Упродовж філогенетичного розвитку людини стопа як значуща частина її тіла внаслідок пристосування до прямоногого (вертикального) ходіння зазнала значних змін, тому на сьогодні постає одним із найважливіших органів прямоходіння людини в умовах природних локомоцій і не лише виконує функцію опори, а й забезпечує організацію ресорних взаємодії тіла останньої з опорною поверхнею. Проблема оцінювання стану геометрії кістково-суглобових компонентів стопи людини належить до сфери плідних наукових пошуків теоретиків і практиків галузі протягом багатьох десятиліть. Мета роботи - вивчення та систематизація наукових студій, спрямованих на визначення стану біомеханіки стопи юних спортсменів. Застосовано теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури. Проблемне коло порушень біомеханічних властивостей стопи людини, що протягом багатьох років залишається в центрі уваги вітчизняних і зарубіжних учених, пов'язане, серед іншого, з впливом на стан опорно-ресорних властивостей юних спортсменів занять різними видами спорту. У цьому контексті та з огляду на наявність значної кількості спортсменів із порушеннями біомеханічних властивостей стопи, до негативних наслідків яких належать утрата опорно-ресорних функцій, підвищення травмонебезпечності, порушення осьових навантажень, формування стійких морфологічних змін, проблема інтеграції корекційно-профілактичних технологій у процес спортивної підготовки юних спортсменів набуває особливої актуальності. Зроблено висновки, що сучасний спорт із властивим йому різким зростанням обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень, високою психоемоційною напруженістю часто негативно позначається на організмі юних спортсменів. Шкідливого впливу зазнає також стопа як лабільна ланка опорно-рухового апарату, що чутливо реагує на дії багатьох детермінант зовнішнього та внутрішнього середовищ, набула в процесі філогенезу біомеханічної поліфункціональності та відображає специфічну особливість опорно-рухового апарату людини.

Розглянуто теоретико-методологічні засади рекреаційно-оздоровчої діяльності осіб похилого віку. Охарактеризовано підходи до визначення сутності базових категорій активного старіння населення України. На основі експериментальних даних сформульовано концептуально-методологічні положення стосовно рекреаційно-оздоровчої діяльності осіб похилого віку, що може слугувати теоретичним і технологічним підґрунтям для ефективного вирішення проблеми підняття рівня залучення осіб похилого віку до рухової активності задля підвищення тривалості та якості життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.46

Рубрики:

Вплив фізичних вправ на жінок

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Важливим у комфортному старінні є також задоволеність життям. Серед досліджуваних - жінки похилого віку здебільшого мають низький і середній рівні задоволеності життям, лише невелика їх частка - високий. Основними чинниками задоволеності життям у похилому віці виступають відсутність економічної та соціальної стабільності; суперечність між сучасними та колишніми соціальними цінностями; недостатня соціально-політична підтримка людям похилого віку; невміння правильно адаптуватися до нового соціального статусу; неправильне ведення здорового способу життя; недостатня рухова активність; невміння правильно організовувати та проводити дозвілля. Мета дослідження - визначити ступінь задоволеності та якості життя жінок похилого віку. Для досягнення мети дослідження використано такі методи дослідження, як аналіз та систематизація теоретичних даних, психодіагностичні, методи математичної статистики. Проведено комплексне дослідження з визначення індексу задоволеності життям (ІЗЖ) серед 91 жінки віком 60 - 75 років. Більшість опитуваних (69,2 %) мають низький рівень задоволеності життям, середній рівень визначено у 23,08 % респондентів і лише 7,7 % опитуваних мають високий рівень ІЗЖ. За методикою "Шкала задоволеності життям" (SWLS) Е. Дінера 43,9 % мають низький рівень задоволеності життям, у 25,3 % респондентів виявлено дуже низький рівень задоволеності життям, вищий від середнього рівень простежено в 15,4 % досліджуваних, середній - у 7,7 % жінок, лише у 2,2 % осіб похилого віку виявлено високий рівень задоволеності життям. Серед компонентів якості життя в жінок похилого віку фізичний компонент здоров'я виявлено на рівні 44,9 %, що вказує на низький рівень, а психологічний компонент здоров'я - 35,4 % - на дуже низький.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.41 + Ч510.912.1

Рубрики:

Вплив фізичних вправ на дітей і підлітків

Лікарський контроль за фізичним розвитком дітей і підлітків

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оцінка рівня фізичної активності до та під час карантину у чоловіків і жінок за чотирма категоріями (енергійна, помірна, при ходьбі, під час сидіння) та надати пропозиції щодо зменшення негативного впливу корона кризи на здоров'я алжирського населення. У дослідженні взяли участь 1210 алжирських чоловіків і жінок віком від 18 до 60 років: 991 чоловіків, 219 жінок. Для оцінки впливу обмежень, пов'язаних із пандемією на фізичну активність алжирців, використано IPAQ опитувальник, його коротка форма. Доведено, що довготривале сидіння викликало низку проблем як для чоловіків, так і для жінок, не зважаючи на те, що чоловіки є більш активними за всіма видами життєдіяльності. Соціальне дистанціювання є найдієвішим кроком у забезпеченні уникнення розповсюдження вірусу Covid-19. Тоді як дотримання правил "усамітнення" вимагає зменшення активності та призводить до малорухливого способу життя, особливо алжирських жінок. Тому відео трансляції на тему здоров'я та занять спортом, що проводяться національним телебаченням, мають на меті покращити фізичну активність і збільшити кількість систематичних фізичних тренувань у безпечних для здоров'я домашніх умовах. Така політика з боку державних органів влади допомагає громадянам Алжиру дотримуватися здорового способу життя під час коронакризи. Такими рекомендаціями керується і жіноча частина населення, що надає можливість їй підтримувати свою фізичну функцію та психічне здоров'я у кризовий період.

Активне старіння - це можливість реалізації потенціалу фізичного, психічного та соціального благополуччя в похилому віці з активним використанням оздоровчо-рекреаційної рухової активності задля подовження тривалості і якості активного довголіття. Найбільш важливими особистісними характеристиками в цьому контексті виступають вікові психофізіологічні показники, стан здоров'я, якість життя, рівень рухової активності. Мета дослідження - теоретично обгрунтувати рухову активність та якість життя як компоненти активного старіння в похилому віці. Для досягнення мети дослідження застосовано групу теоретичних методів: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз, компаративний аналіз, метод синтезу, метод систематизації. Під час дослідження проаналізовано політику активного старіння в зарубіжних країнах, де виявлено, що активний спосіб життя в похилому віці сприяє її тривалості. Розглянуто детермінанти та компоненти, які сприяють активному старінню в похилому віці, а саме рухову активність і якість життя. Визначено, що адекватний рівень рухової активності є одним із пріоритетних факторів, спроможних суттєво вплинути на якість життя осіб похилого віку. Висновки: визначено, що структуру активного старіння формують залученість до ринку праці, соціальна інтеграція та рівень здоров'я. Із-поміж детермінантів активного старіння в похилому віці значущими є фізичний, психологічний, соціальний, когнітивний, духовний і матеріальний. Серед детермінантів успішного й активного старіння спільними компонетами, які сприятимуть активному довголіттю, є рухова активність та якість життя осіб похилого віку. Саме достатній рівень рухової активності і якості життя можуть бути запорукою активного старіння й творчого довголіття.

