимогливості до себе й інших. Експериментально доведено, що ефективність виховання самостійності молодших підлітків залежить від послідовного ускладнення ігрових дій, поступового розширення сфери їх діяльності, яка об'єктивно зумовлює ситуацію самостійного прояву можливостей учнів.

Здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних праць з проблеми виховання самостійності у навчанні учнів основної загальноосвітньої школи. Обгрунтовано етапи у розробці дослідженої проблеми протягом другої половини XX ст. Визначено структурні компоненти самостійності особистості у навчальній діяльності. Проаналізовано роль виховання самостійності учнів у контексті реалізації мети та завдань української освіти. Виокремлено принципи, зміст, методи, форми та засоби даного виховання у другій половині XX ст. Визначено можливості творчого впровадження набутого досвіду виховання самостійності учнів у школах України на сучасному етапі.

Вперше цілісно систематизовано етнопедагогічні аспекти виховання характеру в українській педагогіці Галичини. Визначено й охарактеризовано етапи виникнення та розвитку проблеми виховання характеру в українській педагогічній думці краю міжвоєнної доби (1919 - 1939 рр.), кожен з яких відображає сутність поняття "виховання характеру" та позначений відповідними тенденціями. Доповнено педагогічну теорію науковими знаннями про еволюцію поняття "характер" та його етнопедагогічні аспекти виховання. Подальшого розвитку набули положення та висновки про працю як народно-педагогічний засіб виховання характеру. Уточнено етнопедагогічний інструментарій виховання характеру української молоді у досліджуваний період. Показано можливості творчого застосування історичного досвіду виховання характеру на сучасному етапі українського державотворення. До наукового обігу введено невідомі раніше факти, здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних педагогічних праць, присвячених проблемі виховання характеру.

Розроблено й апробовано модель навчально-ігрового середовища як цілісної системи, в якій процес виховання емоційно-вольових якостей є системотворчим чинником. Розглянуто теоретико-методологічний, психолого-педагогічний та технологічний блоки даної моделі. Доведено необхідність використання навчально-ігрового середовища у комплексі засобів фізичного виховання з метою розвитку емоційно-вольових якостей дітей молодшого шкільного віку. Розкрито особливості зв'язків між компонентами навчально-ігрового середовища, врахування яких дозволяє забезпечити виховання емоційно-вольових якостей у процесі навчання молодших школярів.

Розглядаються психолого-педагогічні умови, які забезпечують оптимальне творче самовиявлення учнів у навчально-виховному процесі. Розкрито дійові форми та методи, які всіляко сприяють активному самоствердженню та самореалізації особистості школяра. Показано, як переорієнтувати педагогічний процес на цілі розвитку та саморозвитку всебічно розвиненої творчої особистості.

Визначено методологічні засади взаємодії фізичного та естетичного виховання в процесі розвитку особистості. Виявлено специфічні можливості ритму як домінантного компонента даної взаємодії у процесі розвитку школяра. На підставі дослідження теорії ритму, його значущості та прояву в різних галузях життєдіяльності людства розроблено модель ритмічного розвитку особистості школяра. Визначено основні засоби ефективності та наведено критерії встановлення рівня ритмічного розвитку школярів різного шкільного віку. Розроблено методику розвитку даної якості у школярів, яку запроваджено в практичну діяльність загальноосвітніх шкіл, а також розглянуто стан професійної підготовки вчителів до проведення такого виду роботи. Доведено вплив музично-ритмічних вправ на розвиток відчуття ритму у школярів.

В історичному аспекті висвітлено розробленість проблеми формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху в теорії та на практиці. На підставі аналізу наукової літератури визначено суть і особливості орієнтації на життєвий успіх. Обгрунтовано, що ефективність дослідженого процесу забезпечується за умов: усвідомлення старшокласниками життєвого успіху як власної цінності, спрямованості педагогів і батьків на власний успіх і успіх учня, створення в навчальному закладі середовища, що спрямовує на успіх, стимулює та підтримує цей успіх у різноманітній суспільно й особистісно значущій діяльності. Розроблено та впроваджено в навчально-виховний процес науково обгрунтовану педагогічну модель формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху, яка реалізується через цілеспрямовану організацію роботи з педагогами й учнями, та систему ефективних засобів щодо формування цієї орієнтації. Виявлено закономірності процесу формування в старшокласників дослідженої якості. Розроблено методичні рекомендації керівникам і педагогам загальноосвітніх навчальних закладів з формування в старшокласників орієнтації на досягнення життєвого успіху.

Визначено та теоретично обгрунтовано структуру, зміст, педагогічні умови й методи формування в учнів ліцею бізнесу організаторських і управлінських умінь. Розроблено методику діагностики управлінських здібностей учнів. Представлено технологію формування організаторських та управлінських умінь у ліцеїстів, яка грунтується на принципах ігрової та практичної підготовки, використанні методу проектів і створення особливого освітнього середовища ліцею.

Запропоновано теоретичне обгрунтування феномену "самореалізація особистості старшокласника". Проаналізовано суть і зміст життєвої компетентності як суттєвої детермінанти самореалізації. Виділено сукупність компетенцій, які забезпечують здатність до самореалізації. Обгрунтовано доцільність цілеспрямованого формування цієї здатності у старшому шкільному віці. Розроблено систему роботи з формування здатності старшокласників до самореалізації на базі дослідження рівня розвитку основних компетенцій наприкінці навчання у IX класі. Як основні етапи послідовного циклу формування цієї здатності запропоновано самоактуалізацію, самовизначення та саморепрезентацію. Психологічний інструментарій дослідженого процесу містить модель і технологію формувального експерименту, а також програму для старшокласників і методичні рекомендації для шкільних психологів і педагогів.

Дисертація присвячена дослідженню ціннісних орієнтацій (ієрархічна структура та фактори, що впливають на її формування). У роботі наведені результати емпіричного дослідження ціннісних орієнтацій студентів вузу протягом усього навчання. Показано, що в процесі надбання теоретичних знань, практичних вмінь під час навчання у вузі здійснюється формування системи ціннісних орієнтацій. Встановлено, що система ціннісних орієнтацій має складну, диференційовану та ієрархічно організовану структуру. На зміст та рівень інтеграції ціннісних орієнтацій значною мірою впливає рік навчання, спеціалізація за факультетом, статево-вікові фактори.

Висвітлено актуальну проблему виховання у дітей 5 - 10-ти років упевненості в собі як базової особистісної якості сучасної людини. Уточнено зміст понять "впевненість в собі", "впевнена поведінка". Визначено компоненти, критерії та показники зазначеної якості, рівні сформованості впевненої поведінки старших дошкільників і молодших школярів. Обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови та методи оптимізації процесу виховання у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку впевненості в собі.

Освещена актуальная проблема воспитания у детей 5 - 10-ти лет уверенности в себе как базового личностного качества современного человека. Уточнено содержание понятий "уверенность в себе", "уверенное поведение". Определены компоненты, критерии и показатели указанного качества, уровни сформированности уверенного поведения старших дошкольников и младших школьников. Обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия и методы оптимизации процесса воспитания у детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста уверенности в себе.