Здійснено теоретичне дослідження поховальних пам'яток осілої та кочової людності Нижнього Подніпров'я другої половини XIII - першої половини XV ст. Визначено характер і ступінь впливу прийшлих племен на поховальний обряд місцевого населення. Здійснено повну культурно-хронологічну атрибуцію поховальних комплексів зазначеного регіону. З'ясовано, що населення не лише пережило монгольську навалу, але й за часів Золотої Орди відбулась нова міграція кочової та осілої людності в Нижнє Подніпров'я з інших регіонів Улусу Джучі, що суттєво ускладнило культурно-історичну ситуацію. Встановлено, що поряд з пам'ятками, що виникли за часів Київської Русі та продовжували попередню тенденцію розвитку, з'являються нові, що мали змішані та "східні" риси. Виявлено, що поява пам'яток часів Київської Русі пов'язана з переміщенням в регіон нового християнського населення - північнокавказьких алан з територій історичної Аланії та Кримського півострова. Встановлено, пам'ятки з вираженим "поволзьким відтінком" з'являються у Нижньому Подніпров'ї разом з частиною осілої та кочової людності, що поселилась на даній території під час епідемії чуми 1346 - 1353 рр. та у 1361/2 - 1380 рр. - період знаходження у даному регіоні адміністративно-політичного центру Мамаєвої орди.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу системно проаналізувати художні твори В. Шевчука з яскраво вираженою народноміфологічною та біблійною символікою. Досліджено художнє втілення міфологем у творах письменика, зокрема його інтерпретацію народноміфологічних і біблійних образів і мотивів у контексті морально-філософських проблем сучасності. Висвітлено особливості художньої концепції автора у аспекті використання ним традиційної міфології, що дозволило дослідити творчий процес письменника, виявити нові відомості, які сприяють з'ясуванню значення В. Шевчука у сучасному літературному процесі.

  Скачати повний текст

Розглянуто дефініцію поняття "соціальний міф" у порівнянні з поняттями "стереотип", "архетип", "забобон", "ідеологія", структуру та функції соціальних міфів на рівні суспільної та індивідуальної свідомості, їх взаємодію з суспільством, що трансформується, а також основні міфологічні аспекти глобалізації, демократії та постмодерну. Акцентовано увагу на необхідності врахування позитивних та негативних наслідків впливу соціальних міфів на суспільство. Запропоновано новий підхід до класифікації соціальних міфів на основі сфер їх походження. Визначено основні характеристики соціальних міфів у порівнянні з класичними. Розкрито каталізуючу роль соціальних трансформацій для активізації міфів. Викладено методологічні проблеми механізму створення соціальних міфів та шляхів деміфологізації суспільної свідомості. На підставі соціально-філософського аналізу основних тенденцій розвитку суспільства, що трансформується, підкреслено необхідність існування в ньому розвинутої соціальної міфології для внутрішньої консолідації та стабільності.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність і механізми політичної символіки (ПС) як засобу демократичної консолідації суспільства. Розроблено модель ПС демократичної консолідації суспільства "Міфологія - Релігія - Ідеологія - Маркетинг". За допомогою даної моделі виявлено спільні риси та відмінності ПС в процесі консолідації демократії в країнах першої та другої "хвиль демократизації" (стабільні демократії), а також третьої "хвилі демократизації" (консолідовані демократії). Виокремлено демократичну й автократичну консолідацію суспільства як альтернативні стратегії застосування ПС. Увагу приділено особливостям ПС в сучасній Україні в контексті функціонування гібридного політичного режиму. Розглянуто стратегії використання ПС для демократичної консолідації суспільства в країні.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання історії розвитку вітчизняної державності доби феодальної роздробленості. Досліджено період XII - XIV ст. з початку феодального дроблення Київської Русі до реформи великого литовського князя Вітовта. Проаналізовано зміну форм державної організації, еволюції органів політичної влади. Описано модель взаємин південноруських князів з монгольськими ханами. Висвітлено роль Великого князівства Литовського в економічному, політичному, соціальному та релігійному житті українських земель.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан і характер джерельної бази, ступінь вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Проаналізовано історичні умови інституційного становлення та оформлення наукової родопомочі в країнах Західної та Східної Європи, концепцій та напрямків протидій народному акушерству в особі повитухи. Визначено, що повитуха виступала суб'єктом та об'єктом дій обрядово-магічного характеру, виявляла свою подібність до міфологічних персонажів язичницьких богинь. Узагальнено відомості, які вказують на амбівалентність образу повитухи, її належність до категорії "ритуальних спеціалістів", водночас, її фольклорному образу притаманні риси сакральності.

