Словник-довідник містить визначення майже 500 термінів і понять сакрального дерев'яного будівництва, які розкривають багатовіковий розвиток української сакральної архітектури, як важливої складової світової культури. Побудований у вигляді статей, які грунтуються на літописних, архівних і літературних джерелах, в нім вперше подається маловідома українська термінологія, яка створювалася впродовж століть як в надрах власної будівельної культури, так і на основі запозичень. Призначена для істориків, архітекторів, етнологів, мистецтвознавців, викладачів і студентів, а також шанувальників українського минулого.

В книге даны основные понятия и институты горного права, а также характеристики организационно-правовых механизмов решения актуальных проблем пользования недрами. Учебник написан на основе законодательных актов по состоянию на начало 2002 года. Структура и содержание учебника соответствуют программе курса «Горное право», читаемого автором — зав. кафедрой горного права РГУ нефти и газа им. И.М. Губкина с 1992 года в качестве дисциплины специализации вузовского компонента Государственного общеобразовательного стандарта по специальности «Юриспруденция», а также специальностям факультетов геологии, геофизики и разработки нефтяных и газовых месторождений. Издание предназначено для студентов, магистрантов, аспирантов и преподавателей нефтегазовых и горных вузов, а также менеджеров, занимающихся проблемами недропользования.

"Острозька Біблія 1581 р." (далі скорочено О. Б.) – визначна пам’ятка книгодрукування в Україні, перше повне видання канонічного біблійного тексту церковнослов’янською мовою. Повна назва книжки – «Библіа, сиріч книги Ветхаго и Новаго Завіта по языку словенску» . Надрукована О. Б. впродовж 1580–1581 р. у власному маєтку відомого українського магната та політичного діяча князя Василя Костянтина Острозького Острозі (тепер м. Острог Рівненської обл.) у спеціально організованій для випуску Біблії друкарні. Для друкування Біблії був запрошений український та російський першодрукар Іван Федоров (Федорович) (р. н. н.–1583). Це останнє відоме видання славетного друкаря.

Алессандро Гваньїні (Гваніус, Гванінус) (1538 — †1614) — італієць з Верони, який служив у Великому князівстві Литовському, у Вітебську, і залишив кілька праць, які стосуються історії східних слов'ян. Найвідоміший своєю працєю «Хроніка Сарматії Європейської», що була надрукована в Кракові в 1578 році. В ній описується історія Польщі, Литви, Русі, Московії, Мазовії, Прусії, Померанії та ін. Пропоноване дослідження греко-католицького священника о. Ореста Купранця стосується аналізу назв "Русь", "Україна", "Волинь" у світлі текстів Гваньїні. Праця цінна в першу чергу для збереження видавничої спадщини української еміграції.

В учебном пособии рассматриваются особенности правового регулирования рационального и безопасного использования отдельных видов природных ресурсов: недр, вод, лесных ресурсов, ресурсов животного мира, континентального шельфа и исключительной экономической зоны Российской Федерации на основе действующего природоресурсного законодательства России. Для студентов, аспирантов, преподавателей юридических вузов и факультетов, а также специалистов, занимающихся правовыми проблемами ресурсопользования. Может заинтересовать практических работников по вопросам охраны природных ресурсов, возникающим в процессе их использования.

Ця праця Лесі Українки була написана упродовж 1890-1891 років, але вперше видана лише у 1918 році окремим друком і з тих пір жодного разу не перевидавалася. Не надрукована вона і серед вибраних творів Лесі. Виникає запитання - чому? Неупереджений читач, ознайомившись з цією працею, сам знайде відповідь на поставлене питання. Впевнені - якщо українська духовність буде розвиватися шляхом, вказаним Л.Українкою, Україна за дуже короткий проміжок часу підніметься із духовного та економічного занепаду. Видання адресовано науковцям, студентам, усім, хто цікавиться історією і творчістю Лесі Українки.

“Грамматика малороссийского наречия, или грамматическое описание существеннейших отличий, отдаливших малорусское наречие от чистого российского языка», автором якої був Олексій Павлович Павловський, протягом тривалого часу була єдиним посібником у цій галузі і відіграла значну роль як у розвитку української літературної мови, так і у розвитку україністики. Про граматику О. Павловського існує значна література, проте й досі лишається незіпсованим ряд питань, що стосуються цієї важливої праці з українського мовознавства та особи її автора, зокрема: хто був О. Павловський, де він учився, який мав фах, де працював, коли і на підставі яких матеріалів була написана його граматика, чому ця праця була видана аж через 13 років після того, як у 1805 р. автор подав ЇЇ на розгляд Академії Російської, чому її не видала Академія (як відомому 1818 р. книга була-надрукована у приватній друкарні) і т. ін.