Фізична працездатність підлітків різних медичних груп варіює в досить широких діапазонах. Розподіл учнів на медичні групи за показниками індексу Руф'є не відображає рівня фізичної працездатності школярів. Мета дослідження - розглянути взаємозв'язок вегетативного забезпечення серцевої діяльності, фізичної працездатності та функціонального резерву серця підлітків різних медичних груп. Обстежено 140 школярів 7 - 8-х класів віком 12 - 14 років (середній вік - 12,9 +- 0,65 років). Із них - 58 хлопців (середній вік - 12,9 +- 0,7 років) та 82 дівчини (середній вік - 13,0 +- 0,6 років). Вивчено фізичну працездатність (PWC170), функціонально-резервні можливості серцево-судинної системи (індекс Руф'є), варіабельність ритму серця (ВРС). Статистичний аналіз здійснено за допомогою пакета прикладних програм Statistica-v.10.0. Під час вивчення вегетативного забезпечення серцевої діяльності встановлено достовірні відмінності між основною й спеціальною медичними групами за такими показниками ВРС у спокої: LF norm, n.u., HF norm, n.u., LF/HF, у.о., % LF. Середні показники К30:15 між різними медичними групами не відрізнялися. А їх середні значення перебували в діапазоні 1,0 - 1,25 у.о., що характеризує погіршення функціонального стану організму в усіх медичних групах. Баланс симпатичного й парасимпатичного відділів ВНС, за середніми даними приросту ЧСС в ортопробі, перебували в межах фізіологічної норми (18 - 27 %) і не відрізнявся між різними медичними групами. Висновки: у стані спокою простежено переважання активності симпатичної ланки регуляції в модуляції серцевого ритму підлітків спеціальної медичної групи, порівняно з основною. Однак за активної ортостатичної проби відсутні відмінності між показниками, що характеризують стан ВРС діяльності й реактивність симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Зазначено, що клінічний матеріал дослідження представлено даними стану здоров'я 109 хлопчиків 10 - 11 років: 26 з них займаються футболом понад чотири роки; 34 – займаються футболом від двох до чотирьох років; 21 – займаються футболом до двох років; 28 – не займаються спортом (контрольна група). Зауважено, що клінічне дослідження включало ретельне вивчення анамнезу, фізикальний огляд, антропометрію із вимірюванням індексу маси тіла, відношення окружності талії до окружності стегон, вимірювання товщини шкірних складок над біцепсом і трицепсом плеча, над лопаткою, й над гребенем клубової кості. Для визначення функціонального стану респіраторної системи проведено дослідження функції зовнішнього дихання на комп'ютерному пневмотахографі "Custo-Vit" (Німеччина) та "Спіроком" (ХАІ-Медика, Україна). Для визначення функціонального стану серцево-судинної системи проведено ехокардіографію із визначенням морфометричних показників серця та магістральних судин, визначенням насосної та скоротливої функції, переднавантаження та післянавантаження лівого шлуночка, загального периферичного судинного опору; допплерехокардіографію із визначенням відношення максимальної швидкості раннього трансклапанного кровотоку до максимальної швидкості пізнього трансклапанного кровотоку на ультразвуковому апараті "Nemio" ("Toshiba", Японія) та "Радмир Ultima PA" (Радмир, Україна). Для визначення біоелектричної активності серця проведено запис стандартної ЕКГ на електрокардіографі "Юкард-200" (Ютас, Україна). Задля виявлення прихованих порушень серцевого ритму та провідності, "німої" ішемії міокарду та з метою визначення максимальних, мінімальних та середніх величин артеріального тиску проведено добовий моніторинг ЕКГ та артеріального тиску за допомогою апарату "Кардіосенс ЕКГ+АТ" (ХАІ-Медика, Україна). Для визначення функціональних можливостей серцево-судинної системи в умовах фізичного навантаження проведено функціональні проби за допомогою електрокардіографічного діагностичного комплексу з велоергометричною системою "СаrdioLab" (ХАІ-МЕДИКА, Україна). Використано непараметричні методи статистичної обробки матеріалу, багатофакторний аналіз Краскла-Уолліса, регресійний логістичний аналіз. Визначено, що респіраторна функція у хлопчиків 10 - 11 років, які займаються футболом, характеризується збільшенням дихального об'єму та хвилинного дихального об'єму по мірі збільшення стажу спортивними заняттями у порівнянні із однолітками, які не займаються спортом; 20,3 % хлопчиків, які займаються футболом, незалежно від стажу занять, мають знижені показники функції зовнішнього дихання на 20 %, що потребує подальшого їх моніторингу. Доповнено наукові дані щодо адаптації серцево-судинної системи у хлопчиків 10 - 11 років, які займаються футболом, яка залежить від стажу спортивних занять та характеризується збільшенням морфометричних показників серця, насосної та скоротливої функції, переднавантаженням та післянавантаженням лівого шлуночка. Визначено, що адаптація серцево-судинної системи характеризується зменшенням загального периферичного судинного опору на початку тренувань із подальшим збільшенням значень по мірі збільшення стажу спортивних тренувань. Діастолічна функція лівого шлуночка характеризується у дітей, які займаються спортом, збільшенням співвідношенням швидкості потоку раннього діастолічного наповнення до швидкості пізнього діастолічного наповнення лівого шлуночка. Доведено, що у хлопчиків перші чотири роки спортивних занять характеризуються гіпердинамічним режимом гемодинаміки, набуваючи значень нормодинамії після четвертого року занять спортом. З'ясовано, що особливостями біоелектричної адаптації серця у дітей, які займаються спортом, є перехідні порушення ритму та зміни, характерні для ваготонії такі, як синусова брадикардія, передсердна екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада 1 ступеню, частота яких збільшується із збільшенням терміну занять спортом у 4,4 рази. Для дітей спортсменів характерно підвищення по мірі збільшення стажу тренувань середнього систолічного артеріального тиску у денні часи та у 10 % з них ознаки лабільної гіпертензії, зменшення на початку тренувань діастолічного артеріального тиску у денні часи. Визначено, що толерантність до фізичних навантажень збільшується у хлопчиків 10 - 11 років зі збільшенням стажу занять футболом, якщо вони займаються спортом понад 2 роки. У 10 % дітей, які займаються спортом, виявлено низький резерв серцево-судинної системи на фізичні навантаження за результатами велоергометрії. Розроблено карту оцінки стану здоров'я дитини, яка займається спортом, обґрунтовані показання до її застосування. Запропоновано інноваційеі елементи медичного спостереження за дітьми 10 - 11 років, які займаються спортом.

