Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У монографії поглиблюються теоретико-методологічні засади дослідження функціонування харчової промисловості в умовах активізації інтеграційних процесів, науково обґрунтовуються стратегічні пріоритети розвитку галузі та пропонуються практичні рекомендації щодо їх реалізації; висвітлюється вплив глобалізації на розвиток національного господарства, обгрунтовується, що саме економічна інтеграція, яка базується на взаємовигідній діяльності, є одним з шляхів подолання негативних проявів глобалізаційних процесів. Розвиток харчової промисловості досліджується відповідно до її сутнісно- функціонального призначення – забезпечення потреб внутрішнього ринку в продовольчих товарах та формування потужного експортного потенціалу держави. Особлива увага приділяється визначенню ролі і завдань регіонів України в реалізації місії галузі та виявленню умов і факторів, які відкривають перед вітчизняною харчовою промисловістю можливість налагодження ефективної зовнішньоекономічної діяльності; розробці заходів, які обумовлюють реалізацію та розвиток виробничого потенціалу харчової промисловості, підвищення її конкурентних позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках продовольчих товарів. Монографія призначена для наукових працівників, фахівців державних органів управління економікою, викладачів і студентів вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.

Досліджено проблеми ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу харчової промисловості, виявлено тенденції та закономірності розвитку галузі в умовах сучасних трансформаційних процесів. Обґрунтовано об’єктивну необхідність інноваційного перетворення виробничого потенціалу галузей харчової промисловості, запропоновано напрями та механізми підвищення інноваційної активності підприємств галузі. Здійснено аналіз професійно-кваліфікаційної асиметрії сфери зайнятості та запропоновано шляхи удосконалення системи професійної освіти кадрів в галузі, окреслено перспективи взаємодії системи профосвіти з роботодавцями. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економіч-них спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Досліджено соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її регіонів у контексті реального поступу. Висвітлено проблеми створення каскадних форм організації виробничо-господарської взаємодії регіональних соціально-економічних систем. Запропоновано фінансово-економічний механізм управління територіальними природно-господарськими комплексами та рентні засади модернізації водогосподарської сфери України. Проаналізовано роль соціальних ресурсів регіону в умовах децентралізації управління та шляхи подолання асиметрії функціонування підприємницького сектору як складової сталого розвитку вітчизняної економіки. Розроблено механізми державного регулювання реструктуризації промисловості. Сформульовано методологічні основи та напрями реформування адміністративно-територіального устрою України. Викладено правові засади регіоналізації державного управління економікою. Для наукових працівників, фахівців державних органів управління, спеціалістів економічної сфери.

Основними напрямами та шляхами зміцнення позицій вітчизняних товаро­ви­робників у зовнішньоекономічних зв’язках харчової промисло­вості на сучасному етапі мають бути: інтенсифікація та докорінне підви­щення ефективності виробницт­ва на основі реалізації інноваційної моделі розвитку галузі; пріоритетний розвиток тих галузей харчової промисло­вості, що мають порівняльні та конкурентні переваги на світовому та регіональних ринках, продукція яких може стати джерелом постій­них значних валютних надходжень, а саме цукрової, м'ясної та молочної, масло­жирової, плодоовочеконсервної, спиртової, лікеро-горілчаної, борош­номель­но-кру­п'я­ної, конди­терської та соляної; прискорений розвиток тих галузей машинобу­ду­вання, що випускають технологічне обладнання, прилади контролю та вимірювання, фасувальне та пакувальне обладнання для харчової промисловості.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У науковій доповіді представлено базу для конструктивного діалогу всіх зацікавлених сторін задля формування системного бачення розвитку української промисловості та обґрунтування її спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обґрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком та переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів та ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Монографію присвячено проблематиці підвищення ефективності господарювання у вугільній промисловості України. Автори зробили спробу розглянути можливість вирішення завдання зміною інституціонального середовища галузі. Обґрунтовано, що співвідношення підприємств державного сектору вугільної промисловості України та їх контрагентів – енергогенеруючих компаній і металургійних корпорацій – доцільно організувати на принципах економічних мереж. Монографія є результатом наукових досліджень, які мають новизну і практичну цінність, пройшли певну апробацію у вигляді наданих до органів державної влади і галузевих міністерств доповідних записок. Для науковців і фахівців вугільної промисловості, викладачів і студентів вищих навчальних закладів.