  Скачати повний текст

Розглянуто традиційний персонажний склад нижчої міфології. З'ясовано, що основними її рисами є: синкретичний характер, антропоморфізм, людське походження, що переважає у більшості персонажів. Запропоновано створення власного варіанта систематизації міфологічних персонажів, що передбачає розгляд істот за ступенем їх наближеності до людини. Виявлено особливості трансформації образів нижчої міфології у контексті змін у духовній культурі під впливом процесів глобалізації. Розкрито місце та значення нижчої міфології у світогляді українців.

  Скачати повний текст

Установлено генетичні витоки образів-адекватів гендерних начал в українській літературі. Виявлено їх первинну суть, зокрема, понятійне, естетичне, функціональне наповнення репрезентатів фемінного та маскулінного у східних, західних, давньоукраїнській міфологіях. Висвітлено процеси акумуляції однотипних образів, створення мегаобразів - традиційних гендерних парадигм, формування засад гендерної інтенсивності - специфіки взаємодії найдревнішої пари опозиції. Виокремлено стилістичні та тематичні функції гендерних мікрообразів української літератури (у творах Т.Г.Шевченка, М.В.Гоголя, М.М.Коцюбинського, І.Я.Франка, Лесі Українки, представників Розстріляного відродження, Л.В.Костенко, О.Забужко). Досліджено специфіку взаємодії східних і західних буттєвих і аксіологічних концепцій у гендерному ракурсі. Доведено, що семантико-символічне наповнення чинників парадигм фемінного та маскулінного корелюється з традиційно визначеними у філософії, культурології, літературі рисами східного та західного. Вагомою значеннєво-естетичною функцією образів-адекватів гендерних начал є об'єктивація у поетиці художніх творів української літератури взаємодії східної та західної традицій: того, що вибудовано на засадах філософсько-релігійних вчень Сходу та Заходу, передає концептуальні ідеї цих культурних регіонів, зберігає сутнісні елементи східного та західного мислення, узагальнює наслідки руху свідомості. Установлено, що саме гендерна специфіка формує та закріплює естетично зміст, внутрішню семантику образів, яка полягає у репрезентації східної та західної традицій. Гендерна інтенсивність у фактурі тексту не лише виявляє духовну спорідненість нашої нації з іншими етносами, але й увиразнює специфіку української ментальності, що формувалася на перетині художніх імпульсів, зумовлених традиціями Сходу та Заходу, не заперечуючи, а збагачуючи одне одного.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження ритуалів на матеріалі української культури. Уперше проведено класифікацію основних ритуалів української культури на філософських засадах, виділені філософсько-антропологічні принципи та методики таких класифікацій (психоаналіз, міфопоетика, генетичний аналіз, феноменологія). З'ясовані природні та культурні компоненти ритуалів з точки зору «учнівства через традицію». На основі моделі паралаксу надано пояснення суперечливої сутності ритуалу, сумісності традиції і глобального ринку. Показано значення міжкультурного діалогу та включення традиційного обрядового комплексу у загальні ментальні установки українців. Знайшло подальший розвиток виявлення основних символів в українській культурній картині світу, їх реалізація в ритуалах (світове дерево, земля-мати, зерно, храм, шинок, виховання). Розкрито значення традиції для сучасної української культури. Надано філософського узагальнення соціокультурному рівню «добре знайоме суспільство». На основі концепції Б. Латура доведено, що нова антропологія постмодерну визначає ритуал як актуальну дійсну цілісність. Продемонстровано, що українська традиційна культура зберігає здатність до модернізації та адаптації. Ключові слова: герменевтика, ментальність, міжкультурний діалог, національна культура, перформативний поворот, постмодернізм, ритуал, соціокультурне конструювання, суб'єкт, суспільна міфологія, традиція, філософія культури, філософська антропологія.^UThe thesis is devoted to the complex of philosophical research of rituals on the material of Ukrainian culture. The aim is to investigate the ritual in contemporary Ukrainian society, the influence on myths and rituals of mass culture and its mechanisms, philosophical and anthropological characteristics and changes of ritual in the symbolic space of Ukrainian postmodern culture.For the first time: - the classification of the basic rituals of Ukrainian culture has been carried out, the philosophical and anthropological principles of such possible classifications have been clarified (psychoanalysis, psychoanalytic anthropology, mythopoetics, genetic analysis, initiation and phenomenological theory of ritual); - the natural and cultural components of the rituals of Ukrainian culture from the point of view of «apprenticeship through tradition» (F. Vaal) have been clarified; - the concept of «parallax» has been applied to explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture; - the significance of intercultural dialogue for the modern Ukrainian culture of the beginning of the XXI century and the inclusion of traditional ceremonial complex in general mental installations of Ukrainians has been clarified. Clarified: - the concept of ritual and rite; - cultural-anthropological and philosophical-anthropological methods of rituals research in the context of «performative turn». Further development was found: - identification of the main semantic images and symbols in the Ukrainian cultural world picture, their basic realization in rituals and holidays (the center of the world, the world tree, the earth-mother, the grain-life, the temple, the tavern-tavern, the feast as meeting with the ancestors, education as involvement in a family, etc.); - disclosure of the importance of cultural heredity, traditions for the current state of Ukrainian culture, the place of ritual culture in it; - a philosophical generalization of the socio-cultural level of «well-known society», which for a long time was represented in the Ukrainian culture by an expanded family, a sociable community, and thus the Ukrainian traditional culture maintains a high adaptive potential, a capacity for modernization.In developing the typology of rites of Ukrainian culture, the following groups of rituals will play the most important role: - rituals of agrarian direction; - family rituals; - rituals of transition and ancestors (birth, death, wedding); - rituals of the center of the world and temple space; - rituals of upbringing and life trials (initiations). Tradition as a cultural heritage can effectively support itself when simultaneously perform the function of communication and divergence. Tradition is supported as abstract principles and technologies, as well as personification, while traditionally reproduced by heroism, when certain definite principles of tradition are embodied in personalities, national heroes. Stereotypes contribute to the reproduction of traditions derived from certain national cultures, and stereotypes can function as nationally marketed in a globalized world. The concept of «parallax» can explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture. The dialectical process of the development of tradition includes the disappearance or transformation of cultural-specific (ethnic) stereotypes, as well as the spread of new myths in local traditions. A number of the ideas presented in the dissertation can contribute to further advancement in the explication of fundamental philosophical concepts (tradition, archetype, power, ideology, mass culture, myth, globalism).Key words: hermeneutics, intercultural dialogue, mentality, national culture, performative turn, philosophical anthropology, philosophy of culture, postmodernism, ritual, social mythology, sociocultural design, subject, tradition.

