З'ясовано, що відповідальність соціального об'єкта є складним багатовимірним соціально-історичним феноменом, автентичне осмислення якого потребує використання різних пізнавальних підходів, а саме: діяльнісного, феноменологічного, формаційного, цивілізаційного. Обгрунтовано засадничу роль соціально-філософського підходу, з використанням якого розкрито полісемантичність поняття відповідальності соціального суб'єкта. Визначено його найважливіші значення та сутнісні характеристики, а також особливості структури та форм вияву зазначеної відповідальності. Значну увагу приділено його моральній, юридичній, політичній та екологічній формам. Розкрито суть поняття соціального суб'єкта відповідальноті та висвітлено трансформації зазначеного суб'єкта за умов глобалізації на базі комунікативного та комунітаристського підходів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання соціально-філософского аналізу ділового спілкування як відносно самостійного явища громадського життя. Значну увагу приділено зівставленню спілкування та ділового спілкування у контексті категорій загального й особливого, що дозволяє виявити якісні характеристики й особливості функціональної спрямованості ділового спілкування. Представлено ділове спілкування у своїй якісній визначеності. Виявлено характерні риси, що дозволяють інтерпретувати його як факт історичних змін соціальної дійсності, культурних і цивілізаційних перетворень, які відбуваються у суспільстві, як модифікацію спілкування й одиницю видового різноманіття у системі соціальної взаємодії. Розглянуто аспект ділового спілкування як феномену соціальної дійсності та його системотвірні детермінанти, серед яких визначено морально-етичну імперативність, знаково-символічне поле та координати динаміки (конфлікт, співробітництво).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто розвиток проблеми ідентичності у європейській філософії XX ст. Показано, які проблемні моменти у процесі цього розвитку були ключовими, альтернативні варіанти вирішення зазначених проблем, що існували у певний час. Разом з позитивною оцінкою кожної конкретної концепції особистості й оцінкою її ролі під час історичного розвитку, показано її структурні недоліки, що вказувало на необхідність створення більш нових і плідних за своєю пояснювальною силою концепцій. Вказано на необхідність створення більш нової концепції особистісної ідентичності, у якій буде повною мірою враховано етичний сенс самозасвідчення особистості. Зазначені підходи та концепції продемонстровано на прикладі аналізу етичних позицій героїв романів російського письменника Ф.Достоєвського. Показано, що магістральною етичною колізією для цього автора є проблема співвіднесення загального блага та самоствердження індивідуалізованої особистості. Показано, що ця етична проблема, яка у самого М.Достоєвського не знаходить задовільного етичного вирішення, насправді може бути ефективно вирішена саме за рахунок прийняття до уваги моменту самозасвідчення.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему самореалізації особистості у творчості Ф.М.Достоєвського, самогубство як засіб вирішення конфлікту між особистістю та суспільством. Висвітлено вплив мистецтва на внутрішній світ людини, на встановлення гармонії між особистістю та суспільством. Проаналізовано відмінність розуміння індивідуалізму російським мислителем від його тлумачення М.Штірнером, яке мало принципове значення для художньої творчості письменника. Обгрунтовано тезу про гуманістичний характер творчої спадщини Достоєвського.

  Скачати повний текст

Розглянуто етичну концепцію Е. Левінаса, концептуальним ядром якої є моральна відповідальність. На підставі аналізу найбільш фундаментальних праць зарубіжних і вітчизняних дослідників, критичного осмислення творчої спадщини Е. Левінаса визначено етичні особливості його концепції, а саме: відхід від традиційної етики, утвердження принципу "асиметричності стосунків" "Я - Інший", який суттєво відрізнявся від існуючих етичних парадигм; обгрунтування етичних категорій "свобода", "страждання", "самотність", "любов", "справедливість", "милосердя" на підгрунті раніше встановлених норм і принципів, поглиблюючи їх зміст і перосмислюючи значення; спрямованість дослідженої проблематики на "обличчя Іншого".

