Досліджено правову природу адміністративних стягнень. Визначено місце адміністративних стягнень у системі заходів адміністративного примусу та в інституті адміністративної відповідальності. Співвіднесено поняття "адміністративний примус", "адміністративна відповідальність", "адміністративно-правова санкція", "адміністративне стягнення" та запропоновано авторське визначення останнього. Проаналізовано характерні ознаки адміністративних стягнень, які дозволяють провести відмежування їх від інших адміністративно-правових санкцій. Виокремлено комплекс характерних ознак, за якими серед широкого кола правових санкцій (у тому числі й економічних), передбачених чинним законодавством, можна виділити адміністративно-правові, та обгрунтовувати їх родову належність до адміністративних стягнень. Наведено додаткову аргументацію з питання віднесення юридичних осіб до суб'єктів адміністративної відповідальності. Аргументовано необхідність розмежування правових понять "адміністративне правопорушення" та "адміністративний проступок", а також запропоновано авторське бачення проблематики. Значну увагу приділено деяким аспектам відмежування основних і додаткових стягнень. Висвітлено питання належного законодавчого закріплення принципів застосування адміністративних стягнень. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства з урахуванням результатів проведеного дослідження.

  Скачати повний текст

Розглянуто процес становлення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху в нашій державі. Наведено характеристику безпеки дорожнього руху як складового елемента національної безпеки України. Проаналізовано зарубіжний досвід у даній сфері, запропоновано авторське визначення адміністративно-правового регулювання безпеки дорожнього руху, визначено мету, завдання, принципи та функції такого регулювання. Окреслено коло суб'єктів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання в даній сфері, наголошено на необхідності вдосконалення їх правового статусу. Сформульовано авторське бачення шляхів подальшого вдосконалення спеціального законодавства, розроблено відповідний перелік змін і доповнень до чинної нормативної бази.

  Скачати повний текст

Досліджено адміністративно-правові проблеми забезпечення суб'єктами владних повноважень реалізації права військовослужбовців на гідний рівень соціального забезпечення. Розглянуто історико-правові аспекти виникнення інституту соціального забезпечення військовослужбовців. Розкрито сутність адміністративних правовідносин у сфері реалізації права військовослужбовців на відповідний рівень соціального забезпечення. Висвітлено авторське бачення розділення функцій соціального забезпечення військовослужбовців між органами виконавчої влади. Запропоновано введення юридичної відповідальності за порушення у сфері соціального забезпечення військовослужбовців. Визначено роль держави в цьому процесі через розкриття повноважень органів державної влади в даній сфері.

  Скачати повний текст

Здійснено соціально-філософське дослідження аквакультури. Розглянуто науково-методологічні засади вивчення феномену аквакультури як рушійної сили соціальної активності особистості за умов екологічної кризи. Виявлено та проаналізовано категорії, що відображають зміст аквакультури. З'ясовано її суть і проаналізовано підходи до осмислення у суспільствознавчій думці. Запропоновано визначення аквакультури як цілепокладаючу діяльність людини стосовно пізнання, перетворення, впорядкування, охорони, раціонального та комплексного використання такої складової природного середовища, як вода та водний ресурс, спрямовану на відтворення, оновлення, організацію та трансформацію соціального буття відповідно до потреб, намірів, ціннісних орієнтацій суб'єктів.

  Скачати повний текст

Запропоновано розгляд альтового стилю у аспекті взаємодії трьох складових камерно-інструментального жанру. Змістовні характеристики інструментально-видового стилю визначено на підставі оригінального поняття "жанрові константи", що унаочнюється у визначенні ключової позиції інструментально-ансамблевого музикування - камерності з її атрибуціями у вигляді суб'єктивно-особистісного начала, поданого через форму гри у широкому та вузькому її тлумаченнях. Запропоновано оригінальну дефініцію поняття "альтовий стиль" в камерно-інструментальному музикуванні. Підкреслено, що формування даного різновиду видового інструментального стилю йшло саме у камерному ансамблі політембрового типу, де ролеві функції інструментів взаємозбагачувалися у напрямку від монофункціональної сталості до універсальної поліфункції широкого образно-виразового діапазону. Зазначено, що еволюція камерно-ансамблевого стилю відображувала процес змін ідейно-художніх спрямувань епох та індивідуальних стилів, що унаочнюється "віховими" з даної точки зору творами Г.Ф. Телемана, Й.С. Баха, В.А. Моцарта, Р. Шумана, Й. Брамса. Еволюційна "спіраль" у використанні альта демонструє у кінцевому підсумку синтетичне бачення інструмента, що послідовно втілювалось у альтово-стильових концепціях майстрів австро-німецької школи (класичний етап).