Проаналізовано основні етапи історичного розвитку української урбаністичної лірики. Простежено еволюцію літературознавчих підходів до виокремлення й аналізу урбаністичної тематики та поетики. Досліджено та систематизовано наявний у сучасному літературознавстві понятійно-термінологічний апарат, який застосовується для аналізу творів на урбаністичну тему (урбанізм, міський пейзаж, міський текст, метатекст, міфогеографія, символіка та міфологія міського тексту). Уточнено, семантично поглиблено й адаптовано для практичних потреб літературознавчого аналізу зміст понять "дискурс міста", "топос міста", "часово-просторова та предметно-тематична локалізація міського топосу". Охарактеризовано принципи сюжетної та предметно-образної організації міського поетичного топосу. Розроблено топологію аксіологічно-оцінних настанов, що визначають авторську концепцію міста у творі. Висвітлено основні семантичні моделі розгортання міського топосу у вітчизняній урбаністичній ліриці кінця XIX - середини XX ст.

  Скачати повний текст

Розглянуто свідомість людини в цілому, процеси формування релігійної свідомості, її взаємодії з мовою. Проаналізовано основи формування свідомості в первісних суспільствах, розкрито поняття "міф", "міфологія", "міфологічна свідомість", "міфологічний текст", а також особливості вірувань, обрядів та ритуалів, їх взаємозв'язок з мовними процесами. Зазначено, що міфологічна свідомість є грунтом для формування релігійної свідомості. Охарактеризовано складні механізми виникнення релігійної свідомості, релігійні переживання і досвід як складові релігійної свідомості. Специфіка впливів релігійного характеру пов'язана з емоційною сферою людини - монотеїзм, у порівнянні з язичництвом передбачає більш високу здатність психіки до автономної регуляції. Тут і доктрина "особистої вини, особистої відповідальності"; протиставлення людини її оточенню і долі; покарання в день Страшного суду; ідея особистого діалогу з Богом; вимогливий контроль з боку Церкви над містичним досвідом особистості й спільноти. Усе це приводило до поступового переходу від магії, табу до моральнісної саморегуляції, яка лише історично пов'язувалася із сакральними санкціями. Це означало все більшу емансипацію людини від зовнішніх стимулів, сил природи і долі, свободу у побудові своєї поведінки, індивідуалізацію, диференціацію "я".

  Скачати повний текст

Вивчено соціальну міфологію як соціокультурний феномен. Здійснено аналіз теорій міфу, філософських і загальнонаукових принципів дослідження соціальної міфології. Виокремлено основні концептуальні підходи до розуміння зазначеного явища. На підставі результатів проведеного аналізу визначено специфіку й основні характерні риси, що відрізняють соціальну міфологію від міфології архаїчної. Розглянуто структуру й основні функції соціальної міфології, що дають змогу з'ясувати її роль та значення у сучасному суспільстві. Показано місце соціальної міфології у суспільній свідомості та її взаємозв'язок з формами суспільної свідомості, а саме: релігійною, філософською та науковою. Визначено умови, що сприяють активізації соціальної міфотворчості, її особливості й основні механізми продукування соціальних міфів.