Дослідженню фізіологічні закономірності й особливості формування психофізіологічних властивостей і фізичного розвитку спортсменів різного віку, які займаються волейболом. З'ясовано, що у спортсменів-волейболістів, так і їх однолітків не спортсменів, формування морфо-функціональних, когнітивних, сенсомоторних, нейродинамічних і психомоторних властивостей підпорядковується закономірностям неперервного розвитку, нерівномірного та гетерохронного характеру їх формування. Встановлено у спортсменів особливості вдосконалення психофізіологічних характеристик в онтогенезі, які вирізняються більш динамічним і випереджаючим характером та вищим їх рівнем розвитку, а також високою пластичністю формування. Зокрема показано, що у підлітків і юнаків спортсменів психофізіологічні функції та нейродинамічні властивості поступово розвиваються і досягають свого найвищого рівня у зрілому віці 20 - 25 років. Уперше для психофізіологічних функцій і нейродинамічних властивостей установлено вікові періоди більш інтенсивного (15 - 17 років) і сповільненого їх розвитку (20 - 25 років). Доведено, що у підлітків 14 - 15, юнаків 16 - 17 і 18 - 19 та спортсменів зрілого віку 20 - 25 років існує високий ступінь залежності прояву психофізіологічних властивостей, а також успішності ігрової діяльності від генетично детермінованих індивідуально-типологічних особливостей ЦНС. Установлено, що ФРНП і ВНП є базовими властивостями ЦНС, що визначають характер взаємодії психофізіологічних функцій у формуванні функціональної системи ігрової діяльності волейболістів. Уперше за допомогою методів математичного моделювання - МГУА та кореляції - виявлено зв'язок морфо-функціональних, психофізіологічних, нейродинамічних і психомоторних властивостей з успішністю ігрової діяльності спортсменів-волейболістів. Побудовано багатопараметричні психофізіологічні моделі волейболістів різного віку, сформовано структуру їх ігрової підготовленості. Результати дослідження впроваджено у практику психофізіологічного супроводу тренувального процесу дитячих, юнацьких і професійних команд із волейболу, а також у підготовку тренерських кадрів у закладах вищої освіти України.

У зміст посібнику розглядаються питання організації оздоровчо- рухової діяльності різних верств населення, а саме: особливості розвитку рухів та проявів рухової активності в різні вікові періоди; визначення обсягів добової рухової активності з використанням показників маси тіла та коефіцієнта; форми організації оздоровчо- рекреаційних занять: ходьба і біг, плавання та інші водні види оздоровчо-рекреаційної рухової активності аеробної спрямованості; оздоровчий фітнес та аеробна гімнастика як сучасні види оздоровчо- рекреаційної рухової активності