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості формування політичної думки української міжвоєнної еміграції в Європі, вплив на даний процес новітніх політичних ідеологій. Обгрунтовано систематизацію політичних поглядів носіїв ідеї державності. Визначено особливі та загальні риси запропонованих моделей державного будівництва. Здійснено порівняльний аналіз концепцій української державності через призму бачення представниками різних ідеологічних напрямків форми майбутньої держави, джерел та сутності розподілу влади. Досліджено зміст пропозицій щодо подолання причин бездержавності української нації, зокрема, ліквідації внутрішніх слабкостей українського визвольного руху.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження української прози, присвяченої трагічним подіям голодомору, проаналізовано ідейно-естетичні тенденції в зображенні штучного голоду 1932 - 1933 рр. Системно осмислено пласт української епіки про голодомор у зв'язку з творами есхатологічного характеру української та зарубіжної літератури. Розглянуто специфіку авторського бачення цього вияву тоталітаризму, естетичні та етичні засади епічного відображення голодних років доби сталінізму.

  Скачати повний текст

Показано доцільність застосування до музики сучасної феноменологічної інтерпретації тіла як не протипокладеного душі/духу, що полягає у можливості легітимізації тілесної компоненти у філософії музичної культури. Запропоновано тезу про античну предуготовленість людського тіла до мистецтва, яка є необхідною передумовою існування мистецтва взагалі та музики зокрема. Виявлено, що "потяг" до "замовчування" тіла в музиці зумовлений онтологічною розбіжністю між раціональним і чуттєвим, духовним і тілесним, іманентною всій європейській метафізичній традиції, і позначився на концептуальному баченні музики. Проаналізовано філософські тексти про музику Шеллінга та піфагорійців, Гегеля та Шопенгауера, Аристотеля, Платона та Канта та показано наявність стійких опозицій "душа/дух - тіло", "раціональне - чуттєве", "розумне задоволення - фізична насолода", де слабкий термін піддавався систематичному витісненню. Розкрито тенденції позитивної інтерпретації тілесного аспекту музичної реальності в текстах С.К'єркегора, Ф.Ніцше, Т.Адорно, що вказує на деструкцію опозиційних структур і дозволяє розглядати філософські передумови "музичної тілесності". Висвітлено генеалогічний зв'язок між тілесним досвідом освоєння світу й "антропоморфними" властивостями музичної мови. Запропоновано положення про темпоральну естетизацію слухацької тілесності у процесі музичного сприйняття, а також ідею про те, що в музичному творі містяться метазвукові перцептивно-афективні структури, які означують "позамузичні" смисли музичного дискурсу (наведено "робоче" визначення музичного перцепту й афекту), - в чому набули розвитку ідея Р.Інгардена про іманентність "емоційних якостей" музичного твору, а також ідеї Ж.Дельоза і Ф.Гватарі про "перцепт і афект" як "Форми думки" мистецтва.

  Скачати повний текст

На підставі концепцій суб'єктивної темпоральності виділено три антропологічні моделі співвідношення часу та суб'єктивності, які виходять за межі спільного бачення внутрішнього часу як тривалості й утворюють разом смисловий простір атропології тривалості. Показано, що дані моделі характеризуються акцентом на певному модусі часу, а саме: минулого, теперішнього або майбутнього, що зумовлює антропологічні характеристики. Модель "антропології пам'яті" експлікується на матеріалі філософії тривалості А. Бергсона, модель "антропології діалогу" грунтується на діалогічній філософії (М. Бубера, Ф. Розенцвейга, О. Розенштока-Хюссі, Ф. Ебнера), а модель "антропології Іншого" реконструйовано на підставі філософії Е. Левінаса. Досліджено трансформацію антропологічних характеристик у даних моделях тривалості. Увагу приділено аспекту інтерсуб'єктивності, виявлено його зв'язок зі сприйняттям тривалості та розглянуто як основний чинник процесу суб'єктивації. Запропоновано виділення антропологічних моделей тривалості як можливої методології аналізу сучасного стану філософської антропології. Проаналізовано поетику антропології тривалості як зміну мови, методів і умов побудови філософського та літературного тексту, зумовлену зміною парадигм теморальної антропології. На підставі аналізу поетики показано, що процес вкорінення у культурі антропологічних настанов відбувається як зміна мови висловлювання, спричинена трансформацією уявлення про суб'єктивну темпоральність.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження феномену аскетизму. Виконано філософсько-історичний аналіз виникнення, становлення та функціонування аскетизму, виявлено його основні історичні типи: архаїчний, імперативно-нормативний і любовно детермінований. Поняття аскетизму визначено як соціоморальний принцип, що базується на самообмежуванні та самопримушуванні; специфічний засіб самовдосконалення моральних, інтелектуальних, вольових і фізичних здібностей людини; свідома, вольова, морально спрямована діяльність. Залучення у науковий обіг теологічних і релігійно-філософських праць з аскетизму дозволило розкрити технологію аскетики, її сутнісні риси, зміст, усвідомити аксіологічну природу, особливості формування оцінки аскетизму на індивідуальному і соціальному рівнях, соціальний вплив цієї оцінки, а також механізм самореалізації особистості як творчої, аскетично зорієнтованої діяльності.