  Скачати повний текст

У роботі з'ясовано, що наукові ідеї О.Цинкаловського та його діяльність на культурно-просвітницькій ниві представлені фрагментарними розвідками у наукових, науково-популярних, бібліографічних та періодичних виданнях. Переважна їх більшість з'явилася уже в роки незалежности України. Попри визнання його доробку як науковця, музейника, просвітянина спостерігаємо нерівномірність вивчення різних сторін творчості О.Цинкаловського та відсутність цілісного наукового дослідження. Встановлено, що основними чинниками, які зумовили формування особистості О.Цинкаловського стали родинна традиція, соціальне оточення, наукове та навчально-педагогічне середовище, особистий досвід наукової та професійної діяльности, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення. Прооаналізовано вплив родини на формування світогляду дослідника. Стверджено, що саме виховання батьків, і особливо дідуся Павла Нітецького, визначили інтерес до української історії та культури, що пізніше знайшло своє втілення у наукових та публіцистичних працях вченого. Маючи у роду поляків, німців, татар, і перебуваючи у середовищі, далекому від рідної культури, він став справжнім патріотом України. Показано, що саме родинна традиція визначила зацікавлення Олександра Цинкаловського минулим краю. Показано початки культурно-просвітньої та фахової праці, розкрито роль інтелектуальних середовищ Кременця, Львова, Києва, Варшави у формуванні світогляду О.Цинкаловського. Висвітлено вплив окремих польських та українських вчених (В.Антонєвіч, Т.Сулімірський, І.Шедрик) на формування його як науковця. У перших десятиріччях ХХ ст. відбувається становлення О.Цинкаловського як громадсько-політичного та кульутрно-освітнього діяча в обставинах Першої світової війни, Української національної революції 1917–1921рр. Він став яскравим представником українського національного життя в Західній Волині у міжвоєнний період. Відтворено його участь у діяльності “Просвіти”, яка у міжвоєнне десятиліття була найпоширенішою формою українського культурно-просвітницького руху. На Волині значне визнання отримала “Просвіта” м.Володимира, до якої належав О.Цинкаловський.У сфері наукової діяльности особливою є заслуга О. Цинкаловського у дослідженні одного з українських регіонів –Волинь. Серед вчених, які впродовж ХХст. писали про волинський край, О.Цинкаловському належить провідне місце. Окрім того увагу дослідника привернули також Холмщина, Лемківщина та Підляшшя. Роль О.Цинкаловського в українській історичній науці визначають наступні щонайменше десять напрямків його досліджень. На підставі власних досліджень та запропонованих у вітчизняній історіографії поділів виділимо такі: дослідження старовинної історії Волині, усіх археологічних культур, починаючи від палеоліту і до епохи заліза включно з виділення місцевих культур; виявлення, фіксація і збереження пам'яток матеріальних культур; дослідження дерев'яних і кам'яних архітектурних споруд, пам'яток архітектури; сакральне мистецтво – церкви домонгольського, монгольського і післямонгольського часу (на Волині, в Галичині, на Лемківщині); хрести-енколпіони, дерев'яні і камінні хрести, виставки ікон; історико-краєзнавчі нариси, особливо виділяється синтетичне дослідження із історичного краєзнавства “Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р.)” (Вінніпеґ, 1984) і “Стародавні пам'ятки Волині” (Торонто, 1975); історико-географічні розвідки з топографії міст і містечок –Літовежа, Махнівки, Небеля, Пересопниці, Сутейська, Червена і Червенських городів, Шумська; особливо описи Крем'янця (“Волинська Швейцарія”); історична картографія (археологічний атлас Волині і Волинського Полісся у складі дванадцяти оригінальних і унікальних авторських мап, Крем'янець 1939 р.); дослідження з історичної краєзнавчої бібліографії; проблеми теорії і практики музеєзнавства на підставі чималого особистого досвіду роботи у музеях Варшави, Кракова, Крем'янця, Львова у 20-50-х роках ХХ ст.; гідрологія (“Ріка Прип'ять та її допливи”, 1960); палеонтологічні студії.Згідно проведених підрахунків, загальна кількість праць О.Цинкаловського становить 150 наукових та науково-популярних праць.З'ясовано, що окремим напрямком наукової та культурно-просвітницької діяльности О.Цинкаловського стала його праця як музейного працівника та музеєзнавця. Показано, що професійна діяльність вченого пов'язана з Архівом історії Унії, Державним археологічним музеєм у Варшаві, Кременецьким краєзнавчим музеєм. Стверджено, що вчений добре розумів значення музеїв та музеєзнавства у краєзнавчих студіях. Важливим є не лише дослідити науковий доробок О.Цинкаловського, а й на належному рівні оцінити його внесок в розвиток волинезнавства. У роботі показані різні аспекти увічнення пам'яті науковця – це, насамперед, видання праць, опублікованих ним або про нього; проведення низки наукових конференцій присвячених вченому; встановлення пам'ятних дощок на честь волинезнавця; найменування його іменем вулиць у м.Володимирі й Ковелі та ін.