Ожиріння - це глобальна епідемія. Ожиріння зростає в країнах, що розвиваються через зміни способу життя. Це дослідження мало на меті порівняти проблеми із тілобудовою та соціально-фізичну тривожність у підлітків із ожирінням та нормальною вагою, вивчаючи помірковану роль соціального-культурного тиску для схуднення та фізичних змін. У дослідженні взяло участь 70 підлітків із ожирінням та 72 дівчини-підлітка із нормальною вагою, які були відібрані за допомогою одноетапного кластерного відбору з учнів середньої школи в Мешхеді. В процесі дослідення були використані: високочутливі портативні цифрові ваги, багатовимірна анкета щодо взаємозв'язків, анкета фізичної соціальної тривоги та анкета культурного соціального тиску. Групи були співставні за освітою, статтю та віком. Дані проаналізовано за допомогою програмного забезпечення SPSS22. Результати багатофакторного дисперсійного аналізу показали, що існує значна різниця щодо тілобудови та фізичної і соціальної тривожності у підлітків зожирінням та підлітків із нормальною вагою. Результати також показали, що високий соціально-культурний тиск щодо схуднення та фізичних змін відіграє значну роль у збільшенні фізичної соціальної тривожності. Але це не є досить суттєвим в масштабах проблем із тілобудовою та фізичною соціальною тривогою. Ожиріння та високий соціально-культурний тиск для схуднення та фізичних змін є важливими факторами посилення проблем із зображенням тіла тілобудовою та фізичною і соціальною тривожностю. Але соціально-культурний тиск не зменшує ролі ожиріння у збільшенні чи зменшенні проблем із тілобудовою та фізичною і соціальною тривожністю. Висновки: тому можна зробити висновок, що проблеми із тілобудовою у людей з ожирінням у більшій мірі впливають на їх масу тіла, а не на соціокультурний тиск для схуднення та зміни тіла.

Ожиріння - це глобальна епідемія. Ожиріння зростає в країнах, що розвиваються через зміни способу життя. Це дослідження мало на меті порівняти проблеми із тілобудовою та соціально-фізичну тривожність у підлітків із ожирінням та нормальною вагою, вивчаючи помірковану роль соціального-культурного тиску для схуднення та фізичних змін. У дослідженні взяло участь 70 підлітків із ожирінням та 72 дівчини-підлітка із нормальною вагою, які були відібрані за допомогою одноетапного кластерного відбору з учнів середньої школи в Мешхеді. В процесі дослідення були використані: високочутливі портативні цифрові ваги, багатовимірна анкета щодо взаємозв'язків, анкета фізичної соціальної тривоги та анкета культурного соціального тиску. Групи були співставні за освітою, статтю та віком. Дані проаналізовано за допомогою програмного забезпечення SPSS22. Результати багатофакторного дисперсійного аналізу показали, що існує значна різниця щодо тілобудови та фізичної і соціальної тривожності у підлітків зожирінням та підлітків із нормальною вагою. Результати також показали, що високий соціально-культурний тиск щодо схуднення та фізичних змін відіграє значну роль у збільшенні фізичної соціальної тривожності. Але це не є досить суттєвим в масштабах проблем із тілобудовою та фізичною соціальною тривогою. Ожиріння та високий соціально-культурний тиск для схуднення та фізичних змін є важливими факторами посилення проблем із зображенням тіла тілобудовою та фізичною і соціальною тривожностю. Але соціально-культурний тиск не зменшує ролі ожиріння у збільшенні чи зменшенні проблем із тілобудовою та фізичною і соціальною тривожністю. Висновки: тому можна зробити висновок, що проблеми із тілобудовою у людей з ожирінням у більшій мірі впливають на їх масу тіла, а не на соціокультурний тиск для схуднення та зміни тіла.