  Скачати повний текст

Вперше вивчено динаміку морального вибору підлітка на різних вікових етапах, показано його специфіку у підлітковому віці. Сформульовано визначення поняття "готовність до морального вибору". Розглянуто генезис та етапи (ситуативний, самостійний, особистісний) досліджуваного процесу. Визначено критерії (моральну рефлексію, емоційно-ціннісне ставлення до іншого, довільність) і рівні (високий, середній, низький) готовності підлітка до здійснення морального вибору. Виявлено типи (виконавський, демонстративний, самостійний) морального вибору підлітків. Розроблено програму та комплекс психологічних засобів активізації готовності підлітків до морального вибору. Апробовано особистісно орієнтовані технології виховного впливу на підвищення рівня готовності особистості підлітка до морального вибору. Уточнено уявлення про психологічну сутність, зміст, структуру морального вибору взагалі та морального вибору підлітка зокрема. Удосконалено психодіагностичний інструментарій вивчення морального вибору та психологічної готовності до його здійснення. Уточнено систему знань з проблеми розвитку моральної самосвідомості та уявлень про взаємообумовленість морального вибору та становлення моральної самосвідомості підлітків.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто діалогічну природу особистісної відповідальності за Іншого на підставі системного вивчення діалогічної етики. Показано, що даний підхід дозволяє на глибинному онтологічному рівні досліджувати відповідальність та виявити докогнітивні передумови її формування. Проаналізовано процес становлення діалогічної парадигми, доведено, що етика, формування якої відбулося у просторі філософії діалогу, має персоналістичне спрямування та зорієнтована на утвердження етичного пріоритету особистості шляхом актуалізації її моральнісного потенціалу, що акумулюється в особистісній відповідальності. Вперше осмислено внутрішній вимір відповідальності на онтологічному рівні. Зроблено висновок, що у своєму внутрішньому вимірі відповідальність є іманентно властива особистості. З'ясовано, що у просторі російської релігійно-філософської традиції діалогічна етика не набула широкого розвитку (її автентичний зразок становлять лише праці М.Бахтіна). Встановлено, що специфіка сприйняття ідей діалогізму й осмислення відношення до Іншого у російській філософії обумовлюється ідеєю соборної єдності, яка передбачає домінування відношення "Ми" над відношенням "Я - ти". Розглянуто діалогічний характер людського існування як докогнітивну передумову формування особистісної відповілаьності за Іншого. Проаналізовано ідеї діалогічної етики для сучасної індивідуалістично зорієнтованої моральної свідомості. Доведено, що моральнісний потенціал особистості, закладений у діалогічності способу її існування, набуває прояву в контексті безпосереднього відношення до Іншого. Виявлено, що діалогічна етика, з використанням концепту діалогу до сфери етичної проблематики, формує принципово нове усвідомлення Іншого у некласичній етиці. Доведено, що визначальною установкою діалогічної етики виступає "нормативність Іншого" як запорука особистісної відповідальності.

  Скачати повний текст

Розкрито особливості філософських вчень А. Шопенгауера та С. К'єркегора, визначено та проаналізовано головні чинники, які обумовили їх своєрідність, визначено роль суб'єктивних чинників, пов'язаних з характером особистості та біографічними ньюансами мислителів. Досліджено філософсько-етичні твори А. Шопенгауера та С. К'єркегора, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. Розкрито проблему страждання через поняття кризи, хвороби, меланхолії, відчаю, песимізму. Значну увагу приділено проблемі страждання в онтології, антропології, етиці, аксіології, сотериології. Визначено суть страждання, його природу, змістовне наповнення, висвітлено його роль і значення для духовного життя людини. Наголошено, що проблема страждання, незважаючи на свій яскраво виражений особистісний характер, актуалізується та посилюється в кризові, переломні часи розвитку суспільства та культури. Вказано, що А. Шопенгауер і С. К'єркегор були одними з перших в Європі, які здійснили переведення проблематики кризових соціокультурних явищ на особистісний рівень людини та пошуку нею смислу життя. Розглянуто негативне/конструктивне значення страждання для духовного оздоровлення людини та суспільства.