^UThe study finds that in modern historiographical discourse, the scientific ideas of O. Tsinkalovsky and his activities in the cultural and educational fields is represented by fragmentary investigations in scientific, popular science, bibliographic and periodical publications. The vast majority of them appeared during the years of independent Ukraine. Despite the recognition of his work as a scientist, museologist, educator, we observe the imperfect periodicity of researches of various aspects of O. Tsinkalovky's works and lack of a comprehensive scientific studyThere was analyzed the influence of the family on the formation of the researcher's worldview. It is claimed that the upbringing of parents, and especially the grandfather of the scientist - Pavlo Nitetsky, determined his interest in Ukrainian history and culture, which was later embodied in the scientific and journalistic works of the researcher. Coming from a line of Poles, Germans, Tatars, and living in an environment far from native culture, he became a true patriot of Ukraine. It is shown that the family traditions determined Oleksandr Tsinkalovsky's interest in the region's past.There is described the beginnings of cultural, educational and professional work, as well as revealed the role of intellectual environments of Kremenets, Lviv, Kyiv, Warsaw in the formation of O. Tsinkalovsky's worldview. In the paper there is highlighted the influence of some Polish and Ukrainian scientists (V. Antonevich, T. Sulimirsky, I. Shedryk) on his formation as a scientist.During the first decades of twentieth century occurs the formation of O. Tsinkalovky as socio-political and cultural-educational figure in the circumstances of the First World War and the Ukrainian National Revolution of 1917–1921. He became a prominent representative of Ukrainian national life in Western Volyn region in the interwar period. In the research paper was reproduced his participation in “Prosvita”, which in the interwar decade was the most common method of the Ukrainian cultural and educational movement. In Volyn region, “Prosvita” in Volodymyr town, to which belonged O. Tsinkalovsky, received significant recognition.It is stated that the central point of O. Tsinkalovsky's interest has always been the problems of Ukrainian people history. He always defended the indivi duality of Ukrainians, the originality and originality of their past, language and culture. In the field of scientific activity, the special worth of O. Tsinkalovsky is the study of one of the Ukrainian regions - Volyn. Among the scientists, who during the twentieth century wrote about the Volyn region, O. Tsinkalovsky takes pride of place. In addition, the researcher's attention was also drawn to Chelm Land, Lemkivshchyna and Podlasie.The role of Oleksandr Tsinkalovsky in Ukrainian historical science is determined by the following at least ten areas of his researches. On the basis of own research and some proposed in the national historiography, we will separate following: research of the ancient history of Volyn region, all archeological cultures, startin g from the Paleolithic to the Iron Age, including the selection of local cultures; identification, fixation and preservation of landmarks of material cultures; research of wooden and stone architectural buildings, heritage assets; sacred art – churches of pre-Mongol, Mongol and post-Mongol times (in Volyn, Galicia and Lemkivshchynaregions); engolpions, wooden and stone crosses, sacred image exhibitions; historical and local essays, especially stands out the research on historical local study “Old Volyn region and Volyn Polissya (local dictionary from ancient times till 1914 year)” (Winnipeg, 1984) and “Ancient heritage assets of Volyn region” (Toronto, 1975); historical and geographical surveys on the topography of cities and towns - Litovezh, Makhnivka, Nebel, Peresopnytsia, Suteyska, Cherven and Chervensky towns, Shumsk; especially descriptions of Kremyanets (“Volyn Switzerland”); historical cartography (archeological atlas of Volyn and Volyn Polissya as a part of twelve original and unique author's maps, Kremyanets 1939); research on historical local bibliography (reviews of Ukraine in European historical literature); problems of theory and practice of museum studies on the basis of considerable personal work experience in museums of Warsaw, Krakow, Kremyanets, Lviv in the 20-50s of the twentieth century; hydrology (Pripyat River and its confluents, 1960); paleontological studies.It is also important to properly recognize his influence on the development of Volyn studies, accept of his scientific achievements. The paper shows various aspects of perpetuating the memory of the scientist -this is, first of all, the publication of works published by him or about him; holding a number of scientific conferences dedicated to the scientist; installation of memorial plaques in honor of the Volyn scholar; naming streets in Volodymyr and Kovel after him, etc.