Мета роботи - визначити гендерні особливості спортсменів і спортсменок, що займаються швидкісно-силовими видами спорту (ШСВС). У дослідженні прийняли участь 87 спортсменів і спортсменок віком від 17 до 31 року різної спортивної кваліфікації, що навчаються в Харківській державній академії фізичної культури 34 дівчини і 53 юнаки. Використано методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел та інтернет-ресурсів із досліджуваної проблеми; психологічні методи: методика С. Бем "Маскулінність/фемінінність" і 16-факторний опитувальник Кеттелла; методи математичної статистики. Розглянуто групу ШСВС із точки зору їх впливу на формування гендерної ідентичності та виявлено гендерні схожості та гендерні відмінності у спортсменів і спортсменок, які спеціалізуються у важкій атлетиці, пауерліфтингу, швидкісно-силових видах легкої атлетики, у гирьовому та армспорті, бодібілдингу. Серед юнаків співвідношення маскулінних і андрогінних спортсменів складає відповідно 55:45 %. У дівчат - 74:26 %. Маскулінних дівчат в ШСВС майже в 3 рази більше, ніж андрогінних спортсменок і майже в 1,5 разу більше, ніж маскулінних спортсменів. Найбільш маскулінізації спортсменок сприяють важка атлетика (78 %) і пауерліфтинг (80 %). З'ясовано схожість і відмінності маскулінних і андрогінних юнаків і дівчат, що спеціалізуються у ШСВС щодо їх особистісних якостей. Встановлено, що ідентичність особистості формується протягом усього життя та спортивна діяльність є одним із чинників, який впливає на її формування. Відносно загальної кількості досліджуваних (n = 87), які спеціалізуються у ШСВС встановлено, що в цих видах спорту більше спортсменів (55 %) і спортсменок (74 %) маскулінного типу, ніж андрогінного. Фемінінних юнаків і дівчат у ході дослідження виявлено не було. Встановлено, що ШСВС сприяють маскулінізації і юнаків, і дівчат, але маскулінізація спортсменок, які займаються важкою атлетикою (78 %) і пауерліфтингом (80 %) є більш вираженою, ніж у юнаків. З'ясовано, що висока спортивна кваліфікація спортсменів (67 %) і спортсменок (79 %) сприяє формуванню у них маскулінного типу особистості. У ході аналізу особистісних якостей маскулінних і андрогінних юнаків і маскулінних і андрогінних дівчат виявлено між ними більше схожості, ніж відмінностей. У спортсменів відмінності виявлені тільки за одним чинником "підпорядкованість - домінантність", а у спортсменок - за двома "загальний рівень інтелекту" та "жорсткість - чутливість".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.4 в

Рубрики:

Фізичні вправи і статево-вікові особливості організму

Шифр НБУВ: Ж70281 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - на підставі аналізу сучасної спеціальної літератури з проблеми артеріальної гіпертензії (АГ) у жінок молодого віку провести дослідження щодо ставлення до свого здоров'я. У дослідженні брали участь 40 жінок із встановленим діагнозом АГ I ст. віком 35 - 42 роки, давність захворювання менше 3-х років. Діагноз був установлений сімейним лікарем, проте, медикаментозну терапію для корекції артеріального тиску не вживали. Жінки мали у наявності наступні фактори ризику, а саме: зниження рівня фізичної активності, нераціональне харчування, зайву вагу, наявність великої кількості стресів у житті, куріння. При індивідуальному спілкуванні проведено анкетування за опитувальником Р. А. Березовської "Ставлення до здоров'я". На підставі якісного аналізу отриманих за допомогою опитувальника даних за всіма сферами життя розраховано результати. На питання щодо найважливих цінностей за різними сферами життя, тільки 18 жінок оцінили стан здоров'я, як фактор, важливий для них у даний момент життя. Контент-аналіз визначення поняття "здоров'я" показав, що 35 % жінок вважають, що це гармонія фізичного та психічного благополуччя. 53 % жінок вважають, що на стан здоров'я впливає саме спосіб життя. Тільки 60 % опитуваних жінок у своєму повсякденному житті застосовують оздоровчі заходи для підтримки свого здоров'я. Встановлено, що опитувані жінки молодого віку з АГ не виконують рекомендації лікаря, не проходять профілактичні огляди, не дотримуються складових, які формують здоровий спосіб життя, незначна кількість респондентів застосовують оздоровчі заходи. Модифікація факторів ризику виникнення АГ, розробка освітніх та оздоровчих програм, спрямованих на підвищення фізичної активності буде сприяти покращанню якості життя жінок молодого віку з АГ.

Запропоновано підхід до реалізації скринінгу стану здоров'я дітей і підлітків, визначення резервного потенціалу та адекватності дітей і підлітків до фізичного навантаження з того чи іншого виду спорту, професійного спортивного відбору дітей і підлітків за видами спорту, виявлення груп ризику на розвиток патологічних станів у дітей та підлітків, на базі комп'ютерно-інформаційної технології моніторингу і оцінки стану здоров'я дітей і підлітків, що займаються в спортивних школах, заснованої на інтегрованої реалізації АРМ (автоматизоване робоче місце) спортивних лікарів і АРМів тренерів з різних видів спорту.