В монографии рассматриваются с единых позиций современные сейсмические методы изучения как глубинного строения земных недр, включая поиски полезных ископаемых, так и спонтанных сейсмических процессов, прежде всего землетрясений. Работа состоит из четырех частей: общие вопросы теории и методики сейсмических исследований; очаговая сейсмология; методы структурной сейсмологии; объекты сейсмических исследований. Охвачены все существующие направления изучения глубинного строения недр, включая задачи планетарного масштаба. Рассмотрены особенности применяемых методов при решении различных геологических задач как регионального, так и локального плана. Наибольшее внимание уделено региональным исследованиям и изучению осадочных бассейнов, включая поиски нефти и газа. Книга предназначена для специалистов по наукам о Земле, а также в качестве учебного пособия для студентов и аспирантов геолого-геофизического профиля.

Впервые публикуемые в сборнике материалы российских архивов наводят ужас даже по прошествии 60 лет. Смерть выглядит благим избавлением на фоне тех мучений и истязаний, которым подвергались ни в чем не повинные граждане Литвы в годы нацистской оккупации. Читая показания очевидцев, перестаешь удивляться тому, что люди просили о смерти, лишь бы прекратить зверские пытки и надругательства, которым они подвергались. Поголовно истреблялись не только ненавистные советские и партийные работники и военнослужащие – «виноватые» в установлении советской власти в Литве, не только евреи, которые «виноваты» всегда и во всем, хотя бы потому, что они евреи, но и поляки, представители духовенства, душевнобольные, старики, грудные дети… Литва превратилась в «фабрику смерти». Вошедшие в сборник документы – лишь малая толика того, что хранится в архивах России, Литвы, Германии и других стран.

Київська область. - 2008. - 1376 с.

Уперше українською (перекладів на жодну з інших слов’янських мов немає) надруковано працю французького історика XVIII століття — перший західноєвропейський твір, цілком присвячений історії України. Зі сторінок книги промовляє шира симпатія автора до України, захоплення героїчною боротьбою козаків за волю. Попри помилки, упередження, схиляння перед потужністю імперії, проти якої боролись козаки, перед культом Катерини II, узагальнення Ж.-Б. Шерера звучать цілком по-сучасному: «Цей народ, пам’ять якого повна спогадів про предків, скинув із себе ярмо, — і саме цього не хочуть йому пробачити».

В цьому посібнику в доступній та популярній формі пропонуються відповіді щодо засобів, способів і порядку захисту конституційних прав та свобод громадян, пояснюється сутність основних інститутів цивільного судочинства. Голов­ний акцент зроблено на судову форму захисту права від впровадження справи в суді до виконання судового рішення. В додатку вперше надруковані постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 13 від 03 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян».

Подано загальниі відомості про геологію як науку про Землю та її зовнішні оболонки, зокрема земну кору. Подано головні відомості про породи, які беруть участь в будові кори. Охарактеризовані найважливіші процеси, які відбуваються на поверхні і в надрах Землі, проаналізовано їхню природу та значення для формування рельєфу поверхні. Для студентів геологічніх та географічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

«Смертное поле» - так фронтовики Великой Отечественной называли нейтральную полосу между своими и немецкими окопами, где за каждый клочок земли, перепаханной танками, изрытой минами и снарядами, обильно политой кровью, приходилось платить сотнями, если не тысячами жизней. В годы войны вся Россия стала таким «смертным полем» - к западу от Москвы трудно найти место, не оскверненное смертью: вся наша земля, как и наша Великая Победа, густо замешена на железе и крови... Эта пронзительная книга - исповедь выживших в самой страшной войне от начала времен: танкиста, чудом уцелевшего в мясорубке 1941 года, пехотинца и бронебойщика, артиллериста и зенитчика, разведчика и десантника. От их простых, без надрыва и пафоса, рассказов о фронте, о боях и потерях, о жизни и смерти на передовой - мороз по коже и комок в горле. Это подлинная «окопная правда», так не похожая на штабную, парадную, «генеральскую». Беспощадная правда о кровавой солдатской страде на бесчисленных «смертных полях» войны.

Общие сведения о сельскохозяйственных автомобилях-самосвалах Устройство и техническое обслуживание автомобиля-самосвала ЗИЛ ММЗ-554 Техническая характеристика автомобиля-самосвала ЗИЛ ММЗ-554 Опрокидывающее устройство Кузов, надрамник, держатель запасного колеса, электрооборудование Техническое обслуживание Техника безопасности Возможные неисправности и способы их устранения

Участники экспедиции в течение месяца прослушали 100 воплениц и записали 200 плачей. Эти плачи рассказывают о тех надругательствах и издевательствах, которым подвергались советские люди в плену. Почти в каждом из записанных плачей содержатся образы народной кручины и обиды, явившихся в результате того горя, которое пережили заонежские женщины в годы оккупации. В «дневник» вошли наиболее характерные плачи о фашистской неволе. В экспедиции, кроме автора «Дневника» приняли участие научные сотрудники А. В. Белованова и А. П. Разумова. В «Дневник» вошли совместные записи В. Г. Базанова и А. П. Разумовой; каждый плач слушался и записывался одновременно обоими собирателями.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.