Встановлено міжпівкульову латералізацію дії ноотропів у нормі та за наявності патології головного мозку. Поведінковими дослідженнями показано відсутність впливу аміналону на функціональну міжпівкульову асиметрію, виявлено властивість інших ноотропів (пірацетаму, пікамілону, фенібуту) змінювати її за рахунок зниження активності лівої гемісфери. На підставі порівняльного нейрохімічного дослідження матеріалу обох гемісфер головного мозку щурів у разі ішемічного інсульту описано особливості дії кожного з досліджуваних ноотропів у різні терміни ішемії та проаналізовано міжпівкульові відмінності їх впливу. Розглянуто нейроморфологічні аспекти дії ноотропів у ранні та пізні терміни ішемії головного мозку щурів з використанням імуногістохімічних методик. На підставі узагальнення результатів досліджень на білих щурах виявлено, що найбільш ефективними ноотропами для лікування інсульту є фенібут і пікамілон. Доведено, що фенібут є засобом з максимальними проявами асиметрії нейропротекторної дії і переважно правопівкульовою активністю. Зроблено перевірку одержаних результатів на зіставній моделі ішемії головного мозку у монгольських гербелів і підтверджено переважно правопівкульову дію препарату фенібут. Встановлено особливості дії ноотропів і наявність тропності препаратів до тканини певної гемісфери головного мозку, наведено рекомендації щодо використання даних фактів для подальшої розробки схем раціональної терапії захворювань головного мозку, що мають півкульову локалізацію патологічного процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему соціально-політичного статусу інституту темників у Монгольській імперії XIII ст. та Золотій Орді, а також його вплив на процеси, взаємопов'язані з виділенням певних татарських народів до окремої народності. Висвітлено основні етапи входження мангутів до складу держави Чингізхана, а також їх становлення як самостійного етнополітичного утворення на терені Золотої Орди та роль у цих процесах темників Ногая, Мамая, Балтичака, Едигея. Показано політичну роль мангутів та їх темників у важливих періодах Золотоординської історії у внутрішніх смутах та під час зовнішньої агресії. Проаналізовано основні об'єктивні та суб'єктивні причини, що зумовили виникнення на терені Золотої Орди самостійних етнополітичних утворень - Ханств і Орд. Розкрито передумови формування політичної системи Ногайської Орди та місця її лідерів у татарському світі II половини XV ст.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано взаємини населення Південної Русі та Степу в контексті політичних, економічних, торговельних зв'язків і проблему взаємодії осілих і кочових культур. Встановлено, що кочові народи запозичували доробки осілих народів (ОН); технічна та технологічна відсталість ремесел кочовиків не вплинула на рівень розвитку мистецтва й торгівлі з ОН; торгові взаємини сприяли поширенню між номадами християнства; особливо значні взаємовпливи у військовій сфері, передусім, озброєнні. Доведено, що взаємини з кочовиками залежали, насамперед, від рівня суспільного та політичного розвитку номадів; військові протистояння межували з мирними періодами в контексті сприяння династичної політики давньоруських князів.