  Скачати повний текст

Проведено релігієзнавчо-філософський аналіз християнських цінностей в інтерпретації української православної проповіді XVII ст., зокрема аскетичного ідеалу. Визначено місце аскетичного вчення у православній традиції богослов'я, розкрито сутність та особливості трактування аскетичного ідеалу. Висвітлено його структуру, показано можливості людини щодо досягнення аскетичного ідеалу. Розкрито зміст поняття "українська проповідницька культура XVII ст.", розглянуто її світоглядні детермінанти та філософське підгрунтя. З'ясовано культурний контекст аскетичного ідеалу в українській проповіді досліджуваного періоду. Встановлено його зв'язок з принципами духовного удосконалення людини та відсутність обмежень у сфері світської діяльності. Обгрунтовано наявність аскетичних цінностей та актуальних патріотичних мотивів, притаманних українській проповіді, у системі суспільної ідеології, виявлено посилення активності державницьких настроїв та зміцнення позицій української церкви.

  Скачати повний текст

Визначено лінгвістичний статус внутрішньої форми слова, з'ясовано її креативну суть. На підставі вивчення фактичного матеріалу (5 000 внутрішньоформних лексем, які входять до різних тропеїчних структур) розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у поетичному тексті (асоціативно-образну, креативно-регенерувальну, експресивно-відображальну, тропотвірну, когезійну функції). Проаналізовано асоціативні та образотвірні можливості внутрішньої форми слова, її конструювальні, аперцепційні, тропотвірні властивості, вплив на поетичний ідіостиль. На підставі аналізу текстів української поезії 1960 - 1990 рр. доведено, що результатом асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є вторинне переосмислення, тропеїзація номінації, конструювання та аперцепційний фон семантики оказіонадізму та лексем-складників паронімічної атракції, оскільки внутрішня форма є одним із засобів креативного бачення "картини світу" автором та реципієнтом.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві проведено систематизоване дослідження творчості видатного сучасного німецького письменника, лауреата Нобелівської премії 1990 р. Г.Граса в аспекті барокової парадигми. Проаналізовано "бароковість" художнього універсуму митця, його концепції мистецтва та історії, оригінальний літературний стиль і світогляд, синкретизм творчості, що привертають до нього увагу як до одного з найрепрезентативніших представників сучасного мистецтва. На підставі аналізу інтенсивної рецепції бароко в XX ст. висвітлено художньо-філософський образ бароко, який є основою для твердження про функціонування у сучасній культурі барокової парадигми. Досліджено наукове, філософське, естетичне, художнє зацікавлення Г.Грасом бароко, що обумовило утвердження "бароковості" як константи його індивідуальної художньої манери. На прикладі романів "Бляшаний барабан", "Палтус", "Траєкторією краба" та повісті "Зустріч у Тельгте" досліджено творче засвоєння письменником барокових засад, їх використання як інтерпретаційної системи сучасності. Розкрито суттєвий внесок письменника у структурування філософсько-художнього образів бароко та дійсності XX ст.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження проблеми буттєвісного укорінення людини. Проаналізовано його екзистенційні та етноекзистенційні аспекти, розглянуто філософський доробок європейських і вітчизняних мислителів щодо вивчення даного питання. Запропоновано концепцію буттєвісного укорінення людини, що грунтується на засадах інтенційної єдності онтологічного, екзистенційно-ціннісного та соціокультурного (діяльнісного) підходів.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