Викладено основні теоретичні аспекти та історичні передумови виникнення гендерного підходу до фізичного виховання. Розглянуто та схарактеризовано співвідношення біологічних і соціальних характеристик особистості крізь призму категорії "гендер". Основою особливістю цього дослідження є міждисциплінарний, крос-секторальний підхід щодо гендерної проблематики, який охоплює відповідні філософські, психолого-педагогічні, соціологічні, правові та інші аспекти до його розуміння. Наголошено на синкретичному поєднанні відомостей теорії й практики фізичної культури, педагогіки, психології в контексті організації навчання та виховання школярів у процесі їхньої гендерної соціалізації. Мета роботи - вивчення історичних засад у формуванні гендерного підходу до структури розвитку фізичної культури й спорту. Використано теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Обгрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо історичних передумов диференційованого фізичного виховання молоді. Систематизуючи сутнісно-змістовну характеристику категорії "гендер" у контексті психолого-педагогічних досліджень, констатуємо його різне тлумачення дослідниками; розглянуто історичний аспект виникнення уендерного підходу в педагогічній науці, охарактеризовано особливості розвитку гендерних досліджень в Україні. З'ясовано, що факторами впливу на пріоритети використання гендерного підходу у фізичному вихованні є дискусійні питання переважання двох парадигм: соціокультурної й соціобіологічної, що переконливо доводить необхідність залучення нових знань у галузі фізичної культури й спорту з визначенням пріоритетних напрямів спрямованого впливу гендерного підходу до формування цінностей індивідуальної фізичної культури школярів. Висновки: історичний аспект формування гендерного підходу до сфери фізичної культури й спорту має певні відмінності та особливості, що робить його окремим напрямом гендерного пізнання, згідно з яким усі педагогічні й соціокультурні аспекти у фізичному вихованні молодіможуть мати гендерний вимір. Використання гендерного підходу в теорії та методиці фізичного виховання надає широкі можливості для конструктивної взаємодії змісту гендерних досліджень із наявними методиками навчання й концепціями у сфері фізичного виховання школярів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.41 + Ч510.912.1

Рубрики:

Вплив фізичних вправ на дітей і підлітків

Лікарський контроль за фізичним розвитком дітей і підлітків

Шифр НБУВ: ВА840541 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нинішній ландшафт фізичної культури на теренах нашої держави, на жаль, перебуває в дуже важкому стані. Сумні реалії проведення уроків фізичної культури, секційних занять, рухливих перерв, фізкультурних хвилинок та пауз доводять, що сучасному "поколінню Z" зовсім не цікаві "ретроспективні" та "запозичені" методи виховання в сучасній школі. Мета дослідження - проаналізувати стан проблеми розвитку швидкісно-координаційних здібностей школярів 10 - 11 класів. Використано теоретичний аналіз та синтез, аналіз науково-методичної літератури, методи математичної статистики. Це дослідження проведено на базі ліцею-інтернату N 23 із посиленою військово-спортивною підготовкою Шевченківського району м. Київ. Під час проведення дослідження задіяно 106 школярів 10 - 11 класів (n = 106). Дітей та їх батьків інформовано про всі особливості дослідження; вони надали згоду на участь в експерименті. У процесі аналізу одержаних показників швидкісно-координаційних здібностей за допомогою тесту "Подвійна стріла" виявлено такі результати: середній показник становить 19,57 +- 1,25 с, найкращий середній результат дорівнює 17,0 с, а найгірший - 23,69 с. Отже, наведені нижче дані свідчать проте, що в досліджуваних школярів 10 - 11 класів спостерігаємо стабільність результатів умежах 18 - 21 секунди. Висновки: запропоновано тест для оцінки розвитку швидкісно-координаційних здібностей дітей. Аналіз дослідження надав підставу з'ясувати, що розвиток швидкісно-координаційних здібностей є однією з невід'ємних складових частин процесу підготовки школярів і юних спортсменів, але водночас залишається досі одним із найменш розроблених розділів підготовки в спорті. Упровадження в практику тесту "Подвійна стріла" для швидкісно-координаційної підготовки юних спортсменів і школярів сприятиме більш якісному засвоєнню й удосконаленню цих фізичних якостей.