  Скачати повний текст

На основі структурно-функціонального підходу проведено систематизацію та поглиблене вивчення процесів зародження міфів та релігії на українських землях. Висвітлено тенденції генези язичницьких вірувань та їх трансформації за умов взаємодії з християнською культурою. Доведено, що українська міфологія структурована, стала та динамічна світоглядна система. Визначено аксіологічне, семантичне та функціональне навантаження універсальних образів-першооснови світу в давньоукраїнській та християнській соціонормативній традиції. Описано механізм інкорпорації міфологічно-язичницьких елементів у християнський монотеїзм через феномен двовір'я та синкретизму.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів історико-педагогічного дослідження проблеми класичної греко-римської міфології та культури в системі шкільної історичної освіти (ШІО) уперше систематизовано та проаналізовано перекладні зарубіжні та вітчизняні навчальні літературні джерела з стародавньої світової історії, античної міфології та культури, що використовувалися в системі вітчизняної класичної освіти у період XVIII - XX ст. Розглянуто питання історії створення та вдосконалення навчальних літературних джерел з античної історії та міфології для гімназій, виданих у даний період. Наведено результати навчання авторського курсу "Класична греко-римська міфологія", які підтвердили правильність висунутих положень концепції та гіпотези про те, що антична міфологія - це сучасний предмет, що має поліфункціональне значення в історичній і педагогічній реальності, якісно доповнює зміст ШІО, забезпечуючи загальнокультурні потреби реальної практичної діяльності.