  Скачати повний текст

Досліджено витоки й еволюцію ідеології українського державотворення в середньовічну та ранньомодерну добу. Розглянуто розвиток ідеосфери слов'янських племен на території України в ранньому середньовіччі. Розкрито ідейні першочинники державотворення Русі, структуру давньоруської ідеології, актуалізовано питання її ефективності в Галицько-Волинській державі. Розглянуто Литовсько-Руський і Річпосполитий періоди в контексті еволюції ідеології державотворення в Україні. Розкрито вплив зміни юрисдикції Київської митрополії на еволюцію ідеології українського державотворення. Розглянуто проблему мазепинства в контексті еволюції ідеології державотворення в Україні. Висвітлено зміни ідеосфери Гетьманщини під дією ідеології імперського централізму. Розкрито роль малоросійської ідеології, запропоновано авторське бачення витоків комплексу меншовартості.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження культурологічних і мистецтвознавчих аспектів становлення візуального мистецтва кінця XX - початку XXI ст. Розкрито сутність основних смислогенеруючих категорій - діяльності, комунікації, візуальності. Розглянуто проблеми морфогенезу сфери візуального та візуального мистецтва, зокрема, як динамічного цілісного явища кінця XX - початку XXI ст., розвиток якого підтверджує ідеї самоорганізації, поліонтологічності структурування систем у "нестабільному середовищі". Доведено, що кардинальні зміни у формогенезисі (гібридизації та концептуалізації візуальної форми) спричинили виникнення явищ "розсіювання" та формування інтегративного "візуального мислення", що ввібрало в себе акціонізм, проектний тип мислення, а також неканонічне пластичне мислення та нові технічні типи та підтипи (фотографічне, кінематографічне, телевізійне та відеомислення). Уперше в мистецтвознавстві візуальне мистецтво розглянуто як новий формат морфологічної структури сфери візуального, в якому реалізується весь "тезаурус бачення" (способи бачення), породжений візуальною культурою. З'ясовано, що використання такого "тезауруса бачення" дозволяє виокремлювати з культури повсякденності ті ресурси, без яких поповнення колосального "візуального архіву" людства неможливе. Доведено, що якісно новими умовами існування сучасного візуального мистецтва є ситуативність і втіленість. Зроблено висновок, що ситуативність на рівні припису означає реалізацію конкретних стратегій художнього "Я-проектування", а втіленість дозволяє сучасному художникові використовувати безліч форм репрезентації власних досягнень. Величезну кількість комбінацій цих візуальних форм розглянуто як версії художнього проекту. Виявлено, що візуальне мистецтво переборює ситуацію "розсіювання" і хаосу в постмодернізмі, а на наступному етапі свого розвитку починає "вибудовувати" "горизонтальні" лінії у морфогенезі, що дозволяє всій морфологічній моделі сфери візуального набути стійкості.

  Скачати повний текст

Висвітлено внесок М.Максимовича у вітчизняну науку. Комплексно досліджено формування, розвиток і втілення історичних поглядів діяча - одного з представників нової генерації українських національних провідників, початок діяльності яких припадає на першу половину ХІХ ст. На підставі аналізу подій життя та наукового доробку вченого визначено історіософські засади його творчості, розкрито цілісне бачення історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.

  Скачати повний текст

Здійснено філософське дослідження гендерної компоненти сучасного соціуму, зокрема гендерної системи українського суспільства. Патріархат розглянуто як тип організації гендерної системи суспільства. Досліджено механізми концептуалізації чоловічого та жіночого у європейській філософській традиції. Розвинуто типологію гендерних систем, зокрема здійснено класифікацію її базових соціальних форм. Установлено критерії патріархальності. Розглянуто гендернодетерміновані суспільні деформації та гендерованість інформаційної системи сучасного українського суспільства. Здійснено структурну систематизацію та детальний аналіз загальних практик сучасного патріархату. Визначено характер функцій і ступінь його впливу на різні складові, форми та рівні суспільної свідомості.

  Скачати повний текст

Вперше в українській фольклористиці та літературознавстві зроблено спробу психологічної кореляції категорії героїчного у фольклорній традиції та художній літературі від давнини до сучасності. Створено типологію національного героя та виявлено еталон ідеалу героїчного в контексті символічої моделі поведінки, втіленої в художніх образах. Узагальнено та проаналізовано праці дослідників фольклорної героїки та літературознавців у контексті сучасних підходів до проблем національно-визвольних рухів, гуманізму людських стосунків, відображених у народній творчості та літературі. На тлі європейської фольклорно-літературної історії розглянуто проблему виконавської генези та інтерпретації духу, їх колективного відтворення. По-новому на конкретному матеріалі структуровано філософсько-естетичну систему української психології творення національного феномена героя, характеру, відтворення історичної дійсності. Досліджено еволюцію художніх стилів та форм втілення народного бачення героїчних ідеалів у дистальному вимірі фольклору та літератури. З використанням відомих і нововведених до наукового обігу книжкових та архівних джерел досліджено поетичну природу ліро-епосу в його дифузних процесах в літературі.

  Скачати повний текст