Висвітлено нові теоретичні погляди на зміст промислового потенціалу. Дістали подальшого розвитку концептуальні підходи й практичні механізми політики його формування. Запропоновано методологію оцінки технологічної інноваційності промислового виробництва й розглянуто перспективи технологічних перетворень в економіці. Розроблено важелі ефективного управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах та її інфраструктурного забезпечення на основі активізації креативного ресурсу працівників. Показано зв’язок між рівнями інноваційного та організаційного розвитку економіки й обґрунтовано орієнтири та механізми стимулювання прогресивних організаційних перетворень в промисловості. Визначено напрями й важелі підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів для забезпечення структурно-інноваційних трансформацій в галузі.

У науково-аналітичній доповіді акцентовано увагу на необхідності здійснення в державі виваженої промислової політики для модернізації вітчизняної промисловості та її розбудови відповідно до цілей українського суспільства. Запропоновано напрями посилення інституційної спроможності держави в ході імплементації промислової політики, що полягають у забезпеченні інституційної узгодженості, стратегічної співпраці між урядом, бізнесом та іншими групами суспільства, нівелюванні конфліктів та сприянні конкуренції. Діагностовано ситуацію на ключових промислових ринках та виявлено найбільш вразливі сегменти з точки зору критичного спаду виробництва, надмірної імпортозалежності, розриву взаємозв’язку виробництва певних товарів із внутрішнім попитом. Окреслено пріоритетні напрями структурної трансформації розвитку промисловості з урахуванням зростання ролі екологічного чинника та стимулювання екологічної модернізації небезпечних виробництв. Запропоновано низку інструментів – інституціональних, фінансових, екологічного управління – задля реалізації механізмів екологічної реадаптації економічного зростання, пов’язаного із розвитком промисловості. Запропоновано систему заходів з управління розвитком кадрового потенціалу, що в умовах трансформації промисловості має спиратися на механізми економічного саморозвитку, підвищення значущості освіти та управління знаннями, підвищення якості професійної освіти промислового спрямування, формування сучасної інноваційної екосистеми у промисловості. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок, у т.ч. досліджено інструменти технічного сприяння поширенню послуг вітчизняного промислового інжинірингу як в Україні, так і за кордоном.

Проаналізовано зміст категорії «модернізація», виділено її соціальну, інституційну і технологічну складові, показано їхню діалектичну єдність. Висвітлено напрацьовані у світі підходи до формування промислової політики як засобу технологічної модернізації. Представлено еволюцію моделей політики на різних етапах суспільного прогресу. Виявлено протилежність тенденцій у розвитку промисловості світу та України і розкрито вади вітчизняної промислової політики, що зумовили деіндустріалізацію країни. З’ясовано інституційні обмеження модернізації, пов’язані з інститутами держави і власності. Показано можливості використання інститутів розвитку і державного замовлення в активізації структурно-технологічних змін у виробництві. Викладено основні положення стратегії розвитку української промисловості, обґрунтовано модель і заходи державної політики її реалізації. Для працівників органів державного управління, науковців, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.

Проведено порівняльну статистичну оцінку конкурентних переваг промисловості України і Польщі та їх прикордонних регіонів (Львівської області і Підкарпатського воєводства) упродовж 2011-2015 років. Розраховано загальний і часткові (за окремими сегментами виробничо-господарської діяльності промисловості) інтегральні індекси конкурентоспроможності промислових секторів економіки України і Польщі на загальнодержавному та регіональному рівнях. За результатами аналізу виявлено сильні та слабкі сторони вітчизняної промисловості, вказано причини останніх і окреслено напрямки їх усунення.