  Скачати повний текст

В роботі піднімається проблематика міжкультурної взаємодії Схід-Захід васпекті музичного окциденталізму на прикладі творчості Ма Сіцонга якпредставника китайського скрипкового мистецтва. Прослідковано шляхи адаптаціїєвропейської скрипки в Китаї та становлення національної композиторськоїскрипкової школи у ХХ ст., основоположником якої є Ма Сіцонг.У відповідності до етапів розвитку китайської музичної культури впершерівноцінно розглянуто європейський-китайський-американський періоди творчостімитця. Відтворено повноцінну картину стильової динаміки та визначено пріоритетижанрової парадигматики за рахунок аналітичних спостережень над усімаскрипковими творами, в тім — маловідомими і нововідкритими діаспорнимиопусами, в яких спостерігається одночасна орієнтація на культуру своїх предків іновонабутої країни. Визначено провідні образно-художні концептосфери, відповідніосновним типам програмності (лірико-пейзажна, жанрово-побутова, релігійнообрядова, епічна) з втіленням музичних рис китайської та інших етнолокальнихкультур Сходу (монгольська, тибетська, уйгурська, тайванська).Спираючись на здобутки європейської традиції скрипкової музики, композиторадаптував широкий спектр художньо-стильових напрямків ХХ ст. (імпресіонізм,символізм, неоромантизм, неофольклоризм, урбанізм, експресіонізм, нео-архаїка,примітивний наїв, мінімалізм), зумовлених зустрічним рухом Сходу і Заходу. Наперетині національної традиції і технік ХХ ст. Ма Сіцонг активізує розширенняладо-гармонічної систем, метро-ритмічного комплексу, фактурно-тембральних таформотворчих засобів. Особливості технічно-виразового комплексу скрипковихкомпозицій виявляють нові підходи завдяки використанню прийомів гри наавтентичних інструментах та імітації їх звучань (“гліссандо Ма”, піпа-ефекти,аподжіатури тощо), збагачуючи академічний скрипковий арсенал і репрезентуючиіманентне обличчя китайської скрипкової музики. В аспекті перетворенняєвропейських та китайських традицій, скрипкова творчість Ма Сіцонга постає якзразок синтезу східних і західних тенденцій у просторі світової музичної культури.^UThe paper researches intercultural interaction of the East-West in the aspect ofmusical Occidentalism on the example of Ma Sicong's work as a representative of Chineseviolin art. The ways of adaptation of the European violin in China and the formation of thenational violin school in the twentieth century, one of the founders of which was aprominent violin virtuoso, composer, cultural and public figure Ma Sicong, the founder ofmany genres (Concert, program Suite, Rondo, Poem, Rhapsody) in Chinese violin music.For the first time, all periods of the artist's work (European-Chinese-American) areequally considered in accordance with the stages of development of Chinese musicalculture. A full picture of stylistic dynamics is reproduced and the priorities of genreparadigm are determined due to analytical observations on all violin works of the artist,including little-known and newly discovered diasporic opuses (Taiwanese Suites,Concerto for two violins and orchestra, Rondo №№ 3-4 and Sonata for two violins solo),in which is presented a simultaneous focus on the culture of their ancestors and the newlyacquired country. Leading figurative-artistic concepto-spheres correspond to the maintypes of programmability (lyrical-landscape, genre-domestic, religious-ritual, epic) withthe embodiment of musical features of Chinese and other ethno-local cultures of the East:Mongolian (Suiyuan-Suite), Tibetan (Tibet-Poem), Uighur (Xinjiang Rhapsody),Taiwanese (Amei, Gaoshan Suite).Based on the achievements of European tradition, the composer adapted a widerange of artistic and stylistic trends of the twentieth century (Impressionism, Symbolism,Neo-Romanticism, Neo-Folklore, Urbanism, Expressionism, Neo-Archaic, PrimitiveNaive and Minimalism), due to the counter-movement of East and West. At theintersection of national traditions and techniques of the twentieth century Ma Sicongintensifies the expansion of the harmonic systems, metro-rhythmic complex, texturaltimbre and formative means, giving to each work a unique Chinese flavor. Thecombination of ethno-characteristic elements of the folklore tradition with the academic musical language is based on mental-worldview, literary-dramatic, artistic-pictorial,musical and other cultural factors.The peculiarities of the technical-expressive complex of violin compositions revealnew approaches due to using of playing techniques on authentic instruments (first of allerhu and also wind, percussion, string-plucked etc.) and imitation of their sounds(«glissando Ma», the pipa effects, appoggiatura, specific bourdons and flageolets etc.) orother sonorous effects (imitation of shamanic throat singing, chanting Buddhist mantrasetc.), enriching the academic violin arsenal and representing the immanent face of Chineseviolin music.The violin work of Ma Sicong, marked by influence of C. Debussy, M. Ravel,F. Kreisler, S. Prokofiev, B. Bartók, I. Stravinsky, American minimalists, with a strongreliance on Chinese folk music and the richness of ethno-local styles, demonstratesorganic combination of integrative and nation-centric tendencies. In the context of theEast-West dialogue of the Occidental direction, the artist's creative work appears as anoriginal phenomenon of Chinese violin music in the space of world culture.