  Скачати повний текст

Висвітлено соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти проблеми смерті й безсмертя на рівні осмислення останньої у свідомості провідних в українському суспільстві XVII ст. спільнот духовенства і козацтва як довготривалих суб'єктів соціальної пам'яті, які визначали основи соціальної поведінки особи перед обличчям смерті. На підставі дослідження новітніх соціально- й етико-філософських інтерпретацій концепту смерті обгрунтовано правомірність вивчення автентичного потенціалу осмислення понять життя - смерть - безсмертя в духовному досвіді минулого. Відтворено основи барокової концептуалістики конверсивності зазначених понять у межах уявлень про смерть як "хворобу до зцілення". Розглянуто специфіку "мілітарного" ("елліністичного") тлумачення проблеми конечності в контексті ідеї життєвого краю як межі, за якою особисте безсмертя підтверджувалось гідною пам'яті нащадків "живою славою", трансформуючись в ідею виживання українського роду загалом.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему відношення екзистенції до смерті. Розкрито суть різноманітних підходів до концепту смерті, їх морально-етичне значення. Проаналізовано джерельну базу дослідження. Здійснено історико-філософське дослідження поняття смерті, трансформацію цього поняття у європейській свідомості. Значну увагу приділено смерті як символічному феномену, мотиву смерті та воскресіння в літературі та мистецтві. Поняття символічної смерті взаємопов'язується з поняттям духовної самотрансценденції, зміною установок існування людиною, яка прагне вирватись за межі повсякденного, профанного світу і, долучитися до царини сакрального, стати автентичною особистітю. Розглянуто роль страху та мужності під час символічного помирання та відродження.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему виявлення феномену свободи у процесі культурної самореалізації особистості. Визначено та проаналізовано основні компоненти структури її самореалізації, а саме: самодіяльність, цілепокладання за етапами його циклічності та сформованість потреби у самореалізації. Охарактеризовано специфіку детермінації самореалізації особистості засобами духовної культури, які уможливлюють характер і спрямованість цього процесу через розкриття "людського в людині" й утвердження індивідуальної свободи. З'ясовано специфіку самореалізації особистості віруючого, яка визначається її перманентним прагненням до духовного самовдосконалення та детермінованістю цього процесу настановами гріха. Розкрито вплив тілесно-статевих детермінант, соціально-культурних криз і випадкових факторів на самореалізацію особистості.

  Скачати повний текст

Проведено філософський аналіз феномену "героїчної особистості" в творах художньої літератури ХХ ст. Е.Хемінгуея, А.Камю, Ф.Кафки, Дж.Фаулза, Х.Кортасара, М.Кундери. Викладено основні підходи до розуміння теорії героїзму в історичному аспекті. Сформульовано характеристики "героїчної особистості" ХХ ст., висвітлено їх розвиток та трансформацію. Розглянуто питання про здатність перебороти відчуження сучасної "героїчної особистості", філософію модерністської та постмодерністської особистості, історію теорії героїзму, а також категорії героїчного як естетичного поняття, трансформацію "героїчної особистості" в ХХ ст. Визначено основні концепції особистості в літературному процесі ХХ ст. Відзначено роль закладів освіти у формуванні стійких цінностей та корегуванні теорії героїзму та "героїчної особистості".

  Скачати повний текст

Розкрито сутність, природу та моральні функції харизматичної особистості та спільноти. Досліджено процес соціальної та культурної еволюції особливого типу людини - "людини-маси" в його цілісності. Виявлено соціально-історичні та психологічні фактори формування харизматичної особистості. У контексті гуманістичної етики й етики комунітаризму вперше доведено, що виникнення феномену "маса" створює умови для уникнення індивідом морального вибору та зняття особистісної відповідальності. Виявлено тенденцію еволюції самосвідомості "людини-маси" до формування споживацького розуміння життєвих можливостей та індивідуальних свобод, які сприймаються у відриві від змісту етичної категорії відповідальності. З'ясовано, що основними принципами морального оцінювання взаємодії харизматична особистість - спільнота є моральні принципи альтруїзму й егоїзму, колективізму й індивідуалізму, принцип конформізму. Визначено роль харизматичної особистості у процесі суспільного розвитку, зокрема, досліджено її вплив на формування морального клімату сучасного суспільства. Встановлено, що за умов соціально-політичної кризової ситуації, обумовленої та взаємопов'язаної з кризами у духовно-моральній сфері, у масовій свідомості відбувається зміна консолідаційних засад до визнання та фокусування на ролі харизматичної особистості. Виявлено позитивну та негативну дієвість харизматичної особистості: інтеграційну та деструктивну. Окреслено спектр очікувань у масовій свідомості українців щодо харизматичного державного діяча, ідеалу якого відповідає самовіддана, сильна, відповідальна, інтегруюча особистість.

  Скачати повний текст